Постанова

від 22.05.2019 по справі 815/1604/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/1604/18 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (форми "Р") за №159275-1311, №159274-1311, №159273-1311 від 18.10.2017р. та за №190913-1311-1544 від 20.04.2018р., якими йому було нараховане земельний податок з фізичних осіб за 2015-2018рр..

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відносно нього податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення за №159275-1311, №159274-1311, №159273-1311 від 18.10.2017р., якими визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку фізичних осіб за 2015р. та 2016р. у розмірі 25 532,99грн., 109 766,65грн., 54 303,49грн. відповідно, та податкове повідомлення рішення за №190913-1311-1544 від 20.04.2018р. якими визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку фізичних осіб за 2018р. у розмірі 54 303,49грн..

Позивач вважає, що вказані рішення були прийняті податковим органом необґрунтовано та неправомірно, оскільки ОСОБА_1 не є ані власником, ані землекористувачем чи орендарем земельної ділянки в розумінні положень чинного законодавства, а тому не повинен сплачувати земельний податок за користування земельною ділянкою площею 0,1114га, розташованою за адресою АДРЕСА_3 .

Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області за №159275-1311, №159274-1311, №159273-1311 від 18.10.2017р..

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області за №190913-1311-1544 від 20.04.2018р..

Стягнуто з ГУ ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 600,83грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяло не на підставі та не у відповідності до норм податкового законодавства України, чим порушило права позивача.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (клініко-діагностичної лабораторії) загальною площею 1 261,1кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 0,1114га за адресою: АДРЕСА_3 .

Право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема: копією договору купівлі-продажу від 6.08.2007р. (т.1 а.с.150), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с.151), рішенням Суворівського районного суду від 22.10.2010р. по справі за №2-600/10 (т.1 а.с.152-153), витягами про державну реєстрацію прав (т.1 а.с.154, 156), свідоцтвом про право власності (т.1 а.с.155) та витягом з державного реєстру права власності на нерухоме майно (т.1 а.с.71-72).

У жовтні 2017р. на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 ПК України ГУ ДФС України в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за №159275-1311, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2015р. у розмірі 25 532,99грн.;

- за №159274-1311, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016р. у розмірі 109 766,65грн.;

- за №159273-1311, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016р. у розмірі 54 303,49грн..

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними та необґрунтованими, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до ДФС України. Проте, 10.01.2018р. ДФС України винесено рішення про результати розгляду скарги за №265/Р/99-99-11-02-01-14, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволені скарги та залишено без змін податкові повідомлення-рішення.

В подальшому, 20.04.2018р. ГУ ДФС України в Одеській області, на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення за №190913-1311-1544, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2018р. у розмірі 54 303,49грн..

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та незаконність, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ст.206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Положеннями пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до ЗУ Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно із ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За правилами ст.125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналізуючи вищевказані норми земельного законодавства України, судова колегія зазначає, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім того, слід зазначити, що в силу вимог ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Приписами ч.3, 4, 5 ст.79-1 ЗК України визначено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з листів ГУ Держгеокадастру в Одеській області за №34 від 16.03.2013р. та за №5472/86-17 від 1.03.2017р. (т.1 а.с.68, 69) по земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 - відсутня документація із землеустрою.

Листом ГУ Держгеокадастру в Одеській області за №9-15-08-6233/2-18 від 20.06.2018р. повідомлено, що право власності або право постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 згідно наявних Книг реєстрації державних актів та договорів оренди землі станом на 31.12.2012р. не зареєстровано.

Як вбачається із матеріалів справи, що у відповідності до Витягу з державного реєстру права власності на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 площею 0,1114га з кадастровим номером НОМЕР_1 є комунальною власністю, власником якої зазначено територіальну громаду м.Одеси в особі Одеської міської ради (т.1 а.с.15-16).

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з тим, ОСОБА_1 не має і юридичного статусу землекористувача цієї земельної ділянки, оскільки право користування не було оформлено ним відповідно до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Приписами п.286.1 ст.286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Положеннями ч.1 ст.193 ЗК України встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Аналогічні положення містяться і в ПК України, відповідно до якого дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (п.п.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПК України).

Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п.271.1 ст.271 ПК України).

Разом з тим, у відповідності до ст.13 ЗУ Про оцінку землі обов`язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку.

Частиною 2 ст.20 ЗУ Про оцінку землі визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної оцінки земель.

Системний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що єдиною підставою для здійснення органами державної податкової служби нарахування фізичним особам земельного податку є дані державного земельного кадастру, які, серед іншого, повинні містити інформацію про кадастровий номер земельної ділянки, площу, її оцінку, класифікацію і найменування власника чи користувача, а базою оподаткування земельним податком є витяг з технічної документації з нормативної оцінки з нормативної оцінки земель.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що податкові зобов`язання ОСОБА_1 податковим органом розраховано, виходячи з листів ГУ Держгеокадастру в Одеській області за №34 від 18.02.2013р. (т.1 а.с.68) та за №5472/86-17 від 1.03.2017р. (т.1 а.с.69). З них вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 при застосуванні локальних коефіцієнтів та індексації станом на 1.01.2013р. становить 1 835,08грн./кв.м, а станом на 1.01.2017р. - 1 624,88грн./кв.м.

При цьому в обох листах ГУ Держгеокадастру в Одеській області зазначено про необхідність уточнення нормативної вартості земельної ділянки після внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру.

Також, судова колегія зазначає, що із системного аналізу норм Земельного та Податкового кодексів України вбачається, що нарахування земельного податку здійснюється виключно із врахуванням (на підставі) даних державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПК України), а нормативно грошова оцінка землі - на підставі витягу з технічної документації.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскільки відсутні дані державного земельного кадастру та нормативно грошової оцінки землі за вказаною адресою, то у податкового органу відсутні були права самостійно застосовувати положення п.286.5 ст.286 ПК України, без врахування вимог п.286.1 ст.286 ПК України.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного прозову ОСОБА_1 , оскільки податковий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв не в межах своїх повноважень та з порушенням податкового законодавства України, чим порушив права позивача.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018р. - залишити без змін.

Стягнути із Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул..Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.) судовий збір у розмірі 3 901,25грн..

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 травня 2019р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв