Постанова

від 28.05.2019 по справі 826/642/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/642/16

адміністративне провадження №К/9901/27745/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у складі судді Кобилянського К.М.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року у складі суддів Земляної Г.В., Межевича М.В., Сорочко Є.О.

у справі № 826/642/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АСТ-Технології

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

15 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю АСТ-Технології (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 20 серпня 2015 року № 0000962202.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач довів дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум податку на додану вартість в ціні товарів, придбаних у ТОВ Інтеграс Компані і ТОВ Асфард , що віднесені до складу податкового кредиту Товариства за звітний період січень 2015 року, та як наслідок про протиправність здійсненого відповідачем нарахування суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2015 року.

У лютому 2018 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірну оцінку обставин справи та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, наводить доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з 22 липня 2015 року по 28 липня 2015 року податковим органом на підставі наказу від 22 липня 2015 року №1446 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 1 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, за результатами якої складений акт від 4 серпня 2015 року № 317/26-57-22-05/34645705 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено заниження позивачем в порушення норм пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України показників задекларованого податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року на суму 683410 грн.

Товариством віднесено до складу податкового кредиту за звітний період січень 2015 року загальну суму податку на додану вартість в розмірі 683410 грн на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Інтеграс Компані і ТОВ Асфард . В ході здійснення документальної перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність у Товариства правових підстав для формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з суб`єктами підприємницької діяльності ТОВ Інтеграс Компані і ТОВ Асфард .

20 серпня 2015 року податковий орган на підставі акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення №0000962202, яким визначило Товариству до сплати суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1025115 грн, в тому числі 683410 грн за основним платежем, 341 705 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством і суб`єктами підприємницької діяльності - ТОВ Інтеграс Компані та ТОВ Асфард укладено письмові договори поставок обладнання, а саме:

- договір поставки № 1721 від 14 січня 2015 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ Інтеграс Компані ) зобов`язується передати у власність Покупця (позивача) обладнання відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього відповідно до умов цього Договору. Загальна сума Договору складає 1103400 грн;

- договір № 1818 від 22 січня 2015 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ Інтеграс Компані ) передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар (продукцію), найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких зазначена сторонами у додатках (специфікаціях) до Договору;

- договір поставки № 23/15 від 12 січня 2015 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ Асфард ) зобов`язується передати у власність Покупця обладнання відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього відповідно до умов Договору. Загальна сума Договору складає 79088 грн;

- договір поставки № 24/15 від 16 січня 2015 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ Асфард ) зобов`язується передати у власність Покупця обладнання відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього відповідно до умов цього Договору. Загальна сума Договору складає 575940,30 грн;

- договору поставки № 30/15 від 21 січня 2015 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ Асфард ) зобов`язується передати у власність Покупця обладнання відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього відповідно до умов Договору. Загальна сума Договору складає 1511222,16 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані у названих постачальників обладнання та комплектуючі використані в господарській діяльності Товариства, а саме - для виготовлення насосної станції для подачі інгібіторів на свердловині УКПГ Семиренки на замовлення ПрАТ Нафтогазвидобування згідно договору поставки № 03/02/14/94 від 28 липня 2014 року, та реалізовані скомплектованими партіями на адреси на підставі договорів поставок.

Судами попередніх інстанцій не досліджено первинні документи в їх сукупності, комплексності та відповідності вимогам діючого законодавства

Суди першої та апеляційної інстанції не дослідили специфікацію № 4 від 30 жовтня 2014 року до вищевказаного договору. Пунктами 8, 9 специфікації № 4 визначено, що місце поставки - склад покупця, розміщений на УКПГ Семиренки, поблизу с. Ковалівка, Шишацького району. Поставка здійснюється зусиллями та за рахунок постачальника (Товариства).

Загальний строк поставки насосної у зібраному стані не повинен перевищувати 90 календарних днів з моменту підписання сторонами даної специфікації, про що зазначено у пункті 7 специфікації.

Пунктом 11 вказаної специфікації передбачено, що постачальник разом з товаром зобов`язаний також надати покупцю дозвіл на застосування, одержаний відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107, оскільки насосна для подачі інгібіторів на свердловини підпадає під дію згаданого порядку.

Як зазначено в пункті 12, відсутність дозволу, вказаного в пункту 11 цієї специфікації на дату спливу строку поставки товару, є підставою вважати, що постачальник порушив свої зобов`язання щодо якості товару та строків його поставки, що дає підстави для застосування до нього умови відповідальності, передбачені договором за такі порушення.

Судами першої та апеляційної інстанції не досліджено строки поставки товару, відповідно до зазначеної специфікації в комплексі з первинними документами, підтверджуючими придбання товарів, які використання при будуванні насосної. Не досліджено документи, підтверджуючі поставку насосної силами Товариства, та наявність дозволу, передбаченого пунктом 11 специфікації.

Крім того, як зазначено у специфікації № 4 вартість поставки складає 9150000 грн. В той же час, згідно банківських виписок, долучених до матеріалів справи, 16 грудня 2014 року за насосну відповідно до специфікації № 4 отримано 6497386,80 грн, а 25 червня 2015 року 55440 грн та 7577714 грн.

Судами попередніх інстанцій не з`ясовано підстави розбіжностей у сумах, визначених у специфікації № 4 та сплачених ПрАТ Нафтогазвидобування .

Судами попередніх інстанцій не досліджено первинні документи на відповідність приписам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Зокрема, не досліджено наявність підписів, відбиток печаток, відповідностей сум коштів. Не досліджено відповідність підписів на первинних документах.

Не встановлено, чи саме те обладнання, яке придбано Товариством, враховуючи розбіжності в назві та характеристиках, використано Товариством в подальшій господарській діяльності.

За таких обставин, Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Всупереч вказаним вимогам, оригінали письмових доказів в матеріалах справи відсутні, жодна копія не засвідчена судом.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що перевірка проведена згідно норм підпункту 78.1.1 і 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 22 липня 2015 року № 1446.

В акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Оскільки наказ від 22 липня 2015 року № 1446 відсутній в матеріалах справи, Суд позбавлений можливості встановити, що перевірка дійсно проводилась в межах кримінального провадження та визначити, в якому порядку повинно бути прийнято податкове повідомлення-рішення, з урахуванням приписів пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки).

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року у справі № 826/642/16 скасувати.

Адміністративну справу № 826/642/16 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер