Постанова

від 22.05.2019 по справі 906/1349/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Справа № 906/1349/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засіданні Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцыйну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.09.18р. (повний текст - 14.09.2018р.) у справі №906/1349/15 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" АТ "ФК "Чорноморець" (м.Одеса),

про стягнення 326573815,02 грн.

за участі представників:

позивача - Митюк ОСОБА_1 . (посв.№6252/10 від 15.02.16р., довіреність № 230318/2 від 23.03.18р.);

відповідача - не з`явився;

третьої особи- не з`явився;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.11.2015р. у справі №906/1349/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" 226975600,00грн. заборгованості за кредитом; 30557756,10грн. заборгованості за відсотками; 54982814,02грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 5634574,84грн пені за несвоєчасну сплату процентів. У стягненні 5260859,06грн процентів, 1689334,28грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 1472876,72грн пені за несвоєчасну сплату процентів відмовлено.

03.12.2015р. на виконання рішення були видані відповідні накази.

03.09.2018р. на адресу суду від ТОВ "Техно-комплекс-люкс" надійшла заява від 27.08.2018р. про визнання наказу у справі №906/1349/15 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.09.2018р. у справі №906/1349/15 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" від 27.08.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Визнано наказ господарського суду Житомирської області від 03.12.2015р. у справі №906/1349/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк": 226975600,00грн. заборгованості за кредитом, 30557756,10грн. заборгованості за відсотками, 54982814,02грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5634574,84грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду мотивована тим, що положеннями чинного законодавства і умовами іпотечного договору іпотекодержателю не надано права наступних вимог щодо виконання боржником зобов`язань за кредитним договором після прийняття у власність ПАТ "Імексбанк" предмета іпотеки, в порядку позасудового врегулювання. Приймаючи до уваги факт набуття Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" 19.03.2018р. в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону " ОСОБА_2 ", які складаються з будівель загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., відображених у технічному паспорті від 07.11.2012р., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 буд АДРЕСА_3 , згідно з іпотечним договором від 25.12.2014р., яким було забезпечено зокрема вимоги ТОВ "Техно-комплекс-люкс" щодо виконання зобов`язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014р. стосовно повернення кредиту, сплати процентів та неустойки, господарський суд дійшов висновку, що зобов`язання ТОВ "Техно-комплекс-люкс" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014р. є припиненими.

Враховуючи припинення зобов`язань відповідача за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014р., стягнення за яким було предметом спору у даній справі, господарський суд дійшов висновку, що наказ, виданий господарським судом Житомирської області від 25.04.2014р. у справі №906/1349/15 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі - 226975600,00грн, 30557756,10грн. заборгованості за відсотками, 54982814,02грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5634574,84грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, є таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з припиненням обов`язку боржника.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" - звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 90-100).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що Публічне акціонерне товариство Імексбанк , від імені і в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки було погашено заборгованість за кредитними договорами інших позичальників, відмінних від кредитного договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс".

Звертає увагу, що задоволивши заяву ТОВ "Техно-комплекс-люкс", суд фактично вдався до повторного розгляду справи по суті, чим порушив принцип правової визначеності та по суті переглянув судове рішення.

Вважає необгрунтованим застосування судом ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку з тих підстав, що положення зазначеної статті не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами, оскільки зобов`язання за договором кредитної лінії не припинилось в силу його невиконання.

Стверджує, що стягнення на предмет іпотеки звернуто в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами, відмінними від тих, що є предметом розгляду даної справи. Відтак, зобов`язання ТОВ "Техно-комплекс-люкс" перед Банком за кредитним договором не є погашеними, є дійсними та обов`язковими до виконання.

На підставі викладеного просить суд скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.09.2018р. справі №906/1349/15 та відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Техно-комплекс-люкс" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського від 30.10.2018р. (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Савченко Г.І.) Публічному акціонерному товариству "Імексбанк" поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Житомирської області від 13.09.2018р. у справі №906/1349/15, відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на "29" листопада 2018р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м.Рівне вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського від 29.11.2018р. зупинено провадження у справі №906/1349/15 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у подібних правовідносинах в іншій справі - №643/18466/15-ц.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 27.03.2019р. ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. у справі №906/1349/15 скасовано. Справу №906/1349/15 передано до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019р. (гол.суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Миханюк М.В.) розгляд апеляційної скарги призначено на 22.05.2019р. об 11:00год.

20.05.2019р. на електронну адресу суду від представника АТ "Імексбанк" надійшло клопотання про врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.04.2019р. у справі №916/2238/17.

Відповідач та третя особа не забезпечили явку своїх представників в призначене на 22.05.2019р. судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку, однак ухвали суду про призначення розгляду апеляційної скарги були повернуті на адресу суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Колегія суддів зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

При цьому, ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2018р. було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому представники сторін мали можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Отже, сторони не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про рух справи №906/1349/15, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими їй процесуальними правами не скористалися.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів, а явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.05.2019р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив суд її задоволити, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.09.2018р. у справі №906/1349/15 скасувати та відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Техно-комплекс-люкс" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до статті 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно положень статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В пункті 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 10.11.2015р. у справі №906/1349/15, яке набрало законною сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" 226975600,00грн. заборгованості за кредитом, 30557756,10грн. заборгованості за відсотками, 54982814,02грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5634574,84грн пені за несвоєчасну сплату процентів. У стягненні 5260859,06грн процентів, 1689334,28грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 1472876,72грн пені за несвоєчасну сплату процентів відмовлено.

На примусове виконання вищезазначеного рішення було видано наказ.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v.Greece), від 19.03.1997р.).

Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997р.; у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002р.; у справі "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003р.).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

Відповідно ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як встановлено ч.3 ст.327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5)резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6)дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Аналіз вищезазначених норм права та зміст наказу господарського суду Житомирської області №906/1349/15 від 03.12.2015р. дають підстави для висновку про те, що при видачі вказаного наказу місцевий господарський суд врахував усі вимоги закону.

Судовий наказ містить резолютивну частину, яка відображена у рішенні господарського суду Житомирської області від 10.11.2015р., яке набрало законної сили.

Частинами 1, 2, 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Відповідно до ч.2 ст.328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.

Тобто, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

Такий перегляд судового рішення по суті можливий лише в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, а не в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В свою чергу, саме результати такого перегляду в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами з прийняттям відповідного судового рішення можуть стати підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В даному випадку доводи заявника про визнання спірного наказу суду таким, що не підлягає виконанню, зводяться до того, що зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс", які виникли із договору про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014р. та підтверджені рішенням господарського суду Житомирської області від 10.11.2015р. у справі №906/1349/15, є припиненими, що, на думку заявника, свідчить про відсутність будь-яких обов`язків боржника перед стягувачем (Банком) по виконанню вимог наказу господарського суду Житомирської області №906/1349/15 від 03.12.2015р. про стягнення коштів. Свої вимоги заявник обгрунтовує тим, що Банк вжив заходи щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, зареєструвавши за собою право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 80289,00 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Місцевий господарський суд погодився з доводами заявника про припинення зобов`язання боржника перед стягувачем по виконанню спірного наказу та визнав наказ господарського суду Житомирської області №906/1349/15 від 03.12.2015р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" 226975600,00грн. заборгованості за кредитом, 30557756,10грн. заборгованості за відсотками, 54982814,02грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5634574,84грн пені за несвоєчасну сплату процентів, таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, суд першої інстанції застосував положення частини 4 статті 36 Закону України Про іпотеку , відповідно до якої після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, у тому числі й щодо тієї суми боргу, що не була погашена за рахунок предмета іпотеки.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про припинення зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" перед Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" по виконанню наказу господарського суду Житомирської області, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів про припинення іпотеки, якою забезпечено виконання зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс", які виникли із договору про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014р. та підтверджені рішенням господарського суду Житомирської області від 10.11.2015р. у справі №906/1349/15, на примусове виконання якого видано спірний наказ.

Згідно ч.ч.1,3 статті 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Наявна в матеріалах справи копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек №117869361 від 21.03.2018р. не містить відомостей про державну реєстрацію припинення іпотеки після того, як 19.03.2018р. за Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" зареєстровано право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 80289,00 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (т.2, арк.справи 37-45).

Враховуючи відсутність доказів про державну реєстрацію припинення іпотеки, відсутні правові підстави вважати припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" перед Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" по виконанню наказу господарського суду Житомирської області №906/1349/15 від 03.12.2015р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин положення статті 36 Закону України Про іпотеку .

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку ( в редакції, чинній на час звернення заявника з вимогою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню), договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Посилаючись на вказану норму Закону, суд дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами у даній справі має місце завершення позасудового врегулювання спору.

Заявник не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів про те, що внаслідок державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем було погашено заборгованість за кредитним договором між ПАТ "Імексбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс".

Вищезазначена інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек №117869361 від 21.03.2018р. таких відомостей не містить.

Таким чином, заявник не довів наявності обставин, які входять до переліку відповідних підстав, наведених в статті 328 ГПК України для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Встановивши відсутність передбачених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду Житомирської області про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс".

Відповідно до положень ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а саме - ст.328 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим дана ухвала підлягає скасуванню в порядку п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд заяви та апеляційної скарги на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс".

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" задоволити.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.09.2018р. у справі №906/1349/15 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" (13300, Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Європейська, буд.26, код ЄДРПОУ 36153813) на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (65039, м.Одеса, пр-т.Гагаріна, 12А, код ЄДРПОУ 20971504), від імені і в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, 1762,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24.05.2019р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.