Рішення

від 30.05.2019 по справі 161/15022/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15022/17

Провадження № 2/161/407/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кирилюк В.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Самолюк І.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача-1 Гапона С.Й.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Луцьке АТП 10701 , Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна іншуранс груп , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в межах кримінального провадження з цивільним позовом до ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , третя особа) про відшкодування матеріальних та моральних збитків завданих кримінальним правопорушенням (а.с.11-12).

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 липня 2018 року у справі призначено новий розгляд вказаного цивільного позову в порядку цивільного судочинства (а.с.10).

Ухвалою суду від 29 січня 2019 року замінено первісного відповідача ОСОБА_3 у справі на належного відповідача ПрАТ Луцьке АТП-10701 (далі - відповідач-1). Залучено до участі в справі, як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 16 квітня 2019 року залучено до участі в справі як співвідповідача - Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП (далі - відповідач-2).

Під час судового розгляду позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги, а також змінювала підстави позову.

Остаточно позивач уточнила позовні вимоги у відповіді на відзиві від 15 травня 2019 року та просила суд:

1) стягнути з відповідача - 1 49 167,53 грн. моральної шкоди;

2) стягнути з відповідача - 2 832,47 грн. моральної шкоди та 17 481,78 грн. матеріальної шкоди.

В якості підстав позову позивач зазначила, що 11 червня 2017 року сталася ДТП з вини водія відповідача -1 в результаті чого позивач довгий час лікувалася. Оскільки цивільна відповідальність відповідача-1 була застрахована у відповідача-2, позивач просить суд стягнути зі страхової компанії суму матеріальної шкоди, яка фактично визнана відповідачем-2 у відзиві на позов, а також моральну шкоду у розмірі 5% від суми матеріальної шкоди. З відповідача-1 позивач просить суд стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., за вирахування моральної шкоди, яка стягується з відповідача-2.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач-1 у письмовому відзиві та його представник у судовому засіданні заперечили позов та вказали, що заявлена сума моральної шкоди нічим не обґрунтована.

Відповідач-2 у письмовому відзиві фактично визнав позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 10 249,31 грн., а також про стягнення 5% цієї суми в якості відшкодування моральної шкоди. В судове засідання представник відповідача-2 не прибув, однак подав на адресу суду заяву, в якій просить слухати справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , 11 червня 2017 року, близько 10 год. 50 хв., в світлу пору доби, керуючи технічно справним автобусом марки "БАЗ А079.45" д.р.н.з. НОМЕР_2 , здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту №9, рухаючись по вул. Гнідавській в напрямку до вул. Потебні зі сторони вул. Данила Галицького у м. Луцьку, перебуваючи на ділянці дороги навпроти будинку №26 вул.Гнідавської, в порушення п.п. 2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, не дотримався безпечного бокового інтервалу, як наслідок виїхав на тротуар по праву сторону ходу свого руху, де допустив зіткнення з електроопорою, внаслідок чого пасажири отримали тілесні ушкодження.

Вказаними порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3 спричинив потерпілим тілесні ушкодження, а саме: ОСОБА_4 , 1973 р.н., у вигляді закритого травматичного пошкодження медіальної групи зв`язок лівого колінного суглоба з пошкодженням передньої хрестовидної зв`язки та гемартрозом, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 684 від 13 липня 2017 року, за ступенем тяжкості відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для його загоєння та лікування необхідний час більше 21 доби; ОСОБА_1 , 1963 р.н., у вигляді відкритого відламкового перелому обох кісток лівого передпліччя в середній третині зі зміщенням, закритий перелом вінцевого паростка лівої ліктьової кістки зі зміщенням та травматичним звихом головки лівої променевої кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 697 від 18 липня 2017 року, за ступенем тяжкості переломи кісток відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я оскільки для їх загоєння необхідний час більше 21 доби.

Вказані обставини були встановлені вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2018 року, який набрав чинності, та додатковому доказуванню не підлягають.

Відповідач-1 не заперечує, що спірний автобус належить йому на праві власності, а ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП був його працівником.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що цивільна відповідальність відповідача-1, як власника цього автобуса була застрахована у відповідача-2 за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06 грудня 2016 року серії АК №5629609, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Одночасно, упунктах 68-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року №755/18006/15-ц зроблений наступний правовий висновок.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України Про страхування , з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У розглядуваному випадку судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника об`єкту підвищеної небезпеки, була застрахована в межах страхового ліміту 200 000,00 грн. за шкоду завдану життю і здоров`ю особи.

Отже в даному випадку належним відповідачем за позовом про відшкодування матеріальної шкоди в межах страхового ліміту, є саме Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп , і суд стягує матеріальну шкоду завдану ДТП саме з цієї особи.

Визначаючи розмір належного до стягнення матеріального відшкодування, суд бере до уваги факт часткового визнання відповідачем-2 позову на суму 10 249,31 грн., яка обрахована ним самостійно на підставі наданих позивачем чеків про придбання медикаментів та виробів медичного призначення.

У відповіді на відзиві позивач також погодився з цієї сумою, однак просив суд додатково стягнути ще 6 400,00 грн. за купівлю набору імплантатів для остеосинтезу, оскільки цю суму страховик безпідставно не врахував (а.с.13).

Суд погоджується з цими доводами позивача та зазначає, що очевидним є пов`язаність понесених позивачем витрат на купівлю набору імплантатів для остеосинтезу у розмірі 6 400,00 грн. з фактом ДТП, а отже суд в загальному стягує з відповідача-2 16 649,31 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (10 249,31 грн. визнані відповідача-2 + 6 400,00 грн.).

Крім того, на підставі ст.26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з відповідача-2 на користь позивача слід стягнути 832,47 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, що становить 5% від стягнутої матеріальної шкоди.

Що стосується стягнення моральної шкоди з відповідача-1, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, суд вважає, що адекватною оцінкою ступеню моральних страждань позивача буде грошова сума у розмірі 50 000,00 грн., оскільки спірна ДТП спричинила зміни у її звичній діяльності, остання тривалий термін лікувалася стаціонарно та амбулаторно, перенесла декілька операцій, очевидним є те, що вона зазнала значного фізичного болю у зв`язку з ДТП, була змушена придбавати та встановлювати імплантати для відновлення нормальної діяльності своєї руки, лікувалася амбулаторно у лікаря-психіатра з приводу розладу адаптації у вигляді тривожно-депресивної реакції у зв`язку із ДТП. Крім того приймаючи саме таке рішення, суд виходить з того, що травми позивача носили відкритий характер, що додатково могло спричинити шоковий стан та переживання позивача.

Доводи представника відповідача-1 про те, що моральна шкода повинна бути визначена в розмірі матеріальної шкоди, до уваги судом не береться, оскільки суд самостійно оцінює ступень моральних страждань постраждалої особи і не бере за основу розмір присудженого матеріального відшкодування.

Отже, враховуючи визначену судом суму моральної шкоди у розмір 50 000,00 грн., а також той факт, що 832,47 грн. з цієї суми вже стягнуто з відповідача-2, суд дійшов висновку, що з відповідача-1 слід стягнути різницю між цими сумами, що становить 49 167,53 грн.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд бере до уваги правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018р. у справі № 761/11472/15-ц та полягає в тому, що вимоги про відшкодування моральної шкоди для цілей сплати судового збору є вимогами майнового характеру.

Ставка судового збору у даній справі на час його пред`явлення була по 640,00 грн. до кожного з відповідачів, оскільки позовні вимоги хоча і пов`язані однаковими підстави, однак мали різний предмет до кожного з відповідачів. Отже, у зв`язку повним задоволенням позову суд стягує з кожного з відповідача по 640,00 грн. судового збору на користь держави, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст.141, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна іншуранс груп на користь ОСОБА_1 16 649,31 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень тридцять одна копійка) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна іншуранс груп на користь ОСОБА_1 832,47 грн. (вісімсот тридцять дві гривні сорок сім копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Луцьке АТП 10701 на користь ОСОБА_1 49 167,53 грн. (сорок дев`ять тисяч сто шістдесят сім гривень п`ятдесят три копійки) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Луцьке АТП 10701 на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна іншуранс груп на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачами у справі є:

1) Приватне акціонерне товариство Луцьке АТП 10701 , м. Луцьк, вул. Зв`язківців, 1, код ЄДРПОУ 05482297;

2) Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія Княжа Вієнна іншуранс груп , м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів є ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний 06 червня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Ф. Кирилюк