Ухвала

від 17.05.2019 по справі 335/5374/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/5374/19 2-з/335/61/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Пиф про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф на його користь заборгованість за договором позики від 21.07.2012 року в розмірі 69 101 доларів США та 10 центів та сплачені понесені судові витрати.

В якості забезпечення вказаного позову, ОСОБА_1 просить суд накласти арешт та заборонити відчуження комплексу будівель і споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144732323230), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення, загальною площею 185,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 579430732101), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві приватної власності ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф (ЄДРПОУ 25476904).

Як зазначає заявник, предметом спору в даній цивільній справі є стягнення заборгованості за договором позики. Ціна позову складає 69 101 доларів США та 10 центів, що в еквіваленті на гривін становить суму 1 804 467 грн. 10 коп.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачу ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф на праві приватної власності належать наступні об`єкти нерухомого майна, а саме: комплекс будівель і споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144732323230), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення загальною площею 185,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 579430732101), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф є поручителем за договором позики і в силу пункту 3.8 договору поруки, поручитель несе відповідальність за невиконання цього договору, у т.ч. за завдані кредитору таким невиконанням збитки, всім своїм майном та коштами, на які відповідно до законодавства України може бути звернення стягнення.

Станом на день звернення до суду у ОСОБА_1 існують підстави вважати, що відповідач ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф ухилятиметься від виконання свого зобов`язання і спробує перереєструвати належне йому нерухоме майно на інших осіб з метою уникнення звернення стягнення на нього в порядку примусового виконання рішення суду.

В той час, відповідач ОСОБА_2 жодного майна не має і примусове стягнення з нього заборгованості на теперішній час є технічно неможливим.

Отже, з огляду на ціну позову, накладення арешту на нерухоме майно відповідача ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф на думку заявника є співмірним із заявленими позовними вимогами. Пропозиції щодо зустрічного забезпечення у ОСОБА_1 відсутні.

Розглянувши вказану заяву та оцінивши додані до неї матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік видів забезпечення позову визначено в ст. 150 ЦПК України , серед яких процесуальний закон передбачає накладення арешту на майно та заборону вчиняти певні дії.

Судом встановлено, що на даний час між сторонами виник спір з приводу заборгованості за договором позики, укладеного 21.07.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 . В той час ціна позову зазначена заявником 1 804 467 грн. 10 коп., що є співмірним із захистом тих прав, про які просить заявник ОСОБА_1

Також, суд враховує, що відповідно до роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про осіб відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання у право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі Агосі проти Сполученого Королівства від 24.10.1988 року Agosi v. UK ). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справах ОСОБА_4 проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії , заява № 71243/01, п. 93, від 25.10.2012 року).

Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі Антріш проти Франції , від 22.09.1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007 року).

Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України , а заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та заборони його відчудження, є видами забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України і відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Отже суд вважає, що можливе відчуження комплексу будівель і споруд та нежитлового приміщення може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, то звернувшись до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, заявником належним чином обґрунтовано та доведено необхідність застосування такого заходу як накладення арешту на майно із забороною вчинення будь-яких дій щодо такого з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149-153 , 258-260 ЦПК України , суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Пиф (ЄДРПОУ 25476904, адреса, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86-Б) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.

Накласти арешт на комплекс будівель і споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144732323230), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; та нежитлове приміщення загальною площею 185,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 579430732101), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Пиф (ЄДРПОУ 25476904, адреса, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86-Б) відчужувати комплекс будівель і споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144732323230), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; та нежитлового приміщення загальною площею 185,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 579430732101), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Копію ухвали суду для негайного виконання направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також до відповідних компетентних органів для вжиття відповідних заходів..

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання згідно ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.О. Макаров