Постанова

від 21.05.2019 по справі 310/4745/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.05.2019 Справа № 310/4745/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №310/4745/18 Головуючий у 1 інстанції: Черткова Н.І.

Провадження № 22-ц/807/1698/19 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Бердянської міської ради на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Бердянськекотранс , Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Бердянської міської ради, Бердянської міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Бердянської міської ради, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який під час розгляду справи уточнив, до КП Бердянськекотранс про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Бердянську міську раду, комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Бердянської міської ради.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб Виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області та управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 остаточно зазначив, що 17.08.2016 року приблизно о 14-00 годин він керував транспортним засобом марки Рено , державний номер НОМЕР_1 , і на перехресті вул. Фестивальна та вул. Ленінградська (нова назва вулиці Сухарєва) у м. Бердянську сталося зіткнення його транспортного засобу з автомобілем ГАЗ , державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2016 року його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15.11.2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення , оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася через те, що дорожній знак 2.1 Дати дорогу не був встановлений відповідно до вимог ДСТУ4100-2014.

13.04.2017 року його адвокатом було направлено звернення до ВП Бердянського ГУНП, в якому ставилося питання про встановлення особи, яка винна у неправильному встановленні дорожніх знаків та складання протоколу про притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності та направлення його до суду, але відповіді отримано не було., внаслідок чого він звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності співробітників поліції.

З відповідей ВП Бердянського ГУНП, наданих на звернення його представника, ставилося питання щодо встановлення особи, винної у встановленні дорожніх знаків з порушенням вимог ДСТУ4100-2014, вбачається, що підстави для притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб, які відповідають за експлуатаційний стан вулично-шляхової мережі у м. Бердянську відсутні, оскільки вимога щодо встановлення дорожніх знаків відповідно до вимог ДСТУ, яка була направлена Бердянському міському виконавчого комітету вже виконана.

Згідно відповіді на адвокатський запит від 02.05.2018 року, балансоутримувачем автомобільної дороги на перехресті вул. Фестивальна та вул. Ленінградська (зараз Сухарєва) у м. Бердянську станом на 17.08.2016 року є КП Бердянськекотранс .

На підставі зазначеного остаточно просив стягнути в солідарному порядку з КП Бердянськекотранс , Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Бердянської міської ради, Бердянської міської ради на його користь завдану матеріальну шкоду в сумі 225 721,31 грн., вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Бердянської міської ради на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 225 721,31 грн.

Стягнуто з Бердянської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2257, 22 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з КП Бердянськекотранс , Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Бердянської міської ради шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Бердянська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм ст. 51 ЦПК України щодо порядку вирішення питання про залучення співвідповідачів та подання уточнення позовної заяви, невідповідність застосованого способу захисту цивільних прав статті 16 ЦК України, недоведеність обставин порушення вимог п.п. 10.1.1, 10.4.2 ДСТУ при встановленні знаку 2.1. Дати дорогу , недоведеність розміру завданої шкоди, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Снет І.Ю . подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом вірно визначено процесуальний статус та коло осіб, які брали участь у справі, ст. 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди; допущена судом описки в даті листа Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, не є підставою для скасування судового рішення; відповідачем не заявлялись клопотання про призначення судових експертиз, постанова Апеляційного суду Запорізької області від 15.11.2016 року має преюдиційне значення щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, судом було вірно визначено власника дороги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалюючи рішення суду про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності вини водіїв у дорожньо-транспортній пригоді, встановлених постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2016 року обставин порушення вимог п.п 10.1.1, 10.4.2 ДСТУ при встановленні знаку 2.1. Дати дорогу та наявності підстав для стягнення матеріальної шкоди з власника дороги Бердянської міської ради.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За приписами пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності їх вини в завданні шкоди позивачу.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.08.2016 року приблизно о 14 год. 00 хв. на перехресті вул. Фестивальна та вул. Ленінградська (вул. Сухарєва) у м. Бердянську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Рено , державний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , який керував автомобілем ГАЗ , державний номер, НОМЕР_2 .

Згідно з постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.(т.1, а.с.7).

Відповідно до постанови Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2016 року постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2016 року скасовано, провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2016 року, зазначив, що з матеріалів адміністративної справи вбачається, що знак 2.1 Дати дорогу на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди був встановлений з порушенням вимог п.10.1.1, 10.4.2 ДСТУ, а саме: не був розташований безпосередньо перед перехрестям та був затулений від учасників дорожнього руху зеленими насадженнями, що призвело до неможливості водію ОСОБА_1 виконати вимоги знаку відповідно до п.16.11 Правил дорожнього руху України та надати дорогу транспортним засобам, які наближаються до перехрещення проїзних частин по головній дорозі (т.1, а.с.8-9).

