Рішення

від 16.05.2019 по справі 911/3823/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/3823/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фермерського господарства "Полісся" (08503, Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, буд. 1)

до Скригалівської сільської ради (08530, Київська обл., Фастівський р-н., с. Ставки, вул. Шкільна, буд. 9)

про визнання права власності на земельну ділянку № 13 площею 26,80 га (згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р.), що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, буд. 1.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

від позивача: Валько І.В. (ордер № 138 від 16.01.2019 р.);

від відповідача: Демченко Л.В. (сільський голова, посвідчення № 17 від 19.11.2015 р.).

Обставини справи:

Фермерське господарство "Полісся" у 2017 році звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фастівської районної державної адміністрації Київської області та до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання права власності на земельну ділянку № 13 площею 26,80 га (згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р.), що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, буд. 1.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання права власності на земельну ділянку площею 26,80 га, яка входить до складу земель загальною площею 1474,4 га, переданих згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р. у колективну власність КСП "Україна", правонаступником якого є ФГ "Полісся".

Рішенням господарського суду Київської області від 13.02.2018 р. (суддя А.Ю. Кошик) позовні вимоги Фермерського господарства "Полісся" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області було задоволено та визнано за позивачем право власності на земельну ділянку № 13 площею 26,80 га (згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р.), що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський район, с. Ставки, вул. Шевченка, 1, та відноситься до категорії земель - землі під господарськими дворами, будівлями, на яких розміщені належні Фермерському господарству "Полісся" на праві власності об'єкти нерухомості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 р. апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 13.02.2018 р. - без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2018 р. касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області було задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 р. та рішення господарського суду Київської області від 13.02.2018 р. у справі № 911/3823/17 було скасовано та постановлено передати вказану справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2018 р. для нового розгляду справи № 911/3823/17 було визначено суддю господарського суду Київської області В.М. Бабкіну.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2018 р. справу № 911/3823/17 було прийнято суддею Бабкіною В.М. до провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2019 р.

Підготовче засідання відкладалось.

16.01.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло пояснення б/н, б/д (вх. № 915/19 від 16.01.2019 р.), за змістом якого ГУ Держгеокадастру у Київській області просить суд відмовити у задоволенні позову, а також, посилаючись на п. 21 розділу XI Перехідних положень Земельного кодексу України, зазначає, що спірна земельна ділянка на даний час вважається власністю територіальної громади, на території якої вона розташована.

17.01.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 17.01.2019 р. (вх. № 922/19 від 17.01.2019 р.) про заміну неналежного відповідача, за змістом якого позивач зазначає, що у зв'язку з набранням чинності 01.01.2019 р. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", спірна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, буд. 1, перебуває в адміністративних межах Скригалівської сільської ради, яка, як наслідок таких змін, і є належним відповідачем у даній справі.

З огляду на викладене, ФГ "Полісся" клопоче про заміну первісних відповідачів, а саме - Фастівської районної державної адміністрації Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області на належного відповідача - Скригалівську сільську раду.

28.01.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло пояснення б/н, б/д (вх. № 1777/19 від 28.01.2019 р.), за змістом якого ГУ Держгеокадастру у Київській області, посилаючись на п. 21 розділу XI Перехідних положень Земельного кодексу України, наполягає на тому, що спірна земельна ділянка на даний час є власністю територіальної громади, на території якої вона розташована.

04.02.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло пояснення б/н від 04.02.2019 р. (вх. № 2237/19 від 04.02.2019 р.), за змістом якого позивач зазначає, що оскільки ФГ "Полісся" законно набуло у власність земельну ділянку № 13 площею 26,80 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, буд. 1, що підтверджується статутом, протоколом зборів уповноважених учасників Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна", а також належним чином оформленим Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р., то позивач має визнаватися власником вказаної земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2019 р. було замінено первісних відповідачів - Фастівську районну державну адміністрацію Київської області та Головне управління Держгеокадастру у Київській області на належного відповідача - Скригалівську сільську раду, підготовче засідання призначено на 04.04.2019 р.

02.04.2019 р. до господарського суду Київської області надійшла заява б/н від 21.03.2019 р. (вх. № 6520/19 від 02.04.2019 р.) про затвердження мирової угоди.

У судовому засіданні 04.04.2019 р. представник позивача клопотав про відкладення підготовчого засідання у справі для надання можливості новому відповідачу подати відзив у відповідності до вимог законодавства; представник відповідача усно клопотала про розгляд даної справи спочатку на підставі ст. 48 ГПК України. Окрім того, представники сторін зазначили про необхідність уточнення умов мирової угоди, яку намагаються укласти позивач та відповідач, у зв'язку з чим заява про затвердження мирової угоди не розглядалася судом.

16.05.2019 р. до господарського суду Київської області представником Скригалівської сільської ради було подано заяву б/н від 15.05.2019 р. (вх. № 9619/19 від 16.05.2019 р.) про визнання позову, відповідно до якої відповідач - Скригалівська сільська рада Київської області не заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне.

У 2000 році відбулося злиття КСП Україна з Фермерським господарством Полісся , в результаті чого ФГ Полісся стало правонаступником КСП Україна . З 2008 року позивач викупив всі майнові сертифікати членів КСП Україна і є 100% власником всіх майнових паїв, про що йому було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) від 11.03.2008 р. серії КИ-ХХІV № 006666. Таким чином позивач став власником всього майна КСП, зокрема, і земельної ділянки № 13 площею 26,80 гектарів згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р.

До 2002 року Земельний кодекс України передбачав, що земля може належати юридичним особам, у тому числі - на праві колективної власності. Проте, після прийняття у 2001 році нового Земельного кодексу колективна форма власності була скасована. Натомість, Земельний кодекс України 2001 року передбачає лише приватну, комунальну та державну форми власності.

Вказана земельна ділянка, яка перебувала у власності колективу, наразі фактично перебуває у приватній власності позивача, у зв'язку з чим, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 46, ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, Скригалівська сільська рада визнає позов Фермерського господарства Полісся та просить визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку № 13 площею 26,80 гектарів набутої згідно державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р., що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, село Ставки, вулиця Шевченка, 1, та відноситься до категорії - землі під господарськими дворами, будівлями, на якій розміщені належні Фермерському господарству Полісся на праві власності об'єкти нерухомості.

У підготовчому судовому засіданні 16.05.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача у судовому засіданні підтримувала визнання позову відповідачем.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У судовому засіданні 16.05.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до рішення Скригалівської сільської ради народних депутатів від 28.12.1995 р. КСП "Україна" було видано державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р., відповідно до якого КСП "Україна" передано у колективну власність 1474,4 га землі для сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом, до складу яких входить земельна ділянка № 13 площею 26,80 га.

За змістом статуту ФГ "Полісся" це фермерське господарство (позивач) є правонаступником КСП "Україна".

Факт придбання позивачем майнових паїв членів КСП "Україна" підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданим позивачу Скригалівською сільською радою 11.03.2008 р. серія КИ-ХХІV № 006666, відповідно до якого ФГ "Полісся" в особі голови є власником 100% всього майнового паю КСП "Україна".

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно ФГ "Полісся" є власником будівель і споруд, розташованих за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, 1.

Згідно з довідкою, виданою Скригалівською сільською радою, господарські будівлі КСП "Україна", які на цей час належать ФГ "Полісся" на праві приватної власності, розміщені на земельній ділянці під № 13 площею 26,80 га, що відповідає плану-схемі до Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1. Земельна ділянка № 13 площею 26,80 га є земельною ділянкою колишнього господарського двору КСП "Україна" і на даний час цій земельній ділянці присвоєна адреса: Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, 1.

З метою здійснення необхідних дій щодо реєстрації права власності на земельну ділянку № 13, площею 26,80 га, 04.09.2015 р. ФГ "Полісся" звернулося до Фастівської РДА із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо реєстрації права власності на земельну ділянку господарського двору, на якій розміщені належні позивачу господарські будівлі.

У листі від 30.09.2015 р. № 06-26/3116 Фастівська РДА зазначила, що земельна ділянка № 13, на якій розташовані господарські будівлі та двори ФГ "Полісся", знаходиться за межами населеного пункту с. Ставки (Скригалівська сільська рада) та паюванню не підлягала. З посиланням на положення статей 17, 122 Земельного кодексу України Фастівська РДА зауважила, що розпорядником таких земель є ГУ Держгеокадастру.

25.03.2016 р. ФГ "Полісся" звернулося до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 26,80 га, яка розташована в адміністративних межах Фастівського району Київської області.

У листі від 22.04.2016 р. ГУ Держгеокадастру зазначило, що земельна ділянка, щодо якої позивачем заявлено клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, перебуває у колективній власності КСП, тому у ГУ Держгеокадастру відсутні підстави для вирішення цього питання.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ФГ "Полісся" до суду з відповідним позовом з метою захисту своїх порушених прав, в якому позивач просив суд визнати за Фермерським господарством "Полісся" право власності на земельну ділянку № 13, площею 26,80 га під господарськими дворами та будівлями, набутими позивачем внаслідок викупу паїв КСП "Україна", якому земля належала на праві колективної власності.

Як зазначалося вище, в процесі розгляду справи за вказаним позовом відбулися зміни у законодавстві, які спричинили звернення позивача до суду із заявою про заміну неналежних відповідачів на належного - Скригалівську сільську раду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2019 р. неналежних відповідачів - Фастівську районну державну адміністрацію Київської області і Головне управління Держгеокадастру у Київській області було замінено на належного відповідача - Скригалівську сільську раду, і, за клопотанням останньої, у подальшому розгляд справи був розпочатий заново.

Слід зазначити, що відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 1990 року власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавалися рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватися та розпоряджатися нею.

Суб'єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі - створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (частина 2 статті 5 ЗК 1990 року).

Відповідно до статей 22, 23 ЗК 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 60 ЗК 1990 року землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

За змістом пункту 1 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Виходячи зі змісту положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", земельні ділянки колективної власності під господарськими будівлями та спорудами паюванню не підлягали і залишалися у колективній власності.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами права колективної власності, якими є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах.

Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з протоколом № 2 зборів уповноважених членів КСП "Україна" від 01.03.2000 р. було вирішено, зокрема, реорганізувати КСП "Україна" шляхом ліквідації; погодити правонаступництво в частині переданих майнових та земельних паїв ФГ "Полісся"; затвердити ліквідаційну комісію; ліквідацію КСП провести протягом 2 місяців з часу публікації в засобах масової інформації повідомлення про ліквідацію КСП "Україна"; затвердити акт інвентаризації майна; затвердити черговість відведення полів для розпаювання та виділення земельних часток в натурі згідно нумерації полів сівозмінами почергово, тобто з поля № 1 по поле № 9 згідно зі схемою паювання землі в натурі.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній на час прийняття зазначеного рішення зборів уповноважених членів КСП "Україна" від 01.03.2000 р.) реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

За змістом цієї норми реорганізація передбачає створення на базі КСП однієї або декількох юридичних осіб-правонаступників в один із таких способів: злиття, приєднання, поділу, виділення або перетворення. До новостворених юридичних осіб-правонаступників КСП повністю або в межах обсягів правонаступництва переходять майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства.

У свою чергу, при ліквідації підприємства відповідно до статей 32, 33 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у відповідній редакції) ліквідаційна комісія у порядку і строки, встановлені загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, здійснює проведення ліквідаційної процедури, оцінює наявне майно підприємства і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його загальним зборам членів підприємства. Паї членів підприємства видаються їм натурою або грішми чи цінними паперами після задоволення претензій кредиторів. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, розподіляється між членами підприємства.

Згідно зі статтею 30 ЗК 1990 року при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку. Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пункт 7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. передбачає, що юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Отже, Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р., який передбачав право колективної власності КСП Україна на нерозпайовану частину земельної ділянки в розмірі 26,80 гектарів, і який перейшов правонаступнику ФГ Полісся в результаті злиття КСП Україна з ним, зберіг свою чинність.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі, якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Як слідує з матеріалів справи, земельна ділянка № 13 площею 26,80 га під господарськими дворами та будівлями, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, 1, знаходиться в межах Скригалівської сільської ради.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи слідує, що відповідач - Скригалівська сільська рада, визнав позов ФГ Полісся у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем.

Поряд з цим, згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням викладеного вище та наведених приписів процесуального закону суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "Полісся" у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 73, 74, 76-80, 123, 129, 185, 191, 231-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Фермерського господарства "Полісся" (08503, Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, буд. 1, код 24217905) до Скригалівської сільської ради (08530, Київська обл., Фастівський р-н., с. Ставки, вул. Шкільна, буд. 9, код 04359985) про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити повністю.

2. Визнати за Фермерським господарством "Полісся" (08503, Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, буд. 1, код 24217905) право приватної власності на земельну ділянку № 13 площею 26,80 га (згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1995 р.), що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, буд. 1, та відноситься до категорій земель - землі під господарськими дворами, будівлями, на якій розміщені належні Фермерському господарству "Полісся" на праві власності об'єкти нерухомості.

3. Стягнути зі Скригалівської сільської ради (08530, Київська обл., Фастівський р-н., с. Ставки, вул. Шкільна, буд. 9, код 04359985) на користь Фермерського господарства "Полісся" (08503, Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, буд. 1, код 24217905) 2716 (дві тисячі сімсот шістнадцять) грн. 52 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.05.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна