Рішення
від 22.05.2019 по справі 911/2711/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 911/2711/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу №911/2711/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" (08062, Київська область, Макарівський район, с.Пашківка, вул.Леніна, 2-А, код ЄДРПОУ 34894447)

до Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромирторг" (третя особа-1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-2)

про визнання зобов`язання за кредитним договором повністю припиненим, визнання відсутності прав кредитора за кредитним договором, визнання відсутності прав іпотеки за іпотечним договором, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, скасування припинення права власності, скасування державної реєстрації іпотеки

представники учасників справи:

від позивача: Аполонова М.В.(адвокат), Ордер КВ 194233 від 16.01.19;

від відповідача: Крижовий Д.В.(адвокат, посвідчення №7133/10 від 19.10.18), Ордер КС №520704 від 30.10.18; Северин Ю.П., Рішення виконавчої дирекції №350 від 14.02.19;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Кібець Р.Р.(адвокат), довіреність № 27-4688/19 від 14.03.19;

вільний слухач: ОСОБА_1 ., Посвідчення водія;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява від 06.12.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк Камбіо" про визнання зобов`язання між ТОВ "Євромирторг" та ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором №765/01-2013 від 17.09.2013 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими шляхом їх повного належного виконання на підставі ст. 599 ЦК України та ст. 203 ГК України, визнання відсутності у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Євромирторг" у зобов`язаннях за кредитним договором №765/01-2013 від 17.09.2013 з наступними додатковими угодами до нього, визнання відсутності у ПАТ "Банк Камбіо" права іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "КСК ГРУП" і ПАТ "Банк Камбіо", посвідчений 17.09.2013 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Киева Клименко С.Ю. за реєстраційним №1512.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2018 матеріали позовної заяви від 06.12.2018 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали позовної заяви з додатками до неї передано судді Блажівській О.Є.

Разом із позовною заявою долучено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду судом та відкрито провадження у справі №911/2711/18, прийнято рішення про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.19 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромирторг" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

16.01.2019 представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про витребування додаткових доказів.

21.01.2019 представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були подані письмові пояснення на позовну заяву.

22.01.2019 ОСОБА_4 було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи.

У судове засідання 23.01.2019 представники сторін з`явились.

Представники третіх осіб у судове засідання 23.01.2019 не з`явились.

У судовому засіданні 23.01.2019 клопотання ОСОБА_4 про залучення до участі у справі в якості третьої особи залишено без розгляду у зв`язку із необґрунтованістю. Про що внесено запис до протоколу судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні 23.01.2019 клопотання адвоката позивача про витребування письмових доказів, суд проаналізувавши доводи позивача, викладені у позові та у клопотання про витребування доказів, суд дійшов до висновку про те, що позивач позбавлений права на законних підставах отримати такі докази самостійно, суд, керуючись своїм процесуальним правом, наданим чинним законодавством України, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, вважає необхідним задовольнити клопотання про витребування додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" про витребування письмових доказів задоволено, витребувано у Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" оригінали (для огляду) та засвідчені належним чином документи, підготовче засідання відкладено на 20.02.2019.

30.01.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" надійшов відзив на позовну заяву.

13.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" надійшла відповідь на відзив.

15.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" надійшли документи на вимогу ухвали суду від 23.01.2019.

15.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" надійшов відзив на позовну заяву.

19.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" надійшла заява про витребування доказів.

20.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 20.02.2019 з`явилися представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні 20.02.2019 клопотання адвоката позивача про витребування письмових доказів, проаналізувавши доводи позивача, викладені у позові та у клопотання про витребування доказів, суд дійшов до висновку про те, що позивач позбавлений права на законних підставах отримати такі докази самостійно, суд, керуючись своїм процесуальним правом, наданим чинним законодавством України, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, вважає необхідним задовольнити клопотання про витребування додаткових доказів.

Також, у підготовчому засіданні 20.02.2019 присутнім представниками учасників справи було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" про витребування доказів задоволено; витребувано у Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" оригінали (для огляду) та засвідчені належним чином наступні документи у строк до 13.03.2019: постанову Правління Національного банку України №510/БТ від 19.08.2014 року "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "БАНК КАМБІО" шляхом призначення куратора"; постанову Правління Національного банку України №603/БТ від 25.09.2014 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" до категорії проблемних"; належні та допустимі докази, які підтверджують час (дату) отримання Публічним акціонерним товариством "БАНК КАМБІО" від Національного банку України постанови Правління Національного банку України №510/БТ від 19.08.2014 року "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "БАНК КАМБІО" шляхом призначення куратора" та постанови Правління Національного банку України №603/БТ від 25.09.2014 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" до категорії проблемних"; відкладено підготовче засідання на 20.03.19.

27.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" надійшла заява про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що Суддя Блажівська О.Є. у період з 27.02.2019 по 01.03.2019 перебувала у відпустці, питання щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" про забезпечення позову вирішувалось 04.03.2019 (02.03.2019 та 03.03.2019 вихідні дні).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 задоволено в повному обсязі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" про забезпечення позову.

20.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.03.2019 суд протокольно ухвалив оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 27.03.2019.

26.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" надійшла заява про зміну предмету позову.

27.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" надійшли заперечення.

У підготовчому засіданні 27.03.2019 суд протокольно ухвалив оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 03.04.2019.

02.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" надійшов відзив.

У підготовчому засіданні 03.04.2019 суд протокольно ухвалив, керуючись ст.42, 114 ГПК України та п.1, ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини застосувати принцип розумності строків розгляду справи та оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 24.04.2019.

23.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

24.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" надійшли додаткові письмові пояснення.

У підготовче засідання 24.04.2019 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2.

Розглянувши заяву позивача про зміну предмету, суд зазначає наступне.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (п.3.11. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18).

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Як вбачається із заяви позивача про зміну предмету позову, останній фактично доповнює позовні вимоги про скасування записів про державну реєстрацію, вчинених державним реєстратором КП "Реєстрація нерухомості" щодо земельних ділянок, що становлять предмет спірного Іпотечного договору.

Відповідно до ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. (п.3.12. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18).

Відповідно до ч.3 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вказана заява не суперечить вимогам норм чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, та враховуючи, що зазначені вимоги є похідними від предмету спору та не були відомі позивачу на момент подання позову до суду, з метою дотримання процесуальних прав всіх учасників провадження, суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача про зміну предмету позову та вирішив здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням заяви.

За наслідками призначеного судового засідання 24.04.2019 судом була постановлена ухвала, якою була прийнята заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" про зміну предмету позову прийняти та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням поданої заяви. Також вказаною ухвалою було закрите підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 22.05.2019.

У судове засідання 22.05.2019 з`явились представники учасників справи та надали пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У свою чергу Банк заперечували проти позовних вимог, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві та письмових поясненнях.

Крім того, представник Банку повідомив суд про існування додаткової угоди до Кредитного договору та повідомив суд про можливість призначення експертизи на предмет автентичності спірного Кредитного договору.

Суд зазначив, що під час дослідження оригіналів документів, доданих до позовної заяви, зокрема, Кредитного договору № 765/01-2013 від 17.09.2013, представником Банку не було заявлено жодного сумніву щодо автентичності спірного договору, а відтках доводи представника Банку визнані судом необгрунтованими, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засіданні від 22.05.2019.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 17.09.2013 між ТОВ Євромирторг (третя особа-1), як позичальником, та відповідачем, як банком, Кредитного договору № 765/01-2013, останній надав третій особі-1 кредит у розмірі 50 000 000,00 грн., датою повернення - 30.11.2015, із процентною ставкою в 22 % річних.

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору Банк відкриває ТОВ Євромирторг рахунок № НОМЕР_1 для обліку кредиту та рахунок НОМЕР_4 для обліку процентів.

У забезпечення Кредитного договору між Банком та ТОВ Євромирторг було укладено Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги №194/МП/Д-2013 від 18.09.2013, за яким у заставу передано належні ТОВ Євромирторг на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів по договору банківського вкладу (депозиту) юридичної особи за програмою строкового банківського вкладу №01-804 від 18.09.2013 з Банком.

Також, 17.09.2013 у забезпечення виконання ТОВ Євромирторг зобов`язань за кредитним договором між Банком та ТОВ КСК ГРУП (позивач) був укладений іпотечний договір, №1512 у реєстрі, за умовами якого в іпотеку відповідачу були передані:

- земельна ділянка, площею 29,2771 га, кадастровий номер: 3222786500:02:008:0019,

- земельна ділянка, площею 4,4585 га, кадастровий номер: 3222786500:02:007:0019;

- земельна ділянка, площею 17,8386 га, кадастровий номер: 3222786500:02:003:0002;

- земельна ділянка, площею 5,1645 га, кадастровий номер: 3222786500:04:009:0022;

- земельна ділянка, площею 7,5602 га, кадастровий номер: 3222786500:02:003:0001;

- земельна ділянка, площею 5,7902 га, кадастровий номер: 3222786500:04:009:0023;

- земельна ділянка, площею 14,1894 га, кадастровий номер: НОМЕР_6;

- земельна ділянка, площею 21,1525 га, кадастровий номер: 3222786500:02:010:0011;

- земельна ділянка, площею 6,5296 га, кадастровий номер: 3222786500:05:012:0011;

- земельна ділянка, площею 6,3952 га, кадастровий номер: 3222786500:04:020:0003;

- земельна ділянка, площею 23,9156 га, кадастровий номер: 3222786500:04:002:0005;

- земельна ділянка, площею 24,1985 га, кадастровий номер: 3222786500:05:009:0001;

- земельна ділянка, площею 16,0990 га, кадастровий номер: 3222786500:05:006:0024;

- земельна ділянка, площею 12,3824 га, кадастровий номер: 3222786500:02:006:0011;

- земельна ділянка, площею 19,2163 га, кадастровий номер: 3222786500:04:023:0032;

- земельна ділянка, площею 8,4421 га, кадастровий номер: НОМЕР_5.

11.09.2014 ТОВ Євромирторг здійснив перерахування грошових коштів в сумі 50 000 000,00 грн. з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1 в якості погашення заборгованості перед Банком за спірним Кредитним договором.

Зобов`язання Позивача як іпотекодавця за Договором іпотеки було припинено за заявою Банку, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 14.09.2014 року у зв`язку з припиненням основного зобов`язання. На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучені витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотек.

Постановою правління Національного банку України від 04.12.2014 №782 в ПАТ "Банк "Камбіо" запроваджено тимчасову адміністрацію, а постановою від 27.02.2015 - розпочато з 02.03.2015 процедуру ліквідації банку.

У подальшому, 05.10.2018 на адресу TOB КСК ГРУП від Банку надійшло повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності за вих. №22/2118 від 05.10.2018, а також повідомлення-вимога вих. №22/2115 від 05.10.2018.

У повідомленні, яке підписане уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК КАМБІО Северином Ю. П., вказано, що на виконання п.8 ч.1 ст.48, п.4 ч.2 ст.37, ч.2 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі також по тексту - Закон ) наказом Уповноваженої особи №109 від 18.07.2018, за замістом якого:

1. затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені в п.7 ч.3 ст. 38 Закону, в наступних правочинах:

- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 17.09.2013, посвідчений Клименко С.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1512;

- операції, проведеній 11.09.2014, щодо перерахування ТОВ ЄВРОМИРТОРГ грошових коштів в розмірі 50 000 000,00 грн. з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_1 3 наступним призначенням: погашение кредита согл-но кредитного договора 765/01-2013г. от 17.09.2013г., ход-ва клиента от 20.08.2014г., договора залога имущественных прав .

2. застосовано наслідки нікчемності правочинів, в т.ч. здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином.

У Повідомлені-вимозі Банк вимагає від Позивача та/або Боржника у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги виконати порушені зобов`язання за Кредитним договором на загальну суму 93 758 904,11 грн., в тому числі (прострочена заборгованість по основному боргу - 50 000 000,00 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 43 758 904,11 грн.) та сплатити неустойку.

Крім того, як зазначає Позивач, 25.02.2019 з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що ПАТ Банк Камбіо зареєстрував за собою право іпотеки та звернув стягнення в позасудовому порядку на предмети іпотеки, а саме на земельні ділянки шляхом визнання за Банком права власності. При цьому, Банком було зареєстровано право власності також на земельні ділянки, які були відчужені Позивачем третім особам, а саме: земельну ділянку НОМЕР_5 (власник - ОСОБА_5 ), земельну ділянку НОМЕР_6 (власник - ОСОБА_6 ) та земельну ділянку 3222786500:04:020: 0003 (власник ТОВ Макарленд ).

На підтвердження вказаних обставин позивач надає до суду інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: №157420987, №157420961, №157420925, №157420900, №157421186, №157421179, №157421171, №157421160, №157419355, №157418437, №157417896, № 157417116, № 157416753, №157416227, №157415550, №157413604 від 25.02.2019.

На підставі поданих представником ПАТ БАНК КАМБІО документів, державним реєстратором КП Реєстрація нерухомості Скрипкою Лілією Володимирівною ухваленні рішення:

1) про державну реєстрацію права власності за ПАТ БАНК КАМБІО на земельні ділянки, які були предметом обтяження за спірним Іпотечним договором, саме: індексний номер: 45504280 від 13.02.2019 13:28:25, індексний номер: 45540878 від 15.02.2019 10:30:50, індексний номер: 45503842 від 13.02.2019 13:12:38, індексний номер: 45504012 від 13.02.2019 13:18:48; індексний номер: 45504430 від 13.02.2019 13:33:53; індексний номер: 45542780 від 15.02.2019 11:07:19; індексний номер: 45505663 від 13.02.2019 14:10:34; індексний номер: 45534011 від 14.02.2019 16:59:04; індексний номер: 45543610 від 15.02.2019 11:23:38; індексний номер: 45534216 від 14.02.2019 17:06:47; індексний номер: 45534429 від 14.02.2019 17:15:56; індексний номер: 45534572 від 14.02.2019 17:22:32; індексний номер: 45506235 від 13.02.2019 14:25:39; індексний номер: 45506023 від 13.02.2019 14:19:59; індексний номер: 45505835 від 13.02.2019 14:15:02; індексний номер: 45505448 від 13.02.2019 14:04:31;

2) про припинення права власності ТОВ КСК ГРУП на земельні ділянки, які були предметом обтяження за спірним Іпотечним договором, саме: індексний номер: 45504280 від 13.02.2019 13:30:05; індексний номер: 45540878 від 15.02.2019 10:48:57; індексний номер: 45503842 від 13.02.2019 13:15:17; індексний номер: 45504012 від 13.02.2019 13:23:50; індексний номер: 45504430 від 13.02.2019 13:36:02; індексний номер: 45542780 від 15.02.2019 11:11:28; індексний номер: 45505663 від 13.02.2019 14:11:58; індексний номер: 45534011 від 14.02.2019 17:01:44; індексний номер: 45543610 від 15.02.2019 11:28:04; індексний номер: 45534216 від 14.02.2019 17:09:51; індексний номер: 45534429 від 14.02.2019 17:18:06; індексний номер: 45534572 від 14.02.2019 17:24:04; індексний номер: 45506235 від 13.02.2016 14:26:57; індексний номер: 45506023 від 13.02.2019 14:21:42; індексний номер: 45505835 від 13.02.2019 14:16:04; індексний номер: 45505448 від 13.02.2019 14:07:08;

3) про державну реєстрацію іпотеки за ПАТ БАНК КАМБІО на земельні ділянки, які були предметом обтяження за спірним Іпотечним договором, саме: індексний номер: 45434342 від 08.02.2019 12:46:34; індексний номер: 45502525 від 13.02.2019 12:29:30; індексний номер: 45420663 від 07.02.2019 17:25:12; індексний номер: 45433873 від 08.02.2019 12:34:15; індексний номер: 45434638 від 08.02.2019 12:54:32; індексний номер: 45501323 від 13.02.2019 11:53:30; індексний номер: 45435540 від 08.02.2019 13:22:54; індексний номер: 45435798 від 08.02.2019 13:30:21; індексний номер: 45500118 від 13.02.2019 11:26:31; індексний номер: 45436157 від 08.02.2019 13:40:56; індексний номер: 45436382 від 08.02.2019 13:47:57; індексний номер: 45436658 від 08.02.2019 13:54:59; індексний номер: 45436963 від 08.02.2019 14:03:47; індексний номер: 45437424 від 08.02.2019 14:15:00; індексний номер: 45432852 від 08.02.2019 12:06:31; індексний номер: 45434903 від 08.02.2019 13:02:33;

4) про державну реєстрацію обтяжень (заборона на відчуження нерухомого майна) на користь ПАТ БАНК КАМБІО на земельні ділянки, а саме: індексний номер: 45440813 від 08.02.2019 15:32:30; індексний номер: 45502274 від 13.02.2019 12:22:30; індексний номер: 45441400 від 08.02.2019 15:47:45; індексний номер: 45441050 від 08.02.2019 15:38:29; індексний номер: 45440536 від 08.02.2019 15:26:01; індексний номер: 45501095 від 13.02.2019 11:47:35; індексний номер: 45440276 від 08.02.2019 15:19:48; індексний номер: 45440031 від 08.02.2019 15:14:02; індексний номер: 45499779 від 13.02.2019 11:19:14; індексний номер: 45439822 від 08.02.2019 15:08:18; індексний номер: 45439508 від 08.02.2019 15:01:18; індексний номер: 45439041 від 08.02.2019 14:51:10; індексний номер: 45438833 від 08.02.2019 14:46:52; індексний номер: 45438569 від 08.02.2019 14:40:56; індексний номер: 45438232 від 08.02.2019 14:33:55; індексний номер: 45535255 від 14.02.2019 18:01:25.

Не погоджуючись із такими діями Банку, ТОВ КСК Груп звернувся із даним позовом до суду в межах якого просить суд визнати зобов`язання між ТОВ "Євромирторг" та ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором №765/01-2013 від 17.09.2013 повністю припиненими шляхом їх повного належного виконання на підставі ст.599 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України; визнати відсутність у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Євромирторг" у зобов`язаннях за кредитним договором №765/01-2013 від 17.09.2013 з наступними додатковими угодами до нього, визнати відсутність у ПАТ "Банк Камбіо" права іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "КСК ГРУП" і ПАТ "Банк Камбіо", посвідчений 17.09.2013 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Киева Клименко С.Ю. за реєстраційним №1512, а також скасувати державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, скасувати припинення права власності ТОВ КСК Груп , скасувати державну реєстрацію іпотеки за ПАТ Банк Камбіо .

У свою чергу відповідач, не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, вказує на наявність наказу Уповноваженої особи №109 від 18.07.2018, яким застосовано наслідки нікчемності правочинів, в т.ч. здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином, а тому у Банку наявні підстави звертати стягнення в позасудовому порядку на предмети іпотеки шляхом визнання права власності на земельні ділянки за Банком.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Укладений між Банком та ТОВ Євромирторг кредитний договір № 765/01-2013 від 17.09.2013 за своєю правовою природою є кредитним договором, до положень якого також застосовуються приписи Цивільного кодексу України щодо позики.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Судом вставлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.09.2014 ТОВ Євромирторг здійснив перерахування грошових коштів в сумі 50 000 000,00 грн. з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1 в якості погашення заборгованості перед Банком за спірним Кредитним договором. Вказана обставина в межах розгляду цієї справи сторонами не спростована.

Разом з тим, як встановлено судом вище, постановою правління Національного банку України від 04.12.2014 № 782 в ПАТ "Банк "Камбіо" запроваджено тимчасову адміністрацію, а постановою від 27.02.2015 - розпочато з 02.03.2015 процедуру ліквідації банку.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон). При цьому, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, тому даний Закон підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин в співвідношенні з іншими законодавчими актами, що також випливає з пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Згідно пункту 16 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах (пункт 6 статті 2 Закону).

Статтею 36 Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Як вказано позивачем та не спростовано відповідачем, наказом Уповноваженої особи №109 від 18.07.2018, ухвалено:

1. затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені в п. 7 ч. З ст. 38 Закону, в наступних правочинах:

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Приписами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16 правового висновку: "Накази (рішення) уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов`язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК України та частина 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий наказ."

Доводи Банку про те, що дія з перерахування грошових коштів третьою особою-1 на рахунок відповідача є правочином, не відповідають наведеному в законі визначенні правочину, оскільки за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх складових елементів правочину.

Відтак, до цієї операції не можуть бути застосовані норми закону, що регулюють питання недійсності правочину, а саме статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст.38 Закону Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 7 ч.3 ст.38 Закону передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Водночас, із матеріалів справи не вбачається здійснення Банком платежів чи передача іншого майна позивачу чи третій особі-1, оскільки банк виконував договірне списання грошових коштів, що належать вказаним особам, з їх рахунків у рахунок погашення заборгованості ТОВ Євромирторг перед Банком, що навпаки не свідчить про направленість таких дій на зменшення розміру капіталу банку.

Також, відсутні жодні докази, яким саме чином здійснення платежу третьою особою-1 щодо повернення кредитних коштів 11.09.2014 вплинуло на платоспроможність Банку, або неможливість часткового чи повного виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, та не наведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням спірних правочинів та ухваленням постанови Правління НБУ про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних, що визначено ознаками нікчемності на підставі п.2 ч.3 ст.38 Закону.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відсутність обставин, які доводять, що транзакція з перерахування грошових коштів в якості повернення кредиту за своєю правовою природою є правочином, який передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, у зв`язку з чим правові підстави для визначення транзакції як нікчемного правочину відсутні.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, внаслідок перерахування ТОВ Євромирторг грошових коштів 11.09.2014 заборгованість третьої особи-1 перед Банком за кредитним договором була погашена повністю, а відтак відповідні правовідносини за цим договором між вказаними сторонами є припиненими.

