Ухвала

від 29.05.2019 по справі 1.380.2019.000143

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.000143

адміністративне провадження № К/9901/15373/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Львівського адміністративного суду від 11 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідачів та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконання виконавчих дій.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 10 серпня 2015 року ВП №48400120 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 442/8613/174-ц, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованості по кредитному договору на загальну суму 368572,13 грн. та судовий збір у сумі 3654,00 грн. Згідно ч.1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець мав право приймати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору лише у випадку надання боржнику строку на самостійне (добровільне) виконання рішення суду і невиконання боржником рішення суду у визначені строки, чого відповідачем зроблено не було. Постанова про відкриття виконавчого провадження, в якій мав бути вказаний строк на самостійне виконання рішення суду, він не отримував. Державним виконавцем постановою про відкладення провадження виконавчих дій від 24 лютого 2016 року надано боржнику можливість добровільного виконання рішення суду до 04 березня 2016 року. 02 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження . Отже, боржником виконано рішення суду у добровільному порядку, відтак відсутні підстави для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Крім цього, вважає, так як він добровільно сплатив узгоджену з банком суму, а державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій щодо примусового виконання, тому були відсутні підстави для винесення оскаржуваних постанов.

Рішенням Львівського адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича щодо винесення постанови ВП № 48400120 від 24 листопада 2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича, щодо винесення постанови ВП № 48400120 від 24 листопада 2016 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича ВП № 48400120 від 24 листопада 2016 року про стягнення виконавчого збору.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича ВП № 48400120 від 24 листопада 2016 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконання виконавчих дій.

Стягнуто з Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2305,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у зазначеному виконавчому провадженні боржник добровільно виконав рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року у справі № 442/8613/14-ц, у строк наданий державним виконавцем згідно постанови державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій від 24 лютого 2016 року, а тому відсутні підстави для стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами ч. 1 ст. 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують ст. 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ст. 13 КАС України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги слідує, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Суд звертає увагу на тому, що Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV, який був застосований до спірних правовідносин, втратив чинність на підставі Закону від 02 червня 2019 року №1404-VIII, а тому не має особливого впливу на оформлення єдиної правозастосовчої практики на даний час.

Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Львівського адміністративного суду від 11 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року в адміністративній справі № 1.380.2019.000143.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Яковенко

І.В. Дашутін

О.О. Шишов ,

Судді Верховного Суду