Рішення

від 30.05.2019 по справі 826/1880/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2019 року № 826/1880/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особи без самостійних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЕКРАН-СЕРВІС" провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Терещенко Олександр Васильович (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит Чернявської Олени Степанівни (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа Фонду), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - третя особа 1, Фонд), Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит (далі по тексту - третя особа 2, ПАТ Банк Фінанси та Кредит ), Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЕКРАН-СЕРВІС" (далі по тексту - третя особа 3, ТОВ"ВКФ "ЕКРАН-СЕРВІС"), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві Банк Фінанси та Кредит за рахунок включення до їх числа таких вкладників, а саме: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вкладом в Публічному акціонерному товаристві Банк Фінанси та Кредит по рахунку НОМЕР_5 із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню у розмірі 199 988,00 грн.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Літвіновою А.В. від 10.02.2016 року відкрито провадження у справі.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 року № 6973 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 року визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи № 826/1880/16 та вказану справу 19.10.2017 рку передано на розгляд судді Маруліній Л.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду 10.11.2016 року.

В судове засідання з`явились представник позивача, представники відповідача та третіх осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 року здійснено заміну у адміністративній справі №826/1880/16 відповідача - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Чернявську О.С. на відповідача - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Валендюка В.С.

В судовому засіданні представником Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" подано клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЕКРАН-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 21997612, місцезнаходження юридичної особи: 51931, Дніпропетровська область, місто Кам"янське, вул. Республіканська, будинок 9-А) та клопотання про витребування у ТОВ "ВКФ "ЕКРАН-СЕРВІС" доказів, а саме, договір на відкриття та обслуговування рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ Банк Фінанси та Кредит (код ЄДРПОУ 09807856). Клопотання обґрунтоване тим, що саме з рахунку ТОВ "ВКФ "ЕКРАН-СЕРВІС" НОМЕР_6 було здійснено перерахування на карткові рахунки коштів майбутнім вкладникам, в той час, як примірник договору на відкриття та обслуговування рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ Банк Фінанси та Кредит (код ЄДРПОУ 09807856), відсутній. Водночас, представником позивача заявлено клопотання про витребування у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, АТ Банк Фінанси та Кредит інформації про наявність банківських договорів на обслуговування ТОВ "ВКФ "ЕКРАН-СЕРВІС".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 року задоволено вищезазначені клопотання та відкладено розгляд справи на 06.12.2017 року.

В зазначене судове засідання з`явились уповноважені представники позивача, відповідача та третьої особи 2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит укладено Договір - заяву №307231/43902/7-15 про банківський строковий вклад, відповідно до якого Вкладник повинен внести суму в розмірі 199 998,00 грн. на 7 місяців по 06.03.2016 року, грошові кошти в порядку та на умовах, що визначені в даному Договорі-заяві.

Позивач зазначив, що виконав усі необхідні умови, вніс грошові кошти в зазначеній сумі, але його, як вкладника, що має право на відшкодування грошових коштів у зв`язку з початком ліквідації даного банку, до відповідного списку внесено не було.

Відповідач та представники третіх осіб 1 та 2 проти позову заперечували, вказували на те, що ці кошти було перераховано на рахунок позивача з рахунку третьої особи 3, що вважається фіктивною угодою та такою, що була вчинена для введення в оману Фонду, адже кошти за рахунок Фонду не відшкодовуються юридичній особі, якою і є третя особа 3.

Судом повідомлено, що від третьої особи 3електронною поштою надійшов лист з додатками, але у зв`язку з відсутністю ЕЦП, судом його не прийнято.

Судом відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про перехід в розгляді справи до письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Так, суд звертає увагу на положення пункту 10 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017р. № 2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що 06 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит укладено Договір - заяву №307231/43902/7-15 про банківський строковий вклад, відповідно до якого Вкладник повинен внести суму в розмірі 199 998,00 грн. на 7 місяців.

Постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 ПАТ Банк Фінанси та Кредит віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв`язку з чим Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 про запровадження в Банку тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено Чернявську О.С.

03 листопада 2015 року на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено оголошення про початок виплати вкладникам Банку з 04 листопада 2015 року та зазначено перелік банків - агентів, які здійснюють виплати.

Відповідно до Постанови Національного банку України від 17 грудня 2015 року №898 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит 18 грудня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №230 про початок процедури ліквідації Банку та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Чернявську О.С. на 2 роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.

Відповідно до Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1703 від 01.09.2016 року уповноважену особу Фонду Чернявську О.С. відсторонено та відкликано її повноваження.

З 05.09.2016 року призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження Валендюку Владиславу Сергійовичу.

В повідомленні на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 грудня 2015 року зазначено, що Фонд з 23 грудня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам Банку, для отримання коштів вкладникам Банку з 23 грудня 2015 року до 03 лютого 2016 року включно можуть звертатися до установ банків - агентів Фонду.

Позивач 23.12.2015 року, звернувшись на гарячу телефонну лінію ПАТ ПУМБ дізнався, що його не включено до затвердженого списку осіб, яким Фонд зобов`язаний відшкодувати гарантовану суму виплат у зв`язку з ліквідацією банку вкладником якого був позивач.

Також, позивачем здійснено звернення до Фонду гарантування вкладів та до уповноваженої особи Фонду з проханням повідомити останнього про причину не внесення його до зазначено списку, але на день звернення до суду відповідей позивач так і не отримав.

Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у не включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Згідно з положеннями статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 44 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України Про банки і банківську діяльність .

Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Згідно із нормами частин першої, другої, п`ятої статті 45 цього Закону Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті Урядовий кур`єр або Голос України не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджений Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 Про затвердження Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами , що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860.

У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений нормами ст. 27 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону).

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність , - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (частина друга статті 27 Закону).

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства (частини третя, четверта стаття 27 цього Закону).

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність , - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур`єр або Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 5 ст. 27 Закону).

Водночас, нормою частини шостої статті 27 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність , - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує також переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб до повноважень Фонду або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі, з дня початку процедури ліквідації банку належать, зокрема, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

В силу приписів норм частин першої, другої статті 28 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Згідно п. 3 і 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Положення № 14) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Пунктом 2 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Пунктом 4 розділу IV Положення № 14 передбачено, що виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналіз вказаних судом вище положень законодавства дає підстави дійти до наступних висновків.

Виплата вкладів здійснюється Фондом з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Така виплата здійснюється через банки-агенти на підставі відомостей Загального Реєстру (Реєстрі переказів).

В свою чергу відомості Загального реєстру формуються на підставі Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, який формується та подається до Фонду Уповноваженою особою Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

З контексту даних норм права в сукупності вбачається, що Перелік, який складається уповноваженою особою, та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом.

Крім того, у відповідності до п. 6 розд. ІІІ Положення № 14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Крім того, під час розгляду даної справи судом враховується наступне.

Згідно частин першої - третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до частини четвертої статті 38 зазначеного Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (частина п`ята статті 38 цього Закону).

В редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов`язаних із банком осіб від 02.03.2015 № 218-VIII (що діяла з 08.03.2015 до внесення змін до статті 38 Закону згідно із Законом України від 16.07.2015 №629-VIII) наведені повноваження покладалися на виключно на уповноважену особу Фонду.

Вказана позиція щодо нікчемності правочину повністю узгоджуються з вимогами Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Так, згідно частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною другою статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями частини першої статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Постановою Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит визнано неплатоспроможним, на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року №171 у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Національного банку України від 17 грудня 2015 року №898 відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит та прийнято рішення про ліквідацію Банку.

Відповідно до постанови Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2015 року №230 розпочато процедуру ліквідації Банку строком з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року.

Зокрема, під час проведення такої перевірки встановлено, що факт надходження коштів приблизно у розмірі 400 тис. грн. на рахунок, відкритий на ім`я позивача, від юридичної особи ТОВ ВКФ Екран-Сервіс (код за ЄДРПОУ 21997612) з призначенням платежу надання безвідсоткової позики . Ця ж юридична особа в період з 10.03.2015 року по 30.04.2015 року здійснила ряд аналогічних платежів на карткові поточні рахунки у Банку, належні іншим фізичним особам, у сумах коштів, кожна з яких не перевищує максимальної суми відшкодування вкладу, гарантованої державою (у розмірі 200 тис. грн., що встановлений ст. 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ), з метою подальшого отримання зазначеними фізичними особами як вкладниками, сум грошових коштів, що нібито належать цим фізичним особам, в межах сум гарантованого відшкодування від держави в особі Фонду.

На підтвердження зазначених доводів відповідач надав суду виписку по особовому рахунку ОСОБА_1, за період з 01.01.2015 року по 15.03.2016 року.

На думку відповідача, такі операції з перерахування коштів з відкритого у Банку поточного рахунку юридичної особи ТОВ ВКФ Екран-Сервіс на відкриті у тому ж Банку рахунки фізичних осіб (в тому числі й на рахунок позивача) з призначенням безвідсоткова позика , направлені на дроблення коштів на рахунку юридичної особи шляхом оформлення фіктивних платежів щодо нібито надання безвідсоткової позики фізичним особам. Наведені обставини свідчать про намагання названої юридичної особи незаконно отримати через фізичних осіб грошові кошти за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (всього загалом у розмірі 4 млн. грн. Адже юридичним особам, згідно положень законодавства, відшкодування коштів Фонд не проводить), та відповідно про нікчемність правочинів щодо перерахування сум коштів на рахунок позивача та відсутність вкладу у розумінні Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Натомість позивачем до матеріалів справи надано виписку по особовому рахунку за період з 16.09.2015 по 16.09.2015, відповідно до якої на рахунку останнього наявні кошти в розмірі 199 998,00 грн.

Також надано оригінал меморіального ордеру № 32903607 від 10.08.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 поповнив депозитний рахунок № НОМЕР_7.

Згідно з виписки по особовому рахунку за період з 06.08.2015 року по 12.03.2016 року на рахунку позивача станом на 10.08.2015 року наявні кошти в розмірі 199 998,00 грн.

Також встановлено, що станом на 30.04.2015 року на рахунку у позивача нараховувались грошові кошти в розмірі 1 000 070,00 грн.

Доказів зняття зазначеної суми на день початку ліквідаційної процедури банку, суду не надано.

Так, як встановлено судом, за умовами договору-заяви про банківський строковий вклад (депозит) Стандарт на 7 міс. В національній валюті від 06.08.2015 року, що укладено між Банком та позивачем та слід зазначити, що жодних обмежень щодо надходження коштів на рахунок позивача від інших осіб умовами договору не встановлено, а відповідачем не наведено.

З наявних в матеріалах справи виписок по рахунку позивача, що на рахунок позивача, відкритому в ПАТ Банк Фінанси та Кредит , від ТОВ ВКФ Екран-Сервіс надійшли грошові кошти в якості надання безвідсоткової позики за договором №2804/05 від 28.04.2015 року, а саме: 30.04. 2015 року у розмірі 50000,00 грн., 50000,00 грн., 70000,00 грн., 70000,00 грн., 80000,00 грн., 80000,00 грн., всього 400 000 грн. через транзитний рахунок № НОМЕР_4 на підставі платіжних доручень №№ 122, 116,114,120,121,115 від 28.04.2015.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи належним чином підтверджується факт наявності на рахунку позивача залишку коштів в розмірі 199975,82 грн. (а.с. 30-31).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , для відмови у відшкодуванні коштів, що знаходяться на рахунку позивача, відповідачем не надано та судом не встановлено.

Представником відповідача 05.03.2019 року через канцелярію суду надано клопотання з додатками.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу від 16.11.2018 року № 165 відповідачем затверджено результати проведеної перевірки правочинів (договорів) на предмет наявності підстав для застосування нікчемності, що є нікчемними викладені в Акті Комісії з перевірки правочинів на предмет наявності підстав для застосування нікчемності від 16.11.2018 року (надалі - Акт).

Відповідно до Витягу із вищевказаного Акту встановлено, що третьою особою 3 з лютого по травень 2015 року надано позивачу безвідсоткову позику, Комісією визнано всі правочини по перерахуванню цією юридичною особою на рахунки фізичних осіб, в тому числі, і позивача - нікчемними за ознаками частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Умовою застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством.

Суд зазначає, що висновок відповідача щодо намагання ТОВ ВКФ Екран-Сервіс отримати грошові кошти за рахунок держави в особі Фонду через фізичних осіб як вкладників, в тому числі і позивача, шляхом укладання договорів про надання безвідсоткової позики, є лише припущенням, та відповідні обставини всупереч частини другої статті 77 КАС України відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Суд зазначає, що наявність постанови Національного банку України від 19 січня 2015 року №34-БТ, якою віднесено ПАТ Банк Фінанси та Кредит до категорії проблемних та встановлено обмеження в діяльності банку, не може впливати на спірні правовідносини, оскільки становить банківську таємницю, адресується посадовим особам банку, а не вкладникам, а тому невиконання посадовими особами банку постанови Національного банку України, навіть якщо таке і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність відповідних правочинів. ТОВ ВКФ Екран-Сервіс , яким перераховано кошти на рахунок позивача, має право вільно розпоряджатися коштами, які є його власністю. Відповідачем не надано доказів, що такі дії щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої особи суперечать законодавству або укладеним договорам.

Крім того, частиною третьою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб доповнено пункту 9 згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку від 16 липня 2015 року №629-VIII, який набрав чинності 12 серпня 2015 року, тобто після здійснення відповідних транзакцій ТОВ ВКФ Екран-Сервіс на рахунок позивача, а тому у відповідності до закріпленого у Конституції України принципу дії нормативно-правових актів у часі, зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також суд зазначає, що відповідачем надано до матеріалів справи листи-повідомлення позивача, про причини не внесення його до списків осіб, яким Фонд повинен виплатити гарантований вклад, але до матеріалів справи не надано підтвердження надсилання таких листів та отримання їх позивачем, тому суд вважає не підтвердженими доводи відповідача, що позивач був належним чином повідомлений про те, що його не внесено до вказаних списків та з яких підстав.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

В розумінні статті 177 ЦК України грошові кошти позивача є об`єктом його майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та статті 41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом. Натомість, відповідачем всупереч частини другої статті 77 КАС України не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що розміщені на банківському рахунку.

За таких обставин, враховуючи встановлену судом відсутність підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , для невідшкодування Фондом коштів та підстав для визнання правочинів, вчинених позивачем, нікчемними відповідно до частини третьої статті 38 наведеного Закону, а також з огляду на належне та допустиме підтвердження безпосереднього внесення позивачем на свій розрахунковий рахунок грошових коштів в розмірі 199 998,00 грн., що підтверджується оригіналом меморіального ордеру (а.с. 30) та відсутністю підтверджених відповідачем обставин щодо віднесення правочинів, що вчинені між позивачем та третьою особою 3, щодо перерахування грошових коштів в сумі 400 000,00 грн. як безвідсоткової позики позивачу визнання (віднесення) правочинів (договорів, транзакцій), укладених позивачем, до нікчемних - є безпідставним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Наведене в сукупності свідчить про те, що допустивши протиправну бездіяльність щодо не включення позивача до переліку вкладників, відповідач порушив право позивача на отримання гарантованої суми вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення №14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

З урахуванням того, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи відсутність правових підстав для не включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Банк Фінанси та Кредит даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в подальшому неподання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит додаткової інформації про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача, понесених судових витрат у розмірі 1 102, 42 грн.

Стосовно вимоги ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з наданої суду копії договору про надання правової допомоги від 11 січня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Хрімлі Денисом Ігоровичем, останній прийняв на себе зобов`язання від імені та за рахунок ОСОБА_1 надавати правову допомогу та здійснювати представництво її інтересів при розгляді справ в судах загальної юрисдикції (місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді України) при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, органах внутрішніх справ, органах прокуратури, органах державної податкової служби, та інших органах, які здійснюють правозастосовні та/або правоохоронні функції, органах виконавчої служби, управліннях державного казначейства, відділеннях поштового зв`язку, в усіх інших органах державної влади і управління та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх організаційно - правових форм та форм власності щодо отримання гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування за поточним рахунком в АТ Банк Фінанси та Кредит . Вид правової допомоги та її вартість сторони визначають у додатковій угоді до цього договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №11012016/5 від 11 січня 2016 року сторони встановили, що правова допомога з питань визначених у цій додатковій угоді є оплатною, та вартість (гонорар) її є узгодженою. Вид правової допомоги: підготовка та подання позовної заяви до адміністративного суду щодо оскарження дій/бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язання її вчинити певні дії, представлення інтересів Довірителя в суді першої інстанції, вартість складає 1 000,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №8 від 11 січня 2016 року, ОСОБА_1 сплачено 1 000,00 грн. за надання послуг, відповідно до договору про надання правової допомоги №11012016/5 від 11 січня 2016 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 від 11 квітня 2016 року до договору про надання правової допомоги №11012016/5 від 11 січня 2016 року сторони скоригували вартість гонорару, визначену у Додатковій угоді №1, зокрема, зазначили, що вартість правової допомоги адвоката щодо підготовки та подання позовної заяви до адміністративного суду у сумі 400,00 грн вважати фактичною вартістю послуг, сплаченою Довірителем Адвокату згідно додаткової угоди №1 та вартість правової допомоги Адвоката у сумі 600,00 грн щодо представлення інтересів Довірителя в суді першої інстанції, яка була сплачена Довірителем Адвокатові в якості авансу згідно додаткової угоди №1 адвокат повертає Довірителю в момент розірвання зазначеного договору та вирішили вважати розірваним договір про надання правової допомоги віл 11 січня 2016 року з 11 квітня 2016 року.

14 квітня 2016 року між Адвокатом Бєляєвим Олегом Анатолійовичем та ОСОБА_1 укладено договір правової допомоги №14042016/4 від 14 квітня 2016 року, відповідно до умов якого адвокат прийняв на себе зобов`язання від імені та за рахунок ОСОБА_1 надавати правову допомогу та здійснювати представництво її інтересів при розгляді справ в судах загальної юрисдикції (місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді України) при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, органах внутрішніх справ, органах прокуратури, органах державної податкової служби, та інших органах, які здійснюють правозастосовні та/або правоохоронні функції, органах виконавчої служби, управліннях державного казначейства, відділеннях поштового зв`язку, в усіх інших органах державної влади і управління та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх організаційно - правових форм та форм власності щодо отримання гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування за поточним рахунком в АТ Банк Фінанси та Кредит . Вид правової допомоги та її вартість сторони визначають у додатковій угоді до цього договору.

Додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги від 14 квітня 2016 року сторони погодили, що правова допомога з питань визначених у цій додатковій угоді є оплатною, та вартість (гонорар) її є узгодженою. Вид правової допомоги: представлення інтересів Довірителя в суді першої інстанції, вартість складає 600,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №5 від 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 сплачено 600,00 грн. за надання послуг, відповідно до договору про надання правової допомоги №14042016/4 від 14 квітня 2016 року.

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218.

Проте, таких доказів позивачем та його представником суду надано не було.

Тобто, позивачем не доведено, а судом не встановлено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у адміністративній справі, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. щодо невключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С.подати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві Банк Фінанси та Кредит за рахунок включення до їх числа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вкладом в Публічному акціонерному товаристві Банк Фінанси та Кредит по рахунку НОМЕР_5 із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню у розмірі 199 988,00 грн.

4. У задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) гривні 42 копійки з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С., 04050, м.Київ, вул. Артема, 60;

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 01032, м.Київ, б-р Т.Шевченка, 33-Б;

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Креедит", 04050, м.Київ, вул. Артема, 60;

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору 3: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЕКРАН-СЕРВІС", 51931, Дніпропетровська область, місто Кам"янське, вул. Республіканська, будинок 9-А, код ЄДРПОУ 21997612.

Суддя Л.О. Маруліна