При цьому, на момент погашення 11.09.2014 третьою особою-1 кредитного зобов`язання, передбачені Законом заборони не поширювалися на спірні правовідносини сторін, оскільки відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних лише постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 №782.

Посилання Відповідача, в даному випадку, як на підставу наявності заборони на вчинення спірних правочинів на те, що 19.08.2014 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 510/БТ "Про встановлення режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора", судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.4 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, Національний банк має право встановити особливий режим контролю за діяльністю банку й усуненням ним допущених порушень, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку (далі - особливий режим контролю).

Постановою №510/БТ було, зокрема, заборонено ПАТ "Банк Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України, у зв`язку з цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк Камбіо", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

При цьому зазначена постанова не є нормативно-правовим актом, не була офіційно оприлюднена та не доводилася до відома вкладників і позичальників, доказів протилежного Відповідачем подано не було.

Відтак, станом на час здійснення розрахунків за Кредитним договором, ТОВ Євромирторг не було та не могло бути обізнане щодо наявності застережень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ.

Відповідно до п.1.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22 (у редакції, чинній на момент здійснення погашення заборгованості за Кредитним договором) доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Згідно з п.1.12 Інструкції банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов`язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Однак, жодних повідомлень щодо неможливості виконання договірного списання грошових коштів до третьої особи-1 від Банку не надходило. При цьому, проведення банком відповідних платежів підтвердило наявність на рахунках платників необхідної суми коштів.

Згідно ч.1, 2 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

За змістом ч. 1,2 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття "власність", яке міститься в ч.1 ст.1 Першого протоколу, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі й не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", а відтак - як "власність" для цілей указаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Першого протоколу ( справа Broniowski v. Poland, заява № 31443/96, пар. 98).

Отже, визнання Уповноваженою особою нікчемними правочини, на підставі яких припинилося зобов`язання третьої особи-1 перед Банком, після спливу майже 4 років та відновлення заборгованості останнього за Кредитним договором та нарахування процентів за прострочення виконання зобов`язання має наслідком посягання на мирне розпорядження майном - грошовими коштами.

При цьому, не дотримується принцип правової визначеності як елементу конституційного принципу верховенства права. Так, третя особа-1 законно очікувала на припинення її зобов`язань за Кредитним договором внаслідок повного погашення заборгованості, що не ставилося під сумнів упродовж декілька років.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Cуд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у п.п.4.1. п.4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив наступне:

"Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави."

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року.

Відповідно до п.п.41, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є "заборона свавілля", який означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі №912/555/17 від 09.02.2018.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб`єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов`язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України).

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (підпункт 5.4. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005).

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання зобов`язань за кредитним договором від 17.09.2013 припиненими на підставі статті 599 Цивільного кодексу України.

Одночасно, як вже було зазначено судом вище, в межах підготовчого провадження учасниками справи не було висловлено жодного сумніву щодо автентичності Кредитного договору, а також не було зазначено про існування будь-яких додаткових угод до нього.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачем та ТОВ Євромирторг вчинені всі передбачені чинним законодавством дії, спрямовані на відновлення свого порушеного права, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо прав кредитора за кредитним договором №765/01-2013 від 17.09.2013 спрямована на відновлення його порушених прав, а отже обраний спосіб захисту в будь-якому випадку є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, положеннями статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон про іпотеку) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника за основним зобов`язанням на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки поширюються норми параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 цього Закону встановлено підстави припинення іпотеки.

Також, згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законом України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом (стаття 17). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 09.09.2015 у справі № 6-939цс15.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність підстав визнання зобов`язань за спірним кредитним договором припиненими на підставі статті 599 Цивільного кодексу України, вимога позивача про визнання відсутнім у Банку права іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним в забезпечення спірного кредитного договору, підлягає задоволенню, оскільки є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такий висновок суду також ґрунтується на тому, що іпотека, як забезпечувальне зобов`язання, за іпотечним договором від 17.09.2013 за реєстровим №1512 є припиненою.

Разом з тим, вимоги позивача про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо державної реєстрації права власності за ПАТ БАНК КАМБІО на земельні ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо припинення права власності TOB КСК ГРУП на земельні ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо державної реєстрації іпотеки за ПАТ БАНК КАМБІО на земельні ділянки та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо державної реєстрації обтяжень на користь ПАТ БАНК КАМБІО на земельні ділянки підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" та Порядком Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі - Порядок, який був чинний на час прийняття спірного рішення).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна. Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діє два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація права власності та інших речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, обраним заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник). Нотаріус проводить державну реєстрацію прав: реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).

Згідно приписів статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна.

У відповідності до п.27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Пунктом 34 Порядку, встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

4) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

5) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої у Державному реєстрі прав заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки є обов`язковим звіт про оцінку предмета іпотеки. Відповідачем до матеріалів справи не було дано належної копії Звіту про оцінку вартості іпотечного майна.

Водночас, суд зауважує, що недотримання відповідачем порядку реєстрації за собою права власності на іпотечне майно (земельні ділянки) не спростовує встановлений судом факт відсутності у Банку права іпотекодержателя за іпотечним договором від 17.09.2013 за реєстровим №1512.

Вказані обставини та факти за своїм матеріально-правовим змістом підтверджують те, що Банк поза волею власника (ТОВ КСК Груп ) зловживаючи правом іпотекодержателя, яке у відповідача було відсутнє, вчинив дії спрямовані на безпідставне відчуження майна.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на той факт, що станом на момент здійснення державної реєстрації права власності на земельні ділянки - деякі земельні ділянки вже вибули із власності позивача.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так суд не бере до уваги наданий позивачем висновок експерта №29/19 від 19.03.2019, оскільки вказаний висновок не є належним доказом на спростування або підтвердження встановлених судом обставиин.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, Банком належними та допустимим доказами не спростовано обставин покладених позивачем в основу матеріально-правових вимог у межах цього позову.

Разом з тим, інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати зобов`язання між Товариством з обмеженою відповідальністю СВРОМИРТОРГ (83086, Донецька обл., місто Донецьк, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 51А, офіс 1103, код ЄДРПОУ 38033980) та ПАТ БАНК КАМБІО (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) за кредитним договором №765/01- 2013 від 17.09.2013 року (з наступними додатковими угодами до нього) припиненими повністю.

3. Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) права кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОМИРТОРГ (83086, Донецька обл., місто Донецьк, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 51А, офіс 1103, код ЄДРПОУ 38033980) у зобов`язаннях за кредитним договором №765/01-2013 від 17.09.2013 з наступними додатковими угодами до нього.

4. Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) права іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю КСК ГРУП (08062, Київська область, Макарівський район, с.Пашківка, вул.Леніна, 2-А, код ЄДРПОУ 34894447) та Публічним акціонерним товариством БАНК КАМБІО (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700), посвідченим 17.09.2013 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Клименко С. Ю. за реєстраційним №1512.

5. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації права власності за ПАТ БАНК КАМБІО (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) на земельні ділянки, а саме:

Номер запису 30271639 від 11.02.2019 номер 3222786500:05:006:0024;

Номер запису 30306681 від 13.02.2019 номер НОМЕР_5;

Номер запису 30271239 від 11.02.2019 номер 3222786500:04:023:0032;

Номер запису 30271486 від 11.02.2019 номер 3222786500:02:006:0011;

Номер запису 30271828 від 11.02.2019 номер 3222786500:05:009:0001;

Номер запису 30307831 від 13.02.2019 номер 3222786500:04:020:0003;

Номер запису 30272946 від 11.02.2019 номер 3222786500:05:012:0011;

Номер запису 30299604 від 11.02.2019 номер 3222786500:02:010:0011;

Номер запису 30308669 від 13.02.2019 номер НОМЕР_6;

Номер запису 30299782 від 11.02.2019 номер 3222786500:04:009:0023;

Номер запису 30299965 від 11.02.2019 номер 3222786500:02:003:0001;

Номер запису 30300075 від 11.02.2019 номер 3222786500:04:009:0022;

Номер запису 30273438 від 11.02.2019 номер 3222786500:02:003:0002;

Номер запису 30273264 від 11.02.2019 номер 3222786500:02:007:0019;

Номер запису 30273070 від 11.02.2019 номер 3222786500:02:008:0019;

Номер запису 30272792 від 11.02.2019 13:01:25 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:002:0005.

6. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо припинення права власності TOB КСК ГРУП (08062, Київська область, Макарівський район, с.Пашківка, вул.Леніна, 2-А, код ЄДРПОУ 34894447) на земельні ділянки, а саме:

Номер запису 2531793 від 11.02.2019 14:22:14 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:006:0024;

Номер запису 10774005 від 13.02.2019 12:10:51 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:006:0024;?

Номер запису 2531813 від 11.02.2019 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:023:0032;

Номер запису 2531818 від 11.02.2019 14:46:30 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:006:0011;

Номер запису 2531757 від 11.02.2019 13:32:37 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:009:0001;

Номер запису 18793807 від 13.02.2019 12:04:45 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:020:0003;

Номер запису 2531691 від 11.02.2019 12:43:45 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:012:0011;

Номер запису 2531667 від 11.02.2019 11:34:57 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:010:0011;

Номер запису 24443322 від 13.02.2019 11:38:21 щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_6;

Номер запису 2531572 від 11.02.2019 11:27:18 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:009:0023;

Номер запису 2531512 від 11.02.2019 11:20:09 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:003:0001;

Номер запису 2531356 від 11.02.2019 11:10:11 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:009:0022;

Номер запису 2531237 від 11.02.2019 10:58:43 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:003:0002;

Номер запису 2531052 від 11.02.2019 10:37:53 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:007:0019

Номер запису 2530763 від 11.02.2019 10:26:36 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:008:0019;

Номер запису 2531733 дата, час державної реєстрації: 11.02.2019 13:01:25 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:002:0005.

7. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації іпотеки за ПАТ БАНК КАМБІО (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) на земельні ділянки, а саме:

Номер запису 30207071 від 07.02.2019 17:3:46 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:006:0024;

Номер запису 30269939 від 13.02.2019 12:26:36 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:006:0024;

Номер запису 30194967 від 07.02.2019 17:10:40 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:023:0032;

Номер запису 30206781 від 07.02.2019 17:07:33 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:006:0011;

Номер запису 30207361 від 07.02.2019 17:00:10 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:009:0001;

Номер запису 30268843 від 13.02.2019 11:51:07 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:020:0003;

Номер запис 30208203 від 07.02.2019 16:48:16 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:012:0011;

Номер запис 30208439 від 07.02.2019 16:44:05 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:010:0011;

Номер запису 30267761 від 13.02.2019 11:24:17 щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_6;

Номер запису 30208766 від 07.02.2019 16:36:15 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:009:0023;

Номер запису 30208979 від 07.02.2019 16:30:05 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:003:0001;

Номер запису 30209230 від 07.02.2019 15:51:57 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:009:0022;

Номер запису 30209630 від 07.02.2019 15:46:42 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:003:0002;

Номер запису 30209904 від 07.02.2019 15:41:35 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:007:0019;

Номер запису 30205617 від 07.02.2019 15:31:58 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:008:0019;

Номер запису 30207643 дата, час державної реєстрації: 16:56:33 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:002:0005.

8. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації обтяжень на користь ПАТ БАНК КАМБІО (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) на земельні ділянки, а саме:

Номер запису 30212960 від 08.02.2019 11:29:29 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:006:0024;

Номер запису 30269706 від 13.02.2019 12:19:43 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:006:0024;

Номер запису 30213524 від 08.02.2019 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:023:0032;

Номер запису 30213177 від 08.02.2019 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:006:0011;

Номер запису 30212680 від 08.02.2019 11:27:48 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:009:0001;

Номер запису 30268571 від 13.02.2019 11:44:16 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:020:0003;

Номер запису 30212475 від 08.02.2019 від 11:20:14 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:05:012:0011;

Номер запису 30212248 від 08.02.2019 11:16:43 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:010:0011;

Номер запису 30267283 від 13.02.2019 11:07:31 щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_6;

Номер запису 30212034 від 08.02.2019 11:12:40 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:009:0023;

Номер запису 30211728 від 08.02.2019 11:10:21 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:003:0001;

Номер запису 30211312 від 08.02.2019 11:07:21 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:009:0022;

Номер запису 30211133 від 08.02.2019 11:00:50 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:003:0002;

Номер запису 30210876 від 08.02.2019 10:57:31 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:007:0019;

Номер запису 30210627 від 08.02.2019 10:52:52 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:02:008:0019;

Номер запису 30300684 дата, час державної реєстрації 08.02.2019 11:25:185 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222786500:04:002:0005.

9. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" (08062, Київська область, Макарівський район, с.Пашківка, вул.Леніна, 2-А, код ЄДРПОУ 34894447) 12 970 (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн 00 коп судових витрат.

10. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 03.06.2019

Суддя О.Є.Блажівська


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	22.05.2019
Оприлюднено	04.06.2019
Номер документу	82129615
Судочинство	Господарське

Могил С.К.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.05.2019 по справі 911/2711/18ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —911/2711/18

Рішення
від 22.05.2019 по справі 911/2711/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА