Рішення

від 16.05.2019 по справі 902/1/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2019 р. Cправа №902/1/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів", смтКострижівка Заставнівського району Чернівецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент", м.Вінниця

про стягнення 1278320,46 грн заборгованості згідно договору поставки

представники сторін в судове засідання не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 02.01.2019 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" заборгованості в розмірі 1278320,46 грн, яка нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №ТД-215/Ц від 12.06.2017, в т.ч. 700870,46 грн - боргу; 386667,99 грн - штрафу; 139960,14 грн - пені; 25590,53 грн - 3% річних; 25231,34 грн - інфляційних втрат.

За вказаним позовом, ухвалою суду від 08.01.2019 відкрито провадження у справі № 902/1/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

26.02.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній обґрунтовує заперечення на позовну заяву, зокрема зазначаючи, що з додатків, які зазначені позивачем як розрахунок заборгованості, неможливо визначити суму заборгованості та періоди, за які вона підлягає стягненню. Визначити суму заборгованості є неможливим, оскільки є незрозумілим, яким чином зазначена заборгованість обраховувалася. Окрім того, відповідач зазначає, що ним були понесені збитки, в загальній сумі 668355,21 грн, що складаються з витрат, нарахованих перевізником (ПАТ "Укрзалізниця") за затримку вагонів для проходження процедури розмитнення, що зумовлено не вжиттям позивачем відповідних заходів. Тоді як, за твердженням відповідача, з моменту перетину кордону до розмитнення товару його власником є ТОВ Кострижівський комбінат будівельних матеріалів", і саме на нього, як вантажовласника, покладається обов`язок оплати додаткових коштів.

18.03.2019 представником відповідача було подано клопотання, в якому останній зазначає, що між сторонами існували не тільки договірні, а й позадоговірні стосунки, у зв`язку із чим передбачені договором штрафні санкції за порушення умов договору не можуть застосовуватися до зазначених правовідносин.

Ухвалою суду від 04.04.2019 судом прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" про збільшення розміру позовних вимог (вх. №02.1-34/2951/19 від 02.04.2019). Так, в даній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1335380,86 грн, в т.ч. 700870,46 грн основного боргу; 347601,36 грн штрафу, що розрахований виходячи з 10% від суми заборгованості; 231276,96 грн пені; 20005,77 грн 3% річних; 35626,31 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

04.04.2019 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Так, останній зазначає, що товар на загальну суму 20 541 568,68 грн, згідно розрахунку №2, який включено до загального розрахунку позовних вимог позивача та відповідно за несвоєчасну оплату якого нараховано пеню, штраф та 3% річних, які позивач просить стягнути з ТОВ "Укрцемент", був поставлений іншим отримувачам. Згідно розрахунку відповідача переплата за договором поставки № ТД215/Ц від 12.06.2017 становить 5799771,10 грн. А отже, на думку, відповідача, не має підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних.

Позивач щодо вищевикладеної позиції відповідача заперечує, про що зазначено у відповідному клопотанні вх.№ 02.-34/3338/19 від 15.04.2019. Так, представник позивача зауважує, що долучені відповідачем платіжні доручення, в якості доказів оплати заборгованості в більшому розмірі, ніж це, на думку відповідача, вказано позивачем, не є належними доказами, оскільки встановлюють обставини оплати за цемент за Договором поставки №03/15 від 15.03.2017, тоді як джерелом вимог позивача у даній справі слугує Договір поставки №ТД-215/Ц від 12.06.2017. При цьому, за твердженням позивача, платіжне доручення від 02.08.2017 на суму 505000,00 грн взагалі не існує, а лише набрано в системі Клієнт-банк та не відправлено на оплату в банк. Решта платіжних доручень, що додані до клопотання відповідача, враховані позивачем при визначенні загальної суми заборгованості та не впливають на її розмір.

16.04.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №902/1/19 та призначення справи для судового розгляду по суті на 16.05.2019.

На визначену судом дату (16.05.2019) представники сторін не з`явилися.

Водночас, 16.05.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання 16.05.2019 без його участі. При цьому, останній зазначає, що проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві та заявлених в попередніх засіданнях.

Також 16.05.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про слухання справи без його участі.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про дане судове засідання. Неявка представників сторін є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.06.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" (далі по тексту також - постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" (далі по тексту також - покупець, відповідач) укладено договір поставки №ТД215/Ц (далі по тексту також - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1 Договору: "Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець оплатити та прийняти на умовах, обумовлених в цьому Договорі товар (далі по тексту також- продукція, товар) в асортименті за групами товарів, зазначених в Додатку № 1 до цього Договору. Терміни поставки, кількість продукції, вказуються в заявці покупця формою Додатка № 2 до цього Договору.....".

Покупець оплачує поставлену продукцію за ціною, вказаною в оформленій постачальником заявці. Ціни на групу товарів визначаються виходячи з ринкової ціни на момент підписання цього договору, є фіксованими і підлягають зміні в порядку, визначеному цим договором (п.3.1 Договору).

Згідно п.3.3 Договору, за цим Договором Покупець оплачує продукцію наступним чином: протягом 3 календарних днів з дня розміщення заявки Покупцем, Постачальник виставляє Покупцю рахунок на кожну партію (заявку) окремо, оплата по яких становить 100% передоплату від суми розміщення кожної партії (заявки). Передоплата здійснюється до фактичного відвантаження продукції на адресу Покупця та/або визначеним Покупцем Вантажоодержувачем. Сторони вправі письмово погодити у додатках до Договору, специфікаціях тощо інші умови оплати.

Постачання продукції здійснюється на умовах Інкотермс 2010 та регулюється Додатками до чинного Договору постачання. Умови переходу власності Товару від ОСОБА_1 до Продавця регламентуються Додатками до чинного Договору (п.п.4.2, 4.3 Договору).

Пунктом 4 Додатку №1 від 02.11.2017 до Договору, сторони визначили умови оплати, згідно яких, Покупець оплачує продукцію наступним чином: 100% сплата за відвантажену продукцію протягом 25 календарних днів з моменту переходу права власності. Право власності на продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент проставлення відмітки про прийняття вагона вказаною станцією в залізничній накладній, або, в разі, якщо товар прибув із-за кордону в момент проставлення в міжнародній залізничній накладній відмітки про завершення митного оформлення на території України. Ризики випадкової загибелі продукції переходять на Покупця з моменту прийняття продукції Покупцем на станції призначення. Ціна на товар згідно оплачених Покупцем рахунків залишається незмінною. В разі порушення сплати більш як на 3 банківських дні після 25ти денного терміну відстрочки платежу, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

На виконання умов Договору, позивачем поставлявся відповідачу товар, тоді як відповідач за отриманий товар розраховувався не в повному обсязі, у зв`язку із чим, за останнім утворилася заборгованість, яка складається з суми основного боргу, штрафних та компенсаційних сум, які нараховані з посиланням на неналежне виконання зобов`язань.

З метою здійснення обґрунтованого розрахунку ціни позову з розбивкою по періодах, окремо в частинах стягнення суми основного боргу, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, за замовленням позивача, судовим експертом Перепелюк Світланою Миколаївною (свідоцтво Міністерства юстиції України №669 від 12.06.2002, дійсне до 09.06.2020) була проведена судово-економічна експертиза, за результатами якої складено висновок № 13 від 25.03.2019.

Так, в ході проведення вказаної експертизи, судовим експертом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №ТД від 12.06.2017 ТОВ "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів", за період з 12.06.2017 по 10.04.2018, було реалізовано ТОВ "Укр Цемент" цементу на загальну суму 68 656 675,59 грн з ПДВ. При цьому, відповідно до даних Банківських виписок ТОВ "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів", з моменту укладення договору - 12.06.2017, за червень 2017 по квітень 2018, від ТОВ "Укр Цемент" за отриманий цемент надійшла оплата на загальну суму 67 955 805,13 грн з ПДВ.

Згідно висновку судового експерта, документально підтверджується сума заборгованості ТОВ "УкрЦемент" перед ТОВ "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" по договору №ТД215/Ц від 12.06.2017 в сумі 1 384 181,75 грн, в т.ч. 700 870,46 грн основного боргу, 395 981,33 грн штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, 232 297,88 грн пені, 20 005,77 грн 3% річних, 35 626,31 грн інфляційні втрати.

Таким чином, вказана заборгованість стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Як вище зазначалось, позивачем на підтвердження розміру наявної заборгованості відповідача надано до матеріалів справи Висновок судового експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 13 від 25.03.2019 (том 2, а. с. 196-209).

Згідно статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

За змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Як уже зазначалося, за змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися, зокрема, висновками експертів.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати:

- чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Так, дослідивши наданий позивачем висновок №13 від 25.03.2019, слід зазначити, що останній не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей, узгоджується із наявними матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

У висновку зазначено, що його підготовлено для подання до суду згідно вимог діючого законодавства, а судовий експерт повідомлений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України.

У вищезазначеному висновку судового експерта вказано, що дослідження проводилось методом співставлення та документальної перевірки відповідно до експертної методики за реєстраційним кодом 11.0.08 "Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних екпертиз".

На дослідження були надані документи по взаємовідносинах ТОВ "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" з ТОВ "Укр Цемент", що підтверджують здійснення господарських операцій протягом періоду з червня 2017 по квітень 2018.

Як встановлено у висновку судового експерта, документально підтверджується сума основного боргу ТОВ "УкрЦемент" перед ТОВ "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" по договору №ТД215/Ц від 12.06.2017 в розмірі 700 870,46 грн.

При цьому, щодо наявних в матеріалах справи 6 видаткових накладних, обопільно не підписаних сторонами, по яких здійснювалася поставка товару зокрема №№: 601 від 30.03.2018 на суму 99353,21 грн; № 609 від 31.03.2018 на суму 281706,90 грн; № 615 від 31.03.2018 на суму 196095,49 грн; № 617 від 02.04.2018 на суму 297509,97 грн; № 628 від 02.04.2018 на суму 98940,96 грн; № 681 від 10.04.2018 на суму 93947,10 грн., суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема з опису вкладення у цінний лист від 29.08.2018 вказані видаткові накладні були направлені на адресу відповідача для їх підписання, проте зворотно відповідачем надіслані не були.

Водночас суд враховує, що отримання відповідачем вантажу згідно вказаних видаткових накладних підтверджується наявними в матеріалах справи накладними СМГС (БЧ21901926, БЧ21901930, БЧ21901931, БЧ21901934, БЧ21901935, БЧ21901974), які оформлені для перевезення залізничним транспортом вантажу, відомості відносно якого, узгоджуються із відомостями зазначеними у видаткових накладних, зокрема, що тоннажності вантажу та його отримувача - ТОВ "УкрЦемент".

При цьому, відповідно до пункту 4 Додатку №1 від 02.11.2017 до Договору, сторони визначили:"..... Право власності на продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент проставлення відмітки про прийняття вагона вказаною станцією в залізничній накладній, або, в разі, якщо товар прибув із-за кордону в момент проставлення в міжнародній залізничній накладній відмітки про завершення митного оформлення на території України" .

Враховуючи, що товар поставлявся із-за кордону, момент переходу права власності на товар в силу вказаних положень Додатку до Договору за всіма поставками визначається датою проставляння в залізничній накладній (СМГС) відмітки про завершення митного оформлення на території України.

Таким чином, наявність відмітки в розділі 28 накладної СМГС про здійснення постачальником митного оформлення товару на території України на вказаних накладних, свідчить про перехід до відповідача права власності на вищезазначений товар.

Отже, з огляду на наведене у сукупності, беручи до уваги наявні докази у справі, заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 700 870,46 грн підлягає задоволенню.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність заборгованості та здійснення переплати коштів за отриманий товар за Договором поставки № ТД215/Цм від 12.06.2017. Так, в підтвердження викладеного, останнім долучено платіжні доручення (том 2, а.с. 228-263), зокрема № 770 від 02.08.2017 на суму 505 000,00 грн (том 2, а.с.243). Водночас, вказана копія не може вважатися належним та допустимим доказом проведення оплати, оскільки вона не відповідає вимогам визначеним для розрахункових документів Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі по тексту також - Інтсрукція).

Так, відповідно до п. 2.1. Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 7 до цієї Інструкції та відповідних її глав.

Пунктом 2.14. Інструкції визначено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

В Додатку № 7 до вказаної Інструкції визначено вказівки, які містять вимоги щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів. Зокрема, визначено, що "поле 51", яке знаходиться в нижньому правому куті документа, тобто реквізит документа: "Проведено банком" заповнюється відомостями про число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Разом з тим, надана представником відповідача копія платіжного доручення № 770 від 02.08.2017 вказані вище реквізити не містить, що дає підстави для обґрунтованого висновку про відсутність банківської операції.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача: 395 981,33 грн штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості, 232 297,88 грн пені, 20 005,77 грн 3% річних, 35 626,31 грн інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами в пп.5.3, 5.4 Договору та п.4 Додатку до Договору визначено, що в разі порушення покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті, Покупець, на вимогу Постачальника, зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 10% від суми простроченої заборгованості при порушенні терміну сплати більш, як на 3 банківських дні після 25-денного терміну відстрочення платежу.

Враховуючи, що судом встановлено, що відповідачем не в повній мірі виконано зобов`язання, визначені Договором по оплаті вартості отриманого товару в обумовлений сторонами строк, а саме протягом 25-ти днів з дати проставляння в залізничній накладній (СМГС) відмітки про завершення митного оформлення на території України, останній вважається боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення штраф у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені. Визначений позивачем період нарахування штрафних санкцій та компенсаційних сум відповідають умовам договору та вищевказаним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що під час судового засідання, 16.04.2019, судовим експертом Перепелюк Світланою Миколаївною було надано пояснення щодо наданого Висновку за результатами проведення судово-економічної експертизи № 13 від 25.03.2019, зокрема щодо визначення періодів нарахування штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, а також щодо врахування здійснених відповідачем платежів під час проведення вказаних розрахунків.

Так, судом встановлено, що судовим експертом при проведенні розрахунків штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, день фактичної сплати відповідачем суми заборгованості не включався в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Зазначене узгоджується із п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013.

При цьому відповідно до п.1.4. вказаної Постанови: "З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України)".

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що проведений судом експертом розрахунок штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, який покладено в основу Висновку відповідає умовам Договору та вищевикладеним нормам Цивільного та Господарського кодексів.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 395 981,33 грн штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості, 232 297,88 грн пені, 20 005,77 грн 3% річних, 35 626,31 грн інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення суми. При цьому суд зазначає, що інші доводи відповідача судом не беруться до уваги, оскільки, з огляду на викладене вище, вони не впливають на висновок суду.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укр цемент (21023 м.Вінниця, вул.Блюхера, буд. 195 А, код ЄДРПОУ 38328714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів (59410, Чернівецька обл., Заставнівський р-н, смтКострижівка, вул.Заводська, 15, код ЄДРПОУ 33108815) 700870,46 грн. - боргу, 386667,99 грн. - штрафу, 139960,14 грн. - пені, 25590,53 грн. - 3 % річних, 25231,34 - інфляційних втрат та 19174,81 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29 травня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Заводська, 15, смтКострижівка, Заставнівський район, Чернівецька обл., 59410);

3 - відповідачу (вул.Блюхера, буд.195 А, м.Вінниця, 21023)