За змістом листа Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 06.08.2017 року №4525/50/5/02-17 правові підстави для притягнення до адміністративної відповідальності другого учасника ДТП - ОСОБА_2 відсутні, оскільки протокол відносно нього не складався та правила дорожнього руху України їм не порушувалися.

З відповіді Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 26.04.2017 року вбачається, що до відділу поліції звертався ОСОБА_1 з інформацією, про те, щодо порушення порушенням вимог п.10.1.1, 10.4.2 ДСТУ при встановленні знаку 2.1 Дати дорогу , на перехресті вул. Фестивальна та вул. Сухарєва, у зв`язку з чим інспектором Бердянського ВП ст. лейтенантом поліції Бобриковим М.П. було проведено обстеження даної ділянки та з метою усунення недоліків Бердянському міськвиконкому була видана вимога щодо встановлення відсутніх дорожніх знаків та приведення у відповідність до вимог 4100-2014 року існуючих засобів регулювання дорожнього руху (т.1, а.с.18).

Під час контрольної перевірки виконання даної вимоги було встановлено, що вимога виконана в повному обсязі у терміни, які передбачені вимогами ДСТУ 3587-1997 року, та перехрестя вул. Сухарєва - вул. Фестивальна облаштовано дорожніми знаками пріоритету в повному обсязі відповідно до вимог ДСТУ 4100-2014 року (т. 1 а.с.17).

За приписами ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст.16 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ст. 9 Закону України Про дорожній рух до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про дорожній рух власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За приписами ч.1 ст. 16 Закону України Про автомобільні дороги вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у веденні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

За вимогами ст. 19 Закону України Про автомобільні дороги основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання відповідача на те, що недоведеність позивачем ОСОБА_1 тих обставин, що його дії у дорожній ситуації 17.06.2016 року на перехресті вул. Фестивальна та вул. Сухарєва відповідали Правилам дорожнього руху та не перебували в причинному зв`язку з виникненням ДТП, не заслуговують на увагу з огляду на висновок суду апеляційної інстанції в постанові від 15 листопада 2016 про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а також, виходячи з характеру правовідносин, які склались між сторонами.

Твердження відповідача про можливість перебування саме дій позивача в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідних доказів Бердянською міською радою не надано, будь-яких клопотань про проведення автотехнічних експертиз відповідач не заявляв ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в рішенні про існування причинного зв`язку між подією ДТП, яка мала місце 17.08.2016 року на перехресті вулиць Фестивальна та Ленінградська (Сухарєва), та невідповідністю знаку 2.1 Дати дорогу вимогам ДСТУ, що позбавило учасників, цієї дорожньо-транспортної пригоди, зокрема водія ОСОБА_1 бачити його і уникнути ДТП, та визнання власником дороги Бердянською міською радою цих порушень і приведення на виконання вимоги Національної поліції № 17 від 02.09.2016 року дорожніх знаків на цьому перехресті відповідно до норм ДСТУ.

Відповідно до висновку судового експерта Булейка О А. №134/11 від 21.11.2016 року, вартість матеріальної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок ДТП, складає 225 721,31 грн.

Бердянською міською радою розмір матеріальної шкоди не спростований, клопотань про проведення судової автотоварознавчої експертизи відповідачем не заявлялось.

Посилання Бердянської міської ради в апеляційній скарзі на те, що огляд автоекспертом пошкодженого автомобіля проводився 26.08.2016 року, тобто через 9 днів після дорожньо-транспортної пригоди не спростовує висновків суду, оскільки відповідачем не надано доказів, що є його обов`язком у розумінні ст. 81 ЦПК України, що мала місце інша дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобілю позивача було завдано зазначені в у висновку експерта пошкодження.

Заперечення представника Бердянської міської ради в апеляційному суді про те, що клопотань про проведення автотоварознавчої експертизи відповідач не заявляв тому, що автомобіль позивача на час розгляду справи відремонтовано, не доведено належними доказами та спростовується наданими поясненнями позивача в судовому засіданні.

Оскільки відповідачем Бердянською міською радою не надано доказів, на підтвердження того, що вулиці Фестивальна та Ленінградська (Сухарєва), які знаходяться в територіальних межах м.Бердянськ, не є власністю територіальної громади м.Бердянська, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заподіяна позивачу матеріальна шкода підлягає стягненню саме з власника дороги - Бердянської міської ради у розмірі, визначеному висновком експерта.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про залучення до справи Бердянської міської ради також не спростовують висновків суду з огляду на наступне.

За приписами ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, зазначені Бердянською міською радою порушення процесуального права не є такими, з якими закон пов`язує обов`язковість скасування судового рішення.

Докази та обставини, на які посилається Бердянська міська рада в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору ; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин колегія вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 травня 2019 року

Головуючий

Судді: