Постанова

від 03.09.2019 по справі 200/14158/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року справа №200/14158/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.,

суддів Блохіна А.А.,

Сіваченка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко А.С..,

за участю сторін по справі:

позивач: не з`явився

відповідач: Шамрай С.А. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року в справі № 200/14158/18-а (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В., повний текст судового рішення складено та підписано 29 травня 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в інтересах Мар`їнського відділення управління фонду соціального страхування України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії щодо відмови у видачі направлення на проходження медико-соціальної експертизи, зобов`язати надати таке направлення, а також стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював монтажником на ТОВ ДИАД , де 13 січня 2014 року отримав виробничу травму, що підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 06 червня 2014 року та актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом від 06 червня 2014 року.

На звернення щодо отримання направлення на проходження медико-соціальної експертизи в серпні 2018 року позивач отримав відповідь від 30 липня 2018 року № Ш01-12/1879, якою йому відмовлено у видачі направлення в зв`язку з тим, що через проведення антитерористичної операції матеріали розслідування нещасного випадку, які підтверджують факт настання нещасного випадку, участі в розслідування нещасного випадку, його результати, залишились на окупованій території. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки підприємство, яке склало акти за формою Н-5 та Н-1, виконало в повному обсязі вимоги закону, надані для отримання направлення документи відповідають законодавчо-визначеним вимогам (а.с. 4-11).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Мар`їнського відділення, щодо відмови у видачі направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності внаслідок виробничої травми, отриманої ним 13 січня 2014 року, на підставі Акту про нещасний випадок форми Н-1 № 1 від 06 червня 2014 року; зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Мар`їнського відділення видати ОСОБА_1 направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності, внаслідок виробничої травми, отриманої ним 13 січня 2014 року. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відмовивши в позові в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відмова у видачі направлення на проходження медико-соціальної експертизи пов`язана із чисельними розбіжностями у наданих для перевірки документах. Зокрема, у трудовій книжці зазначено, що позивач працював на ТОВ ДИАД з 01 листопада 2013 року по 01 липня 2014 року, а запис про прийняття монтажником внесено після отримання ним травми на підприємстві. Окрім цього, при складанні актів за формою Н-1 та Н-5, зазначено різний ідентифікаційний код юридичної особи, згідно з актами позивач працював монтажником відділу капітального будівництва , а за трудовою книжкою - монтажником . Також згідно з відомостями Системи оцінки стану виробничого травматизму професійних захворювань страхових експертів ПРОТЕК матеріали розслідування нещасного випадку з позивачем, які підтверджують факт настання нещасного випадку, участі в розслідуванні нещасного випадку, відсутні. Отже, акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом, за формою Н-1 були складені з порушенням вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Порядку № 1232. Наведені обставини зумовили звернення в червні 2014 року відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька до Кіровського районного суду м. Донецька з позовною заявою до ТОВ ДІАД про визнання акту за формою Н-1 на виробництві недійсним та визнання травми не пов`язаної з виробництвом та зобов`язання внести зміни до акту за формою Н-5.

Таким чином, на думку апелянта відсутні підстави для визнання протиправними дій Мар`їнського відділення управління фонду соціального страхування України Донецької області щодо відмови в наданні направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності (а.с. 220-223).

Позивач до апеляційного суду не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Крім того, просив розгляд справи проводити за його відсутністю та відсутністю його представника.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

На адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження в справі на підставі ч. 6 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України.

На обґрунтування клопотання зазначено, що за приписами вказаної статті суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. У провадженні Кіровського районного суду м. Донецька перебуває справа № 258/7163/14-ц (2/258/2436/14) за позовною заявою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальність ДІАД , третя особа ОСОБА_1 про визнання акту за формою Н-1 на виробництві недійсним, травми не пов`язаною з виробництвом та зобов`язання внести зміни до акту за формою Н-5. Ухвалою суду від 26.06.2014 року провадження в справі відкрито та призначено попереднє судове засідання. На теперішній час розгляд справи не закінчено.

Дослідивши це клопотання, суд дійшов наступних висновків.

У межах розгляду адміністративних справ підлягає застосуванню Кодекс адміністративного судочинства України, за приписами п. 3 ч. 1 ст. 236 якого об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На думку Управління, розгляд справи № 200/14158/18-а неможливий до набрання законної сили в справі № 258/7163/14-ц (2/258/2436/14), провадження в якій ще не закінчено. Разом з тим, відповідно до матеріалів справи апелянт звертався до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із заявою від 21.05.2019 року № 01-20/2213 про відновлення втраченого судового провадження в справі № 258/7163/14-ц (2/258/2436/14). Відповідно до ст. 384 Кодексу адміністративного судочинства України, з якою кореспондуються положення ст. 488 Цивільного процесуального кодексу України, процесуальне законодавство визначає порядок відновлення справ, розгляд яких закінчено ухваленням рішення або в яких провадження закрито.

Апелянт в клопотання наголошує, що ухвалою від 26.06.2014 року провадження в справі №258/7163/14-ц (2/258/2436/14) відкрито та призначено попереднє судове засідання, розгляд справи не закінчено.

Зважаючи на те, що провадження в справі № 258/7163/14-ц (2/258/2436/14) втрачено та не підлягає відновленню, а також за відсутності обґрунтування, в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду справи № 200/14158/18-а до набрання законної сили рішення в справі №258/7163/14-ц (2/258/2436/14), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Управління про зупинення провадження в справі.

Згідно з матеріалами справи позивач з 13 січня 2014 року працював монтажником ТОВ ДИАД , що підтверджується наявною копією трудової книжки НОМЕР_1 , запис № 31 (а.с. 87).

13 січня 2014 року об 11 годині 20 хвилин під час виконання робіт з демонтажу металевої перегородки позивач отримав травму обох ніг, в результаті падіння з висоти 3 метри. Про це 06 червня 2014 року був складений акт Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 13 січня 2014 року на ТОВ ДИАД . За результатами розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався з позивачем, пов`язаний із виробництвом. До Акту розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 13 січня 2014 року об 11 год. 20 хв. форми Н-5 від 06 червня 2014 року доданий Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №1 від 06 червня 2014 року за формою Н-1, складений комісією у тому ж складі. (а.с. 15-18).

Завідувачем сектором страхових експертів з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВВ та ПЗ України у Кіровському районі м. Донецька викладена окрема думка до акту розслідування нещасного випадку, який стався 13 січня 2014 року об 11 год. 20 хвилин з позивачем на ТОВ ДИАД , в якій зазначено, що всупереч вимогам пункту 1.6 Інструкції № 36 з охорони праці для монтажника бетонних та залізобетонних конструкцій, затвердженої ТОВ ДИАД 01 червня 2012 року, позивач не мав бути допущеним до самостійного виконання робіт підвищеної небезпеки, оскільки не пройшов спеціальні навчання та перевірку знань з охорони праці. Окрім цього зазначено, що факт офіційного оформлення його на роботі зафіксовано після отримання травми, причому до цього моменту, позивач фактично перебував у трудових відносинах з товариством. В зв`язку з цим виникло питання правомірності складання актів за формами Н-5 та Н-1 (зв. бік а.с. 16).

12 червня 2018 року позивач звернувся до Мар`їнського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з заявою про видачу направлення на МСЕК.

Мар`їнське відділення листом від 30 липня 2018 року № 2401-12/1879, повідомило позивача про те, що з 14 квітня 3024 року на території Донецької області розпочато проведення антитерористичної операції, у зв`язку із чим документи щодо розслідування нещасного випадку та його результатів відсутні, тому відсутні підстави для надання направлення на МСЕК (а.с. 19).

Відповідач листом від 22 жовтня 2018 року № 14-01-08/9-240 повідомив позивача про те, що після розгляду наданих ним документів з`ясовано, що оригінали актів форми Н-1 та Н-5 та матеріали розслідування, які підтверджували факт настання та розслідування нещасного випадку, який стався 13 січня 2014 року, відсутні. У зв`язку з цим позивачу необхідно звернутись до відділення, в якому він перебуває на обліку за отриманням направлення на МСЕК (а.с. 20).

Також в матеріалах справи наявна відповідь на запит до Пенсійного фонду України, відповідно до якої позивач працював за угодами цивільно-правового характеру на ТОВ ДИАД (код ЄДРПОУ 30701488) та за платежем Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами, ЦПХ, допомоги по тимчасовій не працездатності за період з листопада 2013 року по червень 2014 року за нього сплачено єдиний внесок (а.с. 86).

Вважаючи, що бездіяльність Управління перешкоджає реалізації його права на соціальний захист в зв`язку із отриманою на виробництві травмою, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Статтею 35, ч. 2 ст. 36 та ч. 1-2 ст. 38 Закону № 1105-XIV передбачено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованої особи.

Огляд потерпілого, складання та корегування індивідуальної програми реабілітації інваліда, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду, суду чи прокуратури.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України Про охорону праці . Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

У свою чергу, відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза потерпілим від професійного захворювання проводиться після подання акта розслідування професійного захворювання, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

При цьому, чинне законодавство не встановлює право органів фонду соціального страхування відмовляти в направленні на МСЕК за наявності сумнівів щодо складення документів.

Апелянт наголошує, що акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом за формою Н-1, були складені із порушенням вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Порядку №1232.

Разом з тим, відповідно до статті 171 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов`язок складання відповідних документів, у тому числі актів за формою Н-1 та Н-5 покладено на роботодавця. Окрім цього, як зазначено вище в судовому порядку, справа №258/7163/14-ц (2/258/2436/14), протиправність актів не встановлена. Повторно з іншими позовними заявами Фонд до суду не звертався.

Невідповідність посади ОСОБА_1 згідно з актами та трудовою книжкою, в яких зазначено монтажник відділу капітального будівництва та монтажник, відповідно, також не має перешкоджати реалізації права на соціальний захист особи, оскільки за приписами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, обов`язок щодо правильного та своєчасного внесення відомостей до трудової книжки покладено на роботодавця, так само як і подання відомостей до реєстраційних органів.

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, велика увага акцентується на дотриманні державою принципу правомірних або законних очікувань та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії та Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме, в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (п.74 Рішення ЄСПЛ від 02 березня 2005 року у справі Von Maltran and Others v.Germany , ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися активом : вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто, встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є активом , на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Окрім того, в рішенні ЄСПЛ Пічкур проти України , яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, зазначено, серед іншого, що право на отримання пенсії, як таке, не може бути залежним від місця проживання, а у даному випадку - від місця роботи, заявника. Зокрема, в межах справи, що розглядається, це призвело до ситуації, в якій позивач, позбавлений права на соціальні гарантії лише на тій підставі, що у відповідача відсутні оригінали актів форми Н-1 та Н-5 та матеріали розслідування, які підтверджують настання на нещасного випадку на виробництві позивача, у зв`язку з тим що документи щодо нещасного випадку, який стався з позивачем, залишились на окупованій території.

Наведених вище міркувань достатньо для здійснення висновку щодо різниці в поводженні (п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ), що є порушенням статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У підсумку, суд зауважує на тому, що гуманітарні принципи ратифікованих Україною Женевських Конвенцій від 12 серпня 1949 року, в основі яких лежать принципи поваги до людської особистості у разі збройного конфлікту, що не має міжнародного характеру, підкреслюють необхідність ефективного захисту жертв таких конфліктів.

Зважаючи на наведене, відповідач мав врахувати зазначені обставини, з огляду на що посилання останнього на те, що матеріали розслідування щодо нещасного випадку позивача, які підтверджують факт настання нещасного випадку, участі в розслідуванні нещасного випадку, його результатів, відсутні оскільки залишились на окупованій території, а тому проведення наданих позивачем документів неможливо, є порушенням як чинного законодавства України та і загальних принципів міжнародного права.

За таких обставин суд погоджує викладений в оскаржуваному рішенні висновок щодо необхідності відновлення порушеного права особи шляхом зобов`язання Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області надати ОСОБА_1 направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності, спростовуючи доводи апелянта про правомірність відмови у наданні такого направлення через те, що оригінали документів перебувають на території України, тимчасово непідконтрольній органам державної влади.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року в справі № 200/14158/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року в справі №200/14158/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 03 вересня 2019 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 04 вересня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 03 вересня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. Г. Гаврищук

Судді А. А. Блохін

І. В. Сіваченко