Постанова

від 23.05.2019 по справі 161/15022/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 травня 2019 року

м. Київ

справа № 161/15022/17

провадження № 51-7994 км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 липня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017030010002758, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати із дня прибуття та постановки його на облік у виправному центрі.

Цивільний позов КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» до ОСОБА_6 про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено повністю.

Цивільні позови потерпілих залишено без розгляду.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 липня 2018 року вирок місцевого суду скасовано в частині залишення без розгляду цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення майнової та моральної шкоди, та в цій частині призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він, 11 червня 2017 року, приблизно о 10:50 год, керуючи технічно справним автобусом марки «БАЗ А 079.45» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту №9, рухаючись по вул. Гнідавській у м. Луцьку, в порушення п.п. 2.3(б), 12.1, 13.1Правил дорожнього руху, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, не дотримався безпечного бокового інтервалу, як наслідок виїхав на тротуар по праву сторону ходу свого руху, де допустив зіткнення з електроопорою, внаслідок чого пасажири ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ні судами першої, ні апеляційної інстанцій не встановлено, який вид необережності ним допущено - самовпевненість чи недбалість. Крім того, засуджений наголошує, що апеляційний суд не спростував доводів щодо суворості призначеного покарання та не мотивував чому із урахуванням усіх позитивних даних про його особу, не призначено більш м`який вид покарання. Вважає призначене покарання явно несправедливим, внаслідок суворості. Стверджує, що під час апеляційної процедури у матеріалах кримінального провадження був відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, де давали показання свідки.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в суді касаційної інстанції заперечив проти задоволення вимог скарги засудженого.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Щодо посилання засудженого ОСОБА_6 на не встановлення судами нижчих інстанцій форми вини , слід зазначити наступне.

Відповідальність за ч.1 ст. 286 КК України настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження , лише за умови, що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суб`єктивна сторона цього злочину, визначається складністю об`єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причинним зв`язком між ними. У зв`язку з цим психічне ставлення особи слід визначати як до факту порушення правил, так і до наслідків цього порушення. Порушення правил може бути вчинене з прямим умислом або зі злочинною недбалістю. Щодо наслідків, то вина особи може бути тільки необережною. Тобто, суб`єктивна сторона даного злочину визначається ставленням винного до наслідків і характеризується саме необережною формою вини. В цілому цей злочин визнається необережним.

При формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, та наданні правової оцінки діям ОСОБА_6 суд першої інстанції зазначив, що останній проявивши неуважність вчинив саме необережні дії, які виразились в порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом та викладених у вироку фактичних обставин, Суд касаційної інстанції вважає, що дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України. Форма вини, що впливає на наявність та встановлення складу злочину, встановлена вірно.

Доводи касаційної скарги засудженого щодо суворості призначеного покарання також не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Положеннями ст. 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, покарання засудженому ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог статей50,65 КК України.

Так, при призначені покарання ОСОБА_6 у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, суд врахував ряд обставин, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу засудженого, зокрема його молодий вік, інформацію про стан здоров`я, те, що він на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивну характеристику з місця роботи, вперше притягується до відповідальності, при цьому обґрунтовано взято до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, кількість потерпілих, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ними в результаті ДТП, специфіку виконуваної засудженим роботи, пов`язаної з безпосереднім перевезенням значної кількості людей, його відношенням до вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення ДТП, позиції потерпілих та їх представників, які наполягали на призначенні йому виключно суворого покарання, у тому числі, у зв`язку із не відшкодуванням завданої їм шкоди, тому прийшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч.1ст.286 КК Україниу виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Касаційний суд вважає, що призначене покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню ОСОБА_6 та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Неможливо визнати прийнятними також твердження засудженого про те, що під час апеляційної процедури у матеріалах кримінального провадження був відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, де давали показання свідки, оскільки при перевірці встановлено його наявність у матеріалах кримінального провадження. Диски відтворюються, прослуховуються та на них чітко зафіксоване судове засідання місцевого суду.

Доводи касаційної скарги і матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування ухвали апеляційного суду, а тому підстав для задоволення скарги немає.

З огляду на викладене та керуючись статтями 434, 436, 438,441,442 КПК України, Суд вважає, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_10