Рішення

від 24.05.2019 по справі 903/142/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2019 р. Справа № 903/142/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Хвищук Н.В.,

представника позивача: Храмова Я.М.

представників відповідача: Нинюка В.В., Трофимука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгосервіс"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейф Гласс Факторі"

про стягнення 94159грн. 67коп.

встановив: 21.02.2019р. ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ "Алгосервіс" 94159,67грн. заподіяної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час перевезення вантажу згідно договору №22052018 від 22.05.2018р. про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного між ТОВ "Алгосервіс" (перевізник) та ТОВ "Сейф Гласс Факторі" (замовник), будо пошкоджено вантаж (скло). Внаслідок пошкодження вантажу, що належав ТОВ "Сейф Гласс Факторі", перевізником - ТОВ "Алгосервіс" була заподіяна шкода у розмірі 111073,95грн. Згідно договору страхування №550217106 від 01.02.2018р. позивач часткове пошкодження вантажу визнав страховим випадком та виплатив ТОВ "Сейф Гласс Факторі" страхове відшкодування на суму 94159,67грн. Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ухвалою суду від 25.02.2019р. відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

20.03.2019р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що претензії позивача щодо відшкодування заподіяної шкоди є безпідставними, а позов необґрунтованим. Вказує, що транспортована відповідачем партія вантажу при відправленні була опломбована вантажовідправником і на момент початку процедури приймання-передачі вантажу пломба не була порушена. Кількість вантажних місць, їх упаковка і маркування, розміщення в транспортному засобі та кріплення вантажу відповідали товаросупровідним документам. Жодних зовнішніх або внутрішніх ушкоджень транспортного засобу та упакування вантаж, які могли б вказувати на порушення умов перевезення вантажу теж не було зафіксовано.

Дії відповідача узгоджуються з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363.

Виявлене в процесі прийому-передачі пошкодження вантажу відбулось з невстановлених причин. Причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача і заподіяною шкодою відсутній. Позивач, у свою чергу, не представив належних за змістом і за формою доказів, які б відповідали нормативним вимогам.

Крім того, зауважує, що порядок визначення позивачем ціни позову є протиправним. Розрахунок початкової суми заподіяної шкоди у розмірі 111 073, 95 грн. позивачем не відтворено. Збільшення суми стягнення на 10% на підставі сертифікату №16 від 25.05.2018 року до договору страхування суперечить частині 2 статті 924 ЦК України, яка передбачає відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Просив відмовити в задоволенні позову.

26.03.2019р. позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив відповідача, в якій не погоджується з доводами відповідача. Зазначає, що оскільки вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Міжнародна товарно-транспортної накладна не містить жодних застережень відповідача щодо пошкодження вантажу чи його упаковки, відповідно відповідач прийняв вантаж у непошкодженому стані.

Згідно ч.1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Частина 1 ст. 17 Конвенції встановлює презумпцію вини перевізника у заподіянні шкоди і саме перевізник має спростувати відсутність своєї вини.

Отже, вантаж було прийнято цілісним, а доставлено у пошкодженому вигляді, що свідчить про те, що перевізник має відшкодувати завдану шкоду, так як пошкодження вантажу відбулось під час його перевезення.

Відсутність пошкоджень на транспортному засобі та на упаковці жодним чином не спростовують вину перевізника, адже пошкодження вантажу (скло) в силу своєї природи, могло відбутись і без ушкодження транспортного засобу або упаковки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо нормативно - правового обгрунтування своїх заперечень посилається на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. Однак, дане перевезення вантажу є міжнародним тому положення Правил, на які посилається відповідач, не розповсюджуються на таке перевезення, і відповідні твердження відповідача, які грунтуються на положеннях даних Правил, є безпідставними та не мають братись до уваги, оскільки дане перевезення регулюється положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р.

Третя особа - ТОВ "Сейф Гласс Факторі" пояснень щодо позову та відзиву не надала.

Ухвалою суду від 02.04.2019р. постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

16.04.2019р. на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача, в якому відповідач заперечує проти пояснень та аргументів, наведених позивачем у відповіді на відзив. Зазначає, що позивач не пояснив, з яких підстав виникла первинна сума заподіяних збитків обсягом 111073,95грн., що лягла в основу розрахунку суми вимог. Протизаконним є збільшення суми стягнення на 10%, посилаючись на сертифікат №16 від 25.05.2018 року до договору страхування, оскільки це суперечить частині 2 статті 924 та ст. 993 ЦК України.

До того ж, згідно договору страхування та означеного сертифікату, предметом страхування сторонами визначено вантаж "Скло тоноване", тоді як Акт про невідповідність якості сировини від 30.05.2018 року, складений комісією ТОВ "Сейф Гласс Факторі" засвідчує назву отриманого вантажу - "Скло 2,1мм прозоре 3210x1880мм".

Таку ж невідповідність підтверджують інші документи. Отже, позивач виплатив страхове відшкодування за ушкоджений вантаж, що не був застрахований.

Посилання відповідача на окремі положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, саме в частині, де встановлено порядок здачі-приймання вантажів та регламентовано дії сторін і документальне оформлення вирішення спірних питань майнового характеру, вважає обгрунтованим, виходячи з наступного. Конвенція та інші нормативні акти в Україні не визначають порядок дій сторін та документальне оформлення досудових спорів на етапі здачі-приймання вантажів; усі задіяні сторони - резиденти України; усі дії сторін на етапі здачі-приймання вантажу вчиняються на території України; за таких умов застосування Правил не порушує норм ст. 8 ЦК України, а також не суперечить ст. 10 ЦК України і положенням Конвенції.

Відповідно до пп. пп. 13.6, 13.7 п. 13 Правил, для визначення причин і суми заподіяних збитків сторони мали б ініціювати проведення незалежної експертизи в присутності перевізника. Відповідач і третя особа на стороні позивача для врегулювання розбіжностей між собою повинні були скласти акт за формою і змістом, встановленими пп. пп. 15.1, 15.2, 15.3 п. 15 Правил. Насправді позивач і третя особа вжили належних заходів для забезпечення власних інтересів - склали на власний розсуд документи та вирішили питання між собою, не повідомивши про це перевізника.

25.04.2019р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких додано фотографії, що відображають вигляд вантажу, транспортованого відповідачем згідно договору №22052018 від 22.05.2018р. під час передачі його третій особі - ТОВ "Сейф Гласс Факторі".

Ухвалою суду від 10.05.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на "24" травня 2019 р.

В судовому засіданні 24.05.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідач проти позовних вимог заперечили та просили в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив.

Представник третьої особи в судове засідання 24.05.2019р. не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи по суті, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

30.10.2017р. між ТОВ "Сен-Гобен Гласс Дойчланд (Германія) та ТОВ "Сейф Гласс Факторі" був укладений контракт №01-17 про купівлю-продаж товару (скла) (а.с.7-13).

01.02.2018р. між позивачем - ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (Страховик) та третьою особою - ТОВ "Сейф Гласс Факторі" (Страхувальник) було укладено договір страхування №550217106.18, відповідно до якого Страховик бере на себе зобов`язання при настанні страхового випадку відшкодувати Страхувальнику нанесену матеріальну шкоду відповідно до умов цього Договору та в межах страхової суми, а Страхувальник зобов`язується сплачувати страхову премію у визначеному розмірі та в узгоджені Сторонами цього Договору строки (а.с.18-25).

Згідно п.2.1 Договору страхування предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать закону, пов`язані з перевезенням вантажу (включаючи навантаження та розвантаження), а саме: скло тоноване, яке перевозиться автомобільним, залізничним та морським транспортом.

У відповідності до п.6 Договору при настанні збитків із суми страхового відшкодування вираховується сума в розмірі 2% від страхової суми по кожному перевезенню на окремому транспортному засобі.

Відповідно до Сертифікату №16 до договору страхування №550217106.18, предметом страхування (вантаж) є скло тоноване, транспортний засіб: а/м НОМЕР_1/НОМЕР_2, страхова сума (110%): 329014,13грн. (а.с.26).

22.05.2018р. між ТОВ "Сейф Гласс Факторі" (Замовник) та ТОВ "Алгосервіс" (Перевізник) було укладено договір №22052018 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.14-16).

Згідно п.1.1. даного договору Перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу, в терміни, узгоджені Сторонами і зазначені в транспортній Заявці, справним вантажним транспортом відповідної вантажопідйомності, а Замовник приймає на себе обов`язки здійснити своєчасну оплату за перевезення відповідно до умов даного Договору, чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в області міжнародних перевезень.

У відповідності до п.п.3.1.2-3.1.5 Договору Перевізник зобов`язується: забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу справного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу в узгоджений сторонами термін; при завантаженні/розвантаженні звірити кількість і стан вантажу, зазначеного в товарно-транспортній накладній (СМR); стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажні платформі, щоб уникнути пошкодження вантажу і рухомого складу під час завантаження і транспортування; негайно інформувати Замовника і не приступати до перевезення без його дозволу в разі порушення з боку вантажовідправника правил завантаження і розміщення вантажу на платформі, що може призвести до пошкодження вантажу ; невідповідності даних про характер вантажу; маршрути перевезення та митної обробки заявлених в Заявці на перевезення; невідповідності фактичного стану вантажу.

Пунктами 5.2-5.3 Договору передбачено, що у разі невідповідності кількості вантажу або його стану, зазначеному в товаро-транспортних документах, при прийомі вантажу до перевезення Перевізник (водій-експедитор) повинен зробити відповідні застереження в першому примірнику ТТН, що залишається у вантажовідправника. При невідповідності і пошкодженнях, виявлених під час вивантаження Перевізник (водій-експедитор) повинен внести свої зауваження в усі екземпляри транспортної накладної, а також брати участь у складанні Акта з вантажоодержувачем, представником торгово-промислової палати або незалежним експертом страхової компанії і підписати його.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу (п.6.5 Договору).

Відповідно до заявки №1 від 22.05.2018р. вантаж (скло) було прийнято для перевезення відповідачем, водій ОСОБА_1 , автомобіль МАН , державна реєстрація НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , маршрут Німеччина - Україна, замовник вантажу: ТОВ "Сейф Гласс Факторі" (а.с.17).

Згідно довідки (вих.№38 від 30.05.2018р.) відповідача, ОСОБА_2 . працює на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ "Алгосервіс" з 12.09.2016р.(а.с.63).

Про перевезення вантажу свідчать міжнародна товарно-транспортна накладна СМR №82689434 від 25.05.2018р., інвойс №8031710167 від 25.05.2018р. та вантажно-митна декларація (а.с.27-30, 42-45).

30.05.2018р. під час розвантаження автомобіля МАН , державна реєстрація НОМЕР_1 /НОМЕР_2, місто Бердичів, було виявлено пошкодження вантажу (скла).

В зв`язку з пошкодженням вантажу (скла) було складено акт №97 від 30.05.2018р. вхідного контролю якості сировини (скла), матеріалів (плівка ПВБ), підписаний зав. складом та іншими членами комісії ТОВ "Сейф Глассс Факторі", та водієм автотранспортного засобу реєстрація НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - ОСОБА_1 . , а також Акт про невідповідність якості сировини від 30.05.2018р., підписаний комісією ТОВ "Сейф Глассс Факторі" у склад : голови комісії - начальником служби якості, директором з економіки та розвитку, менеджером з постачання та зав. складом сировини (а.с.31-34).

У водія ОСОБА_2 ., який перевозив даний вантаж, 30.05.2018р. було відібране письмове прояснення, в якому останній зазначив, що при погрузці скло було ціле, при перевезенні різких маневрів він не виконував; на його думку скло пошкодилось у зв`язку з поганим пакуванням в дерев`яні пачки (а.с.48).

Водночас, як вже зазначалося вище, згідно договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом перевізник зобов`язується: забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу справного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу в узгоджений сторонами термін; при завантаженні/розвантаженні звірити кількість і стан вантажу, зазначеного в товарно-транспортній накладній (СМR); стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажні платформі, щоб уникнути пошкодження вантажу і рухомого складу під час завантаження і транспортування; негайно інформувати Замовника і не приступати до перевезення без його дозволу в разі порушення з боку вантажовідправника правил завантаження і розміщення вантажу на платформі, що може призвести до пошкодження вантажу; перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

30.05.2018р. експертом з оцінки якості та кількості товарів (вантажний сюрвейєр) ОСОБА_3. була проведена інспекція товарно-матеріальних цінностей - листового скла, про що складений Звіт №509 про проведення інспекційних робіт від 04.06.2018р. (а.с.35-36).

Як вбачається з даного звіту, інспекція була проведена за участю представників, в тому числі водія-експедитора ОСОБА_1. (а.с.36).

Вказаними документами було встановлене часткове пошкодження товару - (бій) листового скла при його транспортуванні у кількості 203 листів на загальну суму 3307,50 євро (без урахування митних платежів, ПДВ і фрахта); вартість придатних залишків - бою листового скла в кількості 203 шт. при його здачі на вторинну переробку буде складати 10334грн.

ТОВ "Сейф Гласс Факторі" на адресу відповідача надіслав претензію №4 від 08.06.2018р. про відшкодування збитків у розмірі 159564грн., яка була залишена ТОВ "Алгосервіс" без задоволення.

На підставі укладеного договору страхування №550217106.18 від 01.02.2018р. ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" часткове пошкодження вантажу визнало страховим випадком та виплатило на умовах договору страхування ТОВ "Сейф Гласс Факторі" страхове відшкодування у розмірі 94 159,67 грн., що підтверджується заявою на виплату страхового відшкодування від 24.10.2018р., страховим актом №364952 та платіжним дорученням №8168 від 12.11.2018р. на суму 94159,67грн.(а.с.68-70).

Позивач вказує, що страхове відшкодування було виплачено з вирахуванням франшизи у розмірі 6580,28 гривень та встановленої вартості придатних залишків у розмірі 10 334грн.

Розмір франшизи передбачений розділом 6 договору страхування №550217106.16 від 01.02.2018р., вартість придатних залишків була визначена згідно звіту №509 про проведення інспекційних робіт.

Відповідно до сертифікату №16 від 25.05.2018р. до договору страхування, страховою сумою є 110% дійсної вартості вантажів, що підлягають страхуванню за цим Договором.

Позивач вказує, що з урахуванням вищезазначеної додаткової угоди розмір страхового відшкодування збільшився на 10% та склав 111 073,95 гривень.

Отже, позивачем нараховано страхове відшкодування у розмірі 94 159,67грн. (111 073,95-6580,28 - 10 334).

Для мирного врегулювання спору, 25.01.2019р. позивач надіслав відповідачу претензію про сплату 94159,67грн. страхового відшкодування. Проте у відповіді на претензію (вих.№12 від 06.02.2019р.) відповідач відмовив у її задоволенні.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Згідно із частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст. 307 ГК України). Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина 1 статті 314 ГК України).

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

В силу ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно ч.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержанні нею доходу, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Пунктом 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, відповідач, як перевізник, зобов`язаний відшкодувати заподіяний збиток у вигляді страхового відшкодування позивачу.

В обгрунтування своїх заперечень щодо позову, відповідач посилається на недотримання замовником - ТОВ "Сейф Гласс Факторі" вимог п.п. 13.1-13.4, 13.6, 13.7, 15.1-15.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363.

Однак, такі твердження є необгрунтованими та не приймаються судом до уваги, оскільки, ці Правила регламентують порядок перевезень вантажів у внутрішньому сполученні, що прямо вказано в преамбулі цих Правил: "Ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами".

