Постанова

від 28.05.2019 по справі 0870/1553/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №0870/1553/12

адміністративне провадження №К/9901/4543/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2013 (суддя - Сацький Р.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді: Нагорна Л.М., Сафронова С.В.) у справі № 0870/1553/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Аквілон до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Аквілон (далі - ТОВ ВБК Аквілон ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) від 04.01.2012 №00000022302 та №0000012302.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2013, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання робіт, товарів (послуг) від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Також відповідач просить замінити його на процесуального правонаступника Головне управління ДФС у Запорізькій області.

Позивач не скористався своїм правом та не надав заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВБК Аквілон з питань взаємовідносин з ТОВ Мега-ТЕК , МПП Доннік , ТОВ Будекспорт , ТОВ Синдикат ТМ Катана , ТОВ Укрпромтехснаб за період з січень-квітень 2011 року, вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14.12.2011 №271/23-2/35596331.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ ВБК Аквілон пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 811330,00 грн. за період з 01.01.2011 по 30.09.2011; пунктів 198.2, 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 662397,00 грн., з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на відомості баз даних ДПС, де вказано про неперебування підприємств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, неподання до контролюючих органів податкової звітності, відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання робіт та товарів (послуг) від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

На підставі названого акту перевірки, 04.01.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000012302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 811331,00 грн., у тому числі 811330,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000022302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 704064,75 грн., у тому числі 662397,00 грн. за основним платежем та 416667,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем робіт, товарів (послуг) у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з`ясовано судами, в період, що був охоплений перевіркою, позивачем було укладено ряд договорів.

Так, з МПП Доннік було укладено договір №2110/2010 про надання послуг механізмами (екскаваторів та бульдозерів для виконання робіт) від 21.10.2010, за яким ТОВ ВБК Аквілон є замовником, а МПП Доннік підрядником.

З ТОВ Укрпромтехснаб договір №06/01 поставки продукції від 01.02.2011, за яким ТОВ ВБК Аквілон є замовником а ТОВ Укрпромтехснаб - постачальником, предметом якого є передача у власність замовника обладнання ножиці гільйотинні Н478 .

З ТОВ Синдикат ТМ Катана укладено Договір субпідряду №0401/2011 від 04.01.2011, за умовами якого субпідрядник зобов`язується виконати за завданням генерального підрядника у відповідності з проектною документацією будівельні та інші роботи на об`єкті: Торговий комплекс Епіцентр К по проспекту Університетському в м. Кіровограді.

19.01.2011 між ТОВ ВБК Аквілон (генпідрядником) та ТОВ Синдикат ТМ Катана (субпідрядником) укладений Договір субпідряду №1901/2011 на виконання будівельних (оздоблювальних, сантехнічних та електромонтажних) робіт на об`єкті: Торгово-розважальний комплекс по вул. Запорізький, 1-Б, м. Запоріжжя .

Також було укладено Договір поставки №77 від 13.12.2010 між ТОВ ВБК Аквілон (покупцем) та ТОВ Будекспорт (постачальником), предметом якого є поставка бетону.

з ТОВ Мега-ТЕК укладено Договір субпідряду №08/2011 від 30.07.2011, предметом якого є виконання субпідрядником згідно завдання та вимог генпідрядника реконструкції каналізаційного колектору від вул. Куйбишева до вул. Пролетарська у м. Токмак Запорізької області.

На підтвердження виконання зазначених договір позивачем було надано копії видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт (надання послуг), банківських виписок, платіжних доручень, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, актів приймання-передачі форми КБ-2 тощо.

Виконання субпідрядних робіт та їх передача замовнику (генпідряднику) оформлено актами та довідками, що складені у відповідності до наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554 та наказу Мінфіну України від 28.04.2001 №205 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 Будівельні контракти .

Надання послуг будівельних машин оформлено актом виконання робіт (надання послуг), який має всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін, відбитки печаток підприємств.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ ВБК Аквілон розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальники були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на її процесуального правонаступника Головне управління ДФС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду