Постанова

від 20.03.2019 по справі 753/6914/15

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 753/6914/15

провадження № 61-25686св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду Житло-Сервіс ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду Житло-Сервіс , про усунення перешкод у здійсненні права власності та знесення самочинного будівництва.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є співвласником прибудованих нежитлових приміщень №№ 309 , 310, 320, розташованих на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є власником квартири в„– 304 вказаного будинку, яка розташована поверхом вище

. Вказував , що відповідач без будь-яких дозволів самочинно збудував на даху належних позивачеві приміщень металеву конструкцію, нижню частину якої залив бетоном та обклав цеглою. Неправомірні дії відповідача призвели до пошкодження покриття даху у приміщеннях, належних позивачу, накопичення вологи, яка потрапляє у приміщення, та неможливість відремонтувати дах, що створює йому перешкоди належним чином користуватися майном.

Зазначав, що на його неодноразові звернення до відповідача щодо усунення порушень та знесення самочинно побудованої конструкції, останній не реагував. Крім того, він неодноразово звертався до державних органів щодо наявності порушень, що було підставою направлення ОСОБА_2 приписів про усунення порушень прав позивача та знесення самочинно збудованої конструкції, проте відповідні приписи відповідач не виконував.

За таких обставин просив зобов`язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовану терасу та металеву огорожу (решітки) на даху нежитлового приміщення АДРЕСА_5 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року, ухваленим у складі судді Цимбал І. К., позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовану терасу та металеву огорожу (решітки) на даху нежитлового приміщення АДРЕСА_5 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у сумі 2 000 грн та відшкодовано судовий збір у сумі 243,60 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 самочинно без відповідних дозволів від контролюючих органів здійснив будівництво конструкції на даху нежитлового приміщення в„– № 309 , 310 , 320 по АДРЕСА_1 балкону квартири в„– 304 , що призвело до пошкодження належного позивачу приміщення.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з внесення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антроповим О. Ю. 4 лютого 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності щодо створення квартири АДРЕСА_10 внаслідок поділу квартири в„– 304 у цьому будинку. Апеляційний суд дійшов висновку, що підстави вважати зведені відповідачем тераси самочинним будівництвом відсутні, оскільки їх зареєстровано в установленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року та залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що тераса до квартири на другому поверсі збудована відповідачем без погодження із ним, як власником нежитлового приміщення на першому поверсі, та з органом державного архітектурного контролю, тому збудована з порушенням будівельних норм, державних стандартів та правил забудови міста Києва.

Зазначав, що рішення апеляційного суду ґрунтується виключно на нових доказах, які не існували на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, оскільки обставини реєстрації 4 лютого 2017 року приватним нотаріусом спірної тераси при внесенні змін до Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, як наслідок поділу квартири ОСОБА_2 , на момент ухвалення рішення не існували.

При здійсненні перепланування квартири відповідача та утворення нових об`єктів нерухомого майна Товариство обмеженою відповідальністю БК М.П.К. (далі - ТОВ БК М.П.К. ), у порушення вимог Інструкції Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна , не відобразили у технічних паспортах від 23 січня 2017 року тераси розміром 3,8 кв.м та 5,4 кв.м як самовільне будівництво, оскільки згідно даних первісного технічного паспорта на вказану квартиру вказані балкон і тераси відсутні.

Також заявник вказував на неврахування апеляційним судом факту притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва вказаного самочинного будівництва, у зв`язку з чим здійснення відповідачем технічної інвентаризації квартир № 304 та 304-а та їх державна реєстрація не спростовують того факту, що ці тераси є самочинним будівництвом.

Позиції інших учасників справи

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_2 - адвокат Погребняк Д. Є. подав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилався на те, що площа квартири відповідача змінилась за рахунок її перепланування, тому тераси не можна вважати самочинним будівництвом. Зазначив, що доводи заявника не спростовують висновків апеляційного суду та просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що позивач є співвласником нежитлового приміщення АДРЕСА_5 .

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 самочинно без відповідних дозволів від контролюючих органів здійснив будівництво конструкції на даху нежитлового приміщення в„– № 309 , 310 , 320 по АДРЕСА_1 балкону квартири в„– 304 , що призвело до пошкодження належного позивачу приміщення.

З висновку експерта суд першої інстанції встановив, що здійснена відповідачем прибудова не відповідає вимогам будівельних норм і правил та з точки зору техніки безпеки наявність такої прибудови не є безпечним.

Апеляційний суд встановив, що після ухвалення рішення у даній справі судом першої інстанції відповідачем проведено інвентаризацію квартири АДРЕСА_10 , відповідно до якої площа приміщень змінилася в результаті перепланування квартири.

Апеляційним судом також встановлено, що у зв`язку із поділом квартири АДРЕСА_10 , що належить ОСОБА_2 , утворено два об`єкти нерухомого майна, а саме квартири в„–в„– 304 , 304-А , які обладнані терасами розміром 3,8 кв.м та 5,4 кв.м. На вказані квартири виготовлено технічні паспорти 23 січня 2017 року.

Апеляційний суд встановив, що на підставі вказаних документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антроповим О. Ю. 4 лютого 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено відомості про створення квартири АДРЕСА_10 внаслідок поділу квартири в„– 304 у цьому ж будинку.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Встановивши, що спірні тераси збудовані відповідачем з істотним відхиленням від проекту, є самочинним будівництвом та завдають шкоди майну позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність їх знесення.

Апеляційний суд встановивши, що після ухвалення рішення у даній справі судом першої інстанції відповідачем проведено інвентаризацію квартири АДРЕСА_10 і приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антроповим О. Ю. 4 лютого 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на окремі квартири з урахуванням спірних терас, дійшов висновку про відсутність підстав вважати ці тераси самочинним будівництвом, оскільки право власності на них зареєстровано в установленому законом порядку.

Вказаний висновок апеляційним судом зроблено з порушенням норм процесуального права, на підставі доказів, які не існували на час постановлення рішення судом першої інстанції, не подавались до цього суду та ним не досліджувались.

Відповідно до частини другої статті 303 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК України в цій же редакції Кодексу апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувалися з порушенням установленого порядку.

Докази реєстрації права власності на спірні тераси, надані відповідачем після ухвалення рішення судом першої інстанції по суті спору і прийняті апеляційним судом до уваги з порушенням вимог статті 303 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення рішення апеляційним судом; сам факт реєстрації права власності на спірні тераси відбувся після ухвалення рішення судом першої інстанції, тому не може впливати на його законність.

За таких обставин доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права є обґрунтованими, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню.

Разом з тим, не можна погодитись і з висновками суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 376 ЦК України.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Частиною сьомою статті 376 ЦК України визначено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, необхідно враховувати, що положення статті 376 ЦК України до цих правовідносин не застосовуються.

Проте у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки, спір повинен вирішуватися відповідно до правил статті 376 ЦК України.

Суди встановили, що ОСОБА_1 провів роботи щодо збільшення площі балкону у квартирі АДРЕСА_10 , яка розташована на другому поверсі житлового будинку.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, у порушення статей 213 , 214 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення рішення, не визначив характер спірних правовідносин; не встановив обставини, які мають значення для вирішення справи, а саме: чи призвело зведення відповідачем спірних терас до порушень прав власників інших квартир (приміщень) у багатоквартирному житловому будинку та порушення санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи допущене неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить врахувати викладене, надати належну оцінку всім доказам у справі, встановити наявність чи відсутність порушення прав позивача, порушення санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку внаслідок зведення спірних терас відповідачем, надати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 411, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року та Рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді: С. О. Карпенко А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик