Постанова

від 27.05.2019 по справі 823/1665/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2019 року

Київ

справа №823/1665/16

адміністративне провадження №К/9901/41195/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Коваленка В.І. від 30.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. від 25.01.2017 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 19.10.2016 №1745 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового (в частині нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску) та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв всупереч приписам пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, оскільки його, як платника податків, не було включено до плану-графіку проведення перевірок на 2016 рік. Крім того, відповідачем не було дотримано 10-денний строк щодо повідомлення ФОП ОСОБА_1 про проведення перевірки.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскільки позивача включено до плану-графіку проведення планових документальних перевірок на ІІІ квартал 2015 року, однак ним вчинялися дії, спрямовані на перенесення термінів проведення перевірки, призначеної у 2015 році, тому відповідачем правомірно прийнято оскаржуваний наказ і підстави для включення позивача до плану-графіку проведення перевірок у 2016 році відсутні. Крім того, судами відхилено доводи позивача щодо невчасного направлення наказу та повідомлення про проведення перевірки, оскільки такі обставини можуть слугувати підставою недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, однак не є підставою скасування наказу про призначення перевірки.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначає, що відповідно до наказів про призначення планової виїзної перевірки у 2015 році на підставі графіка проведення планових документальних перевірок на ІІІ квартал 2015 року строки її проведення закінчилися 31.10.2015, у зв`язку із чим проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, прийнятого у 2016 році, можливо лише за умови включення позивача до плану-графіку на 2016 рік. Крім того, взяті судами до уваги посилання відповідача про неможливість своєчасного проведення перевірки у 2015 році є необґрунтованими, оскільки податковим органом жодного разу не складався акт відсутності платника податків за місцемзнаходження, який, до того ж, на підставі нотаріально посвідченої довіреності має свого представника.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку з включенням позивача до плану-графіку проведення планових документальних перевірок на ІІІ квартал 2015 року наказом відповідача від 28.08.2015 №1032 призначено проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2014. Строк проведення перевірки визначено з 14.09.2015 по 25.09.2015. Копію наказу та повідомлення про проведення перевірки одержано представником позивача ОСОБА_2 . 03.09.2015.

Позивач 04.09.2015 звернувся до Інспекції з листом, в якому повідомив про крадіжку первинних бухгалтерських документів та просив надати строк для їх відновлення відповідно до пункту 5 статті 44 Податкового кодексу України.

У зв`язку з наведеним, наказом контролюючого органу від 14.09.2015 №1077 було перенесено терміни проведення перевірки до закінчення дев`яностоденного терміну з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу про втрату документів.

Позивач 03.12.2015 звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив, що з 03.12.2015 перебуває у відпустці тривалістю 45 календарних днів.

Посадовими особами відповідача складено акт від 03.12.2015 № 284/23-01-17-01/2342402258 про неможливість розпочати проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Одночасно 04.12.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив перенести терміни проведення планової перевірки у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у міській лікарні №3.

Згодом позивач своїм листом, який надійшов до відповідача 12.01.2016, повідомив, що перебуває у відпустці строком на 45 календарних днів відповідно до наказу від 04.01.2016 №1-р.

В свою чергу, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі №1-кс/7607679/16 та наказу Інспекції від 28.07.2016 №1538 призначено проведення позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських правовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ Коулман (код 38568897) та ТОВ Асс-Пар (код 38389777) за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Однак позивач відмовився надати до перевірки первинні бухгалтерські документи, які підтверджують господарські взаємовідносини з наведеними контрагентами, про що посадовою особою відповідача складено акт від 29.07.2016 №745/23-01-17-01/2342402258.

Наказом від 12.09.2016 №1652 контролюючий орган призначив проведення документальної планової виїзної перевірки позивача за період діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2014. Строк проведення перевірки визначено з 13.09.2016 по 26.09.2016.

Листом, який надійшов відповідачу 14.09.2016, позивач повідомив, що перебуває на стаціонарному лікуванні. При цьому на запит відповідача від 30.09.2016 №24027 КЗ Третя Черкаська міська лікарня ШМД ЧМР повідомив листом від 05.10.2016 №2257 про те, що у період з 12.09.2016 по 30.09.2016 позивач перебував на стаціонарному лікуванні та 30.09.2016 виписаний з покращенням.

У зв`язку з включенням позивача до плану-графіку проведення планових документальних перевірок на ІІІ квартал 2015 року наказом Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.10.2016 №1745 призначено проведення документальної планової виїзної перевірки позивача за період діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2014. Строк проведення перевірки визначено з 07.11.2016 по 18.11.2016.

Однак під час виходу працівників податкового органу на перевірку позивач не допустив їх до її проведення, посилаючись на незаконність спірного наказу, а також відсутність завчасного повідомлення про її початок.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.2 цієї статті документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Пунктом 77.4 цієї статті визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

При цьому згідно із пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Наведені норми свідчать про те, що необхідними умовами для призначення планової документальної перевірки платника податків є включення останнього до плану-графіку перевірок та видача наказу про її проведення. Разом з тим, втрата первинних бухгалтерських документів є підставою для перенесення термінів проведення перевірки на 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення платника до контролюючого органу про втрату документів.

Судами попередніх інстанцій вставлено та не заперечувалося позивачем, що його було включено до плану-графіку проведення планових документальних перевірок на ІІІ квартал 2015 року і наказом Інспекції від 28.08.2015 №1032 призначено проведення документальної планової виїзної перевірки з 14.09.2015 по 25.09.2015, яка не була проведена у зв`язку із перенесенням термінів її проведення через повідомлення позивача про втрату документів.

В свою чергу, після надання позивачу строку для відновлення первинних бухгалтерських документів перевірка не відбулася з ініціативи позивача, тобто з незалежних від контролюючого органу обставин, про що складено відповідний акт. При цьому позивач, не повідомивши контролюючий орган про те, чи відновив він первинні бухгалтерські документи, знову намагався перенести терміни проведення перевірки, посилаючись на перебування у відпустці, а в подальшому на лікарняному.

Таким чином, враховуючи, що позивачем вчинялися дії, спрямовані на перенесення термінів проведення перевірки, призначеної у 2015 році відповідно до плану-графіка, не було ним повідомлено контролюючий орган про відновлення втрачених первинних бухгалтерських документів та не забезпечено доступу до первинних бухгалтерських документів після надання строку для їх відновлення, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність необхідності повторного включення позивача до плану-графіку проведення перевірок у 2016 році, оскільки у 2015 році перевірка не відбулася внаслідок дій платника податків, а податковим законодавством не передбачено обов`язку органу фіскальної служби вносити зміни у плани-графіки проведення планових перевірок.

Посилання ж скаржника на те, що податковим органом жодного разу не складався акт відсутності платника податків за місцезнаходження, за наведених обставин, є необґрунтованими, оскільки перевірка не відбулася через неодноразові звернення платника податків з різними причинами щодо неможливості її проведення.

Отже, підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду