Постанова

від 23.05.2019 по справі 908/2404/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2404/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 (головуючий суддя - Кощеєв І.М., судді: Кузнецова І. Л., Широбокова Л.П.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма Україна"

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди

за участю:

позивача: Скуратов Д .В . (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма Україна" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 10.11.2004 б/н, укладений між ним та Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області, який зареєстрований у Приазовському районному відділі Запорізької регіональної філії ДЗК, Запорізької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 26.10.2006 № 040627700025, на тих же самих умовах (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 02.10.2008, зареєстрованої у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.12.2008 за № 040927700079), на той же строк 4 (чотири) роки 11 (одинадцять) місяців в редакції додаткової угоди зазначеній в позові.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та тим, що після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжив користуватись земельною ділянкою, сплачувати орендну плату за відсутності заперечень орендодавця.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.04.2018 (суддя Зінченко Н.Г.) в задоволені позову повністю відмовлено.

Суд виходив із того, що сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності вже застосованого позивачем поновлення договору оренди на підставі частин 1-5 вказаної статті та наявності заперечень орендодавця у поновленні на запропонованих позивачем умовах.

Оскаржуваною постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 вказане рішення скасовано і прийнято нове, яким позов задоволено.

Апеляційний суд визнав, що підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

У касаційній скарзі відповідач просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Ці вимоги мотивовано неправильним застосуванням положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" в розрізі обставин, що дійсно склались між сторонами даного спору.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення, як законні та такі, що відповідають обставинам справи, залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

У справі судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 31.08.2004 за № 403 "Про надання земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" на підставі статей 93, 124 Земельного кодексу України вилучено із землекористування Воскресенської сільської ради земельні ділянки площею 28,3001 га ріллі, 12,4108 га ріллі, 11,2610 га пасовища, 23,7390 га пасовища, 24,65 га ріллі та надано СВК "Агрофірма "Україна" в особі голови Немченка Олександра Володимировича в користування на умовах оренди строком на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель консервацій та не витребуваних часток (паїв) Воскресенської сільської ради із орендною платою в розмірі 1 (одного) відсотка вартості гектара ріллі з урахуванням діючого коефіцієнта інфляції.

Між Приазовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Агрофірма "Україна" (орендар) 10.11.2004 укладений Договір оренди земельної ділянки, (далі - Договір), за умовами пунктів 1, 2, 4 якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться та території Воскресенської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 23,7390 га, у тому числі 23,7390 га пасовищ. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 220 607 грн. 71 коп.

Відповідно до пункту 7 Договору, його укладеного на 5 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Вказаний договір зареєстровано в у Приазовському районному відділі Запорізької регіональної філії ДЗК Запорізької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040627700025 від 26.10.2006.

Розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області Долгого Є.Ю. від 02.10.2008 № 667 "Про укладання додаткової угоди до договору оренди землі" на підставі статей 17, 93, 124, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 10.11.2004.

Додатковою угодою від 02.10.2008, сторони договору, виклали пункти 7 і 8 в наступній редакції: п. 8 Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та у розмірі: за один календарний рік - 4412,16 грн. (чотири тисячі чотириста дванадцять грн. 16 коп.); на місяць - 367,68 грн. (триста шістдесят сім грн. 68 коп.). На підставі заяви орендаря від 14.05.2008 року № 109; п. 7 Договір подовжено на термін 4 роки 11 місяців і набуває чинності з дня його державної реєстрації в Запорізькій регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсам".

Інші умови договору № б/н від 10.11.2004 залишено без змін.

Вказану угоду зареєстровано у Запорізькій регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.12.2009 за № 040927700079.

Як встановлено судами, до закінчення строку дії Договору, на підставі частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області з заявою № 89 від 20.08.2014, зареєстрована в електронній базі документів 26.08.2014 за вх.№27-8123/0/1-14, про подовження терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 23,7385 га пасовищ Воскресенської сілької ради Приазовського району Запорізької області кадастровий номер: 2324582200:04:003:0026. До заяви Позивач додав: додаткову угоду в 4-х примірниках; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; копії правоустановчих документів СВК "Агрофірма "Україна"; копію договору на земельну ділянку.

При цьому позивач запропонував викласти договір оренди спірної земельної ділянки в новій редакції, зазначивши при цьому строк дії договору 5 років, іншу ставку орендної плати та її розмір.

Однак 25.09.2014 за вих. №27-8-0.4-8907/2-14 ГУ Держгемагенства у Запорізькій області надано відповідь на вищевказаний лист позивача, в якій з посиланням на частину 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" запропоновано змінити термін дії договору на три роки та підвищити орендну плату до 12% нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Повідомлено, що у разі отримання згоди орендаря буде запропоновано для укладання додаткову угоду, про поновлення та внесення змін до Договору.

Відповіді від орендаря про прийняття умов ГУ Держгемагенства у Запорізькій області отримано не було, додаткова угода на погоджених сторонами умовах підписана не була.

Оскільки орендар фактично після закінчення договору продовжив користуватись земельною ділянкою, протягом місяця не отримав листа-повідомлення орендодавця з запереченнями в поновлені договору, вважаючи, що договір продовжив свою дію на той самий строк та на тих самих умовах, позивачем заявлено даний позов.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд визнав, що обставини, що склались між сторонами дають правові підстави для задоволення заявленого на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" позову.

Підстави для скасування прийнятої у справі постанови відсутні з огляду на наступне.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 навів правову позицію щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Так для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Суди встановили, що сторони у даній справі скористались правовою конструкцією частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та розпочали процедуру погодження нових істотних умов договору, однак відсутність акцепту з боку позивача на оферту відповідача (лист ГУ Держгемагенства у Запорізькій області від 25.09.2014 за вих. №27-8-0.4-8907/2-14), свідчить про те, що сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки, яка була розпочата позивачем (заява № 89 від 20.08.2014, зареєстрована в електронній базі документів 26.08.2014 за вх.№27-8123/0/1-14) з дотриманням положень частини 2 наведеної норми.

Отже між сторонами не було досягнуто домовленості за частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Також судом апеляційної інстанції встановлено і те, що після закінчення строку договору оренди позивач продовжує користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору заперечення у поновленні договору оренди землі.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".

Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Оскільки підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою, а апеляційним судом встановлено, що відповідач в порядку частини 6 вказаної статті не направляв у визначений цим Законом строк повідомлень про заперечення у поновленні спірного договору оренди землі і позивач продовжив користування земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору з дотриманням його умов, висновки апеляційного суду про наявність підстав для поновлення договору оренди землі на той саме строк і на тих саме умовах та укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, є правомірними.

Викладеним спростовуються аргументи відповідача про порушення апеляційним судом положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Наведеним вище у сукупності спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзиву на касаційну скаргу знайшли своє підтвердження про законність оскарженої постанови.

В силу частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції конкретних обставин у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги, немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 1 пункту 3 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі Господарського суду Запорізької області № 908/2404/17, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов