Постанова

від 01.10.2019 по справі 908/553/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2019 року м.Дніпро Справа № 908/553/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєда І.М., Широбокової Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайтекс", м. Київ на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2019 року, ухвалене суддею Боєвою О.С., повний текст якого складений 03.06.2019, у справі №908/553/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайтекс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстансервіс", м. Запоріжжя,

про стягнення суми 49684,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Пайтекс" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстансервіс", про стягнення суми 49684,89 грн., з яких: 32640,00 грн. - основного боргу, 12503,35 грн. - пені, 1078,46 грн. - 3% річних, 3002,88 грн. - інфляційних втрат та 460,20 грн. додаткових витрат понесених позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням Відповідачем суми попередньої оплати за не поставлений, але оплачений Позивачем товар. В якості норм матеріального права позивач послався на ст.ст. 218, 530, 625, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 216-218, 220, 222, 224-225, 230-232, 265 ГК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.05.2019 у справі №908/553/19 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Пайтекс", м. Київ, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального (ст.ст.530, 663 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.13, 120 ГПК України), неповне з`ясування всіх обставин справи, просить рішення суду від 27.05.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних відносин положення ст..ст.530, 663 ЦК України, оскільки апелянт неодноразово звертався до відповідача з листами, що також встановив й суд першої інстанції; позивачем відповідні листи та претензія надані до матеріалів справи.

Апелянт вважає, що відповідач не мав замовленого товару, оскільки за період з 23.01.2019 до моменту звернення апелянта до суду з повторною пропозицією надати йому адресу поставки та довіреність, не звертався.

Судом порушені норми процесуального права, зокрема, ст.120 ГПК України, оскільки ухвалу суду про перенесення судового засідання на 27.05.2019 позивач отримав лише 30.05.2019.

Судом не дотримано вимог ст..13 ГПК України, оскільки позбавлено позивача права надати суду докази, засвідчуючи існування між ним та ТОВ "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" договору № 69/41 від 24.11.2017, на виконання якого і була замовлена ручна лебідка у відповідача, та, відповідно, без її отримання, позивач мав звернутись до іншого постачальника.

Позивач не отримав відзив на позовну заяву, про що повідомив суд, втім, ця обставина судом залишена поза увагою та їй ненадана оцінка в мотивувальній частині рішення.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом. Передбаченим ст..263 ГПК України, не скористався. Про відкриття провадження у справі та надання часу для подання відзиву повідомлявся належним чином, за двома адресами, в тому числі розміщеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 (головуючий суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайтекс", м. Київ залишено без руху з підстав недоплати судового збору до встановленого розміру, відсутності доказів направлення скарги відповідачу листом з описом вкладення, подання скаржником апеляційної скарги поза межами строку, встановленого законом на її подання, без клопотання про відновлення цього строку, оскільки клопотання, яке не містило підпису судом до уваги не взято.

18.07.2019 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло належним чином підписане клопотання скаржника про відновлення строку на подання апеляційної скарги, яке містить те ж обґрунтування, що і додане до скарги первісно.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2019 року (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Широбокова Л.П., Подобєд І.М.) скаржнику відновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2019 року у справі №908/553/19 та з урахуванням суми спору вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; зупинено дію рішення на час розгляду апеляційної скарги; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до Комерційної пропозиції вих. № 120908 від 12.09.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Метстансервіс" повідомлено про можливість поставити лебідку промислову виробництва Польща, а саме: ручна лебідка барабанна WRL2000/46 у кількості 1 шт. за ціною 126400 грн. з ПДВ. В даній пропозиції вказано умови оплати: 100% передплата або згідно графіка платежів в межах договору; строк поставки - не пізніше 35 робочих днів з моменту оплати; умови поставки: на умовах DDP на склад Покупця (Інкотермс 2010) (а.с.31).

ТОВ "Метстансервіс" (Постачальник) виставлено ТОВ "Пайтекс" (Одержувач, платник) рахунок-фактуру № 251008 від 25.10.2017 на оплату товару: ручна канатна лебідка WRL-1500, в кількості 1 шт., за ціною 32640,00 грн. з ПДВ (а.с.32).

Платіжним дорученням № 142 від 28.11.2017 ТОВ "Пайтекс" перераховано ТОВ "Метастансервіс" суму 32640,00 грн. за ручну лебідку згідно рф №251008 від 25.10.2017 у т.ч. 5440,00 грн. ПДВ (а.с.50).

23.01.2018 позивачем направлено на адресу відповідача лист вих. № 1 на повернення суми 32640,00 грн. коштів, сплачених згідно вищевказаного рахунку у зв`язку з непоставкою замовлення в термін 35 робочих днів (а.с.33). Отримання цього листа відповідач не заперечив.

Також позивачем надано до матеріалів справи копії адресованих відповідачу листів вих. № № 2, 3 від 08.02.2018 та від 02.04.2018 аналогічного змісту та копію претензії від 26.06.2018 в порядку досудового врегулювання спору про повернення перерахованих коштів (а.с.34-36). На підтвердження направлення цих листів та претензії позивачем надано копії фіскальних чеків ПАТ "Укрпошта" (а.с. 39).

Відповідач отримання ним листа за вих. № 3 від 02.04.2018 не заперечив.

Відсутність поставленого товару, неповернення Відповідачем суми попередньої оплати і стала підставою звернення Позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк поставки узгоджений за іншою комерційною пропозиціяю, відмінною від обумовленого до поставки товару та оплаченого позивачем, в свою чергу доказів звернення до відповідача з вимогою про поставку товару в порядку ст..530 ГПК України позивач не звертався, доказів відмови відповідача в поставці товару на вимогу позивача матеріали справи також не містять, при цьому вимога позивача була заявлена не стосовно поставки товару, а стосовно повернення грошових коштів, таким чином, позовні вимоги заявлені передчасно та є безпідставними, крім того, вимоги стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідними та за відсутності задоволення основної вимоги також підлягають їх задоволенні також відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України).

За приписами ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.

Таким чином, суд першої інстанції правильно кваліфікував відносини, які виникли між сторонами по справі на підставі сплати позивачем виставленого відповідачем рахунку-фактури за конкретно визначений товар, правочином, укладеним у спрощений спосіб, щодо купівлі-продажу товару до яких застосовуються норми права, що регулюють питання купівлі-продажу та виконання зобов`язань.

Відносини, що виникли із договору підряду та купівлі-продажу, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відносини за договором купівлі-продажу регламентовані главою 55 Цивільного кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655, ч. 1 ст. 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Фактом прийняття оплати, здійсненої позивачем за рахунком-фактурою № 251008 від 25.10.2017, виставленого ТОВ "Метстансервіс", у останнього виникло зобов`язання поставити ТОВ "Пайтекс" визначений у цьому рахунку товар, зокрема: ручну канатну лебідку типу WRL-1500, в кількості 1 шт., за ціною 32640,00 грн. з ПДВ.

При цьому судом першої інстанції здійснений правильний висновок, що сторонами строк поставки товару не узгоджений, оскільки посилання позивача у позові на строк, обумовлений сторонами в комерційній пропозиції ТОВ "Метстансервіс" за вих. № 120908 від 12.09.2017 з усіма істотними умовами поставки (35 робочих днів з моменту оплати товару) стосувався зовсім іншого товару - ручної лебідки барабанної WRL2000/46 у кількості 1 шт. за ціною 126400 грн. з ПДВ, за якою сторонами не досягнуто згоди щодо поставки.

В зв"язку з наведеним визнані безпідставними посилання позивача на те, що вказаною комерційною пропозицією було обумовлено строк поставки товару, який оплачений ТОВ "Пайтекс" згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 251008 від 25.10.2017.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (частина 2).

Стаття 693 ЦК України передбачає, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених обставин щодо невідповідності комерційної пропозиції узгодженому до поставки товару, колегія суддів зазначає, що зміст правочину сторін не дає змоги визначити строк виконання продавцем зобов`язання передати товар, тому позивач міг у будь-який час, в порядку ст. 530 ЦК України, вимагати від відповідача виконання обов`язку передачі товару, шляхом пред`явлення вимоги і такий обов`язок мав бути виконаний відповідачем у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Доказів звернення до відповідача з вимогою поставити оплачений ним товар - ручну канатну лебідку типу WRL-1500 за ціною 32640,00 грн., із зазначенням відповідної адреси, за якою його належить поставити, позивачем суду не надано.

Натомість, 23.01.2018 позивачем направлений на адресу відповідача лист з вимогою про повернення суми попередньої оплати за товар.

Таким чином, висновок суду стосовно того, що обов`язок з поставки товару не настав та порушення строків поставки відсутнє, а вимога про повернення суми попередньої оплати, за відсутності факту порушення продавцем зобов`язання з передачі товару у встановлений строк, є передчасною, обґрунтований та підтверджений матеріалами справи, в зв"язку з чим судом підставно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В зв"язку з викладеним не приймаються доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм ст.530 та ст.663 ЦК України, наявність звернень позивача до відповідача, оскільки такі звернення стосувались не поставки товару, а повернення передплачених коштів, що за відсутності вимоги про поставку товару, не підтверджує факту неналежного виконання відповідачем зобов"язань зі свого боку.

Більш того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що відмови передати товар відповідач не висловлював, від передачі товару не ухилявся, підтвердив наявність готового до передачі товару у листі за вих.№1250101 від 15.01.2018, в якому викладено повідомлення ТОВ "Метстансервіс" про готовність до відвантаження товару згідно рахунку-фактури № 251008 від 25.10.2017, з проханням надати довіреність та повідомити реквізити складу отримувача.

Слід зауважити, що вказаний лист направлений позивачу електронною поштою, втім, в апеляційній скарзі скаржник заперечує отримання такого листа. При цьому, з урахуванням того, що позивач не заявляв вимогу про поставку товару в порядку ст.530 ЦК України, вказаний факт не впливає на правильність вирішення судом спору між сторонами.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та додаткових витрат на загальну суму 17 044,89 грн. судом першої інстанції в цій частині здійснений правильний висновок про відмову в позові, оскільки заявлені нарахування є похідними від вимоги про стягнення 32640,00 грн. основного боргу, в задоволенні якої відмовлено.

Доводи апелянта про відсутність у відповідача замовленого товару, оскільки за період з 23.01.2019 до моменту звернення апелянта до суду з повторною пропозицією надати йому адресу поставки та довіреність, не звертався, не підтверджені жодними доказами. При цьому, колегія суддів зауважує, що з вимогою в порядку ст.530 ЦК України, щодо поставки товару, позивач до відповідача так і не звертався.

Стосовно доводів скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.120 ГПК України, оскільки ухвалу суду про відкладення розгляду на 27.05.2019 позивачем отримано 30.05.2019, не приймаються колегією суддів, з огляду на наступне.

06.03.2019 позивач звернувся з даною позовною заявою до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 11.03.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності нормам ст. ст.162, 164 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2019 позовна заява ТОВ "Пайтекс" прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/553/19, присвоєний номер провадження 9/54/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.04.2019 (а.с.2-3).

При цьому в даній ухвалі наголошено, що в Господарському суді Запорізької області впроваджено роботу підсистеми "Електронний суд" модуля "Автоматизований розподіл" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, функціонування якої передбачено ст. 6 ГПК України, що забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, для чого учаснику процесу слід зареєструвати свою електронну адресу в системі, та здійснено посилання на відеоінструкцію, як здійснити вказані дії.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.248 ГПК України справа мала бути розглянута у строк до 27.05.2019 (включно).

Вказану ухвалу отримано позивачем 05.04.2019, тобто завчасно до судового засідання (а.с.56).

05.04.2019 від позивача до суду надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, за якою він просив постановити ухвалу про участь ТОВ "Пайтекс" у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої слід доручити Апеляційному суду міста Києва, що знаходиться за адресою: вул. Солом`янська, 2А, м. Київ, 03110 (а.с.54).

Ухвалою від 09.04.2019 вказану заяву позивача задоволено, судове засідання. Призначене на 25.04.2019 вирішено проводити в режимі відеоконференції (а.с.60).

Ухвалою від 25.04.2019 розгляд позовної заяви відкладений на 21.05.2019, явку представників сторін визнано обов"язковою, про що присутніх представників сторін повідомлено під розпис (а.с.83-85). При цьому позивач, присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції, був обізнаний про наступне судове засідання відкладене на 21.05.2019.

14.05.2019 позивачем повторно направлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Апеляційним судом міста Києва, в якому, зокрема, зазначено, що розклад поїздів та автобусів не надає можливості для явки представника в судове засідання (а.с.86), в задоволенні якого відмовлено ухвалою від 17.05.2019. При цьому доводи позивача про те, що відповідно до розкладу потягів, а також автобусів від 21.05.2019 представник не має змоги потрапити на судове засідання 21.05.2019, суд визнав необґрунтованими та спростував доказами, доданими до справи, оскільки про засідання 21.05.2019 представник позивача був обізнаний з 25.04.2019, тому не був позбавлений можливості заздалегідь зарезервувати та придбати квитки до м.Запоріжжя; крім того, відповідно до інформації, яка містилася на сайті proizd.ua станом на 16.05.2019, у продажі були наявні квитки на потяги з таким розрахунком, щоб представник зміг з`явитися у судове засідання 21.05.2019.

Ухвалою від 21.05.2019 розгляд справи відкладений на максимально можливий строк, в межах строків розгляду справи, на 27.05.2019 (а.с.103).

Таким чином, позивач завчасно обізнаний про судове засідання 21.05.2019, явку в яке визнано судом обов"язковою, таку явку не забезпечив.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

В контексті викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду, так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Позивач, як заявник позовної заяви та учасник судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, про що наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", а особливо в даному випадку, коли саме позивач зацікавлений в оперативному вирішенні питання поданої ним же самим позовної заяви.

Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу господарського суду від 21.05.2019 року, про останнє відкладення розгляду справи (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81909733), надіслано судом 22.05.2019, зареєстровано в реєстрі 23.05.2019 та оприлюднено 24.05.2019. Отже, позивач, як заявник позову та учасник провадження у справі, який був обізнаний із датою судового засідання 21.05.2019 мав можливість цікавитись результатом та ходом розгляду поданого ним позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом здійснено всі можливі дії для виконання завдань господарського судочинства, зокрема, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність та відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом; суд належним чином здійснював повідомлення учасників справи про дату, місце й час судового засідання, втім, неявка позивача в судові засідання 21.05.2019 та 27.05.2019 залежали суто від суб`єктивних обставин, тобто таких, що залежать виключно від заявника позову.

З урахуванням приписів ст.42 ГПК України, не приймаються доводи скарги про неотримання позивачем відзиву на позов, про що повідомлено суд першої інстанції, оскільки позивач впродовж 60 днів, в які відбувався розгляд справи, не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами в ній наявними; в свою чергу, відповідачем виконані вимоги Господарського процесуального кодексу України та до відзиву на позов надані докази направлення такого відзиву позивачу, зокрема, поштова накладна № 6900504889826 від 16.04.2019 та опис вкладення у цінний лист від 16.04.2019 (а.с.61-63, 75, 76).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 49 684,89 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайтекс", м. Київ на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2019 року у справі № 908/553/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2019 року у справі №908/553/19 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайтекс", м. Київ за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02.10.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова