Постанова

від 29.05.2019 по справі 761/32301/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/32301/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1530/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року у складі судді Юзькової О.Л.,

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Подільське збіжжя , Київська міська рада, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування державної реєстрації та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зазначала, що їй на праві власності належали АДРЕСА_1 та нежитлове приміщеннягрупи приміщень № 9 загальною площею 42,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що зазначені об`єкти нерухомості були незаконно зареєстровані за ОСОБА_4 , 22 березня 2016 року були відчужені ним ТОВ Подільське збіжжя , та тим, у свою чергу, громадянину ОСОБА_6 , а останнім покупцем у ланцюгу перепродажів (їх було три, починаючи із березня 2016 року) виступила громадянка ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 липня 2016 року, посвідченому приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М., з урахуванням уточнень, позивач просила суд:

1) витребувати від ОСОБА_2 на її користь та передати у її власність:

- АДРЕСА_1 , загальною площею 87,6 кв. м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 у існуючому стані;

- АДРЕСА_1 , загальною площею 88,2 кв. м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 у існуючому стані;

- групу приміщень № 9, загальною площею 42,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у існуючому стані;

2) вселити її у спірні приміщення.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року позов задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та передано у власність ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , загальною площею 87,6 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у існуючому стані; АДРЕСА_1 , загальною площею 88,2 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у існуючому стані; Групу приміщень № 9, загальною площею 42,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у існуючому стані. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1653 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, відповідно до якого закрити провадження у справі.

Зазначає, що відповідач є належним набувачем квартир та групи нежитлових приміщень №9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі укладених у нотаріуса договорів купівлі-продажу від 25 липня 2016 року. При цьому грошові кошти у повному розмірі сплачено продавцю та сплачено збір за операції з нерухомістю. При укладенні договорів, на об`єктах нерухомості не було жодних обтяжень, вони не перебували під арештом, під спором тощо.

В скарзі також зазначено, що судом не надано оцінку тому, що серед осіб, причетних до шахрайських дій зі спірним нерухомим майном, може бути причетний також і позивач.

Посилаючись на те, що віндикаційний позов може бути пред`явлений відносно майна, яке існує в натурі на момент вирішення спору, а відсутність приміщень (як у даному випадку) призводить до відсутності спору за відсутності предмету спору, а отже, провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України з постановленням ухвали про закриття провадження, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення суду першої інстанції в частині вимоги про вселення не оскаржено, тому колегія суддів у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_3 , яка просила апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, що 30 вересня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, посвідчений Ракитянським В.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відповідно до якого ОСОБА_8 передав безоплатно у власність ОСОБА_3 АДРЕСА_1 .

Право власності на квартиру було зареєстровано позивачем в Київському міському БТІ 06 жовтня 2008 року за № 8278.

Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності свідчить про те, що станом на 04 березня 2015 року квартира була зареєстрована за позивачем. Дата реєстрації - 26 лютого 2015 року.

12 лютого 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, посвідчений Ракитянським В.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відповідно до якого ОСОБА_8 передав безоплатно у власність ОСОБА_3 АДРЕСА_2 .

Право власності на квартиру зареєстровано позивачем в Київському міському БТІ 15 лютого 2008 року за № 8278.

Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності свідчить про те, що станом на 02 червня 2015 року квартира була зареєстрована за позивачем. Дата реєстрації - 26 травня 2015 року.

20 лютого 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, посвідчений Ракитянським В.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відповідно до якого ОСОБА_8 передав безоплатно у власність ОСОБА_3 нежилі приміщення загальною площею 44,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що право власності на нежитлові приміщення зареєстроване позивачем в Київському міському БТІ 27 лютого 2009 року за № 2945-П.

Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності свідчить про те, що станом на 02 червня 2015 року квартира була зареєстрована за позивачем. Дата реєстрації - 02 червня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

Рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби А.В. від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 28814225 зареєстровано право власності на АДРЕСА_1 , загальною площею 87,6 кв.м., житловою площею 72,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та припинено право ОСОБА_3 .

Рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби А.В.від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 288814511, зареєстровано право власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , та припинено право ОСОБА_3 .

Рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби А.В. від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 288813578, зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, групи приміщень № 9 загальною площею 42,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , та припинено право ОСОБА_3 .

У подальшому, спірні об`єкти нерухомості - АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення під літерою А 22 березня 2016 року були ОСОБА_4 відчужені ТОВ Подільське збіжжя , а тим, у свою чергу, громадянину ОСОБА_6

З договорів купівлі - продажу від 25 липня 2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. вбачається, що ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купила та прийняла від продавця квартири АДРЕСА_1 , а також нежитлове приміщення групи приміщень № 9 загальною площею 42,9 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3 посилалася на те, що належне їй нерухоме майно вибуло з її власності поза її волею та поза межами правого поля, оскільки об`єкти нерухомого майна, на час укладення у 2016 році відповідних угод перебували під забороною відчуження, у зв`язку із передачею квартир та нежитлового приміщення в іпотеку Корпорації ТОВ Дотком Рекордінз .

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що квартири АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення групи приміщень № 9 загальною площею 44,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 перебували під забороною відчуження у зв`язку із укладанням власником майна ОСОБА_3 договорів іпотеки з Корпорації ТОВ Дотком Рекордінз .

Так, АДРЕСА_1 стала предметом іпотеки за договором від 13 листопада 2008 року. Дата реєстрації обтяження реєстрі - 13 листопада 2008 року за № 8188127.

АДРЕСА_2 стала предметом іпотеки за договором від 13 березня 2008 року. Дата реєстрації обтяження - 13 березня 2008 року за № 6779799.

Нежитлове приміщення групи приміщень № 9 загальною площею 44,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 стало предметом іпотеки за договором від 10 квітня 2009 року. Дата реєстрації обтяження - 10 квітня 2009 року за № 8632500.

Державною реєстраційною службою України (Укрдержреєстр) 27 січня 2015 року № В-5037-06 повідомлено спроби зняти обтяження з квартир № 5 , 6 робились 10 і 11 вересня 2014 року на підставі заяви ОСОБА_4 Підставою для зняття обтяження в обох випадках було названо рішення Макарівського районного суду Київської області за № 2-1429/2009 від 23 грудня 2009 року.

Як свідчать матеріали справи, а саме лист прокуратури міста Києва від 06 листопада 2017 року № 04/2/4/2-65-17 Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110000000368 від 10 листопада 2014 року за фактом шахрайського заволодіння невстановленими особами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також нежитловим приміщенням групи нежитлових приміщень АДРЕСА_1 , що належали на праві власності громадянці Канади ОСОБА_3 , шляхом використання підробленого рішення Макарівського районного суду Київської області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 194 КК України.

Представником позивача долучалась копія зазначеного рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про розірвання договору та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів та визнання права власності на предмети спору, яким визнано недійсними договори дарування предмету спору, укладені між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , визнано недійсними договори іпотеки, укладені ОСОБА_3 з Корпорацією ТОВ Дотком Рекордінз та визнано за ОСОБА_4 право власності на квартири АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення групи приміщень № 9 за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, на запит суду, СУ ГУ Національної поліції у місті Києві 20 грудня 2017 року надано копію обліково-статистичної картки на цивільну справу № 2-1429/2009, яка була вилучена на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року у межах кримінального провадження № 2014110000000368, зі змісту якої вбачається, що в провадженні Макарівського районного суду Київської області за № 2-1429/2009 перебувала цивільна справа за позовом ВАТ Райфайзен Банк Аваль до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості.

У відповідності до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено, що власник вправі витребувати своє майно у добросовісного набувача у разі, якщо таке майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Встановлено, що рішення Макарівським районним судом Київської області 23 грудня 2009 року про визнання за ОСОБА_4 права власності на предмети спору не приймалось.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, надана для реєстрації прав та обтяжень копія судового рішення, яке фактично судом не приймалось, не є документом, який породжує будь-які правові наслідки. Крім того, оскільки обтяження майна було знято на підставі неіснуючого судового рішення, то набуття права власності на таке майно є таким, що відбулося без правових підстав та не відповідає презумпції правомірності права власності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_3 поза волею останньої, а тому може бути витребувано навіть у добросовісного набувача.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що віндикаційний позов може бути пред`явлений відносно майна, яке існує в натурі на момент вирішення спору, а відсутність приміщень (як у даному випадку) призводить до відсутності спору, тому провадження підлягало закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України слід зазначити наступне.

На підтвердження того, що спірне майно не є індивідуально визначеними речами, представник ОСОБА_2 посилається на довідки приватного БТІ ПП Макропроект від 17 жовтня 2017 року де зазначено щодо неможливості визначити межі та площу спірних приміщень, а також на висновки експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження щодо непридатності приміщень до нормальної експлуатації.

Відповідно до висновків експертів № 6-1/09-2017, № 6-2/09-2017 та № 6-3/09-2017 складені відповідно 05.09.2017 р., 06.09.2017 р. та 07.09.2017 р. за результатами проведення будівельно-технічного дослідження на замовлення ОСОБА_2 за відсутності несучих конструкцій перекриттів, перегородок між приміщеннями квартир, нежитлового приміщення та всіх інженерних мереж, а також сантехнічного та електричного обладнання, АДРЕСА_1 не відповідає вимогам, які передбачені нормативними документами ( ДБН В .2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення (зі змінами) до житлових приміщень та поняття квартира до нежитлових приміщень та не придатні до експлуатації по призначенню.

ПП Макропроект на замовлення ОСОБА_2 листами від 17 жовтня 2017 року повідомило про те, що при обстеженні спірних квартир та нежитлового приміщення, було виявлено, що будинок знаходиться у зруйнованому стані, відсутні перегородки та міжповерхові перекриття. Визначити межі та площу об`єктів нерухомості не має можливості.

З іншого боку фахівцями Науково-технічний центру Будівельна експертиза на замовлення представника позивача 05 грудня 2017 року складено висновок експерта № 139 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, з якого вбачається, що функціональне призначення спірних квартир та нежитлового приміщення в існуючому стані не може бути досліджене в натурі, через відсутність ліквідованих огорожувальних конструктивних елементів та інженерних мереж та обладнання. Приміщення є ліквідованими тимчасово, а їхня ліквідація не є безповоротною.

Віндикаційний позов може бути заявлено відносно майна, яке існує в натурі на момент вирішення спору.

Судом вірно зауважено, що для висновку про те, що предмет спору не існує, мають бути наявні беззаперечні та безсумнівні докази того, що майно фізично не існує.

Надані сторонами висновки експертів, з огляду на викладене в них, не надають суду можливості вважати, що об`єкти нерухомості припинили своє існування.

Крім того, за приписами ст.ст. 346 ЦК України право власності припиняється, зокрема, у разі знищення майна. У разі знищення майна, права на яке підлягає державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно зареєстровано за відповідачем, яка не зверталась у встановленому порядку до відповідного органу із заявою про внесення змін до державного реєстру.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а саме про витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та передачу у власність ОСОБА_3: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, групи приміщень № 9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у існуючому стані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 травня 2019 року.

Суддя-доповідач:

Судді: