Постанова

від 05.09.2019 по справі 910/14371/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року

м. Київ

Справа №910/14371/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЗМ "Сила"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 (Коротун О.М. - головуючий, судді: Пономаренко Є.Ю., Сулім В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 (суддя Привалов А.І.)

у справі №910/14371/18

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЗМ "Сила"

про стягнення 538855,38 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 26.10.2018 Товариство з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" (далі - позивач, ТДВ "Завод Метиз") звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЗМ "Сила" (далі - відповідач, ТОВ "ДЗЗМ "Сила") заборгованості за договором №18/25 від 18.06.2018 у розмірі 538855,38 грн.

1.2 Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 538855,38 грн.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 21.02.2019 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 528355,38 грн. основного боргу.

2.2 Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що у відповідача існує перед позивачем борг у сумі 528355,38 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар згідно з видатковими накладними. Строк оплати вартості поставленого товару є таким, що настав, але відповідач не надав доказів проведення повного розрахунку з позивачем.

2.3 В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 10500,00 грн. боргу провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки вказаний борг оплачено відповідачем.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини

3.1 18.06.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір №18 / 25 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупця товар згідно гарантійних листів (заявок) та накладних, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору. Асортимент та кількість товару визначається згідно гарантійних листів (заявок) та накладних на передачу товару, які підтверджують погодження сторін та є невід`ємною частиною договору.

3.2 Оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника (п.3.2 Договору).

3.3 В п.7.6 Договору визначено строк його дії з моменту підписання сторонами до 31.12.2018, але в будь-якому випадку - до моменту його повного виконання.

3.4 Позивач на виконання умов Договору поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 855051,54 грн., що підтверджується накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей №1137 від 15.08.2018 на суму 423083,21 грн. та №1182 від 23.08.2018 на суму 431968,33 грн., а також товарно-транспортними накладними №1137 від 15.08.2018 та №1182 від 23.08.2018.

При цьому, у накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей №1137 від 15.08.2018 на суму 423083,21 грн. та №1182 від 23.08.2018 на суму 431968,33 грн. в графах Отримав містяться підписи з відомостями про їх вчинення директором Рябовол І.С. , і підписи якого посвідчено печатками відповідача. Окрім того, у наведених накладних зазначено, що отримання товару за ними зі сторони відповідача здійснено на підставі довіреностей №169 від 14.08.2018 та №178 від 20.08.2018, виданих на ім`я директора Рябовола І.С .

3.5 Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару, а саме:

- до звернення позивача з позовом до суду сплачено 316196,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справ платіжними дорученнями;

- після звернення позивача до суду з позовом, відповідачем сплачено 10500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2990 від 29.10.2018, №3030 від 07.11.2018 та №3050 від 14.11.2018.

3.6 Згідно з листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.01.2019 №126/ю/04-36-12-01-16, наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача, у звітному (податковому) періоді - серпень 2018 року продавцем ТДВ "Завод Метиз" на адресу покупця ТОВ "ДЗЗМ "СИЛА" складено та зареєстровано в ЄРПН п`ять податкових накладних на загальну суму ПДВ 146517,31 грн., а саме: від 07.08.2018 №208 на суму ПДВ 2245,70 грн., від 08.08.2018 0209 на суму ПДВ 1619,51 грн., від 15.08.2018 №239 на суму ПДВ 70513,87 грн., від 23.08.2018 №310 на суму ПДВ 71994,72 грн., від 23.08.2018 №321 на суму ПДВ 143,52 грн, які відображено в податковій звітності з ПДВ за серпень 2018 року. Відповідно до інформаційної системи ДФС України співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів відповідно наданих платниками податку податкових декларацій з ПДВ - розбіжностей по зазначених, контрагентах у податковому періоді серпень 2018 року не встановлено.

3.7 Листом від 30.10.2018 відповідач гарантував погашення заборгованості в розмірі 538855,38 грн. та просив позивача узгодити графік погашення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 04.07.2019 ТОВ "ДЗЗМ "Сила" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, прийняти нове рішення про відмову у позові.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Подані позивачем докази на підтвердження факту поставки товару є неналежними та неприпустимими у розумінні процесуального законодавства.

5.2 Директор товариства відповідача на поданих позивачем документах свій підпис не ставив та звертався із клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи.

5.3 Наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків від 19.11.2018 не відображає інформації щодо виконання спірного договору, а лише відображає стан розрахунків у складі бухгалтерського обліку сторін.

6. Доводи ТДВ "Завод Метиз", викладені у відзиві на касаційну скаргу

6.1 Кожна окрема поставка товару за укладеним між сторонами договором підтверджується накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей, довіреністю на отримання товару та товарно-транспортною накладною. Кожен з вказаних документів є самостійним та належним доказом отримання товару відповідачем, а не лише одна накладна, яку не визнає відповідач.

6.2 Наявність заборгованості відповідача підтверджується не лише актом звірки взаєморозрахунків, але й гарантійним листом відповідача від 30.10.2018, в якому відповідач підтвердив свій борг перед позивачем.

6.3 Заперечення відповідача, які наводилися ним протягом розгляду даної справи змінювалися, що свідчить про штучний характер скарг відповідача на прийняте судове рішення.

6.4 Відповідач у правовідносинах з позивачем виступив перевізником і за умовами спірного Договору приймав участь у перевірці та завантаженні товару. Окрім того, відобразив оспорювану ним поставку товару за укладеним з позивачем Договором у своїй податковій звітності.

6.5 Відповідач мав змогу самостійно надати висновок експерта, складений на його замовлення, оскільки відповідно до ст. 101 ГПК України для цього не є обов`язковим отримання ухвали суду, але відповідач не зробив цього протягом строк розгляду даної справи у судах попередніх інстанцій.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1 Згідно з частиною 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2 Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

7.3 Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

7.4 Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

7.5 Норми ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України визначають, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

7.7 Спір у даній справі пов`язаний з правовідносинами сторін щодо поставки товару, які виникли на підставі Договору №18/25 від 18.06.2018 (далі - Договір).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

7.8 Згідно зі ст. ст. 655, 692, 693 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

7.9 Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 855051,54 грн., що підтверджується накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей №1137 від 15.08.2018 на суму 423083,21 грн., №1182 від 23.08.2018 на суму 431968,33 грн., товарно-транспортними накладними №1137 від 15.08.2018, №1182 від 23.08.2018 та довіреностями на отримання цінностей №169 від 14.08.2018, №178 від 20.08.2018.

7.10 Заперечення скаржника відносно отримання ним товару за накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей №1182 від 23.08.2018 на суму 431968,33 грн., оскільки остання не підписувалася директором товариства відповідача, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Зазначаючи фактично про підроблення підпису директора товариства відповідача, скаржником не надано доказів звернення з цього приводу до правоохоронних органів, а також не надано експертного висновку, складеного на замовлення (за зверненням) відповідача.

7.11 Надані позивачем докази на підтвердження заявлених ним вимог, а саме: підписані та посвідчені печаткою відповідача накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, в тому числі і №1182 від 23.08.2018 на суму 431968,33 грн.; товарно-транспортна накладна на перевезення товару №1182 від 23.08.2018, в якій міститься посилання на довіреність на отримання товару №178 від 20.08.2018; довіреності на отримання цінностей, в тому числі і за накладною №1182 від 23.08.2018 на суму 431968,33 грн., підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару, прийняття товару відповідачем без будь-яких зауважень (заперечень) та прийняття товару уповноваженою особою, підпис якої посвідчено печаткою відповідача на всіх зазначених документах.

7.12 Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

7.13 В матеріалах справи наявний лист Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.01.2019 №126/ю/04-36-12-01-16, згідно з яким спірна поставка (як і інші) відображені відповідачем у його податковій звітності, що також свідчить про їх схвалення.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що обов`язок відповідача здійснити оплату отриманого товару по укладеному з позивачем Договору, зокрема за накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей №1182 від 23.08.2018 на суму 431968,33 грн., є документально підтвердженим, що не спростовано скаржником.

7.14 Відносно доводів скаржника, викладених у п.5.3 даної постанови, колегія суддів враховує правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Місцевим та апеляційним господарським судами, окрім підписання сторонами акту звірки від 19.11.2018, встановлено факт здійснення відповідачем часткової оплати отриманого товару у сумі 316196,00 грн. ще до звернення позивача з позовом до суду, а також у сумі 10500,00 грн. вже під час розгляду справи №910/14371/18, у зв`язку з чим у цій частині провадження у справі було закрито відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Також у матеріалах справи наявний лист відповідача від 30.10.2018, в якому він гарантував погашення заборгованості в розмірі 538855,38 грн. (аналогічну суму позивач заявив до стягнення у позові) та просив позивача погодити графік погашення боргу.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про визнання відповідачем боргу перед позивачем за поставлений по Договору товар.

7.15 Відповідачем не було дотримано порядку і строків здійснення розрахунків з позивачем за товар, поставлений за накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей №1137 від 15.08.2018 та №1182 від 23.08.2018, що призвело до виникнення заборгованості у загальній сумі 538855,38 грн., з яких на час винесення рішення місцевим господарським судом залишилося непогашеною сума боргу у розмірі 528355,38 грн., а тому остання підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень.

7.16 З огляду на викладене та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані у даній справі судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані з мотивів, наведених в цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЗМ "Сила" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк