Постанова

від 27.05.2019 по справі 910/14371/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. Справа№ 910/14371/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників учасників апеляційного провадження згідно з протоколом судового засідання від 27.05.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЗМ "Сила"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 (повне текст рішення складено 01.03.2019)

у справі № 910/14371/18 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЗМ "Сила"

про стягнення 538 855, 38 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Метиз" (далі - позивач, ТОВ "Завод Метиз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЗМ "Сила" (далі - відповідач, ТОВ "ДЗЗМ "Сила") про стягнення 538 855,38 грн основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов укладеного між сторонами Договору № 18/25 від 18.06.2018 у визначений строк повністю не розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість загалом у сумі 538 855,38 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 позовні вимоги задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 528 355, 38 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що у відповідача існує перед позивачем заборгованість у розмірі 528 355,38 грн за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар за видатковими накладними. Крім того, суд першої інстанції встановив, що строк оплати вартості поставленого товару є таким, що настав, проте, відповідачем не надано доказів оплати товару в повному обсязі.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10 500 грн - закрито з посиланням на відсутність спору у наведеній частині згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, ТОВ "ДЗЗМ "Сила" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі №910/14371/18, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ТДВ "Завод Метиз" до ТОВ "ДЗЗМ "Сила" про стягнення 538 855, 38 грн відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ДЗЗМ "Сила" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019. Справу призначено до розгляду 08.05.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 відкладено розгляд апеляційної скарги на 27.05.2019.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ "ДЗЗМ "Сила" в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення 528 355, 38 грн боргу, оскільки судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи відповідача про те, що накладна на відпуск товарно - матеріальних цінностей № 1182 від 23.08.2018 не містить дійсного підпису директора про отримання товару на суму 431 968,33 грн, відповідач жодного товару за вказаною накладною не отримував, у зв`язку з чим заборгованість за товар - відсутня. При цьому, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо підпису директора відповідача у накладній № 1182 від 23.08.2018.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

15.04.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Позивач вказував, що:

- судом першої інстанції жодних приписів вимог процесуального закону - допущено не було, оскільки підстави для призначення судової експертизи були відсутні;

- борг за поставлений товар відповідачем визнано, про що свідчить його гарантійний лист від 30.10.2018 та акт звірки розрахунків від 19.11.2018, а також відображення поставки в податковому обліку;

- виконання позивачем зобов`язань з поставки товару за договором та отримання його відповідачем підтверджується накладними та відпуск товарно - матеріальних цінностей (зокрема, № 1182 від 23.08.2018), а також довіреностями на отримання товару (зокрема, № 178 від 20.08.2018), товарно - транспортним - накладними (зокрема, № 1182 від 23.08.2018).

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

18.06.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір №18 / 25 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупця товар згідно гарантійних листів (заявок) та накладних, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. договору, асортимент та кількість товару визначається згідно гарантійних листів (заявок) та накладних на передачу товару, які підтверджують погодження сторін та є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

Відповідно до п. 7.6 договору, строк дії даного договору складає з моменту його підписання сторонами до 31.12.2018, але в будь-якому випадку, - до моменту його повного виконання.

Відповідно до накладних на відпуск товарно - матеріальних цінностей № 1137 від 15.08.2018 на суму 423 083,21 грн та № 1182 від 23.08.2018 на суму 431 968,33 грн, а також товарно-транспортних накладних № 1137 від 15.08.2018 та № 1182 від 23.08.2018, позивачем на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар загалом на суму 855 051,54 грн.

При цьому, у накладних на відпуск товарно - матеріальних цінностей № 1137 від 15.08.2018 на суму 423 083,21 грн та № 1182 від 23.08.2018 на суму 431 968,33 грн в графах Отримав містяться підписи з відомостями про їх вчинення директором Рябовол І.С., і підписи якого посвідчено печатками відповідача.

Крім того, у наведених накладних на відпуск товарно - матеріальних цінностей зазначено, що отримання товару за ними зі сторони відповідача здійснено на підставі довіреностей №169 від 14.08.2018 та №178 від 20.08.2018, виданих на ім`я директора Рябовола І.С. , копії яких також наявні в матеріалах справи.

Відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару, а саме:

- до звернення позивача з позовом до суду сплачено 316 196,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справ платіжними дорученнями;

- після звернення позивача до суду з позовом, відповідачем сплачено 10 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2990 від 29.10.2018, №3030 від 07.11.2018 та №3050 від 14.11.2018.

Згідно листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.01.2019 №126/ю/04-36-12-01-16, наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача, у звітному (податковому) періоді - серпень 2018 року продавцем ТДВ "Завод Метиз" на адресу покупця ТОВ "ДЗЗМ "СИЛА" складено та зареєстровано в ЄРПН п`ять податкових накладних на загальну суму ПДВ 146 517,31 грн, а саме: від 07.08.2018 №208 на суму ПДВ 2 245,70 грн, від 08.08.2018 0209 на суму ПДВ 1619,51 грн, від 15.08.2018 №239 на суму ПДВ 70513,87 грн, від 23.08.2018 №310 на суму ПДВ 71 994,72 грн, від 23.08.2018 №321 на суму ПДВ 143,52 грн, які відображено в податковій звітності з ПДВ за серпень 2018 року.

Згідно інформаційної системи ДФС України співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів відповідно наданих платниками податку податкових декларацій з ПДВ - розбіжностей по зазначених, контрагентах у податковому періоді серпень 2018 року не встановлено.

Листом від 30.10.2018 відповідач гарантував погашення заборгованості в розмірі 538 855,38 грн та просив позивача узгодити графік погашення.

Позивач у позові вказував, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором №18 / 25 від 18.06.2018 щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв`язку із чим просив стягнути з відповідача при звернення до суду з відповідним позовом загалом 538 855,38 грн основного боргу.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

У справі склалися правовідносини з договору поставки. Спір стосується неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено товар загалом на суму 855 051,54 грн, який відповідачем прийнято, що підтверджується накладними на відпуск товарно - матеріальних цінностей № 1137 від 15.08.2018 на суму 423 083,21 грн та № 1182 від 23.08.2018 на суму 431 968,33 грн, товарно-транспортними накладними № 1137 від 15.08.2018 та № 1182 від 23.08.2018, а також довіреностями на отримання цінностей №169 від 14.08.2018 та №178 від 20.08.2018.

При цьому, доводи скаржника про те, що накладна на відпуск товарно - матеріальних цінностей № 1182 від 23.08.2018 не містить дійсного підпису директора відповідача про отримання товару на суму 431 968,33 грн, відповідач жодного товару за вказаною накладною не отримував, що свідчить про відсутність заборгованості - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні, необґрунтовані та такі, що не були доведені скаржником належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79, 269 ГПК України, та спростовуються наявними матеріалами справи з огляду на наступне.

За приписами ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1, 2.4, 2.5 Положення визначено, відповідно, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зазначає, що обставина підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявні у справі докази (підписана та посвідчена печаткою відповідача накладна на відпуск товарно- матеріальних цінностей, зокрема і спірна № 1182 від 23.08.2018 на суму 431 968,33 грн, товарно - транспортна накладна на перевезення товару № 1182 від 23.08.2018 (в якій чітко зазначено посилання на довіреність на отримання товару № 178 від 20.08.2018), довіреності на отримання цінностей, зокрема і за накладною № 1182 від 23.08.2018 на суму 431 968,33 грн), в сукупності підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару за № 1182 від 23.08.2018 на суму 431 968,33 грн, прийняття товару відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, та прийняття товару уповноваженою особою, підпис якої посвідчено печаткою відповідача на всіх зазначених документах.

Крім того, згідно листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.01.2019 №126/ю/04-36-12-01-16, вказана поставка (які і інші) відображені відповідачем у його податковій звітності, що також свідчить про їх схвалення.

Таким чином, обов`язок відповідача здійснити оплату отриманого товару по договору за накладною на відпуск товарно - матеріальних цінностей № 1182 від 23.08.2018 на суму 431 968,33 грн - є документально підтвердженим та не спростованим скаржником у розумінні ст. ст. 76, 77, 79, 269 ГПК України.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару, а саме: здійснено оплату 316 196,00 грн до подачі позову та 10 500,00 грн вже під час судового розгляду, у зв`язку з чим у цій частині провадження у справі закрито у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Проте, відповідачем всупереч п. 3.2 договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 15 днів з моменту відвантаження товару за кожною накладною) поставлений товар за накладними на відпуск товарно - матеріальних цінностей № 1137 від 15.08.2018 та № 1182 від 23.08.2018, і заборгованість відповідача за якими складає загалом 528 355,38 грн, у звґязку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 528 355,38 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного виконання зобовґязання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене вище, керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 528 355,38 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 528 355,38 грн за поставлений, але не оплачений у повному обсязі та у визначений строк товар - є законною, обґрунтованою, доведеною належними, допустимими та достатніми доказами.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що правильно задоволені у розмірі 528 355, 38 грн.

Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції також не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, як не встановлено неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЗМ "Сила" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/14371/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/14371/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЗЗМ "Сила".

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 03.06.2019.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Сулім