Рішення

від 14.05.2019 по справі 927/22/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/22/19

за позовом: Заступника керівника Менської місцевої прокуратури, вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, Чернігівська область, 15600, в інтересах держави, в особі:

позивача-1: Фонду державного майна України, вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133

позивача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000

позивача-3: Державного агентства рибного господарства України, вул. Січових Стрільців, 45-а, м. Київ, 04053

до відповідача-1: Державного підприємства Укрриба , вул. Тургеневська, 82а, м. Київ, 04050

до відповідача-2: Приватного підприємства Гринько , вул. Центральна, 78 с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16032

про визнання договору недійсним,

у присутності представників сторін :

від позивача-1: Коренькової Т.Ю. - завідувача сектора юридичного супроводження (довіреність №70 від 28.01.2019);

від позивача-2: Коренькової Т .Ю . - завідувача сектора юридичного супроводження (довіреність №1 від 09.01.2019);

від позивача-3: Андросенка М.М. - головного спеціаліста-юрисконсульта (довіреність №45-Д від 18.02.2019);

від відповідача-1: Кальяна О.В. - керівника

від відповідача-2: не з`явився;

з участю прокурора прокуратури Чернігівської області - Сапон О.А.

В судовому засіданні 14.05.2019 на підставі ч.6 ст.233 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заступник керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі позивачів: 1. Фонду державного майна України; 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області; 3. Державного агентства рибного господарства України до відповідачів: Державного підприємства Укрриба та Приватного підприємства Гринько про визнання недійсним договору №23/11 від 01.08.2011 про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба , який укладений між відповідачами.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що оспорюваний договір є удаваним, оскільки фактично прикриває договір оренди гідротехнічних споруд. Враховуючи, що на момент укладення оспорюваного договору об`єкт цього договору - гідротехнічні споруди - відносилися до об`єктів, які мали загальнодержавне значення та не підлягали приватизації, тому, за твердженням прокурора, не могли бути об`єктами оренди.

Відповідач-1 у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Заступник керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області не обгрунтував в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, необхідність їх захисту, не визначив підстави для звернення до суду прокурора. Відповідач-1 стверджує, що спірний договір спрямований на утримання та збереження в належному стані відповідного державного нерухомого майна. Крім того, у відзиві на позов відповідач-1 заявив про застосування судом позовної давності при вирішення даного спору, зазначаючи, що право на звернення за захистом інтересів у позивачів виникли з дати укладення договору, а саме з 01.08.2011, а відтак встановлений законодавством строк звернення до суду за захиcтом порушеного права сплив 01.08.2014. Тобто, як вважає- відповідач-1, позов поданий з пропуском позовної давності.

Відповідач-2 відзиву на позов у строки, встановлені судом, не надав. Про причини неможливості надати відзив на позов відповідач-2 суду не повідомив.

Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що відповідачем-2 не надано суду відзив на позов без поважних причин, тому на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Водночас, в поданих відповідачем-2 під час підготовчого провадження письмових поясненнях, останній не погоджується з позовними вимогами, вважає, що оспорюваний договір укладений для недопущення руйнування гідротехнічних споруд з метою уникнення екологічної і майнової шкоди. Крім того, відповідач-2 у поясненнях зазначає, що прокурор не обгрунтував належним чином необхідність звернення до суду з даним позовом в інтересах позивачів, фактично не визначився із суб`єктом, який представляє державу у спірних правовідносинах, не вказав обставин нездійснення або неналежного здійснення уповноваженими органами своїх повноважень, зокрема, щодо захисту прав держави, а тому, на думку відповідача-2, відсутні підстави для представництва прокурора в суді у даній справі.

У письмових поясненнях від 05.02.2019 №10-25-2272 Фонд державного майна України підтримав заявлений прокурором позов та зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності. Відповідно до п.4.1. оспорюваного договору ПП Гринько зобов`язується здійснити протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цього договору попередню оплату у розмірі двомісячної плати у сумі 4348грн.32коп., у тому числі ПДВ, та до 5 числа поточного місяця здійснювати оплату в розмірі не менше 100% від щомісячної плати. Плата за договором визначається відповідно до Протоколу про договірну ціну, який є невід`ємною частиною договору та становить відповідно 2174грн.16коп у місяць. За твердженням позивача-1, суттєвою умовою договору найму (оренди) згадно зі ст.759 Цивільного кодексу України є передача наймачеві майна у користування за плату на певний строк, а відтак, на думку позивача-1, спірний договір відповідає кваліфікуючим ознакам договору оренди. Предметом спірного договору є гідротехнічні споруди, які є державною власністю та згідно з п. г ч.2 ст.5 Закону України Про приватизацію державного майна , чинного на момент укладення оспорюваного договору, не підлягають приватизації, а відповідно до п.2 ст.4 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, що була чинна до 27.08.2013) не могли бути об`єктами оренди. Оскільки, за твердженням позивача-1, укладений між ДП Укрриба та ПП Гринько договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд від 01.08.2011 №23/11 є оплатним та передбачає користування майном строк на 10 років, то фактично оспорюваний договір відповідає ознакам договору оренди, а тому він є удаваним, оскільки сторони його уклали для приховання іншого правочину - договору найму, який вони насправді вчинили. Процедура укладення договору оренди державного майна передбачає наявність згоди на це уповноваженого органу управління майном, проведення оцінки майна, вивчення попиту на це майно шляхом оприлюднення інформації в офіційних друкованих засобах майнової інформації та на веб-сайтах орендодавці і, у разі надходження двох і більше заяв, проведення конкурсу на право оренди. Позивач-1 стверджує, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна, а розмір оплати за користування майном визначатися з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна . Згідно з нормами ст.287 Господарського кодексу України та ст.5 Закону України Про оренду державного та комунального майна єдиними орендодавцями державного майна є Фонд державного майну України, його регіональні відділення і представництва. Позивач-1 уточнює, що за даними, внесеними до ІППС Етап-Оренда , Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області договори оренди державного майна з ПП Гринько не укладались.

У відповіді на відзив Державного підприємства Укрриба (т.1, а.с.133-137) Фонд державного майна України повторює всі аргументи, викладені ними у письмових поясненнях від 05.02.2019. Водночас щодо твердження відповідач-1 про сплив позовної давності позивач-1 зазначає, що про наявність оспорюваного договору від 01.08.2011 Фонду державного майна України стало відомо лише у лютому 2017 року, а тому строк звернення до суду за захистом порушеного права не пропущений.

Позивач-2 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівської області та позивач-3 - Державне агентство рибного господарства України правом на надання відповіді на відзив не скористались.

22.02.2019 до справи надійшла відповідь Заступника керівника Менської місцевої прокуратури на відзив відповідача-1.

У відповіді прокурор стверджує, що відповідно до умов оспорюваного ним договору, зокрема, п.4.1., передбачено здійснення ПП Гринько щомісячних платежів. Плата за договором визначається відповідно до Протоколу про договірну ціну, який є невід`ємною частиною договору та становить 2174грн.16коп. у місяць. Враховуючи, що укладений між відповідачами договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд від 01.08.2011 є оплатним та передбачає користування майном строком на 10 років, то фактично оспорюваний договір відповідає ознакам договору оренди, а тому основною його метою є використання державного нерухомого майна, що відрізняється від ознак договору зберігання. Крім того, у відповіді на відзив прокурор з посиланням на ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , стверджує, що однією із істотних умов договору оренди є страхування взятого в оренду майна. Договір страхування є гарантією того, що вартість майна у разі випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди буде повернутий, а стан майна відновлено. Проте, оспорюваний договір, укладений між відповідачами, не передбачає умов щодо збереження орендованого майна та його страхування, а лише передбачає обов`язок забезпечення належного технічного стану, утримання, поточного ремонту та організації пропуску паводку. Заперечуючи проти висловленої відповідачем-1 у відзив на позов позиції щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, прокурор зазначає, що уповноважені державою органи "у правовідносинах, що зачіпаються", якими є Фонд державного майна України, його територіальне відділення по Чернігівській області та Державне агентство рибного господарства України, заходи до відновлення законних інтересів держави не вживали, у зв`язку з чим є підстави для представництва органами прокуратури.

22 лютого 2019 року до справи через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора від 21.02.2019 №47-998-18 про зміну процесуального статусу Фонду державного майна України та Державного агентства рибного господарства України, залучивши ці органи до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Клопотання обгрунтовано тим, що саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області наділене правом передавати спірні гідротехнічні споруди як державне майно в оренду, а відтак є уповноваженим органом здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 27.02.2019, прокурор підтримав вищезазначене клопотання.

Вислухавши пояснення прокурора, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення поданого прокурором клопотання з огляду на таке.

За змістом ст.45 господарського процесуального кодексу України позивачами в судовому процесі є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Згідно з приписами ч.2 ст.47 Господарського процесуального кодексу України участь у справі кількох позивачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо, зокрема, предметом спору є спільні права кількох позивачів. В силу ч.4, 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, саме прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, визначає орган, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і після відкриття судом провадження у справі такий орган набуває статусу позивача.

Що стосується участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, то питання залучення їх до участі у справі вирішується судом на підставі відповідних заяв осіб, на права або обов`язки яких щодо однієї із сторін може вплинути рішення по справи, або їх може бути залучено до участі у справі за заявою учасників справи.

При цьому нормами господарського процесуального законодавства не передбачається порядок та підстави для заміни процесуального статусу позивача на процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Можливість вибуття органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах у справі, яка розглядається за позовом прокурора, врегульована лише приписами ч.5 ст.55 Господарського процесуального кодексу України шляхом відмови такого уповноваженого органу від позову, який в інтересах держави поданий прокурором, або шляхом подання заяви про залишення без розгляду. Але при цьому прокурор не позбавлений прав підтримувати позов і вимагати розгляд справи по суті.

Відтак, судом відмовлено у задоволенні поданого прокурором клопотання, про що постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 27.02.2019.

11 березня 2019 року в підготовчому засіданні позивачем-3 подано клопотання про долучення до справи документів щодо здійснення відповідачем-2 господарської діяльності у сфері аквакультури з використанням водойм, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За змістом ч.8 цієї статті Кодексу докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. В ухвалі суду від 14.01.2019 про відкриття провадження у справі судом було роз`яснено позивачу-3 його право надати відповіді на відзив відповідачів, та встановлено строк їх надання - протягом 7(семи) календарних днів з моменту отримання відзиву. Позивач правом на надання відповіді на відзив з відповідними доказами не скористався. Подаючи до справи додаткові докази, позивач-3 не навів достатнього обгрунтування наявності причин, з яких ці докази не могли бути подані у строки, встановлені судом. В зв`язку з цим клопотання позивача-3 від 11.03.2019 про долучення документів до матеріалів справи разом з доданими до нього документами судом залучено до матеріалів справи, але в силу ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України такі документи до розгляду судом не прийняті.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 11.03.2019, судом за клопотанням прокурора продовжено на 30 календарних днів строк підготовчого провадження, про що постановлена протокольна ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання від 11.03.2019.

Ухвалою суду від 10.04.2019 судом продовжено позивачу-3 та позивачу-2 строки подання доказів, подані ними додаткові докази залучені до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 10.04.2019, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судове засіданні по розгляду справи по суті, яке відбулось 14.05.2019, з`явились представники позивачів, відповідача-1, а також прийняв участь прокурор.

Ухвала від 15.04.2019, якою відповідача-2 судом викликано в судове засідання на 14.05.2019, відповідачем-2 отримана 20.04.2019, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, відповідач-2 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

До початку судового засідання від представника відповідача-2 на електронну скриньку суду надійшла сканкопія його заяви про відкладення судового засідання на більш пізніший строк в зв`язку з його участю в іншій справі в суді м. Києва.

Вказана заява не приймається судом до розгляду, оскільки в порушення вимог ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України не скріплена електронним цифровим підписом, і станом на момент проведення судового засідання примірник вказаної заяви в паперовій формі, скріплений власноручним підписом заявника, не надійшов.

Дослідивши в ході розгляду справи по суті матеріали, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, прокурора, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2011 року між Державним підприємством Укрриба (Сторона-1 за договором, відповідач-1 у справі) та Приватним підприємством Гринько (Сторона-2 за договором, відповідач-2 у справі) укладеного договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба №23/11 (далі по тексту - договір).

Відповідно до розділу 1 вказаного договору його предметом є надання (передача) Стороною-1 Стороні-2 права на експлуатацію гідротехнічних споруд, пов`язаних з ними робочих машин та обладнання у єдиному технологічному процесі для рибогосподарської діяльності, консультаційних послуг, пов`язаних з експлуатацією гідроспоруд, інших додаткових послуг, а також проведення розрахунків за ці послуги. Місцезнаходження гідротехнічних споруд, пов`язаних з ними робочих машин та обладнання: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Мамекине.

Детальний перелік майна, право на експлуатацію якого передається, наведено у додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

В розділі 2 договору відповідачами визначені обов`язки сторін, відповідно до п.2.1. якого ПП Гринько зобов`язувався надавати ДП Укрриба у визначені терміни виробничі програми з експлуатації гідротехнічних споруд, інших, пов`язаних з ними, робочих машин та обладнання, надавати заявки щодо отримання консультаційних та інших послуг, пов`язаних з експлуатацією гідротехнічних споруд. В свою чергу, ДП Укрриба зобов`язувалась примати виробничі програми з експлуатації гідротехнічних споруд, заявки щодо надання консультаційних послуг щодо експлуатації гідротехнічних споруд та надавати ПП Гринько додаткові послуги, пов`язані з експлуатацією гідротехнічних споруд (п.2.2. договору).

В пункті 2.4. договору викладена умова щодо обов`язку ПП Гринько забезпечити належний технічний стан, утримання, поточний ремонт гідротехнічних споруд та організацію пропуску паводку.

Згідно з п.2.5. договору ПП Гринько зобов`язувався вести облік виробничої діяльності, пов`язаної з виловом та вирощуванням риби та надавати щомісячний звіт про зазначені обсяги виробництва за формами, визначеними ДП Укрриба .

Умовами, викладеними у розділі 4 договору, сторонами цього договору узгоджено порядок проведення розрахунків, а саме: в п.4.1. передбачено, що ПП Гринько зобов`язується здійснити протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цього договору попередню оплату у розмірі двомісячної плати в сумі 4348грн.32коп., в тому числі ПДВ, та до 05 числа поточного місяця здійснювати оплату в розмірі не менше 100% від щомісячної плати; в п.4.2. передбачено що плата за договором визначається відповідно до Протоколу про договірну ціну, який є невід`ємною частиною договору, за право експлуатації гідротехнічних споруд, пов`язаних з ними робочих машин та обладнання; в п.4.3. передбачено, що консультаційні послуги, пов`язані з експлуатацією гідротехнічних споруд, інші додаткові послуги, що надаються ДП Укрриба , оплачуються додатково ПП Гринько шляхом перерахування коштів на відповідні банківські реквізити відповідно до додаткової угоди.

Згідно з п.7.1. договору договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом 10 років до 01 серпня 2021.

Як вбачається із наданої до матеріалів справи копії вказаного договору, договір підписаний представниками його сторін та скріплений відбитками їх печаток.

В додатку №1 викладено перелік майна, що експлуатується ПП Гринько та обліковується на балансі ДП Укрриба згідно до договору № 23/11 від 01.08.2011. До вказаного переліку включено: насосна станція, водоспуски нагульного ставу (3шт), водонаповнювачі нагульного ставу (2шт.), водонаповнювачі виросних ставків (25шт.), водоспуск шлюзового нагульного ставу с.Мамекине, водоспуски виросних ставків (29шт.), рибозбірний канал нагульного ставу, рибоуловлюбвач, водоспускний канал с.Мамекине, воднаповнюючий канал с. Мамекине, рибозбірні кагнали (12шт), контурна дамба №1 наг.ставу, контурна дамба №2 наг.ставу, гребля.

Перелік майна підписаний представниками ДП Укрриба та ПП Гринько та скріплений відбитками печаток сторін.

В протоколі від 01.08.2011 про договірну ціну договору №23/11 від 01.08.2011, складеному ДП Укрриба та ПП Гринько , зазначено, що сторони договору домовились про розмір щомісячної ціни за договором №23/11 від 01.08.2011, яка складає 2174грн.16коп. з ПДВ. Протокол підписаний представниками обох сторін договору та скріплений відбитками їх печаток.

В ході розгляду справи відповідачами не надано суду доказів розірвання вказаного договору за згодою його сторін або в судовому порядку.

Заявляючи позовні вимоги при визнання вищевказаного договору недійсним, прокурор в позовній заяві, а також позивач-1 та позивач-2 у відповіді на відзив та у письмових поясненнях стверджують, що за своїми квалифікуючими ознаками оспорюваний договір є договором оренди, оскільки в ньому містяться умови щодо використання майна за плату протягом визначеного терміну, а тому оспорюваний договір укладений з метою приховування саме правочину оренди майна.

Поняття удаваного договору наведено у ст.235 Цивільного кодексу України, відповідно до якої удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

При цьому, за удаваним правочином у сторін виникають права та обов`язки, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Сторони, здійснюючи удаваний правочин, маскують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі.

Отже, для визнання договору удаваним має бути встановлено, які правовідносини фактично виникли між сторонами на його підставі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором, як одним із видів правочину, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених в ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи

непрацездатних дітей (ч.6).

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відтак для встановлення правовідносин, які виникли між відповідачами на підставі оспорюваного договору, судом надається правова оцінка змісту цього договору та зобов`язанням, які виникли у сторін на підставі вказаного договору.

Враховуючи умови договору, викладені у п.1.1. і розділі 4 договору, суд вважає, що у відповідача-1 за даним договором виникли зобов`язання передати відповідачу-2 права експлуатації гідротехнічних споруд та надати консультаційні послуги, пов`язані з такою експлуатацією, а у відповідача-2 виникли зобов`язання здійснювати щомісячні платежі за право експлуатації гідротехнічних споруд та здійснювати додаткові платежі, розмір яких встановлюється за домовленістю сторін у додаткових угодах, за консультаційні послуги.

За своїм змістом поняття експлуатація по відношенню до матеріального об`єкту полягає у фактичному використанні, тобто отриманні корисних властивостей такого об`єкту.

Згідно зі ст.3 Закону Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, визначенням в договорі предмету договору - передача права на експлуатацію - сторонами прикрито фактичну суть правовідносин, які виникли на підставі цього договору - передача права користування.

Отже, виходячи із п.1.1. договору суд доходить висновку, що сторони спірного договору домовились про передачу права користування гідротехнічними спорудами, пов`язаними з ними робочими машинами та обладнанням в технологічному процесі для рибогосподарської діяльності.

Крім того, в спірному договорі передбачається здійснення відповідачем-2, як користувачем об`єктом договору - гідротехнічними спорудами, щомісячної оплати в розмірі, встановленому протоколом про договірну ціну, та строки внесення такої оплати.

Також в п.7.1. договору, встановлений строк його дії, який, за відсутністю іншого встановленого строку права експлуатації гідротехнічних споруд, суд розцінює саме як строк використання майна.

До того ж суд звертає увагу, що в п.2.5. договору передбачено обов`язок відповідача-2 вести облік виробничої діяльності, пов`язаної з виловом та вирощуванням риби, та надавати щомісячний звіт про зазначені обсяги виробництва за формами, визначеними ДП Укрриба , що спростовує твердження відповідача-1 про мету укладення спірного договору, а саме: утримання та збереження державного нерухомого майна в належному справному стані без його фактичного використання.

Передача у користування конкретно визначеного майна на певний строк за плату є основними ознаками, які притаманні договору найму.

Так, відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні.

Перелік майна з індивідуальними ознаками, право на експлуатацію якого передається відповідачу-2, сторонами визначено у додатку №1 до договору.

Отже, аналіз змісту спірного договору свідчить, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини договору найму.

Що стосується умов договору в частині надання відповідачем-2 консультаційних послуг, пов`язаних із експлуатацією гідротехнічних споруд, то такі правовідносини регулюються ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Обумовлення в договорі умов, які притаманні іншим договорам не суперечить приписам ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, якою передбачається право сторін укладати договір, який містить елементи різних договорів (змішаний договір) .

Таким чином суд доходить висновку, що між відповідачами на підставі договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба №23/11 від 01.08.2011 виникли правовідносини найму (оренди) майна.

Як зазначалось судом вище, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. При цьому, такий договір має містити умови, які притаманні іншим правовідносинам, і метою такого договору є приховання фактичних правовідносин.

Водночас, із договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба №23/11 від 01.08.2011, не вбачається, що на його підставі у сторін виникли інші права та обов`язки, аніж ті, що випливають із його змісту -передача майна в користування.

При цьому, суд звертає увагу, що й прокурором й позивачами не наведено, яким правочином за своєю правовою суттю прикривається договір найму майна.

Отже, оскільки із змісту оспорюваного договору безпосередньо вбачається, що на його підставі між відповідачами виникли правовідносини найму майна з елементами надання послуг, суд не погоджується із твердженням прокурора та позивачів, що оспорюваний ними договір є удаваним.

Проте, приймаючи до уваги, що позовні вимоги полягають у визнанні недійсним договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба №23/11 від 01.08.2011, суд розглядає оспорюваний договір з точки зору його правомірності та відповідності вимогам закону.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Обставинами, з якими закон пов`язує недійсність правочину, зокрема, є: невідповідність змісту правочину Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; наявність у особа, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Надаючи правову оцінку оспорюваному договору як договору найму, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання цього договору недійсним, виходячи з такого.

Відповідно до п.1.1. Статуту Державного підприємства Укрриба , затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України від 24.06.2017 №98, підприємство засновано на основі державної власності, належить до сфери управління Державного агентства рибного господарства України та є йому підзвітним.

Згідно з п.3.1. цього ж Статуту метою діяльності підприємства є утримання та ефективне використання державного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, задоволення суспільних потреб в продукції підприємства.

В п.4.1. цього ж Статуту передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Сторонами в ході розгляду справи в суді першої інстанції не надано доказів, які б підтверджували інший правовий режим майна, закріпленого за Державним підприємством Укрриба на час укладення спірного договору.

За змістом ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.10.2006 Міністерством аграрної політики України видано наказ №618 Про створення комісії з передачі гідротехнічних споруд , відповідно до якого на виконання спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України від 06.05.2003 №126/752 Про передачу гідротехнічних спору (із змінами), створено комісію з приймання-передачі гідротехнічних споруд, що не увійшли до статутного фонду КСП Новгород-Сіверська РМС (Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Мамекине), створеного в процесі приватизації, зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Міністерства агарарної політики України на баланс державного підприємства Укрриба .

30 червня 2006 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області видано наказ №272 Щодо передачі гідротехнічних споруд , відповідно до якого на виконання спільного наказу ФДМ України та Міністерства аграрної політики України від 20.06.2006 №962/317 Щодо внесення змін до спільного наказу від 06.05.2003 №126/752 , передаються до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс Державного підприємства Укрриба гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та інше майно, всього 80 одиниць, які на момент приватизації не увійшли до статутного фонду, але перебувають на балансі КСП Новгород-Сіверська рибоводна-меліоративна станція (с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область), а саме: насосна станція - 1од.; насосна станція, водоспуски нагульного ставу - зод.; водонаповнювачі нагульного ставу - 2од.; водонаповнювачі виросних ставків - 25од.;, водовипуск шлюзового нагульного ставу -1од.; водовипуски виросних ставків - 29од.:, риборозбірний канал нагульного ставу - 1од.; рибоуловлювач -1од.; водовипускний канал -1од.; воднаповнюючий канал - 1од.; риборозбірні канали - 1од.; контурна дамба №1 нагульного ставу - 1од.;, контурна дамба №2 - 1од.; гребля - 1од.(т.2, а.с.32).

22 грудня 2006 року комісією, створеною на підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 26.10.2006 №618, складено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які під час приватизації не увійшли до статутного фонду господарського товариства КСП Новгород-Сіверська РМС і передаються на баланс Державного підприємства Укрриба , перелік яких наведений у додатку №1 до акту приймання-передачі. Акт підписано членами комісії та затверджено Заступником міністра аграрної політики України (т.2, а.с.35).

Таким чином, Державне агентство рибного господарства України виступає органом управління вищезазначеного майна, ДП Укрриба є балансоутримувачем цього майна.

Згідно з переліком гідротехнічних споруд, які під час приватизації не увійшли до статутного фонду господарського товариства КСП Новгород-Сіверська РМС на баланс Державного підприємства Укрриба передано насосна станція, водоспуски нагульного ставу (3шт), водонаповнювачі нагульного ставу (2шт.), водонаповнювачі виросних ставків (25шт.), водоспуск шлюзового нагульного ставу с. Мамекине, водоспуски виросних ставків (29шт.), рибозбірний канал нагульного ставу, рибоуловлювач, водоспускний канал с.Мамекине, воднаповнюючий канал с. Мамекине, рибозбірні канали (12шт), контурна дамба №1 наг.ставу, контурна дамба №2 наг.ставу, гребля (т.2, а.с.34).

Співставлення переліку майна, який складений під час передачі майна на баланс Державного підприємства Укрриба , з переліком майна, який є додатком до спірного договору, свідчить про їх повне співпадіння.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що майно, яке було передано відповідачу-2 у користування на підставі спірного майна, перебувало у державній власності, а відтак до спірних правовідносин, що виникли на підставі договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба від 01.08.2011 №23/11, судом застосовуються положення спеціального Закону України Про оренду державного та комунального майна , який регулює, зокрема, й майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його

регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

В силу абзацу другого частини 1 ст.760 Цивільного кодексу України, законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

За змістом абз.5 ч.2 ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору, не можуть бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна (крім пам`яток культурної спадщини, нерухомих об`єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України Про приватизацію державного майна , в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, не підлягали приватизації об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, віднесені, також об`єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (абз.19 підпункту г ч.2 ст.5).

Отже, враховуючи вищезазначені норми, суд доходить висновку, що на момент укладення між відповідачами спірного договору, діяла пряма заборона передачі в оренду такого виду державного майна як гідротехнічні захисні споруди.

При цьому суд приймає до уваги, що згідно зі спільним інструктивним листом Фонду державного майна України (від 08.08.05 №10-21-12089) та Міністерства аграрної політики України (від 08.08.05 № 37-30-7/11928) Щодо об`єктів, які не підлягають приватизації (т.1, а.с.40-41) визначено перелік гідроспоруд захисного характеру, що забезпечують використання водних об`єктів та створені для боротьби зі шкідливим впливом вод, вартість яких не включається до статутного (пайового) фонду під час приватизації підприємств. Приймаючи до уваги, що об`єкти гідротехнічних споруд, щодо права експлуатації яких передано за спірним договором, не увійшли до статутного фонду господарського товариства КСП Новгород-Сіверська РМС і передані на баланс ДП Укрриба , суд вважає, що заборона на передачу в оренду розповсюджувалась, зокрема, і на вищевказані гідротехнічні споруди.

Відтак, оскільки на момент укладення спірного договору діяла пряма законодавча заборона передачі в оренду гідротехнічних споруд, тому договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба №23/11 від 01.08.2011, не відповідає вимогам Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до приписів ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, орендодавцем майна, що не

увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до чинного на момент укладення спірного договору Тимчасового положення про Фонд державного України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992, Фонд державного майна України є державним органом,

який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Ця норма кореспондується також з приписами ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч.3 ст.326 управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого Указом Президента України від 16.04.2011 №484/2011 в редакції, яка діяла на день укладення договору, Державне агентство рибного господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України. Держрибагентство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства. Згідно з пункту 4 цього Положення на Держрибагентство покладено, зокрема, функції з управління в межах повноважень об`єктами державної власності, що належать до сфери його

управління.

За змістом ст.6 Закону України Про управління об`єктами державної власності Державне агентство рибного господарства України надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна

та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Отже правомочності щодо розпорядження об`єктами права державної власності, зокрема, й передачі їх у тимчасове користування (оренду) юридичним особам належать органу, яким у спірних правовідносинах є Фонд державного майна України, але за згодою органу, який здійснює функції управління об`єктом державної власності.

Відтак, чинним законодавством встановлено певний порядок узгодження и прийняття рішень щодо передачі в оренду об`єктів державної власності.

Відповідачами не надано суду жодного доказу повідомлення ними Фонду державного майна України або його територіального відділення в Чернігівській області про укладення між ними договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба №23/11 від 01.08.2011, а також докази, що підтверджують дотримання ними процедури, встановленої законодавством щодо узгодження питання передачі гідротехнічних споруд в оренду.

Навпаки, про укладення з Приватним підприємством Гринько договору №23/11 від 01.08.2011 про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба , відповідач-1 повідомив Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Чернігівській області лише 13.02.2017, про що свідчить лист від 13.02.2017 №07-05/20.

При цьому суд не приймає до уваги відмітку на спірному договору про його погодження посадовими особами Держрибагентства, оскільки вказана відмітка не свідчить про дотримання при цьому передбаченого порядку передачі об`єктів державної власності в оренду.

Отже, враховуючи, що передача гідротехнічних споруд в оренду відбулась на підставі договору, укладеного без участі Фонду державного майна України та без дозволу органу, уповноваженим здійснювати державне управління об`єктами, які є предметом спірного договору, а також під час дії законодавчої заборони передавати в оренду гідротехнічні споруди, тому спірний договір укладено між відповідачами всупереч чинному на момент його укладення законодавству.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що договір №23/11 від 01.08.2011 про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба , укладений між Державним підприємством Укрриба та Приватним підприємством Гринько , має бути визнаний недійсним.

За змістом ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. При цьому, в силу ч.2 цієї ж статті можливість настання прав та обов`язків за цим договором в майбутньому припиняється.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного договору відбулась незаконна передача державного майна в користування суб`єкту підприємницької діяльності, що, в свою чергу, порушує встановлений законом порядок передачі об`єктів державної власності в оренду. За таких обставин, позовні вимоги є обгрунтованими, а обраний прокурором спосіб захисту прав та інтересів держави в особі всіх позивачів призведе до їх реального відновлення.

Відтак позов належить задовольнити в повному обсязі.

Викладена відповідачем-1 - Державним підприємство Укрриба у відзиві на позов заява про застосування позовної давності судом відхиляється з огляду на таке.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас позовна заява застосовується лише за наявності порушеного права.

Згідно зі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, до вимог про визнання недійсними договорів (правочинів) не встановлюється спеціальна позовна давність.

Згідно зі ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом вище, відповідачами після укладення спірного договору не надавалася органам, уповноваженим здійснювати функції управління об`єктами державної власності, які є предметом оспорюваного договору, будь-яка інформація про існування вказаного договору. Як вбачається із матеріалів справи, така офіціальна інформація була надана відповідачем-1 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Чернігівській області лише в листі від 13.02.2017 №07-05/20. Докази, які спростовують даний факт, відповідачем-1 суду не надано.

Відтак, враховуючи правила обчислення строків, які в силу ст.260 Цивільного кодексу України застосовуються до обчислення позовної давності, суд доходить висновку, що одному із позивачів про порушення прав держави на розпорядження об`єктом державної власності стало відомо, з урахуванням 3-х денного строку обігу поштової кореспонденції в межах області, не раніше 16.02.2017. Позовна заява, яка вирішується судом в межах цієї справи, направлена до суду 29.12.2018, про що свідчить дата, проставлена на копії квитанції на поштовому конверті. Відтак, суд доходить висновку, що на момент звернення прокурора з цім позовом позовна давність не спливла, в зв`язку з чим відсутні підстави для її застосування.

Що стосується заперечень відповідача-1 щодо відсутності підстав для здійснення прокурором в межах даної справи функцій представництва інтересів держави, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України визначає Закон України Про прокуратуру .

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тобто, Закон передбачає виключні випадки, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, а саме: порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Відтак, Суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/516/18.

Обгрунтовуючи необхідність здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор в позовній заяві та додаткових поясненнях, які подавались до справи під час підготовчого провадження, зазначає про нездійснення державними органами, до повноважень яких відноситься управління об`єктами державної власності та здійснення функцій орендодавця щодо майна державної власності, дій, направлених на припинення незаконного використання державного майна суб`єктом підприємницької діяльності, наслідком чого є неотримання державою орендної плати.

За твердженням прокурора, будучі обізнаними про наявність оспорюваного договору, укладеного між відповідачами, позивачами, як органами, уповноваженими здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заходи до відновлення законних інтересів держави не вживали, що й стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Як зазначалось вище, Фонд державного майна України, Регіональне відділенні Фонду державного майна України по Чернігівській області є органами, які в силу норм Господарського кодексу України, Закону України Про оренду державного та комунального майна є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Державне агентство рибного господарства України є центральним органом виконавчої влади, на якого покладено функції, зокрема, управління об`єктами державної власності в сфері рибного господарства та рибної промисловості. Проте, жодним із даних органів в період з лютого 2017, тобто з моменту, коли ним стало відомо про користування відповідачем-2 державним майном без оформлення відповідного договору оренди, дії, направлені на усунення порушень законодавства щодо безпідставного користування державним майном не вчинялись.

Таким чином, суд доходить висновку, що звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на вищевикладене, судом не приймаються до уваги твердження відповідачів щодо необгрунтованого представництва прокурора у цій справі.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.1 Закону України Про судовий збір судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. В силу п.2 ч.2 ст.4 цього ж Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється за ставкою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діяв на 1 січня року, в якому сплачено суму судового збору.

Позовна заява, яка розглядалась судом в межах даної справи має немайновий характер, а тому за її подання належало сплатити 1921грн. судового збору. Й саме така сума має бути відшкодована Прокуратурі Чернігівської області за рахунок обох відповідачів в рівних частинах, а саме по 960грн.50коп. з кожного.

Керуючись ст.74, 77, 78, 129, 165, 202, 233, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Заступника керівника Менської місцевої прокуратури (вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, Чернігівська область, 15600) в інтересах держави, в особі позивачів: Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 20055032); Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 14243893); Державного агентства рибного господарства України (вул. Січових Стрільців, 45-а, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 37472282) до Державного підприємства Укрриба (вул. Тургеневська, 82а, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 2559224221) та Приватного підприємства Гринько (вул. Центральна, 78 с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16032, ідентифікаційний код 37652165) про визнання недійсним договору задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП Укрриба № 23/11 від 01 серпня 2011 року, укладений між Державним підприємством Укрриба та Приватним підприємством Гринько .

Стягнути з Державного підприємства Укрриба , вул. Тургеневська, 82а, м. Київ, 04050 (ідентифікаційний код 2559224221) на користь Прокуратури Чернігівської області, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000 (ідентифікаційний код 02910114) 960грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства Гринько , вул. Центральна, 78 с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16032 (ідентифікаційний код 37652165) на користь Прокуратури Чернігівської області, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000 (ідентифікаційний код 02910114) 960грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 24 травня 2019 року.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т. Г. Оленич