Рішення

від 03.06.2019 по справі 750/4474/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/4474/19

Провадження № 2/750/1361/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2019 року м. Чернігів

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

в складі судді Коверзнева В. О.;

учасники судового процесу:

секретарі судового засідання - Хамайко С. В., Юрченко І. В.,

представник позивача - Гладченко Н. Л.,

представник відповідача - адвокат Шамко О. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

І. СУТЬ СПОРУ

1.1. 22.04.2019 Чернігівська міська рада (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 82518 грн 51 коп. в якості безпідставно збережених коштів, що не сплачені відповідачем за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0.0316 га (кадастровий номер НОМЕР_2), на якій знаходиться належний відповідачеві об`єкт нерухомості (магазин), за період з 18.03.2014 по 08.11.2017 включно.

1.2. Позов мотивує тим, що внаслідок набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю - магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розміщений на земельній ділянці площею 0.0316 га (кадастровий номер НОМЕР_2; далі - Земельна ділянка) у відповідача виник обов`язок сплачувати на користь територіальної громади м. Чернігова орендну плату за користування Земельною ділянкою.

Втім, у період перебування об`єкта нерухомості (магазину) у власності відповідача (з 18.03.2014 по 08.11.2017 включно) відповідач договір оренди Земельної ділянки з позивачем не уклала і за користування Земельною ділянкою не сплачувала, чим безпідставною збільшила вартість свого майна.

1.3. Посилаючись на норму статті 1212 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути суму безпідставно збережених коштів як плату за користування Земельною ділянкою в розмірі 82518 грн 51 коп., що розрахована виходячи з нормативної оцінки Земельної ділянки.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ У СПРАВІ

2.1. Ухвалою судді від 24.04.2019 відкрито провадження в цивільній справі, яку призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження та запропоновано сторонам надіслати суду процесуальні заяви по суті справі (відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення; а.с. 46, 47).

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. У судовому засіданні представник позивача пред`явлений позов підтримала та наполягала на задоволенні.

3.2. Представник відповідача позов не визнав зазначивши, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження правильності розрахунку вартості заявленої до стягнення грошової суми, оскільки до справи не приєднано нормативну грошову оцінку Земельної ділянки.

Представник вважає неможливим використовувати наданий позивачем розрахунок, оскільки він здійснений згідно з Порядком визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі або землекористувачам, проте спірні правовідносини не є деліктними, а тому вказаний порядок не підлягає застосуванню.

Крім того, представник відповідача просив застосувати до спірних правовідносин загальний строк позовної давності та відмовити в позові за сукупністю наведених ним підстав.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ЯКІ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

4.1. В період з 18.03.2014 по 08.11.2017 включно відповідач була власником нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 271 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Магазин) і розташований на Земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Чернігова (а.с. 14-16, 22-25).

4.2. Як убачається з матеріалів справи, за період володіння Магазином на праві приватної власності відповідач договір оренди Земельної ділянки, на якій розміщений Магазин, не укладала і оренду плату за користування Земельною ділянкою до місцевого бюджету не сплачувала; лише в 2014 році відповідачем було сплачено земельний податок в сумі 3085 грн 75 коп. (а.с. 37).

4.3. Несплату земельного податку за користування Земельною ділянкою представник відповідача пояснює тим, що органи Державної фіскальної служби України в 2015-2017 рр. не надсилали відповідачеві податкові зобов`язання по земельному податку, а укладення з позивачем договору оренди представник відповідача вважає не обов`язковим через те, що, після набуття у власність Магазину, на відповідача автоматично поширилася дія договору оренди Земельної ділянки від 03.06.2008, який було укладено позивачем із попереднім власником Магазину - ОСОБА_3 .

V. РЕЛЕВАНТНІ НОРМИ ПРАВА, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Відповідно до частин першої, другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності.

За приписом частини п`ятої статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

5.2. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів , а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством чітко розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

5.3. За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

5.4. Земельна ділянка, на якій розміщений Магазин, власником якого в період з 18.03.2014 по 08.11.2017 включно була відповідач, перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Чернігова.

З урахуванням наведених вище положень чинного законодавства України, користування Земельною ділянкою є платним, при цьому позивач має право здійснювати контроль за своєчасним надходженням до місцевого бюджету плати за користування Земельною ділянкою та вживати заходи, спрямовані на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок безоплатного користування нею.

Виникнення у відповідача права власності на Магазин не є підставою для автоматичного виникнення в неї права оренди Земельної ділянки , як помилково стверджує представник відповідача, оскільки таке право виникає лише на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права .

5.5. Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається як на підставу цього позову, встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілої) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Суд погоджується з правовою позицією позивача про те, що внаслідок несплати орендної плати за користування Земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору оренди, відповідач безпідставно збільшила вартість свого майна, водночас позивач втратив належне йому майно у вигляді коштів від орендної плати, що свідчить про безпідставне збереження відповідачем майна за рахунок позивача.

Вказана позиція суду повністю узгоджується з правовим висновком Великої палати Верховного Суду (пункт 65 постанови від 20.11.2018 № 922/3412/17) про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, пред`явлений позов є таким, що ґрунтується на законі.

5.6. Позивачем визначено суму безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі 82518 грн 51 коп. за період з 18.03.2014 по 08.11.2017 включно виходячи з нормативно грошової оцінки Земельної ділянки, яку надано на його письмовий запит компетентним державним органом - відділом у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (а.с. 26, 27), при цьому відраховано з цієї суми фактично сплачену відповідачем у 2014 році суму земельного податку в розмірі 3085 грн 75 коп.

Наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства, при цьому його правильність відповідачем не спростована.

5.7. Відповідно до статті 288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Попередній договір оренди Земельної ділянки, який був укладений з ОСОБА_3 , закінчився 02.06.2013 (а.с. 17).

Отже, з урахуванням вимог статті 288.1 Податкового кодексу України, починаючи з 01.07.2013 позивач повинен був вжити заходів щодо укладення договору оренди Земельної ділянки з відповідачем як з новим власником Магазину, оскільки відомості про відповідача є у відкритому доступі - Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Втім, відповідач таких заходів не вживав, а тому вважається таким, що пропустив встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк звернення до суду з цим позовом (загальна позовна давність), стосовно вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 18.03.2014 по 31.03.2016 включно, при цьому він не надав доказів наявності поважних причин для його пропуску.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 18.03.2014 по 31.03.2016 включно в сумі 36292 грн 39 коп. [9847.23 + 19469.52 + (27902.55 : 12 х 3)] не підлягають задоволенню, через пропуск загального строку позовної давності про застосування якого заявив представник відповідача, де:

- 9847.23 - плата за користування Земельною ділянкою в період з 18 березня по 31 грудня 2014 року включно;

- 19469.52 - плата за користування Земельною ділянкою за 2015 рік;

- (27902.55 : 12 х 3) - плата за користування Земельною ділянкою за період з 01 січня по 31 березня 2016 року включно.

5.8. З урахуванням мотивів, викладений в пп. 5.1 - 5.7 мотивувальної частини цього рішення, з відповідача належить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за користування Земельною ділянкою за період з 01.04.2016 по 08.11.2017 включно, в розмірі 46226 грн 12 коп. [82518.51 - 36292.39].

5.9. Таким чином, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

5.10. Оскільки судом задоволено позов на 56% [46226.12 : 82518.51 х 100], з урахуванням вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1921 грн (а.с. 1) підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог - тобто 1075 грн 76 коп. [1921 х 0.56].

Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України,

с у д в и р і ш и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Чернігівської міської ради (зареєстроване місце знаходження: м. Чернігів, вул. Магістратська, 7; код ЄДРПОУ 34339125) безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0.0316 га (кадастровий номер 7410100000:02:027:0070) за період з 01.04.2016 по 08.11.2017 включно в сумі 46226 грн 12 коп. і 1075 грн 76 коп. у відшкодування сплаченої суми судового збору, а всього 47301 грн 88 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів від дня його проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя В. О. Коверзнев