Постанова

від 10.10.2019 по справі 761/32301/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 761/32301/16-ц

провадження № 61-12316св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_10 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_6,

треті особи: ОСОБА_5 , товариство з обмеженою відповідальністю Подільське збіжжя , Київська міська рада, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , товариство з обмеженою відповідальністю Подільське збіжжя (далі - ТОВ Подільське збіжжя ), Київська міська рада, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування державної реєстрації та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належали квартири АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення групи приміщень АДРЕСА_2 загальною площею 42,9 кв. АДРЕСА_3 .

Посилаючись на те, що зазначені об`єкти нерухомості, незаконно зареєстровані за ОСОБА_5 , 22 березня 2016 року відчужені останнім ТОВ Подільське збіжжя , в свою чергу, ТОВ Подільське збіжжя відчужені ОСОБА_8 , а останнім покупцем у ланцюзі перепродажів (їх було три, починаючи з березня 2016 року) стала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., з урахуванням уточнень, ОСОБА_7 просила: витребувати від ОСОБА_3 на її користь та передати у її власність квартиру АДРЕСА_4 в існуючому стані; квартиру АДРЕСА_5 в існуючому стані; групу приміщень № АДРЕСА_6 в існуючому стані; вселити її у спірні приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року позов задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 та передано у власність ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_4 в існуючому стані; квартиру АДРЕСА_5 в існуючому стані; групу приміщень № АДРЕСА_6 в існуючому стані. У інших позовних вимогах відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 судовий збір у розмірі 1 653,60 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_10 поза її волею, тому може бути витребувано навіть у добросовісного набувача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2019 року, ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року частині задоволення позову ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення про закриття провадження у справі.

Постановлені у справі судові рішення в частині вимоги про вселення в не оскаржуються.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідач є належним набувачем квартир та групи нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 25 липня 2016 року. При цьому грошові кошти у повному розмірі сплачено продавцю та сплачено збір за операції з нерухомістю. При укладенні договорів на об`єктах нерухомості не було жодних обтяжень, вони не перебували під арештом, тощо.

Посилаючись на те, що віндикаційний позов може бути пред`явлений щодо майна, яке існує в натурі на момент вирішення спору, а відсутність приміщень (як у даному випадку) призводить до відсутності спору за відсутності предмета спору, провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_10 на касаційну скаргу ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_3 , в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Мотивуючи відзив, заявник зазначив, що суди дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову, оскільки спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_10 поза її волею, тому може бути витребувано у добросовісного набувача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 761/32301/16-ц з Шевченківського районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 30 вересня 2008 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_10 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В. А., відповідно до умов якого ОСОБА_15 передав безоплатно у власність ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_4 . Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_10 у Київському міському бюро технічної інвентаризації (далі - Київське МБТІ) 06 жовтня 2008 року за номером 8278.

Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності свідчить про те, що станом на 04 березня 2015 року квартира зареєстрована за ОСОБА_10 , дата реєстрації - 26 лютого 2015 року.

12 лютого 2008 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_10 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В. А., відповідно до умов якого ОСОБА_15 передав безоплатно у власність ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_5 . Право власності на квартиру зареєстровано ОСОБА_10 в Київському МБТІ 15 лютого 2008 року за номером 8278.

Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності свідчить про те, що станом на 02 червня 2015 року квартира зареєстрована за ОСОБА_10 Дата реєстрації - 26 травня 2015 року.

20 лютого 2009 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_10 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.., відповідно до умов якого ОСОБА_15 передав безоплатно у власність ОСОБА_10 нежитлові приміщення загальною площею 44,1 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на нежитлові приміщення зареєстроване ОСОБА_10 в Київському МБТІ 27 лютого 2009 року за номером 2945-П.

Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності свідчить про те, що станом на 02 червня 2015 року нежитлові приміщення зареєстровані за ОСОБА_10 Дата реєстрації - 02 червня 2015 року.

Квартири АДРЕСА_7 , нежитлове приміщення групи приміщень АДРЕСА_6 перебували під забороною відчуження у зв`язку із укладанням власником майна - ОСОБА_10 , договорів іпотеки з Корпорацією ТОВ Дотком Рекордінз .

Квартира № 5 стала предметом іпотеки за договором від 13 листопада 2008 року. Дата реєстрації обтяження в реєстрі - 13 листопада 2008 року за номером 8188127.

Квартира № 6 стала предметом іпотеки за договором від 13 березня 2008 року. Дата реєстрації обтяження - 13 березня 2008 року за номером 6779799.

Нежитлове приміщення групи приміщень № 9 стало предметом іпотеки за договором від 10 квітня 2009 року. Дата реєстрації обтяження - 10 квітня 2009 року за номером 8632500.

Державною реєстраційною службою України (Укрдержреєстр) 27 січня 2015 року № В-5037-06 повідомлено про спроби зняти обтяження з квартир на підставі заяви ОСОБА_5 від 10, 11 вересня 2014 року. Підставою зняття обтяження в обох випадках зазначено рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року № 2-1429/2009.

Рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби А. В. від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 28814225, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_8 , за ОСОБА_5 та припинено право ОСОБА_10 ; рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби А. В. від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 288814511, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_9 за ОСОБА_5 та припинено право ОСОБА_10 ; рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби А. В. від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 288813578, зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, групи приміщень № 9, загальною площею 42,9 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_5 та припинено право ОСОБА_10 .

У подальшому спірні об`єкти нерухомості: квартири АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення літ. А , 22 березня 2016 року відчужені ОСОБА_5 ТОВ Подільське збіжжя , а останнім, у свою чергу, зазначені об`єкти нерухомості відчужені ОСОБА_8

Із договорів купівлі-продажу від 25 липня 2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., відомо, що ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_3 купила та прийняла від продавця квартири АДРЕСА_7 , а також нежитлове приміщення групи приміщень № 9 загальною площею 42,9 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Також встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - СУ ГУ Національної поліції у м. Києві) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні

від 10 листопада 2014 року № 42014110000000368 за фактом шахрайського заволодіння невстановленими особами квартирами АДРЕСА_1 , а також нежитловим приміщенням групи нежитлових приміщень АДРЕСА_10 , що належали на праві власності громадянці Канади ОСОБА_10 , шляхом використання підробленого рішення Макарівського районного суду Київської області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 194 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи Верховний Суд та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що власник вправі витребувати своє майно у добросовісного набувача у разі, якщо таке майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_7 посилалася на те, що належне їй нерухоме майно вибуло з її власності поза її волею та поза межами правового поля, оскільки об`єкти нерухомого майна на час укладення у 2016 році відповідних угод перебували під забороною відчуження у зв`язку з передачею квартир та нежитлового приміщення в іпотеку Корпорації ТОВ Дотком Рекордінз .

Судами встановлено, що 23 грудня 2009 року Макарівським районним судом Київської області рішення про визнання за ОСОБА_5 права власності на об`єкти нерухомості, що є предметом спору, не ухвалювалось, надана для реєстрації прав та обтяжень копія судового рішення, яке фактично судом не ухвалювалось, не є документом, який породжує будь-які правові наслідки. Крім того, оскільки обтяження майна знято на підставі неіснуючого судового рішення, то набуття права власності на таке майно є таким, що відбулося без правових підстав та не відповідає презумпції правомірності права власності.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_10 поза її волею, тому майно може бути витребувано навіть у добросовісного набувача.

Відповідно до статті 346 ЦК України право власності припиняється, зокрема, у разі знищення майна. У разі знищення майна, право на яке підлягає державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Ураховуючи те, що спірне майно зареєстровано за відповідачем, яка не зверталась у встановленому порядку до відповідного органу із заявою про внесення змін до державного реєстру, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про витребування від ОСОБА_3 на ОСОБА_10 та передання у власність ОСОБА_10 квартир АДРЕСА_11 у існуючому стані.

Доводи касаційної скарги про те, що віндикаційний позов може бути пред`явлений тільки щодо майна, яке існує в натурі на момент вирішення спору, а відсутність приміщень (як у даному випадку) призводить до відсутності спору, тому провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, не заслуговують на увагу виходячи з того, що для висновку про те, що предмет спору не існує, мають бути наявні беззаперечні та безсумнівні докази того, що майно фізично не існує, а надані сторонами висновки експертів, належним чином досліджені судами, з огляду на викладене, не надають підстав вважати, що об`єкти нерухомості припинили своє існування.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України, згідно з якою установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Оскільки в касаційній скарзі не ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині вимоги про вселення, тому оскаржувані судові рішення у вказаній частині не є предметом перегляду в касаційному порядку.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська