Постанова

від 23.05.2019 по справі 334/6580/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.05.2019 Справа № 334/6580/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/6580/16 Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф.

Провадження № 22-ц/807/1957/19 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 з доповненнями на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2019 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, укладений між сторонами.

Також в жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ Стальбудкомплект , про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, в якому, просила

- визнати за нею право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0999 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/3 частини житлового будинку, за реєстраційним номером 940871723101, загальною площею (кв.м): 218.7, житловою площею (кв.м): 101.9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; легковий автомобіль марки Кіа модель Spoilage, 2011 року випуску, д.н. НОМЕР_2 .

- визнати право власності за ОСОБА_3 на частку у розмірі 50% підприємства ТОВ Стальбудкомплект , на грошові кошти, отримані від продажу гаража у гаражному кооперативі Інжектор 2000 у розмірі 117000 грн. 00 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2016 року позови об`єднано в одне провадження (т. 1 а.с.27).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визнання право власності за ОСОБА_3 на частку у розмірі 50% підприємства ТОВ Стальбудкомплект залишено без розгляду (т. 1 а.с.213).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2018 року залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5

В березні 2019 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 звернулись із клопотанням про зупинення провадження, посилаючись на перебування на розгляді Ленінського районного суду м. Запоріжжя справи №334/8894/16-ц за їх позовом про визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1 , провадження у справі відкрито 13 січня 2017 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2019 року зупинено провадження у справі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій, посилаючись на відсутність неможливості розгляду справи, звернення з клопотанням після закриття підготовчого провадження, неодноразове звернення з аналогічними клопотаннями, відмову в об`єднанні позовів, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2019 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд даної справи неможливий до розгляду справи № 334/8894/16-ц за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги, зокрема, про визнання за нею право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0999 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на 2/3 частини житлового будинку, за реєстраційним номером НОМЕР_3 , загальною площею (кв.м): 218.7, житловою площею (кв.м): 101.9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріали справи містять докази перебування у провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя справи №334/8894/16-ц за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 , про визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку та житловий будинок.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Тобто, зупинення провадження з підстав, передбачених п. 6ч. 1 ст. 251 ЦПК допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Зупиняючи провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення у справі №334/8894/16-ц суд першої інстанції виходив з того, що розгляд даної справи є неможливим до розгляду іншої, оскільки до ухвалення остаточного рішення не є можливим становити обставини, які є предметом судового розгляду.

Встановлено, що предметом розгляду справи №334/8894/16-ц, до розгляду якої зупинено провадження у даній справі, є: земельна ділянка площею 0,0999 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане майно ОСОБА_1 просить поділити як спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на 2/3 частини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження в даній справі, оскільки результати вирішення спору в справі № 334/8894/16 матимуть істотне значення для даної справи, і можуть мати преюдиційне значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність підстав для зупинення спростовується вищезазначеними висновками суду.

Посилання ОСОБА_1 на подання клопотання після закриття підготовчого засідання та неодноразове звернення третіх осіб з аналогічними клопотаннями, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та є підставами для обов`язкового скасування судового рішення.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 23 травня 2019 року.

Головуючий

Судді: