Рішення

від 23.05.2019 по справі 916/318/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/318/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників:

позивача: адвокат Каракоця О.Р.;

відповідача: адвокат Фомічов І.О.;

третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/318/19

за позовом: акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, 1, м. Київ, 01001)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Сі Компані" (офіс 7, буд. 16/2, ж/масив "Ульянівка" масив "Райдужний", с. Лиманка, Овідіопольський район, Одеська обл., 65496)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ-Газ-Сервіс" (буд. № 13-б, вул. Хантадзе, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001)

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Сі Компані" (надалі - ТОВ "Дельта Сі Компані") в якому просить суд визнати недійсною банківську гарантію №G0918/3500 від 28.09.2018р., видану АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в забезпечення зобов`язань ТОВ "Дельта Сі Компані" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ-Газ-Сервіс" (надалі - ТОВ "ЧГС").

Позов обґрунтований тим, що начальник відділення "Вузівське" філії "Южне ГРУ" АТ КБ "ПРИВАТБАНК" підписав та видав спірну банківську гарантію без достатніх на те підстав й наступне схвалення даного правочину від імені АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в наступному не відбувалося через його неприйняття юридичною особою. Отже, позивач вважає, що є всі підстави вважати банківську гарантію № G0918/3500 від 28.09.2018р., видану від його імені підписантом з перевищенням своїх повноважень, недійсною на підставі вимог, встановлених ст. 203, ч.1 ст. 215 та ст. 237 ЦК України.

Також позивачем разом із позовом було заявлено клопотання про проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції.

14.02.2019р. ухвалою Господарського суду позовну заяву (вх.№332/19 від 11.02.2019р.) було прийнято до розгляду, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання було призначено на 07.03.2019р. Також цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ТОВ "ЧГС" та задоволено клопотання позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, доручено Господарському суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції підготовчого засідання, призначеного судом на 07.03.2019р.

21.02.2019р. розпорядженням керівника апарата суду за №89, у зв`язку з перебуванням судді Петренко Н.Д. з 20.02.2019р. на тривалому лікарняному (відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами) та з метою запобігання порушення строків розгляду справи, було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/318/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2019р. справу № 916/318/19 було передано на розгляд судді Цісельському О.В.

01.03.2019р. ухвалою Господарського суду справу було прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В. та підготовче засідання було призначено на 19.03.2019р.

21.03.2019р. ухвалою Господарського суду, у зв`язку із перебуванням судді Цісельського О.В. з 19.03.2019р. по 19.03.2019р. включно у відряджені, підготовче засідання було призначено на 26.03.2019р.

21.03.2019р. від позивача на адресу Господарського суду надійшло клопотання (вх.№2-1307/19) про проведення судових засідань в режимі відеоконференцій, яке судом було задоволено.

26.03.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5855/19), в якому він проти позову заперечував, свою позицію обґрунтував наступним.

Як зазначив відповідач у відзиві, 28.09.2018р., в день надання йому банківської гарантії №G0918/3500, з його рахунка на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було сплачено комісію за надання банківської гарантії.

Окрім того, відповідач вказує, що 24.10.2018р. за №Е35.0.0.0./4-389 на адресу відповідача був направлений за підписом заступника директора департаменту документальних та вексельних операцій АТ КБ "ПРИВАТБАНК" лист, в якому відповідача було повідомлено, що 23.10.2018р. до Банку надійшла вимога платежу від ТОВ "ЧГС" на суму 900 000 грн за спірною банківською гарантією. В листі Банку було зазначено, що відповідач зобов`язаний сплатити суму гарантії або сплатити відсотки у випадку виплати гарантії Банком бенефіциару.

Крім того, 06.11.2018р. Банк знову направив відповідачу лист №Е35.0.0.0./4-405, в якому зазначив, що від ТОВ"ЧГС" надійшла вимога щодо сплати за бланковою гарантією №G0918/3500 від 28.09.2018р. (строком дії до 14.01.2019р. включно) суми 900 000 грн, а також повідомив відповідача про те, що вимога ТОВ"ЧГС" може бути задоволена, оскільки отримана вимога повністю відповідає вимогам гарантії та наполягав у сплаті відповідачем необхідних платежів.

Отже, відповідач вважає, що відповідно до приписів ст. 72 Закону України "Про акціонерні товариства", яким встановлено, що значний правочин, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, відповідач вважає, що прийняттям та не поверненням відповідачу комісії за видачу банківської гарантії, відбулося схвалення Банком дій начальника відділення "Вузівське" філії "Южне ГРУ" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", який підписав та видав спірну банківську гарантію.

Також, разом із відзивом, відповідач надав суду заяву (вх.№2-1368/19) про витребування у позивача виписки за рахунком ТОВ "Дельта Сі Компані" за №260003054350596 (відкритим у позивача) за період з 28.09.2018р. по 26.03.2019р.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.03.2019р. судом було відмовлено відповідачу у задоволені заяви про витребування доказів, оскільки відповідач не навів суду належних та допустимих доказів неможливості надати виписки по його рахунку, відкритому у позивача, самостійно.

У зв`язку із тим, що Господарським судом м. Києва було відхиллено та скасовано бронь щодо призначення підготовчого засідання на 09.04.2019р. об 14год. 00хв. визначену ухвалою Господарського суду від 26.03.2019р. у програмі "Бронювання систем відеоконференцзв?язку", ухвалою Господарського суду від 03.04.2019р. за погодженням із Господарським судом Київської області було доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання призначеного на 09.04.2019р. в режимі відеоконференції.

05.04.2019р. від відповідача на адресу суду надійшла заява (вх.№6667/19) про залучення доказів, в якій відповідач просив суд долучити до матеріалів справи копію довіреності №13000-К-О від 06.04.2018р., виданої ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" начальнику відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

08.04.2019р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№6910/19), в якій позивач проти позиції, висловленої відповідачем у відзиві на позов заперечує, пояснивши свою позицію наступним.

Як зазначає позивач, відповідно до приписів ч.4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив на позов не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, тощо.

Отже, позивач зазначив, що відповідач не надав жодних заперечень, які б свідчили про його незгоду із викладеним у позові стосовно того, що банківська гарантія підписана та видана її підписантом без достатніх на те повноважень, про що відповідач був обізнаний в силу наявності виключності повноважень голови правління Банку щодо видачі гарантій відповідно до п.10.14. статуту Банку.

Крім того, позивач заперечував проти заявленого відповідачем наступного схвалення оспорюваного правочину з боку Банку, обґрунтовуючи свою незгоду приписами ст.ст.2, 70, 71, 72 Закону України "Про акціонерні товариства" та тим, що згідно з фінансової звітності незалежного аудитора від 31.12.2017р. активи Банку у 2017р. оцінені на загальну суму 254 805 000 грн. Ця інформація є загально доступною і розміщена на офіційному сайті Банку. Відповідач не є інсайдером (афілійованою особою) Банку.

Отже, як вказує позивач, дія положень ст.72 ЗУ "Про акціонерні товариства" не застосовується до правовідносин між позивачем та відповідачем за спірною банківською гарантією, а тому, на думку позивача, заперечення відповідача із посиланням на вищенаведену норму законодавства є необґрунтованими та безпідставними. Крім того позивач зазначає, що він не схвалював правочину за гарантією, адже Банк не здійснював жодних платежів на користь ТОВ "ЧГС" (бенефіціар за гарантією).

11.04.2019р. до суду від відповідача були надані заперечення на відзив (вх.№7243/19) в яких відповідач вказав наступне.

Заперечуючи проти висловлювань позивача щодо того, що відповідачем не було надано у відзиві на позов жодних заперечень, які б свідчили про незгоду відповідача із викладеним у позовній заяві, стосовно того що спірна банківська гарантія підписана та видана посадовою особою Банку без достатніх на те повноважень, про що відповідач був обізнаний в силу наявності виключності повноважень голови правління Банку щодо видачі гарантії відповідно до п.10.14. статуту Банку, відповідач зазначає що зазначене спростовується по-перше, прийняттям Банком оплати комісії за видачу спірної банківської гарантії, по-друге, наявністю довіреності №13000-К-О від 06.04.2018р., виданої ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" начальнику відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", відповідно до п.8 якої начальник відділення мав право, зокрема, укладати договори (договори-заяви, генеральні угоди) про надання банківських гарантій, акредитивів, авалювання векселів та видавати банківські гарантії по Україні, акредитиви по Україні, авалі векселів (підписувати гарантійні листи, акредитиви, авалі на векселях) за умови, що зобов`язання перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК" забезпечені 100% фінансовим (грошовим) покриттям та сума кожного договору, гаранти його листа, акредитиву, авалю векселя не перевищує еквівалент 1 000 000 доларів США у буд-якій валюті за курсом НБУ на дату вчинення відповідного правочину.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на навмисне приховування позивачем наявності довіреності №13000-К-О від 06.04.2018р., виданої ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" начальнику відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

12.04.2019р. від позивача до суду надійшли заперечення проти заяви про доручення доказів (вх.№7313/19), в якій позивач посилаючись на ч.3 ст. 80 ГПК України та на ст.165 ГПК України зазначив, що відповідачем при поданні заяви про залучення доказів по суті надає нові заперечення проти обставин, викладених у позовній заяві, які відповідачем не були надані разом із відзивом на позов й не вказано відповідачем про неможливість подання цих доказів разом із відзивом через недостатність часу для пошуку такого доказу. З огляду на зазначене, позивач просить суд не приймати наданий відповідачем доказ.

В судовому засіданні 23.04.2019р. суд розглянув заперечення позивача проти доручення доказів, наданих відповідачем, проте, в їх задоволені відмовив та зазначив, що оцінка цим доказам буде надана судом під час розгляду справи по суті.

Оскільки в судовому засіданні всі питання, передбачені ст.182 ГПК України були вирішені, ухвалою Господарського суду від 23.04.2019р. підготовче засідання у справі було закрито й розгляд справи по суті було призначено в судовому засіданні в режимі відеоконференції на 02.05.2019р. та доручено Господарському суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції.

Присутній представник позивача надав пояснення, які співпадають із позицією, що викладена у позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.

Натомість представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві, просить в позові відмовити.

Представник третьої особи - ТОВ "ЧГС" в судові засідання не з`являвся. Копії ухвал суду про призначення судових засідань направлялися ТОВ "ЧГС" на адресу: буд. № 13-б, вул. Хантадзе, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001 (саме дана адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) рекомендованими листами з повідомленням про вручення, але поштові відправлення були повернені до суду з відміткою "у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Третя особа не повідомляла суд про зміну її місцезнаходження, копії надсилались судом за адресою третьої особи яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до Господарського суду із відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання", суд вважає, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду про призначення справи до розгляду вважаються врученою третій особі - ТОВ "ЧГС" в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", а отже, третя особа є належно повідомленою про час та місце судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом було з`ясовано всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 23.05.2019р. Господарським судом було закінчено розгляд справи по суті та відповідно до ч. 1 ст.240 ГПК України проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 7 ГПК України встановлює, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до Господарського суду наділені, зокрема, органи місцевого самоврядування, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором на власний розсуд.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази суд зазначає наступне.

В силу приписів ч.1, 5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Так, 28.09.2018 р. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в особі Начальника відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ "АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Шило Є.В. видав ТОВ "Дельта Сі Компані" банківську гарантію №G0918/3500 (надалі - банківська гарантія).

В силу приписів ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківська гарантія є різновидом банківського кредиту, а саме, банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банк має право, зокрема, надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку. Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Нормами ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також: надання гарантій і поручительств та інших зобов`язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі.

Частиною 1 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов`язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

У банківській гарантії №G0918/3500, виданої Банком 28.09.2018р., зазначено що: Банк проінформований про те, що у відповідь на оголошення про проведення торгів згідно тендерної документації, затвердженої рішенням тендерного комітету ТОВ "Чорноморськ-Газ-Сервіс", протокол №1 від 20.09.2018р., на закупівлю: код ДК 021:2015-24440000-0 Добрива різні, Лот № 1 Аміачна селітра, Лот № 2 Гумат калія, ТОВ "Дельта Сі Компані" як учасник надало ТОВ "Чорноморськ-Газ-Сервіс" як Замовнику пропозицію щодо закупівлі код ДК 021:2015-24440000-0 Добрива різні. Лот № 1 Аміачна селітра та що умовами торгів вимагається банківська гарантія.

На цій підставі, Банк бере на себе безвідкличні зобов`язання негайно сплатити ТОВ "Чорноморськ-Газ-Сервіс" суму в розмірі Лот № 1990 000 (гарантовану суму) за першою письмовою вимогою ТОВ "Чорноморськ-Газ-Сервіс" платежу з посиланням на те, що учасник не виконав своїх зобов`язань, передбачених його пропозицією, а саме у разі: відкликання тендерної пропозиції учасником після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються чинними; не підписання учасником, який став переможцем процедури торгів, договору про закупівлю; ненадання переможцем процедури торгів забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення передбачено тендерною документацією.

Така письмова вимога відсилається на адресу Банку. Ця гарантіє є чинною з дати її складання і є дійсною до 14.01.2019р. включно, і будь-яка вимога платежу повинна бути отримана гарантом не пізніше вказаної дати, після настання якої ця гарантія втрачає чинність. Ця гарантія підпадає під дію та тлумачиться у відповідності із законами України.

Відповідно до ст.200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Банківська гарантія №G0918/3500 була підписана 28.09.2018р. начальником відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ "АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Шило Є.В., який діяв на підставі довіреності №1300-К-О від 06.04.2018р.

Частина 1, 3 ст. 237 ЦК України визначає, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом, головою правління АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з 12.02.2018р. по дійсний час є ОСОБА_1 , саме який підписав довіреність №1300 -К-О від 06.04.2018р.

21.05.2018р. наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) № 519 було затверджено Статут акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (нова редакція), який був погоджений НБУ 11.06.2018р.

Як вбачається з абз.4 п.10.5. Статут Банку відповідальність голови правління визначається відповідно до закону.

Крім того, Статутом Банку визначено наступне: голова правління без довіреності діє від імені банку (п.10.8. Статуту); до компетенції голови правління належить, в тому числі: вчиняти від імені Банку правочини та здійснювати всі юридично значимі дії, підписувати документи з урахуванням обмежень, передбачених законодавством та цим статутом (п.п.2 п.10.9. Статуту); видавати від імені Банку довіреності (п.п.4 п.10.9. Статуту); право підпису документів від імені банку без довіреності має голова правління (п.10.12. Статуту).

Стаття 240 ЦК України встановлює, зокрема, що представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до приписів п.10.14. Статуту голова правління не має права передавати іншим членам правління та працівникам Банку такі повноваження: 1) право представляти Банк без доручення/довіреності; 2) право видавати від імені Банку зобов`язання, а саме векселі, поруки, гарантії, майнові поручительства, тощо.

Стаття 244 ЦК України вказує, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 246 ЦК України встановлює, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

06.04.2018р. головою правління Банку у відповідності до повноважень, передбачених п.п.4 п.10.9. Статуту було оформлено та підписано довіреність №1300-К-О, відповідно до якої начальнику відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ "АТ КБ "ПРИВАТБАНК" були надані повноваження на здійснення наступних дій (зокрема):

укладати кредитні договори, договори на придбання майна, майнових прав, інші договори (угоди), шо пов`язані з розміщенням коштів, за якими БАНК приймає зобов`язання в межах суми, встановленої рішенням кредитного комітету Банку, або в межах дуальних повноважень корпоративного бізнесу, МСБ та Напрямку "Ризик-менеджмент";

видавати міжнародні акредитиви, міжнародні банківські гарантії (підписувати гарантійні листи) за умови, шо зобов`язання перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" забезпечені на 100% фінансовим (грошовим) покриттям. Укладати договори (угоди) про відкриття міжнародних документарних акредитивів, міжнародних банківських гарантій під інше забезпечення, ніж 100% фінансове (грошове) покриття або без забезпечення в межах суми, встановленої рішенням кредитного комітету Банку, або в межах дуальних повноважень корпоративного бізнесу, МСБ та Напрямку "Ризик- менеджмент";

