Ухвала

від 27.05.2019 по справі 753/5060/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 травня 2019 року

м. Київ

справа № 753/5060/16-ц

провадження № 61-9275ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс на постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія сервіс , Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична компанія Анекс Тур , третя особа - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про захист прав споживачів, визнання договору про надання туристичних послуг недійсним та стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія сервіс (далі - ТОВ Богемія сервіс ), Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична компанія Анекс Тур (далі - ТОВ Туристична компанія Анекс Тур ), третя особа - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), про захист прав споживачів, визнання договору про надання туристичних послуг недійсним та стягнення коштів, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Богемія Сервіс укладений договір про надання туристичних послуг, відповідно до якого останнє зобов`язалось надати позивачу комплекс туристичних послуг, за надання яких він в той же день сплатив

1 050 доларів США.

28 грудня 2015 року позивач засобами електронної пошти звернувся до

ТОВ Богемія сервіс з вимогою про повернення вказаних грошових коштів, у зв`язку із відмовою від замовленого комплексу туристичних послуг, однак ТОВ Богемія Сервіс йому вказані кошти не повернуло, мотивуючи відмову сплатою цих коштів туроператору.

На підставі вищевказаного ОСОБА_1 . просив суд визнати недійсним договір про надання туристичних послуг від 25 грудня 2015 року з підстав порушення прав його прав як споживача та стягнути з кожного з відповідачів 1 050 доларів США і 20 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня

2017 року (у складі судді Вовка Є. І.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року (у складі колегії суддів: Геращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.) рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року (у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.) ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Богемія Сервіс , ТОВ Туристична компанія Анекс Тур , третя особа - Держпродспоживслужба, про стягнення грошових коштів та моральної шкоди скасовано, справу цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року в частині залишення без змін рішення Дарницького районного суду міста Києва

від 04 вересня 2017 року щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Богемія Сервіс , ТОВ Туристична компанія Анекс Тур , третя особа - Держпродспоживслужба, про визнання недійсним договору про надання туристичних послуг залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року (у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Соколової В. В.) рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошових коштів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволено.

Стягнуто з ТОВ Богемія Сервіс на користь ОСОБА_1 27 825 грн вартості туристичних послуг.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

02 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ Богемія Сервіс на постанову Київського апеляційного суду

від 10 квітня 2019 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Отже, предметом позову у даній справі є захист прав споживачів у вигляді стягнення коштів за договором про надання туристичних послуг, тобто ціна позову становить 1 050 доларів США, що в еквіваленті станом на день ухвалення рішення суду першої інстанції за курсом Національного банку України становить 29 799 грн (1 долар = 28,38 грн), а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Станом на 01 січня 2019 року ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 =

192 100 грн).

Також позивачем заявлено вимогу немайнового характеру про визнання договору про надання туристичних послуг недійсним.

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа Зубак проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною та незначної складності відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини третьої статті 389 ЦПК України не вбачається.

Разом з тим, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Леваж Престасьон Сервіс проти Франції від 23 жовтня 1996 року; Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс на постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія сервіс , Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична компанія Анекс Тур , третя особа - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про захист прав споживачів, визнання договору про надання туристичних послуг недійсним та стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська