Постанова

від 21.05.2019 по справі 640/15154/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Харків

справа № 640/15154/15-ц

провадження № 22ц/818/2963/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Бровченко І.О., Колтунової А.І.,

за участю секретаря - Ігнатової Т.В.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , представник заявника - Туревський М.М.,

заінтересовані особи - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В., Публічне акціонерне товариство Златобанк

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2019 року в складі судді Губської Я.В.

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович, Публічне акціонерне товариство Златобанк на дії приватного виконавця.

Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Златобанк заборгованість за кредитним договором №247/12-KLMV від 28 листопада 2012 року, що станом на 14 серпня 2015 року складає у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день винесення судом рішення: 17 137 332,31 доларів США - 441 578 447, 09 грн., 1 000 000,00 євро - 28 768 908, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 841 012,47 доларів США - 21 670 407,84 грн., та 62 499,99 євро - 1 798 056,46 грн. - заборгованість за процентами; 2 405 435,11 грн. - заборгованість зі сплати пені; 5000,00 грн. - штраф за неналежне виконання зобов`язань, а також судовий збір на користь держави у розмірі 3 654,00 грн.

Вказав, що 28 лютого 2019 року його представником отримано від приватного виконавця Близнюкова Ю.В. постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58029659 від 19 лютого 2019 року з виконання виконавчого листа №640/15154/15-ц, виданого 27 листопада 2018 року Київським районним судом м. Харкова на виконання вищезазначеного рішення суду, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 19 лютого 2019 року по ВП №58029659, постанову про арешт майна боржника від 19 лютого 2019 року по ВП №58029659, постанову про арешт коштів боржника від 28 лютого 2019 року по ВП №58029659.

Зазначив, що заяву про відкриття виконавчого провадження №2030 від 19 грудня 2018 року підписано Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Златобанк ОСОБА_2, однак, всі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якими повноваження органів управління та контролю Публічного акціонерного товариства Златобанк передано уповноваженій особі Фонду на здійснення тимчасової адміністрації, а пізніше ліквідації Публічного акціонерного товариства Златобанк ОСОБА_2 -скасовані.

Вказав, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року по справі №826/2184/17, яку у резолютивній частині залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, визнано протиправними та скасовано постанови Правління Національного Банку України і рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про віднесення Публічного акціонерного товариства Златобанк до категорії неплатоспроможних, затвердження тимчасової адміністрації, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Златобанк , про початок процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку та про продовження строків здійснення процедури ліквідації банку.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року по справі №826/2184/17 касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Златобанк ОСОБА_2, Національного Банку України залишено без задоволення, а вищевказані судові рішення - без змін.

Вказав, що у зв`язку з визнанням протиправними та скасуванням вказаних рішень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Златобанк ОСОБА_2 не має правомочностей органів управління банку, а підписані нею документи не мають жодної юридичної сили та не породжують правових наслідків.

Зазначив, що ОСОБА_2 не є керівником чи посадовою особою Публічного акціонерного товариства Златобанк та не може діяти від імені даної юридичної особи, оскільки банк не перебуває в процедурі ліквідації та відсутній його ліквідатор.

Вказав, що оскільки заяву про примусове виконання рішення суду підписано та подано не повноважною особою стягувача, то постанови приватного виконавця Близнюкова Ю.В. про арешт майна боржника від 19 лютого 2019 року по ВП №58029659, про арешт коштів боржника від 28 лютого 2019 року по ВП №58029659, винесені на підставі такої заяви, повинні бути скасовані.

Просив скасувати постанову про арешт майна боржника від 19 лютого 2019 року по ВП №58029659 та постанову про арешт коштів боржника від 28 лютого 2019 року по ВП №58029659, винесені приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2019 року скаргу ОСОБА_1 - задоволено, скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 19 лютого 2019 року та 28 лютого 2019 року про арешт майна боржника по виконавчому провадженню №58029659.

Не погоджуючись з ухвалою суду, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року зупинено дію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року по справі №826/2184/17 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у цій справі до їх перегляду у касаційному порядку, тобто, ОСОБА_2 до винесення постанови Верховного Суду від 05 лютого 2019 року мала повноваження для подачі заяви про примусове виконання рішення; що про існування постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №826/2184/17 від 05 лютого 2019 року приватному виконавцю нічого відомо не було до отримання копії скарги; в Єдиному державному реєстрі судових рішень текст постанови заборонено для оприлюднення; що на час прийняття виконавчого документу на виконання підстави для повернення його без прийняття до виконання були відсутні; що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження, оскаржена в апеляційному порядку.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

21 травня 2019 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він посилався на те, що не дивлячись на існування скасованих постанов, приватний виконавець продовжує здійснювати виконавчі дії.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що постанови приватного виконавця про арешт майна боржника підлягають скасуванню, оскільки заяву про примусове виконання рішення підписано та подано не повноважною особою стягувача у зв`язку зі скасуванням рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного Банку України щодо введення процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Публічного акціонерного товариства Златобанк , а також щодо призначення тимчасового адміністратора та ліквідатора банку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 листопада 2018 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 640/15154/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Златобанк заборгованості за кредитним договором №247/12-KLMV від 28 листопада 2012 року, що станом на 14 серпня 2015 року складає у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день винесення судом рішення: 17 137 332,31 доларів США - 441 578 447, 09 грн., 1 000 000,00 євро - 28 768 908, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 841 012,47 доларів США - 21 670 407,84 грн. та 62 499,99 євро - 1 798 056,46 грн. - заборгованість за процентами; 2 405 435,11 грн. - заборгованість зі сплати пені; 5000,00 грн. - штраф за неналежне виконання зобов`язань (а. с. 4).

09 січня 2019 року за вхідним №16 приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Близнюкову Ю.В. надійшов вищезазначений виконавчий лист та заява про відкриття виконавчого провадження від 19 грудня 2018 року за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Златобанк ОСОБА_2 (а. с. 36-38).

Як вбачається з заяви до неї додано документи, що підтверджували повноваження заявника, а саме: копію Постанови Правління Національного Банку України № 310 від 12 травня 2015 року, копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 99 від 13 травня 2015 року, копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 391 від 24 березня 2016 року, копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1977 від 15 травня .2017 року, копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1135 від 19 квітня 2018 року, копію довіреності на представника стягувача.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року у справі № 826/2184/17 визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного Банку України від 13 лютого 2015 року № 105 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Златобанк до категорії неплатоспроможних ; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 лютого 2015 року № 30 Про запровадження тимчасової адміністрації в AT "Златобанк"; визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Златобанк ; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 травня 2015 року № 99 Про початок процедури ліквідації AT Златобанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку ; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 травня 2015 року № 100 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 травня 2015 року № 99; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації AT Златобанк на два роки до 13 травня 2018 року включно; зобов`язано Національний Банк України надати Публічному акціонерному товариству Златобанк строк, встановлений частиною сьомою статті 75 Закону України Про банки і банківську діяльність , за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення Публічного акціонерного товариства Златобанк після проведення заходів з його ліквідації (а. с. 41-53).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року з підстав, зазначених у мотивувальній частині, в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року - залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 по справі №826/2184/17 касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Златобанк ОСОБА_2, Національного Банку України залишено без задоволення, а вищевказані судові рішення - без змін (а. с. 54-63).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 19 лютого 2019 року на підставі заяви від 19 грудня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП №58029659 з виконання виконавчого листа № 640/15154/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а. с. 5).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 19 лютого 2019 року у виконавчому провадженні №58029659 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , окрім переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчим документом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 545 886 109,95 грн. (а. с. 39).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні №58029659 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках Акціонерного товариства Ідея Банк , та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 545 886 109,95 грн. (а. с. 40).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року скасовано постанову від 19 лютого 2019 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем, про відкриття виконавчого провадження ВП №58029659 про примусове виконання виконавчого листа №640/15154/15-ц, виданого Київським районним судом м. Харкова 27 листопада 2018 року; виконавчий лист №640/15154/15-ц, виданий 27 листопада 2018 року Київським районним судом м. Харкова, повернуто Публічному акціонерному товариству Златобанк (а. с. 85-86).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі Півень проти України ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.

У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції ЄСПЛ розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були: кошти/присуджені суми, належні до виплати заявникам на підставі остаточного і обов`язкового до виконання арбітражного рішення ( Грецькі нафтопереробні заводи Стран та Стратіс Андреадіс проти Греції (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v.Greece), заява № 13427/87, рішення від 21 листопада 1994 р.); кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню ( Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, рішення від 7 травня 2002 р., п.40).

У рішеннях по справах Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia) від 07 травня 2002 р., заява № 59498/00, п.40; Ясіуньєне проти Литви (Jasiыnienл v. Lithuania) від 06 березня 2003 р., заява № 41510/98, п. 45. Суд звертає увагу на свою практику, де неможливість для заявника домогтися виконання рішення на його чи її користь становить втручання у право на мирне володінням майном, як вказано у першому реченні пункту першого статті 1 Першого протоколу.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника . Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частинами 3 та 4 статті 16 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 передбачено, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені, зокрема, довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо).

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що до заяви про примусове виконання рішення, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (частини перша та третя статті 92 ЦК України).

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним Банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 цього Закону).

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (стаття 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Відповідно до частин першої та другої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Таким чином, з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 37 Закону уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень така особа, зокрема: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов`язкові до виконання працівниками банку.

Із змісту статті 162 КАС України, у редакції на час прийняття постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Зважаючи на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року, визнано протиправними та скасовані постанови Національного Банку України та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних, про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Златобанк", про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк", про початок процедури ліквідації Акціонерного товариства "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, вказані постанови та рішення не породжують жодних правових наслідків від моменту їх прийняття.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2018 року (справа № 922/4818/15).

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Aкціонерного товариства Златобанк ОСОБА_2 не має правомочностей органів управління банку, а документи, підписані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Aкціонерного товариства Златобанк ОСОБА_2, не мають юридичної сили та не породжують правових наслідків.

ОСОБА_2. не є керівником чи посадовою особою Публічного акціонерного товариства Златобанк , не може діяти від імені даної юридичної особи, Публічне акціонерне товариство Златобанк не перебуває в процедурі ліквідації та відсутній ліквідатор даної юридичної особи.

З урахуванням наведеного відсутні правові підстави вважати, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" правомочна виступати в інтересах Публічного акціонерного товариства "Златобанк", в тому числі подавати та підписувати заяви про відкриття виконавчого провадження від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства "Златобанк".

Крім того, постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2019 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року скасовано.

Згідно частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких умов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що заяву про примусове виконання рішення підписано та подано не повноважною особою стягувача, внаслідок чого судовим рішенням скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження, отже постанови приватного виконавця про арешт майна боржника, винесені в межах виконавчого провадження, відкритого за такою заявою, також підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. щодо того, що ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року зупинено дію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року по справі №826/2184/17 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у цій справі до їх перегляду у касаційному порядку, тобто, ОСОБА_2 до винесення постанови Верховного Суду від 05 лютого 2019 року мала повноваження для подачі заяви про примусове виконання рішення, не можуть бути прийняті до уваги.

Дійсно, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року по справі №826/2184/17 зупинено дію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Проте, постановою Великої Палати Верховного Суду по справі №826/2184/17 від 05 лютого 2019 року зазначені судові рішення залишені без змін, отже акти, скасовані ними, не породжують жодних правових наслідків від моменту їх прийняття, в тому числі і у той період, коли дія вищевказаних судових рішень була зупинена.

Посилання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. щодо того, що про існування постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №826/2184/17 від 05 лютого 2019 року йому нічого відомо не було до отримання копії скарги; в Єдиному державному реєстрі судових рішень текст постанови заборонено для оприлюднення, не є підставою для відмови у задоволенні скарги на дії приватного виконавця, оскільки його необізнаність про зазначені судові рішення не впливає на їх чинність та обов`язковість для третіх осіб.

Крім того, приватний виконавець під час відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій не позбавлений можливості керуватися відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема, щодо уповноважених осіб юридичної особи.

Доводи приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. щодо того, що на час прийняття виконавчого документу на виконання підстави для повернення його без прийняття до виконання були відсутні, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи свідчать про те, що заяву про примусове виконання рішення подано не повноважною особою, та відповідно до вимог пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи та вимоги апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Оскільки апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. задоволенню не підлягає, а сплату судового збору за подачу скарги на дії приватного виконавця законом не передбачено, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О.Бровченко

А.І. Колтунова

Повний текст постанови складено 24 травня 2019 року.