під час здійснення заходів щодо погашення проблемної заборгованості у позасудовому та судовому порядку представляти інтереси БАНКУ в усіх органах державної влади й управління (органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, у тому числі в органах Прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Національній поліції України, Служби безпеки України, Державної фіскальної служби, Державної виконавчої служби України тощо), на підприємствах, в організаціях, установах усіх форм власності, перед фізичними особами, а також в місцевих загальних та господарських судах з наданням прав, передбачених законодавством для: перемовника; позивача; заявника; стягувача; відповідача у спорах, що виникли з кредитних правовідносин, включно зі спорами за договорами поруки, застави, іпотеки та інших правочинів, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами; зацікавленої особи, в тому числі третьої особи, включаючи такі права: проводити перемовини щодо позасудового погашення боржниками проблемної заборгованості (у т.ч. щодо отримання від боржника рухомого та нерухомого майна для проведення реалізації з метою погашення проблемної заборгованості); тощо;

представляти інтереси БАНКУ у взаємовідносинах з передачі заставного майна в заклад БАНКУ, для чого йому надається право: приймати майно, що передається в заклад банку; складати та підписувати акти прийому-передачі майна в заклад; доставляти предмет застави за адресою, передбаченою відповідними заставними договорами, як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами; отримувати від клієнтів довіреність на право розпорядження майном, що передане в заклад БАНКУ, в тому числі на своє ім`я. Якщо під час вчинення правочинів за наданими цією довіреністю правами передбачається укладання договорів або підписання інших документів, якими передбачена оплата на користь третьої особи, такі правочини повинні бути вчинені тільки в межах наданих лімітів повноважень, що затверджується наказом, який може бути виданий як в письмовій, так і в електронній формі;

представляти інтереси БАНКУ на процедурі конкурсу на розміщення тимчасово вільних коштів бюджетних організацій на депозитних рахунках в банківських установах;

для виконання представницьких функцій Представнику надаються права на вчинення дій, передбачених чинним законодавством України, зокрема: звертатись за роз`ясненнями щодо документації конкурсу; надавати пропозицію конкурсу; відкликати, вносити зміни та продовжувати дію пропозицій конкурсу; бути присутнім при розкритті пропозицій конкурсу; давати згоду на виправлення арифметичних помилок, виявлених у поданій пропозиції до конкурсу; подавати заявку на участь у конкурсі; подавати скарги щодо порядку здійснення процедури конкурсу, а також мати інші повноваження, необхідні для розгляду комісією конкурсної пропозиції; підписувати зазначені вище документи з використанням іменної печатки; укладати і підписувати від імені ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" договори на розміщення тимчасово вільних коштів бюджетних організацій на депозитних рахунках в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";

укладати договори з надання банківських послуг бюджетним організаціям;

укладати договори (договори-заяви, генеральні угоди) про надання банківських гарантій, акредитивів, авалювання векселів та видавати банківські гарантії по Україні, акредитиви по Україні, авалі векселів (підписувати гарантійні листи, акредитиви, авалі на векселях) за умови, що зобов`язання перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" забезпечені на 100% фінансовим (грошовим) покриттям та сума кожного договору (договору-заяви, генеральної угоди), гарантійного листа, акредитиву, авалю векселя не перевищує еквівалент 1 000 000 (один мільйон) доларів США у будь-якій валюті за курсом Національного банку України на дату вчинення відповідного правочину;

укладати договори (договори-заяви, генеральні угоди) про надання банківських гарантій, акредитивів, авалювання векселів та видавати банківські гарантії по Україні, акредитиви по Україні, авалі векселів (підписувати гарантійні листи, акредитиви, авалі на векселях) під інше забезпечення, ніж 100% фінансове (грошове) покриття або без забезпечення в межах суми, встановленої рішенням кредитного комітету або рішенням правління, або в межах дуальних повноважень Напрямку корпоративного бізнесу чи Напрямку "Малий та середній бізнес" та Напрямку "Ризик-менеджмент";

укладати договори-заяви про надання банківських гарантій та видавати банківські гарантії по Україні (підписувати гарантійні листи) без забезпечення в межах доступного наперед розрахованого ліміту за умови, що сума кожного договору-заяви, гарантійного листа не перевищує еквівалент 1 000 000 (один мільйон) гривень у будь-якій валюті за курсом Національного банку України на дату' вчинення відповідного правочину.

Вищезазначену довіреність видано без права передоручення строком на три роки до 06.04.2021 року.

З метою належного виконання повноважень за Довіреністю ПРЕДСТАВНИК також вправі підписувати, подавати та отримувати будь-які інші відмінні від названих вище документи, які хоч прямо і не зазначені в Довіреності, але передбачені чинним законодавством України та будуть необхідними для повного виконання дорученого.

Крім того, як вбачається з тексту довіреності, при її підписанні головою правління у тексті довіреності також було зазначено, що зміст ст.ст.203 (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину), 214 (Відмова від правочину), 244 (Представництво за довіреністю), 246(Довіреність юридичної особи), 247(Строк довіреності), 248 (Припинення представництва за довіреністю), 249 (Скасування довіреності) ЦК України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину поняття довіреності, її форми, строків, порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та про необхідність негайного повідомлення представника, а також відомих третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, особі, яка підписала довіреність були роз`яснені.

Також, у тексті довіреності голова правління підтвердив, що йому були роз`яснені положення ст.239 (Правові наслідки вчинення правочину представником) ЦК України згідно яким правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Доказів скасування довіреності Довірителем матеріали справи не містять.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів, виниклих між головою правління Банку та начальником відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ "АТ КБ "ПРИВАТБАНК" суд дійшов висновку, що між зазначеними особами виникли правовідносини, які виникають з договору доручення.

За приписами ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

За приписами ч. 1 ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

В силу положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати недійсним правочин, укладений між ним та відповідачем 28.09.2018р., з підстав того, що особа, яка підписала спірну банківську гарантію діяла з перевищенням повноважень, а Банк в наступному цій правочин (з видачі банківської гарантії) не схвалив.

В силу приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом із тим, статтею 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, суд констатує, що матеріалами справи встановлено, по-перше, що начальник відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ "АТ КБ "ПРИВАТБАНК" під час оформлення гарантії №G0918/3500, виданої ТОВ "Дельта Сі Компані" діяв у межах своїх повноважень, передбачених довіреністю №1300-К-О, по-друге, наявні матеріали справи не містять доказів того, що укладений між головою правління та начальником відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ "АТ КБ "ПРИВАТБАНК" договір доручення, на реалізацію якого й була видана довіреність, на підставі якої діяв начальник відділення, визнаний недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку Господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, були створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для надання сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, судом не приймаються в якості належних да допустимих доказів посилання Позивача в якості підстав для визнання банківської гарантії недійсною на те, що голова правління Банку видав довіреність із перевищенням своїх повноважень, передбачених Статутом.

При цьому суд звертає увагу на те, що, по-перше, ці обставини є підставою для визнання дій голови правління незаконними та скасування договору доручення, укладеного між головою правління та начальником відділення, на виконання якого була видана довіреність №1300-К-О, і які не є предметом розгляду цієї справи; по-друге, позивач посилається на порушення головою правління приписів Статуту і в якості доказів надає нову редакцію Статуту Банку, затверджену 21.05.2018р. наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) №519 було затверджено Статут акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (нова редакція), який був погоджений НБУ 11.06.2018р., проте, довіреність головою правління Банку на підставі якої було видано спірну банківську гарантію було видано 06.04.2018р.

Отже, позивачем не надано суду доказів того, що на час видачі довіреності №1300-К-О голова правління Банку діяв з перевищенням повноважень, оскільки матеріали справи не містять редакцію статуту Банку, яка була чинною станом на 06.04.2018р. (дата видачі довіреності).

Також суд не приймає як належне обґрунтування, посилання позивача на ст.241 ЦК України, на яку посилається позивач, в обґрунтування позову, відповідно до якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

В силу приписів ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як встановлено судом, відповідач у своєму відзиві на позов стверджував, проти чого представник позивача не надав обґрунтованих заперечень, що ним за отримання банківської гарантії була сплачена Банку комісія, яка відповідачу повернута не була. На час розгляду справи в суді позивачем суду доказів повернення відповідачу комісії за видачу спірної банківської гарантії не надано.

Інші доводи та посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд під час розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, дослідивши всі обставини справи та наявні в ній докази, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання банківської гарантії №G0918/3500 від 28.09.2018р. недійсною не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними. Доводи позивача, що висвітлені у позові, запереченнях на відзив не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи, а тому суд, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, 1, м. Київ, 01001, код 14360570).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 03.06.2019р.

Суддя О.В. Цісельський