Постанова

від 20.01.2010 по справі 33/20-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 січня 2010 р.                                                                                    

№ 33/20-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

          головуючого

Губенко Н.М.

суддів

Барицької Т.Л.

Мирошниченка С.В.

розглянувши касаційні

скарги

Суб‘єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

та

Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 20.10.2009

у справі

№ 33/20-09

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

до

Суб‘єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про

стягнення 25 480,00 грн.

та за зустрічним позовом

Суб‘єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

про

зобов‘язання підписати акти виконаних робіт

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 (дов. № 100809 від 10/08/2009);

- відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1 особисто

                                     ОСОБА_3 (дов. № 1949 від 01.12.2008).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до суб‘єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів –боргу за договором підряду на виконання робіт № 109/08-1 від 31 серпня 2007 року.

В свою чергу суб‘єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 також звернувся із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»про зобов‘язання підписати акти виконаних робіт з монтажу обладнання, передбаченого укладеним між сторонами спору договору підряду № 109/08-1 від 31.08.2007.

Рішенням господарського cуду Дніпропетровської області від 15.04.2009                   (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю –стягнуто з суб‘єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 25 480 (двадцять п‘ять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу,  254 (двісті п‘ятдесят чотири грн. 80коп.) витрат зі сплати державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 (судді Прокопенко А.Є., Крутовських В.І., Дмитренко А.К.) рішення місцевого господарського суду частково змінено; відмовлено в задоволенні як первісного позову, так і зустрічного.

В касаційній скарзі ТОВ «АТБ-маркет»(позивач за первісним позовом), не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою апеляційного господарського суду, просить її скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2009. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються допущеними судом апеляційної інстанції порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Суб‘єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) в своїй касаційній скарзі також не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги суб‘єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 і про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ «АТБ-маркет», з огляду на таке.

Згідно зі статтею 108 Господарського процесуального кодексу України                           (далі –ГПК України) Вищий господарський суд України переглядає за касаційними скаргами рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.  

Розглядаючи даний спір господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 серпня 2007 року між ТОВ «АТБ-маркет»(замовник) та суб‘єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт № 109/08-1 (далі –договір).

Згідно з умовами укладеного договору (пункт 2.1.) підрядник взяв на себе зобов‘язання за завданням замовника виконати роботи по монтажу обладнання на транспортних засобах замовника - монтаж обладнання в об‘ємі згідно з специфікацією № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3. договору для виконання робіт замовник надає підряднику транспортні засоби (на яких будуть проводитись роботи по монтажу обладнання) згідно з порядком надання транспортних засобів, вказаного в додатку № 2 до договору щоденно з 9.00 до 18.00.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що підрядник приступає до виконання робіт протягом місяця з моменту надходження коштів на його розрахунковий рахунок, а також надання матеріалів, обладнання та документації згідно з пп. 6.2 –6.3 договору.

Згідно з п. 2.5 договору виконання підрядником всього комплексу робіт, передбаченого умовами договору, повинно бути завершено протягом 40 календарних днів з моменту початку виконання робіт згідно з п. 2.4 договору, за умови дотримання замовником умов договору.

Пунктом 3.1 договору визначена вартість робіт за цим договором та зазначено, що вартість визначається специфікацією № 1 (додаток № 1) та складає 25 480 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата робіт замовником по договору здійснюється протягом трьох днів після підписання даного договору.

Згідно з п. 4.1. договору підрядник здає виконану роботу безпосередньо замовнику (представнику замовника).

Відповідно до п. 4.3 договору здавання виконаних робіт проводиться поетапно по кожному автомобілю окремо, з підписанням акту виконаних робіт представниками замовника та підрядника в момент фактичного закінчення робіт на кожному автомобілю. Остаточне оформлення та передача екземплярів актів виконаних робіт підрядника проводиться замовником наступного календарного дня після отримання їх представником замовника.

На виконання умов договору ТОВ «АТБ-маркет»перерахувало СПД - ФО ОСОБА_1 25 480грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 81462 від 07.09.2007 на суму 16 900 грн. 00 коп. та платіжним дорученням № 8047 від 09.11.2007 на суму 5 8580 грн. 00 коп.

В подальшому ТОВ «АТБ-маркет»зверталось до ОСОБА_1 з листами від 01.11.2007 та 05.03.2008 щодо виконання робіт у відповідності до умов, передбачених укладеним договором.

Суб‘єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 відповіді на листи не надав.

26.11.2008 ТОВ «АТБ-маркет»звернулось до ОСОБА_1 з листом-вимогою (вихідний реєстраційний № 162) про відмову від договору та повернення грошових коштів у розмірі 25 480 грн. 00 коп., який також був проігнорований адресатом.

За таких підстав, з огляду на приписи ст.ст. 180, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 598 837 Цивільного кодексу України господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «АТБ-маркет»підлягають задоволенню.

В свою чергу апеляційний господарський суд, не погодився з таким висновком місцевого господарського суду та зазначив, що заявлений «АТБ-маркет»позов на підставі ст. 1212 ЦК України, не може бути задоволений, оскільки вказана норма передбачає повернення, зокрема, безпідставно набутих грошових коштів, в той час, як позивач вимагає стягнути 25 480,00 грн. грошових коштів через невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та припиненням дії договору у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору. І в даному випадку, позивач мав звертатися із даним позовом на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, яка передбачає такий спосіб захисту прав замовника як одностороння відмова від договору підряду та право вимагати від підрядника відшкодувати збитки.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача.

Стосовно зустрічного позову СПД - ФО ОСОБА_1 до ТОВ «АТБ-маркет»про зобов'язання підписати акти виконаних робіт, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції прийшли до висновку, що ні нормами Цивільного кодексу України, ні нормами Господарського кодексу України не передбачено такого способу захисту прав та законних інтересів осіб, як зобов'язання підписати акти виконаних робіт, у зв'язку з чим відмовили у задоволенні зустрічного позову.

Вищий господарський суд України не може погодитися із судовими рішеннями, прийнятими у даній справі в частині розгляду первісного позову з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст. ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами усіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проте, при вирішенні спору за первісним позовом, суди попередніх інстанцій даних вимог не дотримались та прийняли оскаржувані рішення в порушення наведених норм, без врахування усіх обставин справи та дослідження і надання правової оцінки усім необхідним документам та правовідносинам сторін.

Предметом даного спору є вимога позивача стягнути з відповідача 25 480,00 грн., перерахованих позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом на виконання умов договору підряду на виконання робіт № 109/08-1. Як вбачається із тексту позовної заяви нормативним обґрунтуванням даного позову є ч. 4 ст. 849 та ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Аналогічне положення міститься і в п. 6.5. договору, укладеного між сторонами у справі.

Аналіз наведеної норми, на якій, зокрема, ґрунтується позов, дає підстави дійти до наступних висновків: ? замовник має право в будь-який час до закінчення роботи підрядником відмовитися від договору; ? право відмови замовника від договору не залежить від будь-яких передумов, як-то: неналежне виконання підрядником робіт, а виключно від волі замовника; ? відмовляючись від договору, замовник відшкодовує підряднику вартість виконаних останнім робіт та збитки, які зазнав підрядник у зв'язку з відмовою замовника від договору.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов’язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Розглядаючи даний спір, обґрунтований наведеними нормами, суд зобов'язаний, перш за все, з'ясувати такі обставини: - чи мала місце відмова замовника від договору і, відповідно, чи є цей договір розірваний (тобто чи відпала підстава набуття відповідачем за первісним позовом сплачених позивачем за первісним позовом грошових коштів); по-друге, враховуючи приписи ч. 4 ст. 849 ЦК України стосовно обов'язку замовника (позивача за первісним позовом) виплатити підряднику (відповідачу за первісним позовом) грошові кошти за виконаний об'єм робіт, суд зобов'язаний достеменно з'ясувати питання виконання/невиконання/ підрядником робіт за договором, та, відповідно, вартість виконаних ним робіт, вирішення якого є неможливим без з'ясування іншого питання - чи настав строк виконання відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань.

Суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції та таким, що зроблений без урахування як вищенаведених норм, так і умов договору, про невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором та про наявність заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, сторонами у п. 2.4. договору узгоджено, що підрядник розпочинає роботи протягом одного місяця з моменту надходження коштів на його розрахунковий рахунок, а також надання матеріалів, обладнання та документації згідно з пп. 6.2 –6.3 договору.

Однак, суд першої інстанції, констатуючи наявність у договорі наведеного пункту та роблячи висновок про те, що з перерахуванням позивачем за первісним позовом грошових коштів відповідачу за первісним позовом, у останнього настав обов'язок виконувати передбачені договором роботи, не звернув увагу, що початок виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором пов'язаний не тільки з надходженням на його рахунок коштів від позивача за первісним позовом, а й з іншою подією - наданням матеріалів, обладнання та документації згідно з пп. 6.2 –6.3 договору, що не було предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції, та, відповідно, свідчить про неповне з'ясування останнім усіх обставин справи і, відповідно, передчасність висновків суду про задоволення позовних вимог за первісним позовом.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції не може погодитися із висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірності пред'явлення ТОВ «АТБ-маркет»даного позову на підставі ст. 1212 ЦК України, в той час як на думку суду цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту цивільних прав замовника як відшкодування збитків, що відповідає ч. 2 ст. 849 ЦК України, на підставі якої і необхідно було звертатися у даному випадку, з огляду на таке.

По-перше, судом апеляційної інстанції не враховано, що відшкодування збитків є не єдиним способом захисту цивільних прав, невичерпний перелік яких передбачений ст. 16 ЦК України.

По-друге, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що первісний позов у даній справі заявлено не виключно на ст. 1212 ЦК України, а й на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України; нормативне ж обґрунтування даного первісного позову приписами ст. 1212 ЦК України, норми якої передбачають, зокрема, обов'язок особи повернути іншій особі майно (грошові кошти) у тому разі, коли підстава, на якій це майно в неї перебувало, відпала, в даному випадку – відмова замовника від договору підряду на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, в поєднанні з вказаною нормою, є цілком можливою та правомірною; правильне вирішення у судовому порядку даного спору, заявленого на підставі вказаних норм, можливе за встановлення судом обставин та фактів, про які вказувалося судом касаційної інстанції вище при перевірці правомірності рішень попередніх судових інстанцій.

Враховуючи вищенаведене, Вищий господарський суд України вважає, що прийняті у даній справі судові рішення в частині розгляду первісного позову підлягають скасування з передачею справи в частині первісного позову на новий розгляд, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

В той же час суд касаційної інстанції погоджується із правомірними висновками судів попередніх інстанцій стосовно відмови у задоволенні зустрічного позову про зобов'язання ТОВ "АТБ-маркет" підписати акти виконаних робіт, з огляду на таке.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 20 ГК України визначені способи захисту прав і законних інтересів, а саме: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 16 ЦК України.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога СПД-ФО ОСОБА_1 зобов'язати ТОВ "АТБ-маркет" підписати акти виконаних робіт суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів та фактично є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання; до того ж така вимога не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, у зв'язку з чим суди правомірно відмовили у її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 –11112 Господарського  процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу суб‘єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ТОВ «АТБ-маркет»задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2009 у справі № 33/20-09 скасувати в частині первісного позову і передати справу в цій частині на новий розгляд, а в частині зустрічного позову судові рішення залишити без змін.

          Головуючий суддя                                                             Н.М. Губенко

          Судді:                                                                       Т.Л. Барицька

                                                                                          С.В. Мирошниченко