Рішення

від 27.05.2019 по справі 908/553/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/54/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 Справа № 908/553/19

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙТЕКС", код ЄДРПОУ 02049619 (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літ. Б, кімната 305-Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСТАНСЕРВІС", код ЄДРПОУ 32875475 (юридична адреса: 69098, м. Запоріжжя, вул. Пархоменка, буд. 24, корп. А, кв. 109; адреса місцезнаходження : 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 135, оф. 615, для листів а/с 711)

про стягнення суми 49684,89 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача : Кравченко О.М. (керівник)

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙТЕКС" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСТАНСЕРВІС", про стягнення суми 49684,89 грн., яка складається з: 32640,00 грн. - основного боргу, 12503,35 грн. - пені, 1078,46 грн. - 3% річних, 3002,88 грн. - інфляційних втрат та 460,20 грн. додаткових витрат понесених позивачем. Позовні вимоги обґрунтовані зокрема ст.ст. 218, 530, 625, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 216-218, 220, 222, 224-225, 230-232, 265 ГК України.

Ухвалою суду від 28.03.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/553/19, присвоєний номер провадження 9/54/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.04.2019. Ухвалою суду від 25.04.2019 розгляд справи відкладено на 21.05.2019, потім - на 27.05.2019.

27.05.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем в судовому засіданні 25.04.2019 в повному обсязі та мотивовано наступним. В жовтні 2017 ТОВ "ПАЙТЕКС" (позивач) в особі директора звернувся в телефонному режимі до ТОВ "МЕТСТАНСЕРВІС" (відповідач) про поставку ручної канатної лебідки типу WRL-1500 та отримав Комерційну пропозицію від 12.09.2019 вих. № 120908 з усіма істотними умовами поставки. 25.10.2017 позивач отримав від відповідача рахунок-фактуру № 251008 на оплату вказаного товару за ціною 32640,00 грн. з ПДВ. На підставі вказаного рахунку, позивачем за платіжним дорученням № 142 від 28.11.2017 перераховано на рахунок відповідача суму 32640,00 грн. У вказаний в комерційній пропозиції термін - 35 робочих днів з моменту оплати відповідачем, товар поставлено не було. 23.01.2018 позивач звернувся до відповідача з листом-пропозицією на повернення сплачених коштів, однак відповіді не отримав. Позивач повторно 13.02.2018 та 02.04.2018 звертався з пропозицією повернути кошти за непоставлений вчасно товар, 26.06.2018 на адресу відповідача направлена претензія з аналогічною вимогою. Вказані звернення залишилися без відповіді. Позивач вважає, що між ним та відповідачем на підставі Комерційної пропозиції відповідача було укладено усний договір поставки до якого застосовуються загальні положення договору купівлі-продажу. Зазначив, що вказаний договір був укладений з метою виконання іншого договору та з боку позивача виконаний шляхом перерахування грошових коштів на оплату ручної лебідки. На підставі викладеного позивач вважає, що відповідачем порушені його права невиконанням зобов`язань з поставки лебідки у визначені у Комерційній пропозиції терміни та просить суд стягнути з відповідача суму 32640,00 грн. перерахованої оплати за товар, суму 12503,35 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, суму 1078,46 грн. 3% річних та суму 3002,88 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції, а також суму 460,20 грн. витрат, які позивач поніс на листування (поштові витрати). Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 218, 530, 625, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 216-218, 220, 222, 224-225, 230-232, 265 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. ТОВ "ПАЙТЕКС" у вересні 2017 в електронній формі звернувся до нього з питання можливості поставки ручної лебідки барабанної WRL2000/46. ТОВ "МЕТСТАНСЕРВІС" було надано комерційну пропозицію - електронний лист за вих. №120908 від 12.09.2017 з повідомленням про можливість поставити таку лебідку за ціною 126400,00 грн., в якому виклав умови опати, доставки, гарантії. Цією пропозицією позивач не скористався та у жовтні 2017 звернувся у телефонному режимі з проханням знайти річну лебідку барабанну, але слабкішу та дешевшу. У телефонному режимі позивачу було повідомлено про можливість придбати ручну лебідку WRL-1500 за 32640,00 грн. з ПДВ. Позивач погодився та запропонував виставити йому рахунок. Відповідач виставив рахунок-фактуру № 251008 від 25.10.2017 та повідомив, що він дійсний до оплати протягом трьох днів. Позивач тривалий час нічого не повідомляв, гроші не сплатив, тому відповідач вважав, що така необхідність у нього відпала. 28.11.2017 позивач самостійно, без повідомлення про свої наміри перерахував суму 32640,00 грн. згідно виставленого рахунку. Відповідач знайшов підприємство, яке виготовляє замовлене позивачем обладнання, 21.12.2017 як покупець виставив податкове зобов`язання продавцю, що виготовляв цей товар. 15.12.2017 відповідач як продавець виставив ТОВ "ПАЙТЕКС" як покупцю податкову накладну на суму за 32640,00 грн. 15.01.2018 електронним листом за вих. № 150101 відповідач повідомив позивача про готовність його замовлення, з проханням повідомити адресу та умови доставки. При цьому, відповідач наголосив, що договір у письмовій формі сторонами укладено не було, строк поставки не обговорювався та не встановлювався. Позивач на електронний лист від 15.01.2018 не відповів, натомість 23.01.2018 надіслав лист з вимогою повернути гроші, зазначивши, що поставка товару була потрібна в 35 денний термін. Зважаючи на те, що товар вже був виготовлений і очікував відправки, відповідачем згідно з вимогами податкової служби було зареєстровано податкові накладні, така поведінка позивача, на думку відповідача, свідчить про односторонню відмову від зобов`язання та складає враження, що дійсною метою позивача було не придбання товару, а отримання податкового кредиту. Порушення зобов`язання з боку відповідача відсутнє, позивач зобов`язаний прийняти виконане відповідачем замовлення та вказати куди його поставити.

В судові засідання 21.05.2019 та 27.05.2019 позивач не з`явився.

У заяві про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яка надійшла до суду 14.05.2019, позивач зазначив про неможливість потрапити в судове засідання 21.05.2019, вказував, що відповідно до розкладу потягів, а також автобусів від 21.05.2019 представник не має змоги потрапити на судове засідання.

Ухвалою суду від 17.05.2019 у задоволенні заяви ТОВ "ПАЙТЕКС" про проведення судового засідання у справі № 908/553/19, призначеного на 21.05.2019 о 14-30 в режимі відоеконференції відмовлено у зв`язку із тим, що ухвалою суду від 25.04.2019 явка учасників справи в судове засідання 21.05.2019 була визнана судом обов`язковою. Крім того, судом було з`ясовано, що на призначений час проведення судового засідання у справі № 908/553/19, майданчик відеоконференцзв`язку в Київському апеляційному суді, якому позивач просив доручити проведення відеоконференції, вже зарезервовано.

Щодо доводів позивача про те, що відповідно до розкладу потягів, а також автобусів від 21.05.2019 представник не має змоги потрапити на судове засідання 21.05.2019, суд зазначає про наступне. Представнику позивача, який брав участь у судовому засіданні 25.04.2019 у режимі відеоконференції, заздалегідь було відомо про дату і час наступного судового засідання, відкладеного на 21.05.2019, явка позивача була визнана судом обов`язковою, тому він не був позбавлений можливості заздалегідь подбати про резервування та придбання білетів до м.Запоріжжя. Крім того, відповідно до інформації, яка містилася на сайті proizd.ua станом на 16.05.2019, у продажі були наявні квитки на потяги з таким розрахунком, щоб представник зміг з`явитися у судове засідання 21.05.2019.

27.05.2019 представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. 27.05.2019 - останній день строку розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасник справа (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю позивача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Комерційної пропозиції вих. № 120908 від 12.09.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТСТАНСЕРВІС" повідомлено про можливість поставити лебідку промислову виробництва Польща, а саме: ручна лебідка барабанна WRL2000/46 у кількості 1 шт. за ціною 126400 грн. з ПДВ. В даній пропозиції вказано умови оплати: 100% передплата або згідно графіка платежів в межах договору; строк поставки - не пізніше 35 робочих днів з моменту оплати; умови поставки: на умовах DDP на склад Покупця (Інкотермс 2010).

ТОВ "МЕТСТАНСЕРВІС" (Постачальник) виставлено ТОВ "ПАЙТЕКС" (Одержувач, платник) рахунок-фактуру № 251008 від 25.10.2017 на оплату товару: ручна канатна лебідка WRL-1500, в кількості 1 шт., за ціною 32640,00 грн. з ПДВ.

Платіжним дорученням № 142 від 28.11.2017 ТОВ "ПАЙТЕКС" перераховано ТОВ "МЕТСТАНСЕРВІС" суму 32640,00 грн. за ручну лебідку згідно рф №251008 від 25.10.2017 у т.ч. 5440,00 грн. ПДВ.

23.01.2018 ТОВ "ПАЙТЕКС" направлено на адресу ТОВ "МЕТСТАНСЕРВІС" лист вих. № 1 на повернення суми 32640,00 грн. коштів, сплачених згідно вищевказаного рахунку у зв`язку з непоставкою замовлення в термін 35 робочих днів. Отримання цього листа відповідач не заперечив.

Також позивачем надано в матеріали справи копії адресованих відповідачу листів вих. № № 2, 3 від 08.02.2018 та від 02.04.2018 аналогічного змісту та копію претензії від 26.06.2018 в порядку досудового врегулювання спору про повернення перерахованих коштів. На підтвердження направлення цих листів та претензії позивачем надано копії фіскальних чеків ПАТ Укрпошта (а.с. 39). Відповідач отримання ним листа за вих. № 3 від 02.04.2018 не заперечив.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно з п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.

Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що у зв`язку зі сплатою позивачем виставленого відповідачем рахунку-фактури між позивачем та відповідачем на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов`язання, фактично сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655, ч. 1 ст. 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з оплатою позивачем рахунку-фактури № 251008 від 25.10.2017, виставленого ТОВ "МЕТСТАНСЕРВІС", у останнього виникло зобов`язання поставити ТОВ "ПАЙТЕКС" визначений у цьому рахунку товар, а саме: ручну канатну лебідку типу WRL-1500, в кількості 1 шт., за ціною 32640,00 грн. з ПДВ.

Позивач, звертаючись до суду з повною заявою за якою відкрито провадження у даній господарській справі № 908/553/19, обґрунтовує свої вимоги тим, що оскільки товар не був поставлений у визначений строк - 35 робочих днів з моменту його оплати, відповідач зобов`язаний повернути суму здійсненої ним попередньої оплати за цей товар. При цьому позивач вказує, що строк поставки був визначений у Комерційні пропозиції ТОВ "МЕТСТАНСЕРВІС" за вих. № 120908 від 12.09.2017 з усіма істотними умовами поставки.

Із заперечень, викладених у відзиві слідує, що ТОВ "МЕТСТАНСЕРВІС" не заперечується, що вказана Комерційна пропозиція надавалася за зверненням позивача, однак вона стосувалася іншого найменування товару за іншою ціною, щодо поставки якого не було досягнуто згоди.

Судом встановлено, що із змісту вказаної Комерційної пропозиції від 12.09.2017, копія якої міститься в матеріалах справи, слідує, що в ній мова йде про поставку ручної лебідки барабанної WRL2000/46 у кількості 1 шт. за ціною 126400 грн. з ПДВ, тобто іншого товару та за іншої ціною.

Отже, посилання позивача на те, що вказаною комерційною пропозицією було обумовлено строк поставки товару, який було оплачено ТОВ "ПАЙТЕКС" згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 251008 від 25.10.2017, є безпідставним.

Вирішуючи спір суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України, зокрема, передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доказів звернення до відповідача з вимогою поставити оплачений ним товар - ручну канатну лебідку типу WRL-1500 за ціною 32640,00 грн., із зазначенням відповідної адреси, за якою його належить поставити, суду не надано. Отже обов`язок з поставки товару не настав, порушення строків поставки відсутнє.

Натомість, відповідачем надано в матеріали справи (додано до відзиву) лист за вих.№1250101 від 15.01.2018, в якому викладено повідомлення ТОВ "МЕТСТАНСЕРВІС" про готовність до відвантаження товару згідно рахунку-фактури № 251008 від 25.10.2017, з проханням надати довіреність та повідомити реквізити складу отримувача. Вказаний лист, як зазначив відповідач, був направлений позивачу електронною поштою.

На зазначений лист ТОВ Пайтекс відповіді не надав та 23.01.2018 направив на адресу відповідача лист з вимогою про повернення суми попередньої оплати за товар.

Проте, вимога про повернення суми попередньої оплати за відсутності факту порушення продавцем зобов`язання з передачі товару у встановлений строк, є передчасною.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.1 ст. 13, ч. ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду.

За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявність порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСТАНСЕРВІС" зобов`язання з поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАЙТЕКС" товару, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою поставити оплачений ним товар, отже обов`язок з поставки товару не настав, порушення строків поставки відсутнє. Зважаючи на те, що згідно зі змістом ч. 2 ст. 693 ЦК України, на яку посилається позивач, вимога покупця про повернення попередньої оплати товару може мати місце лише у разі не передачі продавцем товару у встановлений строк, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 32640,00 грн. є необґрунтованими та недоведеними.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми основного боргу, у задоволенні інших позовних вимог, які є похідними, також відмовляється.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва