Постанова

від 03.10.2019 по справі 320/5351/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5351/18 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

представника позивача Рудніцького О.Л.,

представника відповідача Будника О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Брагіна О.Є.) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор", в якому просило стягнути з рахунків у банках, що обслуговують боржника - ТОВ "Липовецький Елеватор" 153 868,45 грн., в рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено; стягнуто з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький Елеватор" (код 32359396, с. Софіївська Борщагівка, вул. Микільсько-Борщагівська, 1, Києво-Святошинського району Київської області) у банках, що обслуговують товариство 153 868 (сто п'ятдесят три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн.45 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне та неповне дослідження судом обставин справи, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що податковим органом при зверненні до суду із вимогами у межах цієї справи було недодержано процесуальних строків, визначених ст.122 КАС України, ч.2 ст. 283 КАС України, а також, що акт, який став правової підставою для подання позовної заяви, складений з порушенням вимог чинного законодавства, а викладені в ньому висновки не ґрунтуються на документах та фактичних обставинах, які мали місце при здійсненні господарської операції товариства.

Апелянт вказує, також, що до позовної заяви ГУ ДФС у Київській області не було додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак, суд першої інстанції не застосував ст. 169 КАС України та відкрив провадження у справі, що є порушенням норм процесуального права, яке безпосередньо призвело до неправильного вирішення справи.

17.09.2019 до суду апеляційної інстанції від Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ Липовецький Елеватор залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 - без змін.

У відзиві позивач зазначає, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2015, яка набрала законної сили 20.07.2016 ППР №0001772200 від 02.06.2015, яким відповідачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 157283 грн., залишено без змін. Згідно ст.129 ПК України на вказану суму нараховано пеню у розмірі 23957,96 грн., оскільки податковий борг у розмірі 153 868, 45 грн. ТОВ "Липовецький Елеватор" у добровільному порядку не сплачено, це стало приводом для звернення до суду.

Також, вказує, що з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції у справі №810/2639/15 донарахована сума податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0001772200 від 02.06.2015 набула статусу узгодженої та, відповідно, розпочався перебіг строку заявлення вимог щодо її стягнення, а тому, строк звернення до адміністративного суду щодо стягнення податкового боргу, ГУ ДПС у Київській області не пропущений, а твердження скаржника є помилковим та необґрунтованим.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу міститься клопотання про заміну позивача ГУ ДФС у Київській області у порядку процесуального правонаступництва на ГУ ДПС у Київській області (код СДРПОУ 43141377).

Розглянувши таке клопотання, колегією суддів встановлено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів №1200 від 18.12.2018 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Також, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019, №26, ст.900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Тобто, фактично функції з реалізації державної податкової політики на разі виконуються Державною податковою службу України, в той час, згідно вищезазначених положень здійснення функцій Державної фіскальної служби припинено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до Переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються утворено Головне управління ДПС у Київській області. А відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, до Головного управління ДПС у Київській області приєднано Головне управління ДФС у Київській області.

Отже, в порядку статті 52 КАС України необхідно допустити заміну позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що в період з 14.04.2015 по 20.04.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Липовецький Елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Ан Транс" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом від 27.04.2015 №127/10-13-22-02-21/32359396.

Висновки акту перевірки від 27.04.2015 №127/10-13-22-02-21/32359396 покладено ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області в основу податкового повідомлення-рішення від 02.06.2015 №0001772200, яким ТОВ "Липовецький Елеватор" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 157283,00 грн., з яких 125826,00 грн. за основним платежем та 31457,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі №810/2639/15 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2016 року) у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький Елеватор" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2015 №0001772200 відмовлено в повному обсязі.

Оскільки за ТОВ "Липовецький Елеватор" рахується податковий борг у вигляді узгодженого зобов'язання, визначеного на підставі ППР №0001772200 від 02.06.2015 і товариство у добровільному порядку борг не сплатило, на суму боргу була нарахована пеня, згідно ст.129 ПК України.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено податкову вимогу форми Ю від 09 серпня 2016 року №37500-17, яка направлена на адресу відповідача: 8131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, буд. 1 (а.с. 23, т.1), яка отримана представником товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" 16 серпня 2016 року.

Оскільки за відповідачем обліковується податковий борг, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення такого боргу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги .

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалось вище, податковий борг відповідача виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0001772200 від 02.06.2015.

Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016, за наслідками апеляційного оскарження судового рішення про відмову у задоволенні вимог ТОВ "Липовецький Елеватор" про скасування ППР №0001772200 від 02.06.2015, набрала законної сили 20.07.2016.

Згідно абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Тобто, з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції у справі № 810/2639/15 донарахована сума податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0001772200 від 02.06.2015 набула статусу узгодженої та, відповідно, розпочався перебіг строку заявлення вимог щодо її стягнення .

Згідно з п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу у 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності) та відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України підлягає списанню, а відтак з того часу у податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому у числі й винесення податкової вимоги та звернення до суду щодо стягнення будь-яких коштів.

Таким чином, перебіг зазначеного строку давності розпочинається з наступного дня після дня, в якому виник податковий борг.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (касаційне провадження № К/9901/99/17).

Податковим кодексом України не встановлено можливості продовження строку стягнення податкового боргу понад 1095 днів з будь - яких підстав.

Крім того, судове рішення, яким відмовлено у позові, в тому числі і у скасуванні податкового повідомлення - рішення, фактично не підлягають виконанню, а тому не можуть зупинятись.

Податковим органом позовну заяву про стягнення суми боргу подано 11.10.2018, тобто в межах 1095 днів, встановлених п. 102.4 ст. 102 ПКУ, і цю обставину відповідач, в апеляційні скарзі, до уваги не взяв і, як наслідок, дійшов хибного висновку про порушення позивачем строків звернення до суду, встановлених ст.122 КАС України.

Крім того, позивачем при зверненні до суду пред'явлена вимога про стягнення пені, яка нарахована відповідно до ст.129 КАС України.

Частиною 2 п. 129.4 статті 129 Кодексу визначено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Коли її розмір не встановлений, пеня нараховується за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов'язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п.п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідачем не оспорюється розмір нарахованої пені, тому, перевіривши методику та порядок її нарахування, колегія суддів приходить до висновку про правомірність визначення суми у розмірі 23957,96 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час вирішення справи в судах першої та апеляційної інстанцій зазначена податкова заборгованість не погашена.

Таким чином, обставина щодо наявності податкового боргу, що обліковується за відповідачем в контролюючому органі, є підтвердженою та не спростована товариством з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор".

Крім того, оскільки строк звернення до суду з даним позовом Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області не пропущено, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відкриття провадження у справі в порушення ст. 169 КАС України.

Щодо доводів апелянта про безпідставність акту перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001772200 від 02.06.2015, то колегія суддів такі доводи до уваги не бере та не надає ним оцінку, оскільки не має процесуальних повноважень в межах розгляду спору про стягнення податкового боргу здійснювати правовий аналіз правомірності акту перевірки, на підставі якого було прийняте податкове - повідомлення рішення, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень не є предметом розгляду у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законодавство пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або відсутності такого факту.

Дана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах у справах №810/4417/16, №810/3556/16, №810/1760/17, №2340/4023/18.

Крім того, при вирішенні адміністративного позову у справі №810/2639/15 про скасування податкового повідомлення-рішення, суд вже давав правову оцінку його правомірності та правомірності акту перевірки.

Положеннями ст.370 КАСУ передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Головного управління Державної податкової служби у Київській області задовольнити.

Допустити заміну позивача (Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов