Постанова

від 28.05.2019 по справі 826/28284/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/28284/15

адміністративне провадження №К/9901/38051/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2016 року у складі судді Федорчука А.Б.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у складі суддів Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

у справі № 826/28284/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аві-Ком

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві,

Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

29 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аві-Ком (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - реєстратор, другий відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії щодо внесення відомостей до ЄДР про відсутність юридичної особи за вказаною адресою, визнати незаконним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визнати протиправними дії щодо розірвання договору про визнання електронних документів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису від 8 грудня 2015 року №10691430020025717 про відсутність юридичної особи за вказаною адресою та скасовано запис від 8 грудня 2015 року №10691430020025717 про відсутність юридичної особи Товариства за вказаною адресою; визнано незаконним та скасовано рішення №556/26-54-11-01-68 від 9 грудня 2015 року про анулювання реєстрації Товариства платником податку на додану вартість; визнано протиправними дії податкового органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору №091020151 від 12 листопада 2015 року про визнання електронних документів.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення дійшли висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не довели правомірності прийнятих ними спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

У травні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість з 1 вересня 2010 року, що підтверджується Свідоцтвом № 100299824 від 1 вересня 2010 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Податковим органом складено повідомлення форми №18-ОПП від 3 листопада 2015 року №4863/9/26-54-11-01-50-01-19 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а саме: за адресою 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд . 166.

Державним реєстратором 8 грудня 2015 року внесено запис №10691430020025717 про відсутність юридичної особи Товариства за місцезнаходженням.

На підставі запису державного реєстратора від 8 грудня 2015 року №10691430020025717 виконуючим обов`язки начальника податкового органу 9 грудня 2015 року прийнято рішення №556/26-54-11-01-68 про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість Товариства.

Листом від 9 грудня 2015 року заступник начальника податкового органу повідомив Товариство про розірвання договору Про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3.1, пункту 3.2 розділу III Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом ДПА України № 336 від 17 травня 2010 року, щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з`ясовано, структурні підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з`ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками. У разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що підставою для встановлення відсутності за місцезнаходженням Товариства слугувала довідка про встановлення місцезнаходження платника податків від 29 жовтня 2015 року №5437.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що податковим органом не здійснено жодних дій щодо встановлення відсутності Товариства за юридичною адресою (відсутні акти обстеження, пояснення свідків, докази виходу за адресою, рапорти).

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що документи відносно незнаходження Товариства за місцезнаходженням складені податковим органом формально, без вжиття всіх необхідних заходів, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України (нормативно-правові акти в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 755-IV від 15 травня 2003 року.

Частиною 1 статті 10 вказаного Закону визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до частини 12 статті 19 Закону № 755-IV у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов`язаний надіслати поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно із частиною 14 статті 19 зазначеного Закону у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутня копія повідомлення Товариства про необхідність підтвердження позивачем свого місцезнаходження, а наявне лише повідомлення податкового органу форми № 18-ОПП від 3 листопада 2015 року № 4863/9/26-54-11-01-50-01-19 про відсутність юридичної особи Товариства за місцезнаходженням, а саме за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 166 . Крім того, позивачем протягом лютого - грудня 2015 року подавалися відомості до державного реєстратора щодо підтвердження відомостей про юридичну особу.

За таких обставин, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що в порушення вимог законодавства реєстратором протиправно внесено запис № 10691430020025717 від 8 грудня 2015 року про відсутність юридичної особи за вказаною адресою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення № 556/26-54-11-01-68 від 9 грудня 2015 року про анулювання реєстрації Товариства платником податку на додану вартість прийнято у зв`язку з внесенням реєстратором до Єдиного державного реєстру запису щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу на підставі абзацу ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що оскільки оскаржуване рішення про анулювання реєстрації Товариства платником податку на додану вартість прийнято внаслідок внесення протиправного запису № 10691430020025717 від 8 грудня 2015 року про відсутність юридичної особи за юридичною адресою, то рішення № 556/26-54-11-01-68 від 9 грудня 2015 року про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість, є також протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, судами попередніх інстанції досліджена копія договору № 091020151 від 12 листопада 2015 року, про визнання електронних документів.

Відповідно до пунктів 1, 4 розділу 6 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку лише у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом в односторонньому порядку припинено дію договору № 091020151 від 12 листопада 2015 року про визнання електронних документів у зв`язку з відсутністю платника за місцезнаходженням.

Суд погоджується з думкою судів першої та апеляційної інстанції, що враховуючи, що Товариство не змінювало місце реєстрації та підтверджувало відомості, то у податкового органу відсутні підстави для розірвання договору № 091020151 від 12 листопада 2015 року. Крім того, враховуючи зміст самого договору та наведені вище норми, суди дійшли вірного висновку, що встановлення відсутності юридичної особи за результатами здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження не є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі № 826/28284/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер