Постанова

від 25.11.2019 по справі 908/2404/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2404/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019 (колегія суддів: Кощеєв І.М. - головуючий, Анотонік С.Г., Дармін М.О.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна"

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма Україна" (далі - позивач), звернувшись в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 10.11.2004 б/н, укладений між ним та Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області, який зареєстрований у Приазовському районному відділі Запорізької регіональної філії ДЗК, Запорізької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 26.10.2006 № 040627700025, на тих же самих умовах (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 02.10.2008, зареєстрованої у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.12.2008 за № 040927700079), на той же строк 4 (чотири) роки 11 (одинадцять) місяців в редакції додаткової угоди зазначеній в позові.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано положеннями частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та тим, що після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжив користуватись земельною ділянкою, сплачувати орендну плату за відсутності заперечень орендодавця.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.04.2018 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна" задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2018 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна" 1 600 грн судового збору, 2 400 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2019 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/2404/17 залишено без змін.

2.2. До Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява позивача, в якій він просив апеляційний суд прийняти додаткову постанову про стягнення із Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 200 грн. у зв`язку з розглядом справи в Господарському суді Запорізької області.

2.3. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019, яка оскаржена у касаційному порядку, вищевказану заяву позивача задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 200 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019 змінити, виклавши п.2 резолютивної частини у редакції, у якій стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма Україна" 2 700 грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що апеляційним судом було порушено норми процесуального права. Так не було взято до уваги неспівмірність та непропорційність заявлених до стягнення витрат позивача на правничу допомогу, що підтверджується судовою практикою у інших справах.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови від 23.05.2019, якою постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 залишено без змін, позивачем до апеляційного суду було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просив стягнути з відповідача 7 200 грн витрат позивача в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу адвоката.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було надано суду першої інстанції наступні докази витрат на професійну правничу допомогу адвоката: Акт № 01 від 01.12.2017 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №38 про надання правової допомоги від 23.11.2017 (а. с. 110 т. 1), квитанція до прибуткового касового ордера №56 від 01.12.2017 на суму 2 400 грн (а. с. 111 т. 1); Акт №02 від 25.01.2018 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №38 про надання правової допомоги від 23.11.2017 (а. с. 156 т. 1), квитанція до прибуткового касового ордера №62 від 25.01.2018 на суму 1 200 грн (а. с. 157 т. 1); Акт №03 від 26.02.2018 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №38 про надання правової допомоги від 23.11.2017 (а. с. 158 т. 1), квитанція до прибуткового касового ордера №65 від 26.02.2018 на суму 1 200 грн (а. с. 159 т. 1); Акт №04 від 02.04.2018 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 38 про надання правової допомоги від 23.11.2017 (а. с. 194 т. 1), квитанція до прибуткового касового ордера №67 від 02.04.2018 на суму 2 400 грн (а. с. 195 т. 1).

Зазначені витрати також підтверджені попереднім (орієнтованим) розрахунком судових витрат від 24.01.2018, Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Соловйовим Володимиром Миколайовичем, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачу (клієнту) за Договором №38 про надання правової допомоги від 23.11.2017, станом на 24.01.2018.

4.2. Відповідачем до Центрального апеляційного господарського суду було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому він просив зменшити вказані витрати з 7 200 грн до 2 700 грн з посиланням на те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, та неспівмірний із умовами, викладеними в ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження своєї позиції відповідач послався на рішення в іншій судовій справі з аналогічними предметом спору та учасниками справи, де представництво інтересів позивача здійснював той самий адвокат, що і в даній справі, і де було заявлено до стягнення судові витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 2 700 грн.

4.3. Апеляційним господарським судом заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу було задоволено з підстав її обґрунтованості з посиланням на ст.ст. 86, 123, 126 Господарського процесуального кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

5.3. Згідно з приписами статті 30 наведеного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч. 1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

5.4. За приписами частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Кодексу).

У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Кодексу).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.5 ст.126 Кодексу)

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.6 ст.126 Кодексу)

5.5. Подані в обґрунтування своїх вимог позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу були досліджені апеляційним судом. Надавши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо розподілу судових витрат та заперечень відповідача, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши складність справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 200 грн.

5.6. В касаційній скарзі відповідач, як і в клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданому до апеляційного суду, в якості неспівмірності заявлених до стягнення витрат позивача посилається на те, що в рішенні Господарського суду Запорізької області від 13.06.2019 у справі №908/536/19 за результатами розгляду подібного спору про поновлення договору оренди стягнуто з відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області) на корить позивача (Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна") 2 700 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач вважає обґрунтованими.

5.7. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

5.8. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

5.9. Апеляційний господарський суд, дослідивши подані позивачем докази понесених витрат на професійну правову допомогу, проаналізувавши заперечення позивача щодо розміру таких витрат, взявши до уваги вищезазначені рішення Європейського суду з прав людини, дійшов висновку про обґрунтованість вказаних витрат.

5.10. Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що ухвалення рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі з аналогічними сторонами і подібним предметом спору не є обов`язковим критерієм для визнання обґрунтованим чи необґрунтованим розміру витрат у даній справі. В кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа може мати різку кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже і відмінну кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій.

Таким чином розглянуті справи з аналогічними сторонами і подібним предметом спору не можуть бути обов`язковим критерієм для визнання обґрунтованим чи необґрунтованим розміру витрат у іншій справі

5.11. Отже, суд в кожному конкретному випадку, оцінюючи подані докази, з урахуванням положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про відшкодування заявнику його витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі, а посилання відповідача на справу №908/536/19 в розумінні ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не є тією обставиною, що свідчить про неспівмірність заявлених до стягнення витрат позивача на правничу допомогу зі складністю справи, часом на виконання робіт, обсягом наданих послуг. При цьому обов`язок доведення такої неспівмірності поряд з відповідною заявою для виникнення повноважень у суду для зменшення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу покладено на відповідача.

5.12. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що відповідачем у касаційній скарзі не доведено порушення апеляційним судом вимог процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до приписів статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ч.1).

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (ч.2 ст. 311 Кодексу).

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

6.4. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

6.5. За вказаних обставин, оскільки порушень норм права не встановлено, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги, немає.

6.6. Наведеним у сукупності спростовується позиція відповідача щодо неправомірності прийнятого у справі судового рішення, а з огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанцій без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм права.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення, а додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019 у справі Господарського суду Запорізької області №908/2404/17, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов