Постанова

від 20.05.2019 по справі 926/1616/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. Справа №926/1616/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Зварич О.В.

Плотніцького Б.Д.

Cекретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново Буд» б/н від 29.12.2018р. (вх. №ЗАГС 01-05/80/19 від 04.01.2019)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2018 (повний текст складено 10.12.2018)

у справі № 926/1616/18 (суддя Марущак І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново Буд» , м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд К.В.А.» , м. Хотин Чернівецької області

про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу в сумі 40391,71 грн.,

За участю представників від:

позивача: Мар`ян І.С. - адвокат;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ново Буд" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд К.В.А" 40391,71 грн. заборгованості за договором перевезення вантажу від 15.10.2015, у тому числі 15000,00 грн. основного боргу, 13211,95 грн. пені, 1248,00 грн. 3% річних, 5074,00 грн. інфляційних втрат (нарахованих за період з 31.12.2015 по 08.10.2018) та 4095,57 грн. витрат на правову допомогу.

Підставою для звернення з позовом слугувало те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ново Буд", на виконання договору перевезення вантажу від 15.10.2015, перерахувало відповідачу передоплату в сумі 15000,00 грн. за послуги з перевезення вантажу, а відповідач вказані послуги не надав, попередню оплату не повернув.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2018 у справі №926/1616/18 (суддя Марущак І.В.) у задоволені позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що укладеним між сторонами договором не передбачено строку виконання відповідачем зобов`язання по наданню послуг транспорту (перевезення вантажів), а позивачем не надано суду доказів наявності та надання відповідачу або ухилення останнього від отримання замовлення на перевезення вантажів, хоча обов`язок по його наданню перевізнику покладений саме на замовника (пункт 2.2.1 договору). Натомість, за умовами договору перерахування перевізнику попередньої оплати не зумовлює виникнення у останнього обов`язку приступити до виконання зобов`язання по перевезенню вантажів та не встановлює строк виконання такого зобов`язання.

При цьому, суд зазначив, що оскільки договором не передбачено порядку повернення попередньої оплати, а позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати у сумі 15000 грн. - 08.10.2018 (представник відповідача отримав зазначену претензію 12.10.2018), то з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати у сумі 15000 грн. починаючи з 20.10.2018.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що станом на день подання позову (09.10.2018) позивач не був наділений правом вимагати у відповідача повернення попередньої оплати у сумі 15000 грн., а тому його право не підлягає захисту судом. Враховуючи, що вимоги про стягнення 3% річних, пені та втрат від інфляції є похідними від вимоги про стягнення передоплати, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у їх задоволенні також слід відмовити.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2018 у справі №926/1616/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд К.В.А" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ново Буд" 40391,71 грн. з яких: 15000,00 грн. основного боргу, 13211,95 грн. пені, 1248,00 грн. 3% річних, 5074,00 грн. інфляційних втрат та 8191,14 грн. витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що умовами договору не передбачено надання замовником саме письмового замовлення на перевезення вантажу, позивач неодноразово звертався до відповідача із такими замовленнями, однак відповідач своїх зобов`язань не виконав. Оскільки відповідач отримав попередню оплату за договором та не виконав своїх зобов`язань, апелянт вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право позивача не підлягає судовому захисту у зв`язку з відправленням позивачем претензії до відповідача лише 08.01.2018, зазначаючи, що звернення з претензією є правом, а не обов`язком сторони та не обмежує її права на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №926/1616/18 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново Буд» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2018 у справі №926/1616/18.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 25.03.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.04.2019, витребувано від позивача договір перевезення вантажу від 15 жовтня 2015 року.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Кравчук Н.М., розпорядженням керівника апарату суду №238 від 08.04.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги. Автоматизованим розподілом (протокол повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.04.2019) визначено колегію для розгляду даної справи у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Зварич О.В. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.05.2019, зобов`язано позивача надати суду оригінал договору перевезення вантажу від 15 жовтня 2015 року для огляду у судовому засіданні, участь представника позивача в судовому засіданні визнано обов`язковою.

В судове засідання 20.05.2019 прибув представник позивача.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні надав для огляду суду оригінал договору перевезення вантажу від 15 жовтня 2015 року, підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2018 у справі №926/1616/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 5 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд К.В.А (далі - перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ново Буд (далі - замовник, позивач) укладено договір перевезення вантажу (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання надати послуги транспорту по перевозці 300 тон сипучих матеріалів.

За приписами пункту 2.2.1 договору позивач зобов`язується надавати відповідачу замовлення на перевезення вантажів до початку виконання перевезення.

Відповідно до пункту 2.2.6 договору замовник зобов`язується здійснювати своєчасні розрахунки з перевізником за виконане перевезення вантажів. Оплачувати додаткові платежі, невраховані при погодженні вартості перевезення, необхідність яких, виникла на шляху слідування вантажу, якщо вони підтверджені відповідними квитанціями та їх необхідність документально обґрунтована.

Розрахунки між замовником і перевізником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника на підставі виставлених рахунків або підписаного акту виконаних робіт в день отримання вантажу (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору вартість перевезення вантажу погоджується і фіксується в актах виконаних робіт, які є невід`ємно частиною договору.

Відповідно до пункту 3.3 договору позивач може перерахувати відповідачу 50% попередньої оплати.

Відповідно до пунктів 4.11.-4.13. договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань по даному договору перевізник зобов`аний повернути замовнику попередню оплату у повному обсязі. У випадку не здійснення перевезення передбаченого цим договором до 25.12.2015 перевізник зобов`язаний повернути замовнику попередню оплату у повному обсязі упродовж трьох робочих днів. У випадку несвоєчасного повернення попередньої оплати за перевезення, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки, 3% річних, інфляційні втрати за увесь період прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомила іншу сторону про бажання розірвати договір, то термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожен наступний рік (пункт 7.1 договору).

Як вбачається із рахунку відповідача від 16.10.2015 № 1, перевізник виставив замовнику до оплати 15000,00 грн. у якості авансу на перевезення матеріалу згідно договору від 15.10.2015.

Позивач перерахував відповідачу за транспортні послуги згідно рахунку № 1 від 16.10.2015 без ПДВ - 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.10.2015 № 53.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд К.В.А.» послуги з перевезення вантажу по договору не надало та не повернуло сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Ново Буд» авансу, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами положень статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перерахував відповідачу 15000,00 грн. авансу за перевезення матеріалу згідно договору від 15.10.2015, однак докази виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

У відповідності з ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного законодавства України, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день подання позову (09.10.2018) позивач не був наділений правом вимагати у відповідача повернення попередньої оплати у сумі 15000 грн., оскільки договором не передбачено порядку повернення попередньої оплати, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати у сумі 15000 грн. - 08.10.2018 (представник відповідача отримав зазначену претензію 12.10.2018), а, відтак, з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати у сумі 15000 грн. починаючи з 20.10.2018.

Однак, відповідно до пунктів 4.12. договору, повний текст якого витребувано судом апеляційної інстанції та оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, у випадку не здійснення перевезення передбаченого цим договором до 25.12.2015 перевізник зобов`язаний повернути замовнику попередню оплату у повному обсязі упродовж трьох робочих днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевезення вантажу до 25.12.2015, відповідно до положень п.4.12. договору, у перевізника виникло зобов`язання щодо повернення замовнику попередньої оплати у розмірі 15 000 грн. упродовж трьох робочих днів, тобто до 30.12.2015.

З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на день подання позову позивач не був наділений правом вимагати у відповідача повернення попередньої оплати у сумі 15000 грн. та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15 000 грн. є підставними та обгрунтованими.

Разом з тим, у зв`язку з не поверненням відповідачем грошових коштів (авансу) позивачем нараховано 13211,95 грн. пені, 1248,00 грн. 3% річних, 5074,00 грн. інфляційних втрат (нарахованих за період з 31.12.2015 по 08.10.2018).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.262 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, відповідно до п.4.13. договору у випадку несвоєчасного повернення попередньої оплати за перевезення, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки, 3% річних, інфляційні втрати за увесь період прострочення.

Перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені у межах заявленого позивачем періоду з 31.12.2015 по 08.10.2018, з врахуванням наведених вище законодавчих положень, умов договору та обставин справи, колегія суддів дійшла до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 13211,95 грн. пені, 1248,00 грн. 3% річних, 5074,00 грн. інфляційних втрат.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2018 у справі №926/1616/18 слід скасувати, а позов - задоволити.

Судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції покласти на відповідача в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Окрім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 4095,57 грн. витрат на правову допомогу, а у апеляційній скарзі просив стягнути з відповідача 8191, 14 грн. витрат на правову допомогу (по 4095,57 грн. витрат на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції).

За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги від 08.10.2018, акт наданих послуг від 09.10.2018 та видатковий касовий ордер №46 від 08.10.2018 на суму 4 095,57 грн.

Відповідно до п.9 Договору про надання правової допомоги від 08.10.2018 обсяг і вартість наданої правової допомоги оформлюється відповідно до акту наданих послуг, підписаних між клієнтом і адвокатом.

Акт наданих послуг від 09.10.2018 містить детальний опис наданих адвокатом послуг за договором про надання правової допомоги та їх розмір, а видатковий касовий ордер №46 від 08.10.2018 підтверджує оплату позивачем послуг адвоката на суму 4 095,57 грн.

При цьому колегією суддів враховано бухгалтерську довідку, вих. №29/12 від 29.12.2018, про те, що у видатковому касовому ордері №46 від 08.10.2018 помилково зазначено дату договору 05.10.2018 замість 08.10.2018.

Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених позивач витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із апеляційним розглядом справи не надходило.

Окрім того, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до суду апеляційної інстанції акт наданих послуг від 29.12.2018 на суму 4095,57 грн.

Однак, відповідно до ст.126 ГПК України, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Проте, апелянтом не надано суду видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає підставними вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4095,57 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції та не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4095,57 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.269,270,275,277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново Буд» задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2018 у справі №926/1616/18 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд К.В.А.» (60000, Чернівецька область, Хотинський район, м. Хотин, вул. Лісова,1, код ЄДРПОУ 39139220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново Буд» (58000, м. Чернівці, вул. Головна,190, код ЄДРПОУ 39866791) 15 000 грн. боргу, 13211,95 грн. пені, 1248 грн. 3% річних, 5074 грн. інфляційних втрат, 4095,57 грн. витрат на правову допомогу та 1762 грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд К.В.А.» (6000, Чернівецька область, Хотинський район, м. Хотин, вул. Лісова,1, код ЄДРПОУ 39139220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново Буд» (58000, м. Чернівці, вул. Головна,190, код ЄДРПОУ 39866791) 2643 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. В стягненні 4095, 57 грн. витрат на правову допомогу відмовити.

7. На виконання постанови Господарському суду Чернівецької області видати наказ.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню згідно з ст.287 ГПК України не підлягає.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого- судді Кордюк Г.Т. з 23.05.2019 по 31.05.2019 включно, повний текст постанови виготовлено та підписано 03.06.2019