Постанова

від 30.05.2019 по справі 804/7585/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №804/7585/17

адміністративне провадження №К/9901/54726/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Індустріясервіс на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року (суддя О.С. Рябчук) та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (колегія суддів у складі: Я.В. Семененко, Н.А. Бишевська, І.Ю. Добродняк) у справі №804/7585/17 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Індустріясервіс доГоловного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Індустріясервіс (далі - ТОВ Індустріясервіс ) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30 жовтня 2017 року:

№0017501420, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 116185,00 грн. (в т.ч. за основним платежем на 92948,00 грн. та за штрафними санкціями на 23237,00 грн.);

№ 0017491420, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 83653,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірним контрагентом підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення свого контрагента до виконання ним податкових зобов`язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов`язки по перевірках.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, у задоволені позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю оскаржених рішень відповідача з огляду на встановлений вироком суду факт фіктивності контрагента позивача, який створено без мети здійснення законної фінансово-господарської діяльності. З цього приводу суди вказали на те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При цьому, суди зазначили, що виписані від імені такого контрагенту документи не можливо вважати належним чином оформленими, оскільки їх підписано особою, яка заперечувала своє відношення до діяльності вказаного підприємства та яка визнала факт створення фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позов у повному обсязі, оскільки вважає, що їх ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову та апеляційної скарги.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Індустріясервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ Флеш-сток за період з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт №13062/04-36-14-20/31551274 від 25 вересня 2017 року, яким зафіксовано наступні порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за 2015 року у сумі 83653,00 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість в сумі 92948,00 грн.

Підставою для висновків акта перевірки про наявність порушень податкового законодавства позивачем була встановлена в ході перевірки безтоварність здійснених господарських операцій позивача з ТОВ Флеш-сток . В обґрунтування такої позиції податковий орган посилався на інформацію баз даних ДФС України та аналізу зареєстрованих податкових накладних у АС Єдиний реєстр податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг) щодо ТОВ Флеш-сток , відповідно до якої неможливо простежити ланцюг придбання товару (сольвент, ендотерм) у зв`язку з відсутністю постачальника даного товару. Крім цього, в акті перевірки міститься посилання на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2016 року № 200/5639/16-к, яким директора ТОВ Флеш-сток ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч.ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України. Даним вироком встановлено, що громадянин ОСОБА_1 на протязі 2015 року був зареєстрований в якості директора ТОВ Флеш-сток не маючи на меті здійснювати господарську діяльність підприємства, а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, погодився на пропозицію перереєстрації підприємства на його ім`я.

На підставі акта перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2017 року:

№0017501420, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 116185,00 грн. (в т.ч. за основним платежем на 92948,00 грн. та за штрафними санкціями на 23237,00 грн.);

№0017491420, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 83653,00 грн.

Судами також встановлено, що між позивачем та ТОВ Флеш-сток було укладено договір купівлі-продажу № 15 від 20 листопада 2015 року, предметом договору якого є постачання товару, найменування та кількість якого визначені в рахунках або у видаткових накладних та на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом надано копії первинних документів фінансово-господарської діяльності: договору; податкових накладних; видаткових накладних, товарно-транспортних накладних; рахунків-фактур; квитанцій; прибуткових накладних; платіжних доручень; актів списання; актів приймання виконаних підрядних робіт; довідок про вартість виконаних робіт; актів на закриття прихованих робіт; оборотно-сальдових відомостей.

При цьому, судами попередніх інстанцій відзначено, що Засновником та директором ТОВ Флеш-сток , згідно відомостей ЄДР, є ОСОБА_1 та надані позивачем як до перевірки так і під час розгляду справи документи, на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ Флеш-сток , а саме рахунки-фактури, видаткові накладні, підписані саме ОСОБА_1 , як керівником ТОВ Флеш-сток щодо якого наявне кримінальне провадження та вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2016 року №200/5639/16-к щодо фіктивності його дій в якості директора ТОВ Флеш-сток .

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у спірного контрагента товарів/робіт/послуг, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про встановлений вироком суду факт фіктивності ТОВ Флеш-сток , тому первинні документи, підписані від імені посадових осіб цього підприємства не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які є підставою для формування показників податкової звітності.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із підпунктом а пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року N 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за N 185/24962, та Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року N 957 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (були чинними на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку - продавця.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Водночас звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Відтак, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат до оподаткування, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв`язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі з обов`язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на викладене суди попередніх інстанцій, оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг з огляду на доводи податкового органу про наявність ознак фіктивності в діяльності ТОВ Флеш-сток , правомірно здійснили ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірного договору. Встановивши, що у справі, яка розглядається стосовно директора ТОВ Флеш-сток ОСОБА_1 є вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2016 року №200/5639/16-к та яким ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч.ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, дійшов вмотивованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

При цьому, суди цілком правильно послалися на позицію Верховного Суду України, який в постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 21-3788а15 зазначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Окрім цього, суд касаційної інстанції також вважає за доцільне відмітити, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом за результатами аналізу ЄРПН встановлено, що в розрізі номенклатурних позицій з серпня 2015 року по грудень 2015 року ТОВ Флеш-сток придбано: фрукти (мандарини, ківі, яблука, лимон полуниця і т.д.), овочі (перець солодкий, помідори, кабачки), безалкогольні напої, соки, маргарин, жир кулінарний, дріжджі, хлібобулочні вироби, кава, шланг, рукав, стрічка двобічна, скетч, тент, кутник, граблі, лопати та інші, а реалізовано: роботи з подрібнення та розсіву товару, роботи з пакування товару, консультаційні послуги, продукти харчування (сирні палички, бичок, гриби, овочі заморожені та інші), труба, лист, брус, фарба, насос, спецодяг та інше.

А також, згідно аналізу зареєстрованих податкових накладних у АС Єдиний реєстр податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг) , які були виписані постачальником ТОВ Флеш-сток та віднесені підприємством ТОВ Індустріясервіс до податкового кредиту, відсутнє придбання товару (сольвент, ендотерм).

А відтак, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що не тільки вироком, а й судами попередніх інстанцій досліджено первинні документи, внаслідок чого встановлено, що придбавалися фрукти та овочі, а реалізовано інший товар.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріясервіс залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду