Рішення

від 25.04.2019 по справі 320/5351/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року м. Київ № 320/5351/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують боржника -ТОВ "Липовецький Елеватор" 153 868,45 грн. Своє звернення мотивував тим, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 р., яка набрала законної сили 20.07.2016 р. ППР №0001772200 від 02.06.2015 р., яким відповідачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 157283 грн., залишено без змін.

Згідно ст.129 ПКУ на вказану суму нараховано пеню у розмірі 23957,96 грн., оскільки податковий борг у розмірі 153 868, 45 грн. ТОВ "Липовецький Елеватор" у добровільному порядку не сплачено, це стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 від 11.10.2018 р. було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

15.01.2019 р., на підставі розпорядження керівника апарату КОАС Геліч Т.В. за №19 щодо призначення повторного перерозподілу справ між суддями, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду, відповідно до рішення ВРП від 26.12.2018 р. №4018/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду за власним бажанням", на виконання вимог КАСУ, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. №30, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, справу №320/5351/18 було перерозподілено.

Ухвалою від 21.01.2019 р. справа була прийнята до провадження іншого судді та призначена до розгляду з проведенням судового засідання.

25.04.2019 р., у судове засідання представник позивача до суду не прибув, повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи.

Представник відповідача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч.4 ст.229 КАСУ, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відзиві на позовну заяву відповідач, не визнаючи заявлені вимоги, вказав, що податковим органом при зверненні до суду із вимогами у межах цієї справи було недодержано процесуальних строків, визначених ст.122 КАСУ, ч.2 ст. 283 КАСУ, а також, що акт, який став правової підставою для подання позовної заяви, складений з порушенням вимог чинного законодавства, а викладені в ньому висновки не грунтуються на документах та фактичних обставинах, які мали місце при здійсненні господарської операції товариства.

Дослідивши подані документи та матеріали, встановивши фактичні обставини справи, з наданням їм відповідної правової оцінки, вивчивши доводи кожного учасника справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити, з урахуванням такого:

11.10.2018 р., ГУ ДФС у Київській області звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Липовецький Елеватор" боргу з податку на прибуток в розмірі 157283 грн. та пені у сумі 23957,96 грн.

В основу викладених вимог покладено твердження позивача про те, що за ТОВ "Липовецький Елеватор" рахується податковий борг у вигляді узгодженого зобов`язання, визначеного на підставі ППР №0001772200 від 02.06.2015 р. Позаяк товариство у добровільному порядку борг не сплатило, на суму боргу була нарахована пеня, згідно ст.129 ПКУ.

У своїх запереченнях відповідач просить у задоволенні позовної заяви відмовити, з огляду на її необгрунтованість та пропуску процесуального строку звернення до суду.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке:

платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, - пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПКУ. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів і продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПКУ). Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 93 ПКУ).

Як вже зазначалось вище, податковий борг відповідача виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0001772200 від 02.06.2015 р. Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 р., за наслідками апеляційного оскарження судового рішення про відмову у задоволенні вимог ТОВ "Липовецький Елеватор" про скасування ППР №0001772200 від 02.06.2015 р., набрала законної сили 20.07.2016 р.

Згідно абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПКУ, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили

Пунктом 56.1 ст. 56 ПКУ встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПКУ, з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Тобто, з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції у справі № 810/2639/15 донарахована сума податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0001772200 від 02.06.2015 р. набула статусу узгодженої та, відповідно, розпочався перебіг строку заявлення вимог щодо її стягнення.

Згідно з п. 102.4 ст. 102 ПКУ у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу у 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов`язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред`являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Крім того, суд також зазначає, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності) та відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України підлягає списанню, а відтак з того часу у податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому у числі й винесення податкової вимоги та звернення до суду щодо стягнення будь-яких коштів.

Податковим кодексом України не встановлено можливості продовження строку стягнення податкового боргу понад 1095 днів з будь - яких підстав.

Крім того, судове рішення, яким відмовлено у позові, в тому числі і у скасуванні податкового повідомлення - рішення, фактично не підлягають виконанню, а тому не можуть зупинятись.

Податковим органом позовну заяву про стягнення суми боргу подано 11.10.2018 р., тобто в межах 1095 днів, встановлених п. 102.4 ст. 102 ПКУ, і цю обставину відповідач, заперечуючи проти заявлених вимоги, до уваги не взяв і, як наслідок, дійшов хибного висновку про порушення позивачем строків звернення до суду, встановлених ст.122 КАСУ.

Суд також відхиляє твердження відповідача про безпідставність акту перевірки, на підставі якого було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, оскільки стягнення коштів з рахунків платника податків здійснюється не на підставі акту перевірки, а згідно ППР

№0001772200 від 02.06.2015 р. , яке рішенням суду визнано законним.

Положеннями ст.370 КАСУ передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Крім того, позивачем при зверненні до суду пред`явлена вимога про стягнення пені, яка нарахована відповідно до ст.129 КАСУ.

Частиною 2 п. 129.4 статті 129 Кодексу визначено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Коли її розмір не встановлений, пеня нараховується за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п.п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Відповідачем не оспорюється розмір нарахованої пені, тому, перевіривши методику та порядок її нарахування, суд приходить до висновку про правомірність визначення суми у розмірі 23957,96 грн.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення Бендерський проти України , відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Згідно ст. 242 КАСУ, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом вказані вище положення при ухваленні рішення були дотримані.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький Елеватор" (код 32359396, с. Софіївська Борщагівка, вул. Микільсько-Борщагівська, 1, Києво-Святошинського району Київської області) у банках, що обслуговують товариство 153 868 (сто п`ятдесят три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн.45 коп.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.