Постанова

від 30.09.2019 по справі 904/5686/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5686/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г.,Березкіної О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз", м. Кременчук Полтавської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2019р. (повний текст рішення складено 23.05.2019, суддя Євстигнеєва Н.М.)у справі №904/5686/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз", м. Кременчук Полтавської області

про стягнення 67 805,59 грн. за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" про стягнення основного боргу у сумі 62 250,00 грн., 3 % річних у сумі 1 509,25 грн. і інфляційних втрат у сумі 4 046,25 грн. за договором поставки №011217-1 від 01 грудня 2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №011217-1 від 01 грудня 2017 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар та наявністю підстав для нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2019р у справі №904/5686/18 позовні вимоги задоволенні частково. З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором поставки №011217-1 від 01 грудня 2017 року у сумі 62250,00 грн., втрати від інфляції у сумі 3032,30 грн., три відсотки річних у сумі 1509 ,34 грн., витрати пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 1001,87 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що відповідач не надав доказів оплати заборгованості. У зв`язку з відсутністю помилок у нарахуванні 3% річних суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в цій частині, а щодо інфляційних втрат задовольнив позовні вимоги частково, прийнявши до уваги, що позивачем не враховані рекомендації Верховного Суду України в листі від 03.04.1997 №62-97 щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2019 у справі №904/5686/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги :

За твердженням скаржника загальна вага поставлених металоконструкцій за договором склала 31,678 тон, замість 33,28 тон. Відповідно до Специфікації №1 від 01.12.2017 вартість 1 тони металевих конструкцій становить 37 500,00 грн. Позивачем поставлено металоконструкції на загальну суму 1 187 925,00 грн. (31,678 тон х3 7500,00 грн.). Відповідач здійснив оплату у розмірі 1 209 750,00 грн. Отже, вважає скаржник, за ним відсутня заборгованість та більш того наявна переплата у розмірі 21825,00 грн.

Відповідач зазначає, що судом не взято до уваги ту обставину, що остання партія металоконструкцій була поставлена в недостатній кількості та неналежної якості, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю №1 від 19.02.2018.

При ухвалені рішення суд виходив з того, що в матеріалах справи наявна видаткова накладна №011217-1/3 від 16.02.2018, однак вказує скаржник, при прийманні товару ця накладна була відсутня, про що зазначено у товарно-транспортній накладній №РН-49 від 16.02.2018.

Скаржник стверджує, що у зв`язку з не передачею видаткових накладних бухгалтер ТОВ Котлогаз у лютому 2018 витребувала ці документи і видаткову накладну №011217-1/1 від 02.02.2018 на суму 688 437,50 грн. у ТОВ БФ-Інжиніринг , яка була направлена бухгалтеру електронною поштою.

В жовтні 2018 у зв`язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів в паперовій формі, за власною ініціативою, не знаючи про наявність судового спору, по телефону домовилась з позивачем про направлення їй відповідної накладної. Направлені електронною поштою видаткові накладні №011217-1/1 від 02.02.2018 н суму 668 437,50 грн., №011217-1/2 від 10.02.2018 на суму 454 587,50 грн., №011217-1/3 від 16.02.2018 на суму 529 575,00 грн., але вони також не були належним чином підписані та скріплені печаткою ТОВ БФ-Інжиніринг .

02.11.2018 бухгалтер підписала накладні і направила їх поштою на адресу позивача. На сьогоднішній день оригінали видаткових накладних на адресу відповідача не повернулися. Наведені обставини вказує відповідач підтверджуються нотаріально посвідченими заявами свідків - бухгалтера ТОВ ВКП Котлогаз ОСОБА_1 і комерційного директора ТОВ ВКП Котлогаз ОСОБА_2. Зазначені заяви були надані з метою встановлення фактичних обставин, що склалися при оформленні документів щодо останньої партії товару.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Товариство стверджує, що поставило товаром загальним обсягом 33,16 тон. Поставлений товар (металеві конструкції для спорудження споруди є цілісним об`єктом і у разі поставки меншої кількості зібрати в подальшому споруду було б неможливим.

Щодо похибки у вазі конструкцій позивач пояснив, що обсяг, кількість, тоннаж необхідних для спорудження будівлі металевих конструкцій було розраховано спочатку відповідно до КМ, а пізніше згідно із кресленням КМД. Дана похибка є допустимою і завжди має місце при укладенні аналогічних договорів. Згідно з п. 2.3.4. ДБН В.2.6.-163:2010 вагу металоконструкцій слід визначати за теоретичною вагою, яка обчислюється за кресленнями проекту стадії КМ. Теоретична вага, вказана у КМ, згідно з договором становила 33,28 тон. Пізніше дана вага була уточнена у КМД, де було зазначено 33,17 тон. Дане відхилення фактичної ваги від теоретичної є допустимим (допускається відхилення не більше 5%, а вданому випадку 0,36%).

Позивач звертає увагу на те, що порядок оплати поставленого товару, визначений у договорі та Специфікації і жодним чином не залежить від ваги поставки.

Питання поставки товару в недостатній кількості до звернення позивача до суду відповідачем не порушувалось. Щодо поставки неякісного товару відповідачем було подано позов до Господарського суду м. Києва (справа №910/13074/18).

Позивач вважає неналежним доказом в даній справі товарно-транспортної накладної від 16.02.2018 №РН-49, оскільки ця товарно-транспортна накладна не стосується договірних відносин між позивачем і відповідачем, а відноситься до правовідносин, які існують між позивачем і одним із контрагентів, а саме ТОВ Метторг .

Заперечує позивач і проти визнання належним доказом акту приймання-передачі продукції (товару) за кількістю та якістю №1 від 19.02.2018,оскільки в порушення п. 5.10. договору, акт був складений без присутності представника позивача, в акті відсутні основні реквізити, які притаманні актам прийому-передачі згідно бухгалтерського законодавства. Не відповідає складання акту і вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6.

Щодо підписання видаткової накладної №011217-1/3 позивач зауважує, що сам факт підписання видаткових накладних (як одного з видів товаророзпорядчих документів) є підтвердженням виконання позивачем обов`язків щодо поставки товару. На видаткових накладних відсутні будь-які застереження щодо фактичної дати прийняття товару, зокрема на яку посилається апелянт.

Посилаючись на положення ст. 218 ЦК України позивач зазначає, що заяви свідків в даному випадку також є недопустимими доказами, оскільки заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися, зокрема, письмовими доказами, якими і є видаткові накладні.

Крім того, позивач звертає увагу на недоведеність відповідачем тверджень щодо помилковості підписання ним видаткових накладних.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді :

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2019р. у справі №904/5686/18.Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

У зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г. на підставі розпорядження керівника апарату суду №1425/19 від 19.08.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 19.08.2019 визначено колегію судді у складі: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),суддів: Антоніка С.Г.,Березкіної О.В

Ухвалою суду від 19.08.2019 визначеною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг" (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" (Покупець) 01.12.2017 укладено договір поставки №011217-1, за п.1.1. якого в порядку та на умовах визначених договором Постачальник зобов`язався за кресленнями КМ Покупця, в обумовлений строк розробити креслення КМД, виготовити та передати у власність Покупця металоконструкції (далі - "товар"), виготовлені у відповідності до креслень КМД, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість, технічні характеристики, вартість товару, визначається сторонами у окремій специфікації (надалі іменується "Специфікація"), що є Додатком до цього договору (п.1.2 договору).

За умовами п. 2.2 договору точна кількість товару, що поставляється за цим договором визначається та вказується у Специфікації. Точна кількість поставленого товару вказується у виданих товаророзпорядчих документах на товар.

Якість товару має в усьому відповідати технічним умовам, що передбачені цим договором, державним стандартам, та іншій технічній документації для даного виду товару (п.2.3 договору).

Товар передається постачальником покупцю в тарі (упаковці), яка забезпечить його захист від пошкоджень при перевезенні та зберіганні. Вартість тари (пакування) входить до ціни товару (п.2.4 договору).

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. договору вартість товару (в тому числі ПДВ-20%) включає: розробку розділу КМД, вартість матеріалів, виготовлення товару та завантаження металоконструкцій на автомобіль постачальника та встановлюється у національній валюті України.

Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором зазначена у Специфікації, вказується у видаткових накладних та відповідному рахунку-фактурі. Ціна договору визначається сумою вартості партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії договору та вказаних у товаророзпорядчих документах.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата вартості товару здійснюється Покупцем шляхом переказу коштів у національній валюті України (гривні) на розрахунковий рахунок Постачальника, у наступному порядку:

- 70% від вартості товару визначеної у відповідній Специфікації (додатку до договору), сплачується Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання договору та Специфікації;

- залишок вартості товару, визначеної у відповідності до Специфікації (додатку до договору), сплачується покупцем: 20% після сповіщення постачальником про готовність партії товару до відвантаження; 10% після приймання партії товару за місцем поставки Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Я. Мудрого, 46 протягом 1 банківського дня з моменту відвантаження партії товару.

Зобов`язання покупця із здійснення оплати за товар вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів, на банківський рахунок постачальника, у розмірі 100% ціни за товар зазначений у Специфікації (п.4.3 договору).

За п. 10.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін, підписання сторонами технічного завдання та отримання Постачальником передоплати від Покупця. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до підписаної сторонами і скріпленої печатками підприємств Специфікації №1 від 01.12.2017 до договору про поставку товару поставці підлягав товар на загальну суму 1 272000,00 грн., з яких: металеві конструкції для ТОВ "Котлогаз" у кількості 33,28тон на суму 1248000,00грн. (з ПДВ); транспортні витрати на суму 24000,00грн. (а.с. 25 т.1).

За п. 1.1. Специфікації строк поставки товару 45 календарних днів з моменту отримання передоплати відповідно до п. 4.2.1 договору та передачі креслень КМД.

Порядок розрахунків визначений у п. 2.1, п. 2.2. Специфікації, згідно якого протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами цієї Специфікації, підлягає сплаті 70% вартості товару, що визначена цією Специфікацією, що складає 890400,00 грн. Залишок вартості товару, визначеної у відповідності до Специфікації (додатку до договору), сплачується покупцем: 20% після сповіщення постачальником про готовність партії товару до відвантаження; 10% після приймання партії товару за місцем поставки Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Я. Мудрого, 46 протягом 1 банківського дня з моменту відвантаження партії товару.

Поставка металевих конструкцій постачальником на адресу покупця відповідно до укладеного договору підтверджується наступними видатковими накладними:

№011217-1/1 від 02.02.2018 у кількості 17,825т на суму 668437,5грн. з ПДВ (а.с.37, т.1);

№011217-1/2 від 10.02.2018 у кількості 1,213т на суму 45487,5грн. з ПДВ (а.с.38, т.1);

№011217-1/3 від 16.02.2018 у кількості 14,122т на суму 529575,00 грн. з ПДВ (а.с.39, т.1).

Таким чином, постачальником було поставлено металоконструкції загальною масою 33,16 тон на загальну суму 1243500,00 грн.

Відповідно до виставлених постачальником рахунків-фактури №1 від 07.12.2017, №2 від 02.02.2018, №3 від 05.02.2018,№4 від 15.02.2018 оплаті підлягав товар з транспортними витратами на загальну суму 1209750,00 грн. з ПДВ (а.с. 26,30,32,35 т.1).

Покупцем платіжними дорученнями:

№3955 від 18.12.2017 на суму 873750,00 грн.(а.с. 27 т.1);

№321 від 02.02.2018 на суму 136800,00 грн. (а.с.31 т.1);

№328 від 05.02.2018 на суму 62 400,00 грн. (а.с.33 т.1);

№497 від 16.02.2018 на суму 136800,00 грн. (а.с.36 т.1) була оплачена вартість товару у загальній сумі 1209750,00грн.

Залишок несплаченої ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" за поставлений товар суми 62250,00 грн. спонукав ТОВ "БФ-Інжиніринг" звернутись з позовною заявою до місцевого господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову є матеріально правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №011217-1 від 01.12.2017, інфляційних втрат і три проценти річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення договору наведено у ч. 1 ст. 712 ЦК України.

За приписами частини шостої статті 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 6.2.2 укладеного договору позивачу надано право отримати за товар оплату в розмірі, порядку та строки, передбачені п. 4.2. договору.

В свою чергу відповідно до п. 6.3.2. договору відповідач зобов`язаний оплатити Постачальнику вартість товару в розмірі, порядку та строки, передбачені умовами п. 4.2.1, 4.2.2. цього договору.

Частиною 1ст. 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

В п. 5.7 договору сторонами погоджено, що передання товару здійснюється Постачальником у місці поставки за супровідними документами представнику Покупця. Зобов`язання Постачальника щодо поставки товару вважається виконаним з моменту передачі Покупцеві товаророзпорядчих документів (видаткова накладна, рахунок-фактура, податкова накладна, акт прийому-передачі та/або дефектний акт - кошторис, технічна документація на товар, щодо якості (технічний паспорт, сертифікат відповідності, тощо).

Моментом здійснення поставки товару Покупцю є його отримання Покупцем з відповідною відміткою в товаророзпорядчих документах (п.5.8 договору).

На підтвердження здійснення поставки і передачі товару відповідачу позивачем були надані копії видаткових накладних, які підписані зі сторони відповідача без зауважень і застережень.

Апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності доказів підписання і направлення відповідачем видаткових накладних на адресу позивача лише 02.11.2018, як і відсутності доказів звернення бухгалтера відповідача у лютому 2018 та у наступні місяці до позивача з вимогою надіслати видаткові накладні.

Частиною 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який має відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні відповідають вищенаведеним вимогам.

Відповідач в апеляційній скарзі заперечує факт належної поставки, а отже і виникнення у нього обов`язку оплати товару, посилаючись на те, що мала місце недопоставка товару і неналежна якість товару.

Покупець вказує, що загальна вартість поставлених металоконструкцій повинна була складати 33,28 тон, а за товарно-транспортними накладними №РН-36 від 02.02.2018, №РН-43 від 10.02.2018 і №РН-49 від 16.02.2018 вона склала 31,678 тон.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки за умовами п. 2.2 укладеного договору точна кількість поставленого товару вказується у виданих товаророзпорядчих документах на товар. Перш за все такими документами сторонами в п. 5.7. договору визнано видаткові накладні, щодо товарно-транспортних накладних, то матеріали справи містять лише копію товарно-транспортної накладної №РН-49 від 16.02.2018, в якій вага металоконструкцій -12,640 тон. та яка не підтверджує факт отримання відповідачем товару. Інші товарно-транспортні накладні в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 5.12 договору підписані сторонами товаророзпорядчі документи на товар, згідно з п. 5.7 підтверджують відсутність у Покупця будь-яких претензій щодо кількості та наявним візуальним дефектам переданого Постачальником товару. Таким чином, підписавши видаткові накладні відповідач погодився з кількістю і якістю поставленого товару.

Частиною 1 ст.670 ЦК України встановлено, що . якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

До моменту розгляду справи в суді відповідач не звертався до позивача з вимогами передати кількість товару, що не вистачає та не відмовився від переданого товару та його оплати.

Правові наслідки передання товару неналежної якості встановлені в ст. 678 ЦК України. Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Згідно п. 6.4.1. договору Покупець має право відмовитись від прийняття товару, якщо його кількість, комплектність та якість не відповідають умовам договору.

Наданим вищенаведеними приписами правом відповідач не скористався.

Колегія суддів звертає увагу також на п. 5.13. договору, за яким право власності на переданий Покупцеві товар зберігається за Постачальником до оплати повної вартості товару. Доки Покупець не оплатив товар повністю, останній не має права розпоряджатися товаром.

Покупець зобов`язаний до набуття права власності (здійснення 100% оплати вартості товару) на поставлений Постачальником товар, не користуватись та/або розпоряджатись таким товаром, а зберігати за своїм місцезнаходженням чи за адресою, повідомленою письмово Постачальнику. У випадку прострочення або виконання не у повному обсязі Покупцем обов`язку щодо оплати за товар в порядку та на умовах визначених договором -повернути товар Постачальнику.

В той же час з матеріалів справи вбачається, а саме з відповіді відповідача у листі №2595 від 06.11.2018 на адвокатські запити №24-10-18-1 від 24.10.2018 і №30-10-18-1 від 30.10.2018 (а.с.59-60 т.1), що поставлений від ТОВ БФ-Інжиніринг товар після його приведення ТОВ ВКП Котлогаз за власний рахунок до вимог договору, був в подальшому ним використаний на будівництві об`єкту Реконструкція блока очистки (Блока інженерних споруд для модернізації вакуумної системи лінії дезодорації виробництва рафінування олії. Товариство вказало також, що будь-які підстави для повернення майна, поставленого за договором, відсутні.

Посилання відповідача на Акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю №1 від 19.02.2018 (а.с. 108) є безпідставними з огляду на те, що сторонами визначено у п.5.9, п. 5.10. договору, що прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін. Виявлені під час прийому поставленої продукції недоліки (нестача, бій, втрата товару та інше) оформляються відповідним Актом, який набуває вигляду первинного документа після підписання його представниками сторін.

Як вбачається зі змісту акту, в порушення наведених пунктів договору він був складний і підписаний представниками ТОВ ВКП Котлогаз і представником незацікавленої організації - ТОВ Будівельно-монтажна компанія СІНЕРГІЯ .

В акті зазначено про виклик представника виробника (постачальника) за допомогою електронної пошти 17.02.2018 о 11:18, проте не зазначено кому саме було направлено виклик виробнику-ТОВ Метторг або постачальнику ТОВ - БФ-Інжиніринг . В матеріалах справи відсутні також докази направлення виклику.

Посилання відповідача на дотримання при складанні акту вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р N П-6 і Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р N П-7 також не приймаються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 16 Інструкції №П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності,маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (постачальника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі

Згідно із статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі встановлених обставин, умов укладеного договору і наведених правових норм відповідач не спростував своїми доводами наявність у нього заборгованості з оплати поставленого товару.

За період прострочки з 01.03.2018 по 11.12.2018 позивачем нараховано три відсотки річних у сумі 1 509,34 грн. і за березень-жовтень 2018 інфляційні збитки у сумі 4 046,25грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат місцевий господарський суд взяв до уваги абзац 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" і п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", за якими розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 викладено правову позицію, відповідно до якої визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Місцевий господарський суд дослідив і надав належної правової оцінки як залишку заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням її часткового погашення, так і періоду, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов`язання та здійснив перерахунок інфляційних втрат з урахуванням вищенаведених правових норм.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції діяв у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України та правильно оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а тому рішення місцевого господарського суду як законне і обґрунтоване підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

За п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.129,269,270,273,275,276,282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз", м. Кременчук Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2019р. у справі №904/5686/18 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз", м. Кременчук Полтавської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г.Антонік

Суддя О.В.Березкіна