Рішення

від 15.04.2019 по справі 200/1558/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 р. Справа№200/1558/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ГрищенкаЄ.І., при секретарі ВоліковійО.О. за участю:

представника позивача - Серафимова І.М., (ордер серії ДН №000129102),

представника відповідача - Пономарьова А.О. (довіреність від 04.03.2019 р.№ 95)

розглянувши відкритому у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЕНЕРГОІНВЕСТ до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Донецькій області № 0000021410 від 25січня 2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

29.01.2019 р. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЕНЕРГОІНВЕСТ (далі за тестом - Позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі за тестом - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Донецькій області № 0000021410 від 25січня 2019 року про визначення грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 2 730 120,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що згідно наказу Головного управління ДФС у Донецькій області №2298 від 10.12.2018 р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЕНЕРГОІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 32688883) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача за період діяльності з 01 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року та з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року з питань достовірності формування та віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ (код ЄДРПОУ 30341775) за вересень 2017 року (в частині віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у квітні 2018 року) та грудень 2017 року (з урахуванням віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому та квітні 2018 року), за результатами якої 03 січня 2019 року складено акт № 4/05-99-14-10/32688883 (далі за текстом - Акт перевірки), де зазначено про виявлені порушення Позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість до сплати усього у сумі 1 820 080,00 грн., у т.ч. за грудень 2017 року на суму 1 173 598,00 грн., за лютий 2018 року на суму 62 529,00 грн., за квітень 2018 року на суму 583 953,00 грн.

На підставі Акту перевірки Відповідачем 25.01.2019 винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000021410 про грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 730 120,00 грн, з яких 1 820 080,00 грн. основного платежу та 910 040,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач вважає висновки податкового органу про порушення ним податкового законодавства незаконними, оскільки вони суперечать діючому законодавству України, та необґрунтованими, з огляду на те, що перевірка Позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ (код ЄДРПОУ 30341775) за вказаний період вже проводилась у червні 2018 року, а сама перевірки здійснена з грубим порушеннямпроцедури її проведення, що призвело до порушення прав Позивача.

Крім того,в обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що підтверджено фактичним отриманням товарів та послуг, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством. Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентом, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб`єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та порушення норм законодавства його контрагентом не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Ухвалою суду від 04 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

26 лютого 2019 року на електрону адресу суду від Відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому Відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Крім того зазначив, що за наданими документами та даними, наявними в базах даних ДФС, встановлені факти, що доводять нереальність здійснення господарських операцій, зокрема, встановлено факти реалізації товарів та послуг за ланцюгом постачання за відсутності фактичного їх придбання з метою штучного формування податкового кредиту для покупця, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ з ідентифікованим товаром у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення о обіг та/або реального задекларованого виробництва..

Ухвалою суду від 26 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15 квітня 2019 року.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав викладені у позовній заяві обставини та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача підтримав обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ , є юридичною особою, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 266 120 0000 009005, ідентифікаційний код 32688883, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Кірова, 19. Основний вид діяльності за КВЕД33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Як зазначено в Акті перевірки, Позивач з 17.10.2003 зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 326888805640 (том 1 а.с.24-78).

Згідно наданої інформації, що відображена у Акті перевірки від 03.01.2019 р., та пояснень представника, Позивач має цілісний майновий комплекс, розміщений за адресою: Донецька обл., м. Бахмут, вул. Кірова, буд. 19, та дозвільні документи на здійснення господарської діяльності із ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення, а саме:

- Ліцензія АЕ №640001від 27.04.2015 р. видана Державною архітектурною будівельною інспекцією України;

- Ліцензія №19-Л від 04.04.2018 р., видана Державною архітектурною будівельною інспекцією України;

- Дозвіл № 0211.15.14 від 11.03.2015 р.на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Донецькій області №№2298 від 10.12.2018 р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЕНЕРГОІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 32688883) Відповідачем на підставі п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 81, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача за період діяльності з 01 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року та з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року з питань достовірності формування та віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ (код ЄДРПОУ 30341775) за вересень 2017 року (в частині віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у квітні 2018 року) та грудень 2017 року (з урахуванням віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому та квітні 2018 року) (том 1 а.с 79).

За результатами перевірки 03.01.2019 складено акт № 4/05-99-14-10/32688883, де зазначено про виявлені порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість до сплати усього у сумі 1 820 080,00 грн., у т.ч. за грудень 2017 року на суму 1 173 598,00 грн., за лютий 2018 року на суму 62 529,00 грн., за квітень 2018 року на суму 583 953,00 грн. (том 1 а.с. 24-78).

При цьому, висновкиконтролюючого органу в Акті перевірки про порушення Позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що фінансово-господарська діяльність ТОВ ЕНЕРГОІНВЕСТ здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ (код ЄДРПОУ 30341775) не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє Позивача права на формування податкового кредиту.

На підставі Акту перевірки Відповідачем 25.01.2019 винесене податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000021410 про грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 730 120,00 грн, з яких 1 820 080,00 грн. основного платежу та 910 040,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 20).

Вирішуючи питання про правомірність формування ТОВ ЕНЕРГОІНВЕСТ податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником з ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ (код ЄДРПОУ 30341775) за період діяльності з 01 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року та з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року з питань достовірності формування та віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ (код ЄДРПОУ 30341775) за вересень 2017 року (в частині віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у квітні 2018 року) та грудень 2017 року (з урахуванням віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому та квітні 2018 року), суд виходить з такого.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 ПК України.

Згідно пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні . Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також, відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України та іншого законодавства вбачається, що формування податкового кредиту ставиться в залежність від наявності належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних, а також наявності первинних документів, та не залежить від стану контрагента у податкових органах або його місцезнаходження, або будь яких інших припущеннях.

Судом встановлено, що Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ за період вересень 2017 року (в частині віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у квітні 2018 року) та грудень 2017 року (з урахуванням віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому та квітні 2018 року)

Так, 03 січня 2017 року між ТОВ ЕНЕРГОІНВЕСТ та ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ укладено договір поставки матеріалів №б/н, асортимент, кількість, ціна та інші відомості матеріалів визначається у Специфікаціях. До вказаного договору між сторонами були укладені Додаткові угоди на постачання матеріалів № 1 від 03 січня 2017 року та № 2 від 03 січня 2017 року(том 4, а.с. 148- 155).

На підтвердження реального здійснення господарської операції з постачання товарів на підставі умов договору №б/н від 03.01.2017 року Позивачем надані наступні первинні документи: договір, специфікація, видаткові накладні, податкові накладні.

Відповідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Матеріали Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити Матеріали, у відповідності до умов цього Договору.

Відповідно до умов Договору ціна, кількість, асортименти, строки поставки товару оговорюються в додатках (специфікаціях) до даного Договору, які узгоджуються й підписуються обома сторонами попередньо, додаються до даного Договору і є його невід`ємною частиною.

На підтвердження виконання умов договору Позивачем до матеріалів справи надано:

- Специфікацію № 4 від 01 грудня 2017 року, за умовами якої постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, а саме бетон жаростійкий, дріт зварювальний легований, електроди, пароніт, тощо, на загальну суму 4 544 486,36 грн.;

- платіжні доручення, що підтверджують оплату за договором поставки № 2291 від 01 грудня 2017 року на суму 32 654,88 грн., № 763 від 01 грудня 2017 року на суму 140 000,00 грн.;

- видаткові накладні від 19 грудня 2017 року № 300 та від 26 грудня 2017 року № 301 № 302 № 304, № 305, № 308, № 309;

- податкові накладні від 26 грудня 2017 року № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29.

Відповідно до укладеної Специфікації до Договору поставки матеріалів №б/н від 03.01.2017 р., умови поставки товару визначаються як Поставка зі сплатою мита ( DDР) склад покупця.

Згідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010 Термін поставка зі сплатою мита ( DDР) означає, означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.. При цьому, продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Умовами Договору поставки матеріалів №б/н від 03.01.2017 р. не передбачено обов`язку ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ (Постачальника) надати ТОВ ЕНЕРГОІНВЕСТ (Покупцю) складену товарно-транспортну накладну.

Суд зауважує, що не приймає посилання Відповідача на відсутність у договорі поставки інформації щодо асортименту, кількості та ціни товару, оскільки вказані відомості відображені у наданій Специфікації № 4, яка є додатком до вказаного Договору та є його невід`ємною частиною.

Також, 01 липня 2016 року між ТОВ ЕНЕРГОІНВЕСТ та ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ був укладений Договір поставки основних засобів №б/н. Згідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Основні засоби Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити Основні засоби, у відповідності до умов цього Договору. Крім того, відповідно до умов вищезазначеного Договору, асортимент, кількість, ціна та інші відомості яких визначаються у Специфікаціях, які узгоджуються й підписуються обома сторонами попередньо, додаються до даного Договору і є його невід`ємною частиною.

До вказаного договору між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 від 01 липня 2016 року на постачання основних засобів.

На підтвердження виконання умов Договорупоставки основних засобів №б/н від 01.07.2016 за перевіряємий період Позивачем до матеріалів справи надано:

- специфікацію № 3/1 від 01 грудня 2017 року, за умовами якої постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити наступні товари: установка ошипувальнаУБШ-2, електрична піч колпакового типу ЕПУГ № 2, установку автоматичної приварки шипів на загальну суму 323 674,44 грн.;

- видаткові накладні від 01 грудня 2017 року № 274, № 275, № 276;

- податкові накладні від 01 грудня 2017 року № 1, № 2, № 3,

- платіжне доручення № 766 від 01 грудня 2017 року на суму 748 480,96 грн.

Також на підтвердження факту прийняття та введення в експлуатацію основних засобів позивачем надано наказ № 194/15 від 02 грудня 2017 року, акти приймання-передачі від 02 грудня 2017 року, інвентарні картки обліку основних засобів від 02 грудня 2017 року.

Відповідно до укладеної Специфікації до Договору поставки основних засобів від 01.07.2016 р., умови поставки товару визначаються як Поставка без сплати мита ( DDР) склад покупця.

Згідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010 Термін поставка зі сплатою мита ( DDР) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. При цьому, продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Умовами Договору поставки основних засобів від 01.07.2016 р.не передбачено обов`язку ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ (Постачальника) надати ТОВ ЕНЕРГОІНВЕСТ (Покупцю) складену товарно-транспортну накладну.

Безпідставними є посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення ТМЦ, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом відсутності факту придбання товарів чи послуг. Натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

При цьому, слід зауважити, що наданими Позивачем актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02 грудня 2017 року вбачається, що поставка Основних засобів здійснюється без фізичного переміщення обладнання, тобто місце знаходження збігається з місцем отримання товару за адресою Покупця, оскільки будівлі є власністю Позивача на підставі Договору купівлі-продажу від 03.11.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим №13424.

Між ТОВ ЕНЕРГОІНВЕСТ (Замовник) та ТОВ ДОНЕЦЬЕНЕРГОРЕМОНТ (Підрядник) 30 березня 2017 року були укладені Договір підряду № 11-17 та Договір підряду № 13-17.

Згідно договору №11-17 підрядник бере на себе зобов`язання виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті ДТЕК Кривірізька ИЕС за адресою: Дніпротпетровська обл., м. Зеленодольськ, пл. Енергетиків, 1. Роботи виконувались в рамках реалізації Замовником умов договору на виконання монтажних робіт котлоагрегату енергоблоку № 1 ДТЕК Криворізька ТЕС.

На підтвердження виконання умов договору № 11-17 позивачем було надано:

- акти прийому виконаних робіт від 29 грудня 2017 року № 20, № 21 та № 22;

- платіжні доручення від 01 грудня 2017 року № 2292 на суму 316 000,00 грн., № 2305 від 04 грудня 2017 року на суму 400 000,00 грн., № 2510 від 20 грудня 2017 року на суму 3 000 000,00 грн.,

- податкові накладні від 29 грудня 2017 року № 15, № 15, № 17, № 18 та № 19.

Згідно договору № 13-17 підрядник бере на себе зобов`язання виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті ДТЕК Бурштинська ТЕС за адресою: Івано-Франківська обл., м. Бурштин, пл. Енергетиків, 1. Роботи виконуються в рамках реалізації замовником умов договору на реконструкцію котлоагрегату ТП-100АТКЗ та допоміжного обладнання енергоблоку №10 ДЬЕК БурштинськаТЕС.

На підтвердження виконання умов договору № 13-17 позивачем було надано:

- акти прийому виконаних робіт від 08 вересня 2017 року № 13, від 26 грудня 2017 року № 1, № 2, № 3;

- платіжні доручення № 2522 від 21 грудня 2017 року на суму 140 000,00 грн., № 2521 від 21 грудня 2017 року на суму 4 000 000,00 грн.;

- податкові накладні від 08 вересня 2017 року № 6 від 26 грудня 2017 року № 30, № 31, № 32.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт наявності у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту, а також всіх необхідні первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт отримання та подальшого використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, поставлених за договором з контрагентом позивача. Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій згідно вищевикладених договорів та первинних документів.

При цьому, суд не приймає доводів Відповідача, стосовно не підтвердження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, так само як і відсутність у контрагенту матеріально-технічних та трудових ресурсів, оскільки вони не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними.

Вказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року по справі № 826/17796/16.

Суд звертає увагу, що документами, які підтверджують право платника податку на податковий кредит є належним чином оформлені податкові накладні.

Приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і борів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 вищезазначеного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши матеріалі справи судом встановлено, що документи первинної бухгалтерської звітності надані Позивачу його контрагентами оформлені відповідно до вимог законодавства.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Таким чином, первинні документи (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні та податкові накладні, платіжні доручення), надані позивачем для визначення суми податкового кредиту звітних (податкових) періодів, відповідають вимогам Закону № 996-ХІV та Податкового кодексу України, а від так, є належними та допустимими доказами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на податковий кредит.

Також, слід зазначити, що законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд вважає, що порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентом позивача породжує негативні наслідки саме для цього підприємства і не може впливати на право позивача формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини підтвердив у рішенні від 18.03.2010 у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.

Отже, контролюючий орган прийшов до помилкового висновку про те, що господарські операції по взаємовідносинам між Позивачем та ТОВ ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ (код ЄДРПОУ 30341775), не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість.

Вказане призвело до помилкового винесення податкового повідомлення-рішення, яким протиправно збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 820 080,00 грн. основного платежу та 910 040,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року № 0000021410 яким визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 2 730 120 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 1 820 080 грн. та штрафними санкціями - 910 040 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 32688883) судовий збір у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнати 15 квітня 2019 року.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.