Постанова

від 17.06.2020 по справі 310/4745/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 310/4745/18

провадження № 61-12533св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальне підприємство Бердянськекотранс , Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Бердянської міської ради, Бердянська міська рада Запорізької області,

треті особи: виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2019 року у складі судді Черткової Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Бердянськекотранс (далі - КП Бердянськекотранс ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

В подальшому до участі у справі як співвідповідачів залучено Бердянську міську раду Запорізької області (далі - Бердянська міська рада) , Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Бердянської міської ради (далі - КП Міськсвітло ), як третіх осіб - виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області (далі - виконавчий комітет Бердянської міської ради) та Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі - Управління ЖКГ виконавчого комітету Бердянської міської ради).

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що 17 серпня 2016 року приблизно о 14 год 00 хв він керував транспортним засобом марки Рено , державний номерний знак НОМЕР_1 . На перехресті вулиці Фестивальна та вулиці Ленінградська (Сухарєва) у місті Бердянськ сталося зіткнення його транспортного засобу з автомобілем ГАЗ , державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2

Постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2016 року позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд дійшов висновку, що ДТП сталась через те, що дорожній знак 2.1 Дати дорогу був встановлений з порушенням вимог ДСТУ 4100-2014.

Балансоутримувачем автомобільної дороги на перехресті вулиці Фестивальна та вулиці Ленінградська (Сухарєва) у місті Бердянську станом на 17 серпня 2016 року є КП Бердянськекотранс .

Вважаючи, що ДТП сталося з вини КП Бердянськекотранс , КП Міськсвітло , Бердянської міської ради, які не забезпечили встановлення зазначеного дорожнього знаку відповідно до встановлених правил, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь матеріальну шкоду в сумі 225 721,31 грн, яка відповідає вартості відновлювального ремонту його автомобіля.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Бердянської міської ради на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 225 721,31 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з КП Бердянськекотранс , КП Міськсвітло шкоди, завданої внаслідок ДТП, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення суду про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з відсутності вини водіїв у настанні ДТП, що встановлено постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2016 року. Крім того, суди дійшли висновку, що вказаною постановою виявлено обставини порушення вимог підпунктів 10.1.1, 10.4.2 ДСТУ при встановленні знаку 2.1 Дати дорогу , за що відповідальною є Бердянська міська рада як власник дороги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2019 року Бердянська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У касаційній скарзі Бердянська міська рада вказує, що суди неправильно застосували статтю 82 ЦПК України. Зокрема, обставина, що знак 2.1 Дати дорогу на час виникнення ДТП був установлений з порушення вимог підпунктів 10.1.1, 10.4.2 ДСТУ 4100-2014, судами встановлена на підставі постанови Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2016 року. Проте вказана постанова не має преюдиційного значення під час розгляду цієї справи, тому ця обставина повинна була встановлюватись судами на загальних підставах.

Суди неправильно застосували частину другу статті 1166 ЦК України, оскільки тягар доказування обставин справи, крім вини, в цій категорії справ покладено на позивача. Однак позивач не надав жодних доказів у підтвердження перебування у власності Бердянської міської ради дороги, на якій сталось ДТП, та технічних засобів організації дорожнього руху.

Бердянська міська рада вважає, що перед тим, як покладати обов`язок з відшкодування майнової шкоди на ту чи іншу особу, суд повинен був встановити внаслідок яких дій чи бездіяльності була завдана така шкода, чи є такі дії (бездіяльність) неправомірними. Проте суди не встановили причину настання ДТП, не дослідили обставин ДТП, які мають значення для розгляду справи, зокрема: чи відповідали дії водіїв транспортних засобів у цій дорожній ситуації вимогам Правил дорожнього руху; чи була у водіїв можливість запобігти ДТП; чи були транспортні засоби у технічно справному стані; чи не стала несправність транспортних засобів причиною ДТП; чи не перебувають дії водіїв у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Крім того, суди безпідставно відхилили доводи Бердянської міської ради про наявність вини позивача у настанні ДТП.

Суд першої інстанції залучив Бердянську міську раду до участі в справі як співвідповідача із порушенням норм процесуального права, за відсутності відповідного клопотання та із порушенням визначених законом строків.

У лютому 2020 року на адресу суду від Бердянської міської ради надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги. У додаткових поясненнях особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає, що висновок судового експерта Булейка О А. від 21 листопада 2016 року № 134/11 щодо розміру матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок ДТП, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки норми ЦПК України, в редакції до 15 грудня 2017 року, не передбачали можливості складання такого висновку за зверненням учасника справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги. Тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Бердянської міської ради , витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та зупинено виконання постанови апеляційного суду до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди встановили, що 17 серпня 2016 року приблизно о 14 год 00 хв на перехресті вулиць Фестивальна та Ленінградська (Сухарєва) у місті Бердянськ сталась ДТП за участю ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Рено , державний номерний знак НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , який керував автомобілем ГАЗ , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно з постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до постанови Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2016 року постанову Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2016 року скасовано, провадження закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2016 року, зазначив, що знак 2.1 Дати дорогу на час вчинення ДТП був встановлений з порушенням вимог пунктів 10.1.1, 10.4.2 ДСТУ 4100-2014, а саме: не був розташований безпосередньо перед перехрестям та був затулений від учасників дорожнього руху зеленими насадженнями, що унеможливило виконання водієм ОСОБА_1 вимог знаку відповідно до пункту 16.11 Правил дорожнього руху, що позбавило його змоги надати дорогу транспортним засобам, які наближаються до перехрещення проїзних частин по головній дорозі.

Відповідно до висновку судового експерта Булейка О. А. № 134/11 від 21 листопада 2016 року, вартість матеріальної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок ДТП, становить 225 721,31 грн.

Протокол відносно ОСОБА_2 не складався, Правила дорожнього руху він не порушував.

Згідно з листом Бердянського ВП ГУ НП в Запорізькій області від 26 квітня 2017 року до відділу поліції звертався ОСОБА_1 з інформацією щодо порушення вимог пунктів 10.1.1, 10.4.2 ДСТУ 4100-2014 при встановленні знаку 2.1 Дати дорогу на перехресті вулиць Фестивальна та Сухарєва, у зв`язку з чим інспектором Бердянського ВП ГУ НП в Запорізькій області проведено обстеження цієї ділянки та з метою усунення недоліків Управлінню ЖКГ виконавчого комітету Бердянської міської ради була видана вимога щодо встановлення відсутніх дорожніх знаків та приведення у відповідність до вимог ДСТУ 4100-2014 засобів регулювання дорожнього руху.

Під час контрольної перевірки виконання вказаної вимоги було встановлено, що вимога виконана в повному обсязі у терміни, які передбачені вимогами ДСТУ 3587-1997, перехрестя вулиці Сухарєва та вулиці Фестивальна облаштовано дорожніми знаками пріоритету відповідно до вимог ДСТУ 4100-2014.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з відсутності вини водіїв у ДТП та встановлених постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2016 року обставин порушення вимог пунктів 10.1.1, 10.4.2 ДСТУ 4100-2014 при розміщенні знаку 2.1. Дати дорогу . Тому суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення матеріальної шкоди на користь позивача з власника дороги - Бердянської міської ради.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

У частині першій статті 24 Закону України Про дорожній рух передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18) зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. […] При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування .

Встановивши обставини щодо відсутності вини водіїв у настанні ДТП, а також розміщення знаку 2.1. Дати дорогу із порушення вимог пунктів 10.1.1, 10.4.2 ДСТУ 4100-2014 на дорозі, по якій рухався позивач, на підставі постанови Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2016 року у справі паро адміністративне правопорушення, яка має преюдиційний характер у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про існування причинного зв`язку між подією ДТП, яка мала місце 17 серпня 2016 року на перехресті вулиць Фестивальна та Ленінградська ( Сухарєва ), та невідповідністю розміщення знаку 2.1 Дати дорогу вимогам ДСТУ 4100-2014, що позбавило водія ОСОБА_1 можливості його сприймати, виконати вимоги дорожнього знаку та уникнути ДТП.

За приписами частини першої статті 16 Закону України Про автомобільні дороги вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у веденні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Статтею 19 Закону України Про автомобільні дороги основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів.

Відповідно до висновку судового експерта Булейка О. А. від 21 листопада 2016 року № 134/11 розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок настання ДТП, становить 225 721,31 грн.

Бердянською міською радою розмір матеріальної шкоди не спростований, клопотань про проведення судової автотоварознавчої експертизи під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не заявлялось.

Колегія суддів не бере до уваги доводи Бердянської міської ради щодо неналежності та недопустимості висновку судового експерта від 21 листопада 2016 року № 134/11 в частині визначення розміру матеріальної шкодияк доказу у цій справі, оскільки вони викладені у додаткових поясненнях до касаційної скарги, які не є доповненням до касаційної скарги в розумінні статті 398 ЦПК України, для подання яких пропущений строк встановлений цією нормою процесуального права, а тому ці пояснення не можуть вважатись складовою частиною касаційної скарги і братись до уваги при касаційному перегляді справи.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України Про дорожній рух організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, -органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах -центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

Суди не встановили, що Бердянська міська рада як орган місцевого самоврядування виконала обов`язок щодо створення спеціалізованої служби, яка повинна здійснювати організацію дорожнього руху на території міста Бердянськ.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Оскільки Бердянською міською радою не надано доказів, на підтвердження того, що вулиці Фестивальна та Ленінградська (Сухарєва), які знаходяться в територіальних межах міста Бердянськ, не є власністю територіальної громади міста Бердянська, а договори між КП Міськсвітло та Бердянською міською радою щодо установлення дорожніх знаків у матеріалах справи відсутні, суди дійшли правильного висновку, що заподіяна позивачу шкода підлягає стягненню саме з власника дороги - Бердянської міської ради, у розмірі, який визначено у висновку судового експерта від 21 листопада 2016 року № 134/11.

Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 742/3127/16-ц (провадження № 61-20913св18 ).

Доводи Бердянської міської ради про те, що позивач не довів, що його дії у дорожній ситуації під час настання ДТП відповідали Правилам дорожнього руху та не перебували в причинному зв`язку з виникненням ДТП, не заслуговують на увагу з огляду на висновок, який викладено у постанові Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2016 року про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, а тому є неприйнятними, оскільки суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року, чинній на час подання касаційної скарги), касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а судові рішення без змін

Враховуючи те, що касаційна скарга Бердянської міської ради підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня

2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук