Рішення

від 16.05.2019 по справі 618/175/19

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 618/175/19

Провадження № 2/618/84/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року

Дворічанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Крюкової О.Ю., Фролова А.О.,

представника позивача за первісним позовом і представника відповідача за

зустрічним позовом ТОВ СП Ягідне адвоката Парфенкова І.С.,

представника відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ПСП

Рідкодуб , представника позивача та 3-ої особи ПСП Рідкодуб

за зустрічним позовом адвоката Омельницької Т.В.,

представника 3-ої особи за первісним позовом Дворічанської районної

державної адміністрації Харківської області Горделяна А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Ягідне до приватного сільськогосподарського підприємства Рідкодуб , ОСОБА_1 , 3-я особа Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Ягідне , 3-я особа приватне сільськогосподарське підприємство Рідкодуб , про визнання припиненим договору оренди земельної частки (паю),-

встановив:

ТОВ СП Ягідне звернулося до суду з позовом до ПСП Рідкодуб , ОСОБА_1 , 3-я особа Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що 24 березня 2014 року між ТОВ СП Ягідне і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю) строком на 10 років, який діє з моменту реєстрації, та який було зареєстровано у Книзі записів реєстраціїдоговорів оренди земельних часток (паїв) за № 401 у Рідкодубівській сільській раді Дворічанського району Харківської області. Після цього, ОСОБА_1 уклала з ПСП Рідкодуб договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано 02 березня 2016 року Дворічанським районним управлінням юстиції Харківської області, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, № запису 13534139. ТОВ СП Ягідне використовує вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди земельної частки (паю), а тому вважає, що в результаті укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і ПСП Рідкодуб його права було грубо порушено, у зв`язку з чим необхідно договір оренди земельної ділянки площею 5,9713 га між ОСОБА_1 і ПСП Рідкодуб визнати недійсним.

ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до ТОВ СП Ягідне , 3-я особа приватне сільськогосподарське підприємство Рідкодуб , про визнання припиненим договору оренди земельної частки (паю).

Свої зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що відповідно до п. 2.3 договору оренди земельної частки (паю) від 24 березня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ СП Ягідне , у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Розпорядженням Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області від 06 січня 2016 року № 5 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,9713 га (рілля), та земельну ділянку площею 0,3955 га (сіножаті) на території Рідкодубівської сільської ради Дворічанського району Харківської області.

05 лютого 2016 року державним реєстратором Дворічанського районного управління юстиції Харківської області проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,9713 га. На підставі наявного права власності на земельну ділянку, 25 лютого 2016 року між ОСОБА_1 і ПСП Рідкодуб укладено договір оренди землі.

З моменту оформлення ОСОБА_1 права власності на землю відповідно до належних їй часток, діючий між нею і ТОВ СП Ягідне договір оренди земельної частки (паю) припинив свою дію, а тому передача її в оренду іншим особам, в тому числі ПСП Рідкодуб будь-яким чином не порушує прав та інтересів ТОВ СП Ягідне , оскільки воно припинилось відповідно до умов договору.

Представник позивача ТОВ СП Ягідне за первісним позовом і представник відповідача за зустрічним позовом адвокат Парфенков І.С. в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити, з підстав, зазначених у позові. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідачів ОСОБА_1 і ПСП Рідкодуб за первісним позовом і представник позивача і 3-ої особи ПСП Рідкодуб за зустрічним позовом адвокат Омельницька Т.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову, вважає його необґрунтованим, просила відмовити в його задоволенні, підтримала зустрічний позов і просила його задовольнити.

Представник 3-ої особи за первісним позовом державний реєстратор сектору державної реєстрації Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області Горделян А.О. в судовому засіданні пояснив, що право на земельну частку (пай) - це не об`єкт нерухомого майна, а тому договір оренди земельної частки (паю) не підлягає державній реєстрації. Державним реєстратором реєструється договір оренди земельної ділянки.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

24 березня 2014 року між ТОВ СП Ягідне і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю) строком на 10 років, який діє з моменту реєстрації, та який було зареєстровано у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за № 401 уРідкодубівській сільській раді Дворічанського району Харківської області (а.с. 22), і передано в оренду ТОВ СП Ягідне , відповідно до акту прийому-передачі (а.с. 23).

Розпорядженням Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області від 06 січня 2016 року № 5 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,9713 га (рілля), та земельну ділянку площею 0,3955 га (сіножаті) на території Рідкодубівської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а.с. 115).

05 лютого 2016 року державним реєстратором Дворічанського районного управління юстиції Харківської області Веріго Р.М. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,9713 га (а.с. 116-117).

На підставі наявного права власності на земельну ділянку, 25 лютого 2016 року між ОСОБА_1 і ПСП Рідкодуб укладено договір оренди землі (а.с. 118-121), який було зареєстровано 02 березня 2016 року Дворічанським районним управлінням юстиції Харківської області, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, № запису 13534139 (а.с. 122 об.).

В даний час спірною земельною ділянкою фактично користується ТОВ СП Ягідне .

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В п. 2.3 договору оренди земельної частки (паю), укладеного між ТОВ СП Ягідне та ОСОБА_1 , сторони узгодили наступне:

Договір складено сторонами терміном на 10 років і діє з моменту реєстрації.

Договір може бути припинений у будь-який час за взаємною згодою сторін. Сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку.

У разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства .

Таким чином, сторони домовились, що договір може припинитися тільки відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд не погоджується з доводами представника відповідачів за первісним позовом про те, що договір оренди земельної частки (паю) автоматично припинив свою дію на підставі п. 2.3 договору після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю), з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Закон України Про оренду землі є законом спеціальним, яким регулюються правовідносини із оренди землі. Саме цим Законом визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 31 ЗУ Про оренду землі визначено підстави припинення договору оренди землі.

Договір оренди землі припиняється в разі:

-закінчення строку, на який його було укладено;

-викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

-поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

-смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

-ліквідації юридичної особи-орендаря;

-відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

-набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

-припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

В матеріалах справи відсутні обставини, що регулюються вказаними нормами закону.

На даний час договір оренди земельної частки (паю) є чинним, строк його дії не закінчився, визначені чинним законодавством підстави для припинення дії вказаного договору відсутні.

На підставі Указу Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки , розділу IX Перехідні положення ЗУ Про оренду землі закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом (ч. 2 розділу IX Перехідні положення ЗУ Про оренду землі ).

Таким чином, законодавством передбачено право оренди земельних часток (паїв) на підставі договорів, укладення яких здійснювалось відповідно до Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5.

Між ТОВ СП Ягідне і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю), що відповідає Типовому договору оренди земельної частки (паю).

Разом із тим, одержання власником документів, що посвідчують право на земельну ділянку не може бути підставою для припинення права користування позивача земельною часткою (паєм), оскільки визначений ст.ст. 140, 141 ЗК України, ст. 31 ЗУ Про оренду землі перелік підстав для цього є вичерпним.

Вказаними правовими нормами не передбачено такої підстави припинення дії договору оренди як отримання державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 розділу IX Перехідні положення ЗУ Про оренду землі , після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ЗУ Про оренду землі особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом 1 (одного) місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному ст. 148-1 ЗК України.

Аналогічну норму (стаття 148-1) містить і Земельний кодекс України, (Кодекс доповнено статтею 148-1 згідно із Законом № 5245-VI від 06.09.2012). Таким чином, вказані норми були діючими на час оформлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення власником землі орендаря ТОВ СП Ягідне про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку протягом 1 (одного) місяця з дня державної реєстрації та про намір припинити договірні відносини.

Законодавець передбачив у даній нормі право орендаря паю на продовження орендних правовідносин, навіть у разі набуття права власності на землю власником паю.

Крім того, після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок, у попереднього орендаря (позивача за первісним позовом - ТОВ СП Ягідне ) виникло право на переукладення договору оренди земельної ділянки, згідно ч. 2 Розділу IX Перехідні положення ЗУ Про оренду землі .

Договір оренди земельної частки (паю) припиняє свою дію лише за умови переукладання його з позивачем на тих же умовах відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку.

В іншому випадку, питання про дострокове припинення користування позивачем земельною часткою на умовах оренди вирішується за взаємною згодою сторін або шляхом пред`явлення позову про розірвання договору за наявності законодавчо визначених підстав для припинення договірних зобов`язань.

Доказів розірвання договору оренди земельної частки (паю) в судовому порядку на вимогу орендодавця матеріали справи не містять.

Як передбачено п. 2.3 договору оренди земельної частки (паю) та ст. 31 ЗУ Про оренду землі , одностороння відмова від виконання договору оренди землі не допускається.

Таким чином, ТОВ СП Ягідне правомірно, на підставі діючого договору оренди земельної частки (паю) користується землею, здійснює господарську діяльність на ній та сплачує орендні платежі.

Натомість, ОСОБА_1 уклала оспорюваний договір оренди земельної ділянки з ПСП Рідкодуб та зареєструвала його в державному реєстрі, тим самим порушує право ТОВ СП Ягідне на переукладення договору оренди, передбачене ч. 2 Розділу IX Перехідні положення ЗУ Про оренду землі , а також перешкоджає володінню, як орендаря, спірною земельною ділянкою.

За таких обставин, суд вважає, що є підстави для визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між власником землі і ПСП Рідкодуб недійсним з підстав його невідповідності положенням Розділу IX ЗУ Про оренду землі .

Доводи відповідача за первісним позовом та ПСП Рідкодуб про те, що переважне право на переукладення договору оренди належить лише колишньому орендарю земельної ділянки, а не орендарю земельної частки (паю) ґрунтується на невірному тлумаченні ч. 2 Розділу IX Перехідні положення ЗУ Про оренду землі , оскільки наведена правова норма регулює саме правовідносини між власником земельної частки (паю) та її орендарем після виділення земельної ділянки в натурі.

Відповідачі за первісним позовом посилаються на те, що договір оренди земельної частки (паю) не містить кадастрового номеру земельної ділянки та місця її розташування, а отже, неможливо ідентифікувати її із земельною ділянкою, яка передана в оренду за оспорюваним договором.

Статтею 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об`єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

В договорі оренди земельної частки (паю), укладеним позивачем та власником землі, земельна частка визначена в умовних кадастрових гектарах в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, що відповідало вимогам діючого на час укладення вказаного договору законодавства (розділ 1 договору оренди земельної частки (паю)).

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що з моменту набуття нею права власності на земельну ділянку, яка в подальшому була передана в оренду ПСП Рідкодуб , договір оренди земельної частки (паю) з ТОВ СП Ягідне припинив свою дію, тобто власник не заперечує існування договірних відносин як з ТОВ СП Ягідне , так і з ПСП Рідкодуб з приводу однієї і тієї самої земельної ділянки.

Матеріали справи не містять даних, що ТОВ СП Ягідне орендується інша земельна частка (пай), а не та, що була виділена в натурі (на місцевості) та в подальшому передана в оренду ПСП Рідкодуб .

Таким чином, відсутні підстави вважати, що предметом оспорюваного договору оренди є інша земельна ділянка, ніж та, що була передана позивачу за первісним позовом на підставі договору оренди земельної частки (паю), а отже, доводи відповідачів за первісним позовом не підтверджені документально та є безпідставними.

У постанові від 20 лютого 2019 року (справа № 734/336/17, провадження № 61-29962св18) Верховний Суд зазначив, що одна і та ж сама земельна ділянка не може бути одночасно об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями.

Відповідно ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Суд вважає, що представником позивача за первісним позовом і представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 І.С. надано достатньо належних і допустимих доказів для задоволення його позовних вимог.

Представником відповідачів за первісним позовом та представником позивача за зустрічним позовом і представником 3-ої особи за зустрічним позовом ОСОБА_3 , всупереч вимог ст.ст. 11, 12, 13, 76-79 ЦПК України, належних та допустимих доказів наявності підстав для відмови у задоволенні первісного позову не надано.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилається представник позивача за первісним позовом, як на підставу своїх вимог, а представник відповідачів за первісним позовом, як на підставу своїх заперечень, приймаючи до уваги думку представника 3-ої особи за первісним позовом, вивчившиматеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення первісного позову, і відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України вимоги позивача за первісним позовом про відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки задоволено первісний позов. Вимоги відповідачів за первісним позовом про стягнення судового збору і витрат, пов`язаних з розглядом справи з ТОВ СП Ягідне задоволенню не підлягають, оскільки задоволено первісний позов, і відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Ягідне до приватного сільськогосподарського підприємства Рідкодуб , ОСОБА_1 , 3-я особа Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, - задовольнити повністю.

Визнати договір оренди земельної ділянки площею 5,9713 га, кадастровий НОМЕР_1 , від 25 лютого 2016 року, укладений між приватним сільськогосподарським підприємством Рідкодуб та ОСОБА_1 недійсним (номер запису про державну реєстрацію 13534139 від 02 березня 2016 року, внесено Дворічанським районним управлінням юстиції Харківської області, державний реєстратор Горделян А.О.).

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Ягідне , 3-я особа приватне сільськогосподарське підприємство Рідкодуб , про визнання припиненим договору оренди земельної частки (паю).

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Рідкодуб (62723, Харківська область, Дворічанський район, село Рідкодуб, вулиця Чкалова, будинок 17, код ЄДРПОУ 40136139) та ОСОБА_1 , в рівних частках, на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Ягідне (63740, Харківська область, Куп`янський район, село Ягідне, код ЄДРПОУ 31558573) суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено 23 травня 2019 року.

Суддя Є.О. Бунін