Згідно ч.1 ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., ця Конвенція застосовується до будь-якого договору

автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Отже, у вирішенні спірних питань у даній справі слід керуватися положеннями вказаної Конвенції.

Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Частиною 1 статті 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно ч.ч.2, 4 ст. 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби.

Відповідач зазначає, що транспортована відповідачем партія вантажу при відправленні була опломбована вантажовідправником і на момент початку процедури приймання-передачі вантажу пломба не була порушена. Кількість вантажних місць, їх упаковка і маркування, розміщення в транспортному засобі та кріплення вантажу відповідали товаросупровідним документам. Жодних зовнішніх або внутрішніх ушкоджень транспортного засобу, та упакування вантажу, які могли б вказувати на порушення умов перевезення вантажу не було зафіксовано. Вказує на ймовірну причину пошкодження вантажу - вади упаковки дерев`яних ящиків, в яких скло було передане відправником.

У відповідності до п.п.3.1.2-3.1.5 Договору Перевізник зобов`язується: забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, справного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу, в узгоджений сторонами термін; при завантаженні/розвантаженні звірити кількість і стан вантажу, зазначеного в товарно-транспортній накладній (СМР); стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажні платформі, щоб уникнути пошкодження вантажу і рухомого складу під час завантаження і транспортування; негайно інформувати Замовника і не приступати до перевезення без його дозволу в разі порушення з боку вантажовідправника правил завантаження і розміщення вантажу на платформі, що може призвести до пошкодження вантажу; невідповідності даних про характер вантажу; маршрути перевезення та митних обробки заявлених в Заявці на перевезення; невідповідності фактичного стану вантажу.

Пунктами 5.2-5.3 Договору передбачено, що у разі невідповідності кількості вантажу або його стану, зазначеному в товаро-транспортних документах, при прийомі вантажу до перевезення Перевізник (водій-експедитор) повинен зробити відповідні застереження в першому примірнику ТТН, що залишається у вантажовідправника. При невідповідності і пошкодженнях, виявлених під час вивантаження Перевізник (водій-експедитор) повинен внести свої зауваження в усі екземпляри транспортної накладної, а також брати участь у складанні Акта з вантажоодержувачем, представником торгово-промислової палати або незалежним експертом страхової компанії і підписати його.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу (п.6.5 Договору).

Отже відповідач, при завантаженні повинен був звірити стан вантажу, а в разі виявлення вад упаковок, що могло привести до пошкодження вантажу, повинен був інформувати замовника і не приступати до перевезення. При розвантаженні, повинен був внести свої зауваження до транспортної накладної. Тому, відповідач, приступивши до перевезення вантажу, взяв на себе відповідальність за його збереження.

Відповідач не навів обставин та не надав доказів того, що пошкодження вантажу сталось внаслідок обставин передбачених ч.ч.2, 4 ст. 17 Конвенції. Твердження відповідача щодо цілісності пломби є безпідставними, оскільки збитки відповідачем були завдані не внаслідок недостачі вантажу, а внаслідок його пошкодження. Відсутність пошкоджень на транспортному засобі та на упаковці не спростовують вину перевізника, адже пошкодження вантажу (скло) в силу своєї природи, могло відбутись і без ушкодження транспортного засобу або упаковки.

Крім того, замовником - ТОВ "Сейф Гласс Факторі" було складено Акт №97 від 30.05.2018р. вхідного контролю якості сировини (скла), матеріалів (плівка ПВБ) за участю представника відповідача - водія-експедитора, який перевозив вантаж, без його зауважень. Водночас, в пояснювальній записці водій-експедитор вказав, що на його думку скло пошкодилось в зв`язку з поганим пакуванням в дерев`яні пачки. Також, було складено Акт про невідповідність якості сировини від 30.05.2018р. та проведені інспекційні роботи незалежним експертом щодо визначення розміру матеріальних збитків.

Отже, замовником - ТОВ "Сейф Гласс Факторі" було оформлено всі необхідні документи для підтвердження пошкодження вантажу під час перевезення.

Суд вважає, що наявні збитки підтверджені позивачем належними та допустимими доказами.

Частина 1 ст. 17 Конвенції встановлює презумпцію вини перевізника у заподіянні шкоди і саме перевізник має спростувати відсутність своєї вини, що останнім не було зроблено.

Отже, вантаж відповідачем було прийнято цілісним, а доставлено у пошкодженому вигляді, що свідчить про те, що перевізник має відшкодувати завдану шкоду, так як пошкодження вантажу відбулось під час його перевезення.

Відповідач зазначає, що під час перевезення не було порушення умов перевезення, однак дані твердження спростовуються актом №97 від 30.05.2018р., відміткою про пошкодження вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR №82689434, Звітом №509 про проведені інспекційні роботи 30.05.2018р. та претензією №4 від 08.06.2018р. ТОВ "Сейф Гласс Факторі . Вказані документи підтверджують вину перевізника у пошкодженні вантажу та наявність претензій зі сторони власника вантажу ТОВ "Сейф Гласс Факторі .

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

Відповідач стверджує, що позивач виплатив страхове відшкодування за ушкоджений вантаж, який не був застрахований, посилаючись на те, що згідно договору страхування предметом страхування визначено вантаж "Скло тоноване", тоді як в інших документах вказано "безколірне флоат-скло" або "скло прозоре" і жоден супровідний документ не фіксує назви вантажу "Скло тоноване".

Однак, такі доводи відповідача суд оцінює критично.

Згідно п. 31 вантажно-митної декларації "вантажні місця та опис товарів" вказано: Скло листове неармоване тоноване без поглинального відбивального або невідбивального шару, термічнополіроване: - флоат скло прозоре SGG Planilux, розмірами 3210x1880 мм, товщиною 2,1 мм, (10 ящиків по 60 листів) - 3618,00 м.кв, Торговельна марка - Saint-Gobain , виробник Saint-Gobain Class Deutschland .

Згідно інвойсу №8031710167 від 25.05.2018р. також вказано Saint-Gobain 2,1 мм., 321x188 мм Planilux.

Відповідно до акту №97 від 30.05.2018р. вхідного контролю якості сировини (скла), матеріалів (плівка ПВБ) під час приймання вантажу було виявлено пошкодження вантажу скло Saint-Gobain 2,1 мм, 3210x1880мм Planilux.

Отже, доводи відповідача є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

Згідно ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається із звіту №509 про проведені інспекційні роботи, всього пошкодженого товару (бій) листового скла в кількості 203 шт. на загальну суму 3307,50 євро (без урахування митних платежів, ПДВ і фрахта); вартість придатних залишків в кількості 203 шт. - бою листового скла при його здачі на вторинну переробку буде складати 10334грн. (а.с.38).

Згідно страхового акту №364925 сума збитку в результаті даного страхового випадку складає 100739,95грн; сума страхового відшкодування дорівнює сумі збитку з вирахуванням встановленої договором франшизи в розмірі 6580,28грн. і складає 94159,67грн. Така сума страхового відшкодування була сплачена позивачем ТОВ "Сейф Гласс Факторі" (а.с.69).

Водночас, із суми збитків за мінусом франшизи (100739,95-6580,28), необхідно вирахувати встановлену вартість придатних залишків - 10334грн., які не були передані відповідачу.

Отже, підставною є сума страхового відшкодування в розмірі 83825,67грн. (100739,95-6580,28-10334).

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає позов про стягнення страхового відшкодування в сумі 94159,67 грн., які виплачені третій особі - ТОВ "Сейф Гласс Факторі" в порядку зворотньої вимоги (регресу) підставним в частині стягнення 83825,67грн. В частині стягнення 10334грн. страхового відшкодування необхідно відмовити.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгосервіс" (код ЄДРПОУ 20350794) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (код ЄДРПОУ 16285602) 83825грн. 67коп. страхового відшкодування, а також 1710грн.17коп . витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 10334грн. страхового відшкодування відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 03.06.2019р.

Суддя О. Г. Слободян