Рішення

від 23.05.2019 по справі 200/14158/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 р. Справа№200/14158/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання - Заїченко Я.В.,

за участю

позивача - не з`явився,

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в інтересах Мар`їнського відділення управління фонду соціального страхування України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2018 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мар`їнського відділення управління фонду соціального страхування України Донецької області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови у видачі направлення на проходження медико-соціальної експертизи;

- зобов`язати надати направлення на проходження медико-соціальної експертизи;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював монтажником на ТОВ ДИАД де 13 січня 2014 року отримав виробничу травму, що підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 06 червня 2014 року та актом №1 про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом від 06 червня 2014 року.

В серпні 2018 року він отримав відповідь від 30 липня 2018 року № Ш01-12/1879, якою йому було відмовлено у видачі направлення МСЕК у зв`язку із проведенням антитерористичної операції, документи які залишились на окупованій території. Матеріали розслідування нещасного випадку, які підтверджують факт настання нещасного випадку, участі в розслідування нещасного випадку, його результатів, відсутні, в зв`язку з чим відмовлено у видачі направлення на МСЕК. Вважає, такі дії відповідача неправомірними, оскільки підприємство, яке склала акти за формою Н-5 та Н-1, ним були виконані у повному обсязі вимоги закону, надані відповідачу документи для отримання та направлення на проходження медико-соціальної експертизи (зокрема і оригінали актів за формою Н-5 та Н-1). Втім відповідач відмовив у видачі даного направлення, у зв`язку з чим порушені його права. Окрім того, просить стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., посилаючись на порушення його нормального ритму життя, позбавлення його законних прав та інтересів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року позовна заява залишена без руху, для усунення недоліків (арк. справи 32).

29 січня 2019 року позивачем на виконання ухвали суду від 17 грудня 2018 року направлена виправлена позовна заява (арк. справи 34-44).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року відкрито провадження по адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено у підготовче судове засідання на 26 лютого 2019 року (арк. справи 1).

20 лютого 2019 року представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні на 26 лютого 2019 року в режимі відео конференції (арк. справи 47).

21 лютого 2019 року представником відповідача подано клопотання про проведення судового засідання 26 лютого 2019 року у режимі відео конференції (арк. справи 51-52).

Ухвалами суду від 21 лютого 2019 року клопотання сторін про проведення судового засідання 26 лютого 2019 року задоволені, справа призначена у підготовчому судовому засіданні в режимі відео конференції ( арк. справи 57,58).

22 лютого 2019 року відповідачем через відділ діловодства та архівної роботи суду поданий відзив на позовну заяву позивача, в якому відповідач зазначив, що відмова у видачі направлення на проходження медико-соціальної експертизи пов`язана із чисельними розбіжностями у наданих для перевірки документів, а саме: записів у трудовій книжці, в якій зазначено, що позивач працював на ТОВ ДИАД з 01 листопада 2013 року по 01 липня 2014 року, а запис про прийняття монтажником зазначений після отримання ним травми на підприємстві. Також зазначає, що при складанні актів за формою Н-1 та Н-5, зазначений різний ідентифікаційний код юридичної особи, згідно актів, посада зазначена монтажник відділу капітального будівництва а в трудовій книжці - працівник монтажник . Окрім того, зазначив, що згідно даних Системи оцінки стану виробничого травматизму професійних захворювань страхових експертів ПРОТЕК , матеріали розслідування нещасного випадку з позивачем, які підтверджують факт настання нещасного випадку, участі в розслідуванні нещасного випадку, відсутні. Вважає, що акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом за формою Н-1 були складені у порушення вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Порядку № 1232, тому похідним питанням є правочинність складання актів за формами Н-5 та Н-1, тому у червні 2014 року подана у Кіровський районний суд м. Донецька позовна заява відділенням виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька до ТОВ ДІАД про визнання акту за формою Н-1 на виробництві недійсним та визнання травми, не пов`язаної з виробництвом та зобов`язання внести зміни до акту за формою. Н-5. В зв`язку з чисельними розбіжностями у документах, наданими під час перевірки, вважає що Мар`їнське відділення діяло в межах та на підcтаві вимог чинного законодавства. В зазначеному відзиві також просив замінити відповідача - Мар`їнське відділення на належного відповідача - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в інтересах Мар`їнського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (арк. справи 61-64).

Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року відкладено підготовче судове засідання на 19 березня 2019 року в режимі відео конференції за участю сторін (арк. справи 102,103)

Ухвалою суду від 19 березня 2019 року відкладено підготовче судове засідання на 09 квітня 2019 року в режимі відео конференції (арк. справи 120).

Ухвалами суду від 09 квітня 2019 року відкладено підготовче судове засідання на 23 квітня 2019 року в режимі відео конференції за участю сторін (арк. справи 134).

Ухвалою суду від 23 квітня 2019 року здійснена заміна відповідача Мар`їнське відділення на належного відповідача - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в інтересах Мар`їнського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (арк. справи (арк. справи 150).

Ухвалою суду від 23 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 травня 2019 року (арк. справи 151).

Ухвалою суду від 26 квітня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача щодо проведення судового засідання у режимі відео конференції відмовлено у зв`язку із відсутністю технічною можливістю ( арк. справи 155).

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення справи до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження по справі до вирішення питання про відновлення справи № 258/7163/14-ц (провадження № 2/258/2436/14), в якому Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві ті професійних захворюванню у Кіровському районі м. Донецька звернулось із позовною заявою до ТОВ ДИАД , третя особа ОСОБА_1 про визнання акту за формою Н-1 на виробництві недійсним та визнання травми за формою Н-5, відмовлено.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, через відділ діловодства та архівної роботи суду подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (арк. справи 159).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день слухання справи своєчасно повідомлений. В попередньому судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог позивача з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 13 січня 2014 року позивач працював монтажником ТОВ ДИАД , що зазначено у пред`явленій копії трудової книжки НОМЕР_1 за записом № 31 (арк. справи 87).

13 січня 2014 року о 11 годин 20 хвилин, під час виконання робіт з демонтажу металевої перегородки, позивач отримав травму обох ніг, в результаті падіння з висоти 3 метри. Про що 06 червня 2014 року був складений акт Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 13 січня 2014 року на ТОВ ДИАД , за результатами розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався з позивачем, пов`язаний із виробництвом. До даного Акту "розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 13 січня 2014 року о 11 год. 20 хв." форми Н-5 від 06 червня 2014 року доданий Акт "про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом" №1 від 06 червня 2014 року за формою Н-1, складений комісією у тому ж складі. (арк. Справи 15-18).

Завідувачем сектором страхових експертів з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВВ та АЗ України у Кіровському районі м. Донецька визначена окрема думка до акту розслідування нещасного випадку який стався 13 січня 2014 року 0 11 год. 20 хвилин з позивачем на ТОВ ДИАД , в якій зазначено, що всупереч вимогам пункту 1.6 Інструкції № 36 з охорони праці для монтажника бетонних та залізобетонних конструкцій, затвердженої ТОВ ДИАД 01 червня 2012 року, позивач не мав бути допущеним до самостійного виконання робіт підвищеної небезпеки, оскільки не пройшов спеціальні навчання та перевірку знань з охорони праці. Втім зазначено, що факт офіційного оформлення його на роботі визначено після отримання травми, причому до цього моменту, він фактично знаходився у трудових відносинах. В зв`язку з чим, виникло питання о правочинності складання актів за формами Н-5 та Н-1 (арк. справи 16 - зворотній бік).

12 червня 2018 року позивач звернувся до Мар`їнського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з проханням видати направлення на МСЕК.

Листом, управління Мар`їнського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 30 липня 2018 року за вихідним № 2401-12/1879, повідомило позивача про те, що з 14 квітня 3024 року на території Донецької області розпочато проведення антитерористичної операції, у зв`язку із чим документи щодо розслідування нещасного випадку, його результати - відсутні, тому відділення відмовило позивачу у видачі направлення на МСЕК (арк. справи 19).

Листом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 22 жовтня 2018 року за вихідним № 14-01-08/9-240 повідомило позивача про те, що після розгляду наданої ним документації, з`ясовано, що оригінали актів форми Н-1 та Н-5 та матеріали розслідування, які підтверджували факт настання та розслідування нещасного випадку, який стався 13 січня 2014 року - відсутні. В зв`язку з чим, йому необхідно звернутись до відділення, в якому він знаходиться на обліку за отриманням направлення на МСЕК (арк. справи 20).

Позивач зазначені дії відповідача вважає протиправними, що стало приводом для його звернення до суду із даним позовом.

В ході вирішення спору, позивачем представлена відповідь на запит до Пенсійного фонду ОСОБА_1 , в якому зазначено, що позивач працював за угодами ЦПХ у ТОВ ДИАД (код ЄДРПОУ 30701488) та за платежем Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами, ЦПХ, допомоги по тимчасовій не працездатності , за період з листопада 2013 року по червень 2014 року сплачений єдиний внесок (арк. справи 86).

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Статтею 35, ч.2 ст.36, ч.1,2 ст. 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованного.

Огляд потерпілого, складання та корегування індивідуальної програми реабілітації інваліда, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду, суду чи прокуратури.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

В свою чергу, відповідно до п.3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, медико-соціальна експертиза потерпілим від професійного захворювання проводиться після подання акта розслідування професійного захворювання, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Стосовно посилання відповідача про те, що акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом за формою Н-1 були складені у порушення вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Порядку № 1232, є похідним питанням щодо правочинності складання актів, суд зазначає наступне.

Відповідачем на підтвердження своїх доводів надана копія ухвали Кіровського районного суду м. Донецька від 26 червня 2014 року по справі № 258/7163/14-ц, провадження № 2/258/2436/14 про відкриття провадження по справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька до ТОВ ДІАД , третя особа, про визнання акту по формі Н-1 на виробництві недійсним та визнання травми, не пов`язаної з виробництвом та зобов`язання внести зміни до акту за формою Н-5 (арк. справи 82).

Згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року за № 2710/38-17 Про визнання територіальної підсудності , відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції", Кіровський районний суд м. Донецька визначена підсудність - Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Листом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2017 року за вихідним № 5/23845, представника відповідача повідомлено про те, що справа № 258/7163/14-ц до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області на розгляд не передавалась. У автоматизованій системі документообігу Кіровського районного суду м. Макіївки відсутня будь яка інформація щодо даного рішення (арк. справи 83).

Відповідно до статті 171 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Так, у судовому засіданні встановлено, що на момент виникнення даного спору та під час розгляду справи відсутній розгляд по справі № 258/7163/14-ц (провадження № 2/258/2436/14), в якому Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві ті професійних захворюванню у Кіровському районі м. Донецька звернувся із позовною заявою до ТОВ ДИАД , третя особа ОСОБА_1 про визнання акту за формою Н-1 на виробництві недійсним та визнання травми за формою Н-5 за підставами, на які посилається відповідач, а тому суд критично ставиться до посилання відповідача на зазначені обставини.

В свою чергу, аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, велика увага акцентується на дотриманні державою принципу правомірних або законних очікувань та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії та Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме, в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (п.74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Maltran and Others v.Germany , ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися активом : вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто, встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є активом , на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Окрім того, в рішенні Європейського суду з прав людини "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначено, серед іншого, що право на отримання пенсії, як таке, не може бути залежним від місця проживання, а у даному випадку - від місця роботи, заявника. Зокрема, в рамках справи, що розглядається, це призвело до ситуації, в якій позивач, позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що у відповідача відсутні оригінали актів форми Н-1 та Н-5 та матеріали розслідування, які підтверджують настання на нещасного випадку на виробництві позивача, у зв`язку з тим що документи щодо нещасного випадку, який стався з позивачем, залишились на окупованій території.

Наведених вище міркувань достатньо для здійснення висновку щодо різниці в поводженні (п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ), що є порушенням статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У підсумку, суд зауважує на тому, що гуманітарні принципи ратифікованих Україною Женевських Конвенцій від 12 серпня 1949 року, в основі яких лежать принципи поваги до людської особистості у разі збройного конфлікту, що не має міжнародного характеру, підкреслюють необхідність ефективного захисту жертв таких конфліктів.

Зважаючи на наведене, відповідач мав врахувати зазначені обставини, з огляду на що посилання останнього на те, що матеріали розслідування щодо нещасного випадку позивача, які підтверджують факт настання нещасного випадку, участі в розслідуванні нещасного випадку, його результатів, відсутні оскільки залишились на окупованій території, а тому проведення наданих позивачем документів неможливо, є порушенням як чинного законодавства України та і загальних принципів міжнародного права.

Тоді як врахування та надання правової оцінки представленим позивачем доказам, у тому числі документам, а саме: Актам Н-5 та Н-1 від 06 червня 2014 року, разом із іншими доказами у справі в їх сукупності та взаємозв`язку, у даному випадку є єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Стосовно заявленого позивачем стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як вбачається з частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. № 4 (далі - Постанова № 4) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з вимогами пунктів 4, 5 Постанови № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як убачається із пункту 9 Постанови № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, позивачем не надано доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, суд зазначає, що обґрунтування суми моральної шкоди, який був здійснений позивачем не підтверджується ніякими документами. Надані позивачем документи щодо його стану здоров`я не дають змоги суду встановити їх походження саме від моральних страждань, оскільки у позивача є інші численні захворювання.

Суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами як факту завдання йому моральної шкоди, її розміру, так і того факту, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. 00 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в інтересах Мар`їнського відділення управління фонду соціального страхування України Донецької області про визнання протиправними дії щодо відмови у видачі направлення на проходження медико-соціальної експертизи; зобов`язання надати позивачу направлення на проходження медико-соціальної експертизи; стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн., згідно квитанції ПРриват Банку від 07 грудня 2018 року (арк. справи 3).

За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у вище зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в інтересах Мар`їнського відділення управління фонду соціального страхування України Донецької області.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в інтересах Мар`їнського відділення управління фонду соціального страхування України Донецької області про визнання протиправними дії щодо відмови у видачі направлення на проходження медико-соціальної експертизи; зобов`язання надати позивачу направлення на проходження медико-соціальної експертизи; стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Мар`їнського відділення, щодо відмови у видачі ОСОБА_1 направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності, внаслідок виробничої травми, отриманої ним 13 січня 2014 року, на підставі Акту про нещасний випадок форми Н-1 № 1 від 06 червня 2014 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Мар`їнського відділення (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності, внаслідок виробничої травми, отриманої ним 13 січня 2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Мар`їнського відділення (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) судовий збір у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 23 травня 2019 року.

Повний текст рішення складений та підписаний 29 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Шинкарьова І.В.