Рішення

від 17.04.2020 по справі 810/3961/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року м.Київ № 810/3961/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварня зіберта" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивоварня зіберта" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.03.2014 № 00016017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 постановову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2019 касаційну скаргу ДП Публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Пивоварня Зіберта" було задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 дану справу передано на розгляд судді Головенко О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 дану справу було прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.08.2019 позивача у даній справі було замінено, а саме Дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Пивоварня Зіберта" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивоварня Зіберта".

Ухвалою суду від 17.04.2020 було також замінено відповідача у справі на його правонаступника, а саме Васильківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

У судове засідання учасники справи не з`явився, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Крім того, позивачем на виконання вимог ухвали 15.07.2019 було направлено письмові пояснення з увархуванням висновків Верховного Суду, що були викладені постанові 23.05.2019.

Представник відповідача вимоги ухвали суду від 26.06.2019 не виконав та письмові пояснення не направив до суду.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Так, ухвалою суду (без виходу до нарадчої кімнати) подальший розгляд справи розпочато в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивоварня Зіберта" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00382533) та є правонаступником ДП ПАТ "Оболонь" "Пивоварня Зіберта".

Як вже було встановлено при попередньому розгляді даної справи, позивач сплачував кошти по єдиному соціальному внеску на рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області № НОМЕР_1 , а саме: платіжне доручення № 3772 від 02.10.2013 на суму 3 950,00 грн (нарахування на заробітну плату найманих працівників по коду № 021), платіжне доручення № 3802 від 09.10.2013 на суму 4 760,00 грн (нарахування на заробітну плату найманих працівників по коду № 021), платіжне доручення № 3842 від 15.10.2013 на суму 533 861,00 грн (нарахування на заробітну плату найманих працівників по коду № 021), платіжне доручення № 3843 від 15.10.2013 на суму 79 452,00 грн (утримання з заробітної плати найманих працівників по коду № 083), платіжне доручення № 3844 від 15.10.2013 на суму 7 068,00 грн (нарахування на заробітну плату працівників інвалідів по коду № 073), платіжне доручення № 3845 від 15.10.2013 на суму 6 710,00 грн (нарахування на заробітну плату працівників по листкам тимчасової непрацездатності по коду № 072), платіжне доручення № 3846 від 15.10.2013 на суму 758,00 грн (утримання із заробітної плати по листам тимчасової непрацездатності та при виробничому травматизмі по коду № 086), платіжне доручення № 3847 від 15.10.2013 на суму 838,00 грн (нарахування на оплату працівників які працюють за цивільно-правовими договорами № 070), платіжне доручення № 3848 від 15.10.2013 на суму 63,00 грн (утримання із заробітної плати працівників які працюють за цивільно-правовими договорами по коду № 084), платіжне доручення № 3867 від 15.10.2013 на суму 3 525,00 грн (нарахування на заробітну плату найманих працівників по коду № 021).

Всього було сплачено єдиного соціального внеску в період з 02.10.2013 по 15.10.2013 включно по вище вказаним 10 платіжним дорученням на загальну суму 640 985,00 грн.

16.10.2013 позивачу стало відомо, що органами виконавчої влади був змінений номер рахунку для сплати єдиного соціального внеску з № НОМЕР_1 , який закріплений за Управлінням Пенсійного фонду України в місті Фастові на рахунок № НОМЕР_2 , який закріплений за Васильківською ОДПІ 16.10.2013.

В подальшому ДП ПАТ "Оболонь" "Пивоварня Зіберта" 16.10.2013 № 733 звернулася з листом до податкового органу про зарахування коштів єдиного соціального внеску, що були сплачені на рахунок № НОМЕР_1 Управління пенсійного фонду України в місті Фастові в період з 02.10.2013 по 15.10.2013 на відкритий новий рахунок № НОМЕР_2 відповідача.

З 17.10.2013 по 30.10.2013 інші суми єдиного соціального внеску сплачувались підприємством на рахунок відповідача № НОМЕР_3 за кодом платежу № 101, а саме: платіжне доручення № 3903 від 17.10.2013 на суму 5 514,00 грн, платіжне доручення № 3921 від 18.10.2013 на суму 39 790,00 грн, платіжне доручення № 3939 від 18.10.2013 на суму 5 554,00 грн, платіжне доручення № 3961 від 23.10.2013 на суму 2 985,00 грн, платіжне доручення № 3997 від 24.10.2013 на суму 806,00 грн, платіжне доручення № 3999 від 25.10.2013 на суму 192 455,00 грн, платіжне доручення № 4030 від 29.10.2013 на суму 5 790,00 грн, платіжне доручення № 4053 від 30.10.2013 на суму 930,00 грн.

Всього було сплачено єдиного соціального внеску за вказаний період 253 824,00 грн.

25.03.2014 відповідач згідно рішення № 0001601701 застосував до позивача штраф у розмірі 55 140,45 грн (10%) та нарахував пеню 4 317,28 грн (0,1% від суми недоїмки) на загальну суму 59 457,73 грн за період з 22.10.2013 по 31.10.2013.

Загальна сума штрафу та пені була сформована на підставі платіжних доручень з нарахувань на заробітну плату найманих працівників по коду № 021, а саме № 3772 від 02.10.2013 на суму 3 950,00 грн, № 3802 від 09.10.2013 на суму 4 760,00 грн, № 3842 від 15.10.2013 на суму 533 861,00 грн № 3867 від 15.10.2013 на суму 3 525,00 грн, всього на загальну суму 546 096,00 грн.

В подальшому позивачем було здійснено сплату зазначеної суми недоїмки згідно із платіжними дорученнями від 23.10 2013 № 3961, від 24.10.2013 № 3997, від 25.10.2013 № 3999, від 29.10.2013 № 4030, від 30.10.2013 № 4053

Вказана загальна сума штрафу та пені 59 457,73 грн була сформована на підставі платіжних доручень № 3961 від 23.10.2013 на суму 2 985 грн, № 3997 від 24.10.2013 на суму 806, 00 грн, № 3999 від 25.10.2013 на суму 192 455 грн, № 4030 від 29.10.2013, № 4053 від 30.10.2013 на суму 930 грн., що підтверджується карткою обліку (КОРО) по позивачу з платежу "єдиний соціальний внесок за 2013 рік."

Не погоджуючись з спірним рішенням позивач звернувся до суду та постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2019 касаційну скаргу ДП Публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Пивоварня Зіберта" було задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

У своїй постанові Верховний Суд зазначає, про те що суди попередніх інстанцій встановили, що суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем були перераховані після 20 числа, що настає за базовим звітним періодом, відповідно до платіжних доручень № 3961 від 23.10.2013 на суму 2 985,00 грн, № 3997 від 24.10.2013 на суму 806, 00 грн, № 3999 від 25.10.2013 на суму 192 455,00 грн, № 4030 від 29.10.2013, № 4053 від 30.10.2013 на суму 930,00 грн.

Однак суд касаційної інстанції наголосив на тому, що було залишено поза увагою ті обставини, що не було з`ясувано за який місяць, по вказаним платіжним дорученням, було сплачено єдиний соціальний внесок, оскільки якщо зобов`язання зі сплати єдиного внеску сплачено за жовтень 2013 року то відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) кінцевий термін сплати закінчувався 20.11.2013, тому застосування до позивача штрафних санкцій та пені є безпідставними.

Також, не було надано оцінку доводам позивача щодо часу зміни рахунку для сплати ЄСВ та належного повідомлення платника податку про його існування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон № 2464 (чинний на час спірних правовідносин).

Так, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (ч. 5 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах 3 та 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

При цьому, приписами ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 10 та 11 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Пунктом 13 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 № 2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Нормами ч. 1 ст. 43 та ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Суд визнає, що підставами застосування штрафу та нарахування пені, є невиконання платником єдиного внеску обов`язку щодо несплати (несвоєчасної) сплати єдиного внеску. Об`єктом застосування фінансових санкцій є сума несплаченого або несвоєчасно сплаченого єдиного внеску.

Як свідчать обставини справи, спірним рішенням податкового органу на позивача накладено штраф у розмірі 55 140,45 грн та нараховано пеню в розмірі 4 317,28 грн на загальну суму 59 457,73 грн за період з 22.10.2013 по 31.10.2013.

Позивач з 02.10.2013 по 15.10.2013 сплачував кошти по єдиному соціальному внеску з поточного рахунку № НОМЕР_4 відкритого у ТВБВ № 10026/0657 Філії ГУ по м. Києву та Київській області ПАТ Ощадбанк на рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № 37195084001039 Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області (Далі по тексту ПФУ), а саме:

платіжне доручення № 3772 від 02.10.2013, р/р № 37192021001039, на суму 3 950,00 грн (нарахування на заробітну плату найманих працівників по коду № 021 за жовтень 2013 року);

платіжне доручення № 3802 від 09.10.2013, р/р № 37192021001039, на суму 4 760,00 грн (нарахування на заробітну плату найманих працівників по коду № 021 за жовтень 2013 року);

платіжне доручення № 3842 від 15.10.2013р, р/р № 37192021001039, на суму 533 грн (нарахування на заробітну плату найманих працівників по коду № 021 за вересень 2013 року);

платіжне доручення № 3843 від 15.10.2013, р/р № 37196083001039, на суму 79 452,00 грн (утримання з заробітної плати найманих працівників по коду №083 за вересень 2013 року).

платіжне доручення № 3844 від 15.10.2013, р/р № 37195073001039, на суму 7 068,00 грн (нарахування на заробітну плату працівників інвалідів по коду № 073 за вересень 2013 року);

платіжне доручення № 3845 від 15.10.2013, р/р № 37196072001039, на суму 6 710,00 грн (нарахування на заробітну плату працівників по листкам тимчасової непрацездатності по коду № 072 за вересень 2013 року);

платіжне доручення № 3846 від 15.10.2013, р/р № НОМЕР_8 , на суму 758,00 грн (утримання із заробітної плати по листам тимчасової непрацездатності та прй виробничому травматизмі по коду № 086 за вересень 2013 року);

платіжне доручення № 3847 від 15.10.2013, р/р № НОМЕР_9 , на суму 838,00 грн (нарахування на оплату працівників які працюють за цивільно-правовими договорами № 070 за вересень 2013 року);

платіжне доручення № 3848 від 15.10.2013, р/р № 37195084001039, на суму 63,00 грн (утримання із заробітної плати працівників які працюють за цивільно-правовими договорами по коду № 084 за вересень 2013 року);

платіжне доручення № 3867 від 15.10.2013, р/р № 37192021001039, на суму 3 525,00 грн (нарахування на заробітну плату найманих працівників по коду № 021 за жовтень 2013 року);

Таким чином, усього було сплачено ЄСВ в період за вказаний період на загальну суму 640 985.00 грн.

16.10.2013 позивачу стало відомо, що з 01.10.2013 органами виконавчої влади були змінені номери рахунків для сплати ЄСВ з № 37192021001039, № 37196083001039, №37195073001039, № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № 37195084001039 пенсійного органу на новий рахунок № НОМЕР_2 податкового органу.

Однак суд звертає увагу, що інформація щодо зміни рахунку для сплати ЄСВ не була доведена належним чином до позивача ні пенсійним органом, ні податковим органом.

Відповідно до висновку Фастівського відділення Васильківської ОДПІ № 129-25 від 21.10.2013 було встановлено, що станом на 21.10.2013, відповідно до інтергованої картки платника за позивачем обліковувалась переплата надміру або помилково сплачених коштів ЄСВ у сумі 640 985.00 грн.

Згідно з цим же висновком переплата надміру або помилково сплачених коштів ЄСВ позивача, у сумі 640 985.00 грн підлягала перерахуванню відповідачем на новий рахунок № НОМЕР_2 відповідача.

Крім того, суд вважає, що помилкове зазначення платником податків неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку щодо несплати суми ЄСВ у визначений законом строк.

Штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати ЄСВ, а не у випадку помилково сплачених сум ЄСВ на невідповідний рахунок.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1897/17 та від 10.04.2020 у справі № 821/844/17.

Таким чином помилка при зазначенні невідповідного рахунку, не може слугувати підставою для застосування до платника податків не тільки штрафних санкцій, але і нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.

Зокрема, суд зазначає, що позивачем 16.10.2013 було направлено лист про зарахуванням сплаченого ЄСВ на новий рахунок податкового органу, що не може свідчити про його бездіяльність, як платника податку при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, а тому не може слугувати підставою для застосування до нього штрафних санкцій у вигляді спірного рішення.

Також, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, починаючи з 17.10.2013 по 30.10.2013 інші суми ЄСВ сплачувались підприємством, за жовтень 2013 року на новий рахунок № НОМЕР_2 податкового органу за кодом платежу № 101, а саме:

платіжне доручення № 3903 від 17.10.2013 на суму 5 514,00 грн за жовтень 2013 року;

платіжне доручення № 3921 від 18.10.2013 на суму 39 790,00 грн за жовтень 2013 року;

платіжне доручення № 3939 від 18.10.2013 на суму 5 554,00 грн за жовтень 2013 року;

платіжне доручення № 3961 від 23.10.2013 на суму 2 985,00 грн за жовтень 2013 року;

платіжне доручення № 3997 від 24.10.2013 на суму 806,00 грн за жовтень 2013 року;

платіжне доручення № 3999 від 25.10.2013 на суму 192 455,00 грн за жовтень 2013 року;

платіжне доручення № 4030 від 29.10.2013 на суму 5 790,00 грн за жовтень 2013 року;

платіжне доручення № 4053 від 30.10.2013 на суму 930,00 грн за жовтень 2013 року;

Усього було сплачено єдиного соціального внеску за вказаний період 253 824,00 грн.

Суд звертає увагу податкового органу, що кінцевий термін сплати ЄСВ за жовтень 2013 року, відповідно до Закону № 2464, по вище вказаним платіжним дорученням, закінчувався 20.11.2013, а тому в цій частині відповідач помилкового дійшов висновку щодо порушення строку сплати ЄСВ.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім того, ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Оцінюючи правомірність дій податкового органу суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.03.2014 № 00016017.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн (платіжне доручення № 2094 від 25.06.2014), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби служби у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.03.2014 № 00016017.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварня зіберта" (код ЄДПРОУ00382533) судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головенко О.Д.