Постанова

від 23.05.2019 по справі 810/3961/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №810/3961/14

адміністративне провадження №К/9901/1604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуДочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства Оболонь Пивоварня Зіберта на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року (суддя І.Г. Лиска) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року (колегія у складі суддів: Я.М. Собків, Л.П. Борисюк, В.Ю. Ключкович) у справі №810/3961/14 за позовомДочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства Оболонь Пивоварня Зіберта доВасильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25 березня 2014 року №0001601701,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства Оболонь Пивоварня Зіберта (далі - ДП ПАТ Оболонь Пивоварня Зіберта ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 25 березня 2014 року №0001601701, яким застосовано по позивача штрафні санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 59457,73 грн.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що позивачем своєчасно проводилось перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до бюджету, що підтверджується платіжними документами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при винесенні спірного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25 березня 2014 року №0001601701, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Водночас, судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання позивача в обґрунтування дотримання ним строків сплати податкового зобов`язання з єдиного внеску на лист від 16 жовтня 2013 року № 766, відповідно до якого позивач звертався до відповідача щодо зарахування коштів, сплачених згідно із платіжними дорученнями від 02 жовтня 2013 року № 3772, від 09 жовтня 2013 року № 3802, від 15 жовтня 2013 року № 3842, від 15 жовтня 2013 року № 3843, від 15 жовтня 2013 року № 3844, від 15 жовтня 2013 року № 3845, від 15 жовтня 2013 року № 3846, від 15 жовтня 2013 року № 3847, від 15 жовтня 2013 року № 3848, від 15 жовтня 2013 року № 3867 на рахунок № НОМЕР_1 , оскільки реквізити платіжних доручень, зазначених в листі, і платіжних доручень, зазначених в зворотньому боці облікової картки позивача за платежем єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності є різними.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Здебільшого доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його позову та апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства Оболонь Пивоварня Зіберта є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 16 грудня 1997 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД №195309, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00№475685 та Довідкою АБ №577529 з ЄДРПОУ.

З 02 по 15 жовтня 2013 року позивач сплатив кошти по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області №37192021001039 по 10 платіжним дорученням на загальну суму 640985,00 грн.

16 жовтня 2013 року позивачу стало відомо, що органами виконавчої влади був змінений номер рахунку для сплати єдиного соціального внеску з № НОМЕР_2 , який закріплений за Управлінням Пенсійного фонду України в місті Фастові на рахунок № НОМЕР_1 , який закріплений за Васильківською ОДПІ.

Цього ж дня, ДП ПАТ Оболонь Пивоварня Зіберта звернулось з листом №766 до відповідача про зарахування коштів єдиного соціального внеску, що були сплачені на рахунок № НОМЕР_2 управління пенсійного фонду України в місті Фастові в період з 02 по 15 жовтня 2013 року на відкритий новий рахунок НОМЕР_1 відповідача.

Починаючи з 17 по 30 жовтня 2013 року інші суми єдиного соціального внеску позивач сплатив по 8 платіжним дорученням на рахунок Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №37197101001035 за кодом платежу №101, що в цілому склало 253824,00 грн.

25 березня 2014 року відповідач згідно рішення №0001601701 застосував до позивача штраф та нарахував пеню на загальну суму 59457,73 грн. за період з 22 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.

За даними облікової картки позивача (зворотній бік) за платежем єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності, станом на 16 жовтня 2013 року у позивача утворилась недоїмка у розмірі 551404,45 грн.

В подальшому, позивачем було здійснено сплату зазначеної суми відповідно до платіжних доручень від 23 жовтня 2013 року № 3961, від 24 жовтня 2013 року № 3997, від 25 жовтня 2013 року № 3999, від 29 жовтня 2013 року № 4030, від 30 жовтня 2013 року № 4053, від 31 жовтня 2013 року № 2.

Загальна сума штрафу та пені 59457,73грн. була сформована на підставі вищевказаних платіжних доручень, що підтверджується карткою обліку (КОРО) по позивачу з платежу єдиний соціальний внесок за 2013 рік .

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, касаційний суд вважає їх висновки передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

При цьому, приписами частини 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 10 статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до пункту тринадцятого статті 25 Закону №2464-VI, нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п`ятою 5 статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Суд визнає, що підставами застосування штрафу та нарахування пені, є невиконання платником єдиного внеску обов`язку щодо несплати (несвоєчасної) сплати єдиного внеску. Об`єктом застосування фінансових санкцій є сума несплаченого або несвоєчасно сплаченого єдиного внеску.

Як було встановлено судами, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем були перераховані після 20 числа що настає за базовим звітним періодом, відповідно до платіжних доручень №3961 від 23 жовтня 2013 року на суму 2985грн, №3997 від 24 жовтня 2013 року на суму 806, 00 грн., №3999 від 25 жовтня 2013 року на суму 192 455грн, №4030 від 29 жовтня 2013 року, №4053 від 30 жовтня 2013 року на суму 930грн.

Проте, суди попередніх інстанцій роблячи такий висновок залишили поза увагою ті обставини, що з метою встановлення факту правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення слід було з`ясувати за який місяць, по вказаним платіжним дорученням, було сплачено єдиний соціальний внесок, оскільки якщо зобов`язання зі сплати єдиного внеску сплачено за жовтень 2013 року то відповідно до пункту 8 статті 9 Закону №2464-VI кінцевий термін сплати закінчувався 20 листопада 2013 року, тому застосування до позивача штрафних санкцій та пені є безпідставними. Ці доводи позивача залишено поза увагою судів.

Також, суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи, як одного із складових принципу верховенства права не надали обґрунтовану оцінку доводам позивача, які викладені ним у позовній заяві та апеляційній скарзі в тому числі і щодо часу зміни рахунку для сплати ЄСВ та належного повідомлення платника податку про його існування.

Варто також зауважити, що суди не надали правого значенню тому, що 16 жовтня 2013 року позивач звертався з листом №766 до відповідача про зарахування коштів єдиного соціального внеску, що були сплачені на рахунок № НОМЕР_2 управління пенсійного фонду України в місті Фастові в період з 02 по 15 жовтня 2013 року на відкритий новий рахунок № НОМЕР_1 відповідача, тобто ДП ПАТ Оболонь Пивоварня Зіберта з даним листом звернулося до 20 числа поточного місяця.

Відтак, Суд визнає, що платник єдиного внеску вчинив дії, спрямовані на перерахування суми зобов`язання. Помилкове визначення під час сплати суми єдиного внеску коду бюджетної класифікації не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми зобов`язання у визначений Законом №2464 строк, а відтак i для висновку про наявність у податкового органу підстав для застосування штрафу та нарахування пені. Спірним також є питання суб`єкта відповідальності, до якого застосовані фінансові санкції, не встановлення істотних у справі обставин унеможливлює остаточний касаційний перегляд, виходячи з його меж.

Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи та вказує на не підтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки позивача стосовно відсутності суті порушень, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства Оболонь Пивоварня Зіберта задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду