Постанова

від 31.07.2019 по справі 903/142/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року Справа № 903/142/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: Кравченко Р.Ю.

відповідача: Нинюк В.В. , Трофимук А.В .

третя особа: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгосервіс" на рішення господарського суду Волинської області, ухвалене 24.05.2019р., повне рішення складено 03.06.2019р., у справі № 903/142/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгосервіс"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейф Гласс Факторі"

про стягнення 94159 грн. 67 коп.

В лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алгосервіс про стягнення 94 159,67 грн. виплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що позивачем внаслідок страхового випадку на виконання умов Договору страхування № 550217106 від 01.02.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ Сейф Гласс Факторі , здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 94 159,67 грн., а тому враховуючи вимоги ст.27 Закону України Про страхування до ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна перейшло право вимоги відшкодування вказаних коштів за рахунок ТОВ Алгосервіс /т.1 а.с. 4-5/.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.02.2019 року, залучено до участі у справі № 903/142/19 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Сейф Гласс Факторі /т.1 а.с.1/.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.05.2019 року у справі № 903/142/19, позов Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Алгосервіс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Сейф Гласс Факторі про стягнення 94 159,67 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Алгосервіс на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна 83 825,67 грн. страхового відшкодування, а також 1 710,17 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення 10334 грн. страхового відшкодування відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем вантаж було прийнято цілісним, а доставлено у пошкодженому стані, а тому наявні усі підстави для покладення саме на відповідача обов`язку з відшкодування страхових платежів, сплачених позивачем ТОВ Сейф Гласс Факторі . При цьому, судом взято до уваги, що згідно з умовами Договору перевезення вантажу від 22.05.2018 року, укладеного між ТОВ Сейф Гласс Факторі та ТОВ Алгосервіс , водієм відповідача не було перевірено стан вантажу в тарі на час його завантаження для перевезення та не було встановлено його пошкодження, у зв`язку з чим водій й не скористався правом відмовитись від його перевезення, а прийнявши вантаж для перевезення без відповідних заперечень, тим самим взяв повну відповідальність за збереження вантажу під час його перевезення.

Таким чином, встановивши, що сума збитку в результаті даного страхового випадку складає 100 739,95 грн., що дорівнює сумі збитків з вирахуванням встановленої договором франшизи 6 580,28 грн. (100 739,95 - 6 580,28), враховуючи вартість придатних залишків у розмірі 10 334,00 грн., які не були передані відповідачу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти в сумі 83 825,67 грн. (100 739,95 - 6 580,28 -10 334) /т.1 а.с. 247-252/.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Алгосервіс , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2019 року у справі № 903/142/19 скасувати, а у позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача стосовно невідповідності найменувань вантажу, застрахованого позивачем і вантажу, що був перевезений третій особі відповідачем;

- судом не взято до уваги наявні порушення п.5 ухвали суду від 16.04.2019 року, зокрема замість витребуваних судом оригіналів фотографій, що відображають вигляд вантажу під час передачі його третій особі, позивач надав суду копії фотографій у затемненому чорно-білому виконанні. Натомість, відповідач представив суду кольорові фотографії вантажу та транспортного засобу, які отримав 16.04.2019 року електронною поштою від третьої особи;

- зовнішній вигляд (колір та прозорість) скла на фотографіях засвідчує, що це є звичайне віконе безбарвне (не тоноване) скло, що не проявляє найменшої кольорової тональності навіть в пакеті з десяти листів, тоді як за умови Договору страхування № 550217106 від 01.02.2018 року, застрахованим склом є саме тоноване скло. Отже, у позивача відсутні законні підстави на стягнення компенсації страхового відшкодування через те, що вантаж, доставлений відповідачем третій особі, не був застрахований;

- відповідач правомірно посилався на застосування окремих норм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 від 14.10.1997 року, які детально регламентують дії сторін у процедурі прийому-передачі вантажу, в тому числі у випадку виникнення спірних правовідносин. Разом з тим, місцевий суд відхилив зазначені аргументи відповідача, обґрунтовуючи свої висновки положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року. Проте, суд не звернув увагу на заперечення відповідача стосовно вимог ч.1 ст.30 Конвенції, котрі були порушені третьою особою;

- вантажоодержувач також порушив умови пункту 5.3 Договору № 22052018 від 22.05.2018 року в частині обов`язкової участі представника перевізника у складанні акта з вантажоодержувачем, представником торгово-промислової палати або незалежним експертом страхової компанії і підписанні його.

Таким чином, на думку скаржника, рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2019 року у справі № 903/142/19 є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, відтак підлягає скасуванню /т.2 а.с. 4-7/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Алгосервіс на рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2019 року у справі № 903/142/19 та призначено справу до розгляду на 31.07.2019 року об 11:00 год. /т.2 а.с. 2-3/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2019 року судове засідання у справі № 903/142/19 призначено в режимі відеоконференції із господарським судом Київської області /т.2 а.с. 19-20/.

22.07.2019 року ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 26387/19), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2019 року залишити без змін.

В судовому засіданні 31.07.2019 року, представники ТОВ Алгосервіс підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення суду скасувати, а в задоволенні позову ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна відмовити.

Представник ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 24.05.2019 року у справі № 903142/19 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Сейф Гласс Факторі явку повноважного представника в призначене судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином /т.2 а.с. 15/.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 10.07.2019 року явка представників сторін в судове засідання 31.07.2019 року обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 року між ТОВ Сен-Гобен Гласс Дойчланд (Германія) та ТОВ Сейф Гласс Факторі укладено Контракт № 01-17 про купівлю-продаж товару (скла) /т.1 а.с.7-13/.

01.02.2018 року між позивачем - ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна (Страховик) та третьою особою - ТОВ Сейф Гласс Факторі (Страхувальник) укладено Договір страхування № 550217106.18, відповідно до якого страховик бере на себе зобов`язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику нанесену матеріальну шкоду відповідно до умов цього Договору та в межах страхової суми, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхову премію у визначеному розмірі та в узгоджені сторонами цього Договору строки.

Згідно з п.2.1 Договору страхування, предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов`язані з перевезенням вантажу (включаючи навантаження та розвантаження), а саме: скло тоноване, яке перевозиться автомобільним, залізничним та морським транспортом.

У відповідності до п.6 Договору страхування, при настанні збитків із суми страхового відшкодування вираховується сума в розмірі 2 % від страхової суми по кожному перевезенню на окремому транспортному засобі /т.1 а.с.18-25/.

Відповідно до Сертифікату № 16 до Договору страхування № 550217106.18, предметом страхування (вантаж) є скло тоноване, транспортний засіб: а/м НОМЕР_1 , страхова сума (110 %): 329 014,13 грн. /т.1 а.с.26/.

22.05.2018 року між ТОВ Сейф Гласс Факторі (Замовник) та ТОВ Алгосервіс (Перевізник) укладено Договір № 22052018 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - Договір), згідно з п.1.1 якого перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу, в терміни, узгоджені сторонами і зазначені в транспортній заявці, справним вантажним транспортом відповідної вантажопідйомності, а замовник приймає на себе обов`язки здійснити своєчасну оплату за перевезення відповідно до умов даного Договору, чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в області міжнародних перевезень.

У відповідності до п.п.3.1.2-3.1.5 Договору, перевізник зобов`язується: забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу справного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу в узгоджений сторонами термін; при завантаженні/розвантаженні звірити кількість і стан вантажу, зазначеного в товарно-транспортній накладній (СМR); стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажні платформі, щоб уникнути пошкодження вантажу і рухомого складу під час завантаження і транспортування; негайно інформувати замовника і не приступати до перевезення без його дозволу в разі порушення з боку вантажовідправника правил завантаження і розміщення вантажу на платформі, що може призвести до пошкодження вантажу; невідповідності даних про характер вантажу; маршрути перевезення та митної обробки заявлених в Заявці на перевезення; невідповідності фактичного стану вантажу.

Пунктами 5.2-5.3 Договору передбачено, що у разі невідповідності кількості вантажу або його стану, зазначеному в товаро-транспортних документах, при прийомі вантажу до перевезення перевізник (водій-експедитор) повинен зробити відповідні застереження в першому примірнику ТТН, що залишається у вантажовідправника. При невідповідності і пошкодженнях, виявлених під час вивантаження перевізник (водій-експедитор) повинен внести свої зауваження в усі екземпляри транспортної накладної, а також брати участь у складанні Акта з вантажоодержувачем, представником торгово-промислової палати або незалежним експертом страхової компанії і підписати його.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу (п.6.5 Договору) /т. 1 а.с.14-16/.

Відповідно до заявки № 1 від 22.05.2018 року, вантаж (скло) було прийнято для перевезення відповідачем, водій ОСОБА_3 , автомобіль МАН , державна реєстрація НОМЕР_1 , маршрут Німеччина - Україна, замовник вантажу: ТОВ Сейф Гласс Факторі /т.1 а.с.17/.

Згідно з довідкою (вих.№38 від 30.05.2018 року) ТОВ Алгосервіс , ОСОБА_3 працює на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ Алгосервіс з 12.09.2016 року /т.1 а.с.63/.

Про перевезення вантажу свідчать: міжнародна товарно-транспортна накладна СМR № 82689434 від 25.05.2018 року, інвойс № 8031710167 від 25.05.2018 року та вантажно-митна декларація /т.1 а.с.27-30, 42-45/.

30.05.2018 року під час розвантаження автомобіля МАН , державна реєстрація НОМЕР_1 , місто Бердичів, було виявлено пошкодження вантажу (скла).

В зв`язку з пошкодженням вантажу (скла) складено акт № 97 від 30.05.2018 року вхідного контролю якості сировини (скла), матеріалів (плівка ПВБ), підписаний завідуючим складом та іншими членами комісії ТОВ Сейф Глассс Факторі , та водієм автотранспортного засобу реєстрація НОМЕР_1 - ОСОБА_3 , а також Акт про невідповідність якості сировини від 30.05.2018 року, підписаний комісією ТОВ Сейф Глассс Факторі у складі: голови комісії - начальником служби якості, директором з економіки та розвитку, менеджером з постачання та завідуючим складом сировини /т.1 а.с.31-34/.

30.05.2018 року у водія ОСОБА_3 , який перевозив даний вантаж, було відібране письмове прояснення, в якому останній зазначив, що при погрузці скло було ціле, при перевезенні різких маневрів він не виконував, на його думку скло пошкодилось у зв`язку з поганим пакуванням в дерев`яні пачки /т.1 а.с.48/.

30.05.2018 року експертом з оцінки якості та кількості товарів (вантажний сюрвейєр) ОСОБА_5 за участю представників ТОВ "Сейф Гласс Факторі" та представника автомобільного перевізника ТОВ Алгосервіс водія-експедитора ОСОБА_3 проведено інспекцію товарно-матеріальних цінностей - листового скла, про що складено Звіт № 509 про проведення інспекційних робіт від 04.06.2018 року.

Згідно зі Звіт № 509 від 04.06.2018 року, інспекцією встановлено часткове пошкодження товару - (бій) листового скла при його транспортуванні у кількості 203 листів на загальну суму 3307,50 євро (без урахування митних платежів, ПДВ і фрахта); вартість придатних залишків - бою листового скла в кількості 203 шт. при його здачі на вторинну переробку буде складати 10334грн. /т.1 а.с.35-38/.

08.06.2018 року ТОВ "Сейф Гласс Факторі" надіслано на адресу ТОВ Алгосервіс претензію № 4 від про відшкодування збитків у розмірі 159 564 грн., яка залишена ТОВ Алгосервіс без задоволення /т.1 а.с. 58/.

На підставі укладеного Договору страхування № 550217106.18 від 01.02.2018 року ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна часткове пошкодження вантажу визнано страховим випадком та виплачено на умовах договору страхування ТОВ Сейф Гласс Факторі страхове відшкодування у розмірі 94 159,67 грн., що підтверджується заявою на виплату страхового відшкодування від 24.10.2018 року, страховим актом № 364952 та платіжним дорученням № 8168 від 12.11.2018 року на суму 94 159,67 грн. /т.1 а.с.68-70/.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що страхове відшкодування виплачено з вирахуванням франшизи у розмірі 6580,28 грн. та встановленої вартості придатних залишків у розмірі 10 334,00 грн. При цьому, розмір франшизи передбачений розділом 6 Договору страхування № 550217106.16 від 01.02.2018 року, а вартість придатних залишків визначена у звіту № 509 про проведення інспекційних робіт.

Разом з тим, відповідно до сертифікату № 16 від 25.05.2018 року до Договору страхування, страховою сумою є 110 % дійсної вартості вантажів, що підлягають страхуванню за цим Договором. Отже, з урахуванням вищезазначеної Додаткової угоди розмір страхового відшкодування збільшився на 10 % та склав 111 073,95 гривень.

Таким чином, позивачем нараховано страхове відшкодування у розмірі 94 159,67 грн. (111 073,95 - 6580,28 - 10 334), тому для мирного врегулювання спору, 25.01.2019 року позивач ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна надіслав відповідачу ТОВ Алгосервіс претензію про сплату 94 159,67 грн. страхового відшкодування. Проте у відповіді на претензію (вих.№12 від 06.02.2019 року) відповідач відмовив у її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи , апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Стаття 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 ЦК України допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст.ст.908, 909 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п.2 ст.308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

В силу ч.3 ст.314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 року № 72/14-612/1-1559 Щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року

З огляду на умови Договору на перевезення вантажу від 22.05.2018 року та враховуючи, що обставини даного спору виникли при виконанні договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року і Протоколу до Конвенції 1978 року, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст.9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Відповідно до ч.1 ст.17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно з ч.2 ст.17 Конвенції, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до ч.4 ст. 17 Конвенції, за умови дотримання пунктів 2-5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:

а) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;

b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;

c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;

d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;

e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;

f) з перевезенням худоби.

За положенням ч.1 ст.18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п.2 ст.17, лежить на перевізнику.

Разом з тим, відповідач не навів обставин та не надав доказів того, що пошкодження вантажу сталось внаслідок обставин, передбачених ч.ч.2, 4 ст.17 Конвенції.

Матеріалами справи стверджується та не заперечується самим відповідачем, що вантаж для перевезення було прийнято цілісним, а доставлено у пошкодженому стані, отже наявні підстави для покладення саме на відповідача обов`язку з відшкодування завданих збитків згідно з ч.1 ст.17 Конвенції.

Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст.27 Закону України Про страхування , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, відповідно до Звіту № 509 про проведення інспекційних робіт від 04.06.2018 року, всього пошкодженого товару (бій) листового скла в кількості 203 шт. на загальну суму 3307,50 євро (без урахування митних платежів, ПДВ і фрахта); вартість придатних залишків в кількості 203 шт. - бою листового скла при його здачі на вторинну переробку буде складати 10 334 грн. /т.1 а.с.38/.

Згідно зі страховим актом № 364925, сума збитку в результаті даного страхового випадку складає 100 739,95 грн; сума страхового відшкодування дорівнює сумі збитку з вирахуванням встановленої договором франшизи в розмірі 6 580,28грн. і складає 94 159,67 грн.

Судом встановлено, що вказана сума страхового відшкодування у розмірі 94 159,67 грн. сплачена позивачем ТОВ Сейф Гласс Факторі згідно з платіжним дорученням № 8168 від 12.11.2018 року.

Водночас, із суми збитків за мінусом франшизи (100 739,95 - 6 580,28), необхідно вирахувати встановлену вартість придатних залишків - 10334,00 грн., які не були передані відповідачу.

Отже, підставною є сума страхового відшкодування в розмірі 83 825,67 грн. (100 739,95 - 6 580,28 - 10 334).

Таким чином, місцевий господарський дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в сумі 94 159,67 грн., які виплачені третій особі - ТОВ Сейф Гласс Факторі в порядку зворотної вимоги (регресу), підлягають частковому задоволенню у розмірі 83 825,67 грн.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення замовником - ТОВ Сейф Гласс Факторі вимог п.п. 13.1-13.4, 13.6, 13.7, 15.1-15.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до преамбули цих Правил Ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами .

Крім того, відповідач зазначає, що транспортована відповідачем партія вантажу при відправленні була опломбована вантажовідправником і на момент початку процедури приймання-передачі вантажу пломба не була порушена. Кількість вантажних місць, їх упаковка і маркування, розміщення в транспортному засобі та кріплення вантажу відповідали товаросупровідним документам. Жодних зовнішніх або внутрішніх ушкоджень транспортного засобу, та упакування вантажу, які могли б вказувати на порушення умов перевезення вантажу не було зафіксовано. Вказує на ймовірну причину пошкодження вантажу - вади упаковки дерев`яних ящиків, в яких скло було передане відправником.

З даного приводу, апеляційний суд зазначає, що у відповідності до п.п.3.1.2-3.1.5 Договору на перевезення вантажу від 22.05.2018 року, перевізник зобов`язується: забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, справного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу, в узгоджений сторонами термін; при завантаженні/розвантаженні звірити кількість і стан вантажу, зазначеного в товарно-транспортній накладній (СМР); стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажні платформі, щоб уникнути пошкодження вантажу і рухомого складу під час завантаження і транспортування; негайно інформувати замовника і не приступати до перевезення без його дозволу в разі порушення з боку вантажовідправника правил завантаження і розміщення вантажу на платформі, що може призвести до пошкодження вантажу; невідповідності даних про характер вантажу; маршрути перевезення та митних обробки заявлених в Заявці на перевезення; невідповідності фактичного стану вантажу.

Пунктами 5.2-5.3 Договору перевезення сторони погодили, що у разі невідповідності кількості вантажу або його стану, зазначеному в товаро-транспортних документах, при прийомі вантажу до перевезення перевізник (водій-експедитор) повинен зробити відповідні застереження в першому примірнику ТТН, що залишається у вантажовідправника. При невідповідності і пошкодженнях, виявлених під час вивантаження перевізник (водій-експедитор) повинен внести свої зауваження в усі екземпляри транспортної накладної, а також брати участь у складанні Акта з вантажоодержувачем, представником торгово-промислової палати або незалежним експертом страхової компанії і підписати його.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу (п.6.5 Договору перевезення).

Отже відповідач, при завантаженні повинен був звірити стан вантажу, а в разі виявлення вад упаковок, що могло привести до пошкодження вантажу, повинен був інформувати замовника і не приступати до перевезення. При розвантаженні, повинен був внести свої зауваження до транспортної накладної. Тому, відповідач, приступивши до перевезення вантажу, взяв на себе відповідальність за його збереження.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів того, що пошкодження вантажу сталось не з його вини, тому його твердження щодо цілісності пломби є безпідставними, адже збитки відповідачем були завдані не внаслідок недостачі вантажу, а внаслідок його пошкодження.

Відсутність пошкоджень на транспортному засобі та на упаковці не спростовують вину перевізника, адже пошкодження вантажу (скло) в силу своєї природи, могло відбутись і без ушкодження транспортного засобу або упаковки.

Також, відповідач зазначає, що під час перевезення ним не було порушення умов перевезення, однак такі твердження спростовуються актом № 97 від 30.05.2018 року, відміткою про пошкодження вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR №82689434, Звітом № 509 про проведені інспекційні роботи 30.05.2018 року та претензією № 4 від 08.06.2018 року ТОВ Сейф Гласс Факторі . Вказані документи підтверджують вину перевізника у пошкодженні вантажу та наявність претензій зі сторони власника вантажу ТОВ Сейф Гласс Факторі .

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач виплатив страхове відшкодування за ушкоджений вантаж, який не був застрахований, посилаючись на те, що згідно договору страхування предметом страхування визначено вантаж Скло тоноване , тоді як в інших документах вказано безколірне флоат-скло або скло прозоре і жоден супровідний документ не фіксує назви вантажу Скло тоноване .

Разом з тим, такі твердження судовою колегією також оцінюється критично.

Згідно з п.31 вантажні місця та опис товарів вантажно-митної декларації вказано: Скло листове неармоване тоноване без поглинального відбивального або невідбивального шару, термічнополіроване: - флоат скло прозоре SGG Planilux, розмірами 3210x1880 мм, товщиною 2,1 мм, (10 ящиків по 60 листів) - 3618,00 м.кв, Торговельна марка - Saint-Gobain , виробник Saint-Gobain Class Deutschland .

Тобто, у вантажно-митній декларації зазначено один з видів тонованого скла - прозоре флоат скло.

У інвойсі № 8031710167 від 25.05.2018 року також вказано Saint-Gobain 2,1 мм., 321x188 мм Planilux.

Відповідно до акту № 97 від 30.05.2018 року вхідного контролю якості сировини (скла), матеріалів (плівка ПВБ) під час приймання вантажу було виявлено пошкодження вантажу скло Saint-Gobain 2,1 мм, 3210x1880мм Planilux.

Отже, доводи відповідача з приводу того, що позивач сплатив страхове відшкодування за вантаж, який не був застрахований є безпідставним, а тому відхиляється судом за необґрунтованістю.

Щодо тверджень скаржника відносно ігнорування судом ч.1 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.30 Конвенції, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів для отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Отже, положення вказаної статті не взято до уваги, через те, що одержувач, приймаючи вантаж, перевірив його стан, в зв`язку з його пошкодженням склав акт № 97 від 30.05.2018 року та зроблена заява, тобто претензія щодо факту пошкодження вантажу у формі вищеозначеного акту.

Твердження апелянта відносно факту відсутності представника перевізника також не заслуговують на увагу, адже в акті № 97 від 30.05.2018 року стоїть підпис водія ОСОБА_3 , а в самому акті зазначено, кількість пошкодженого вантажу під час його приймання, до того ж інспекційні роботи ФОП ОСОБА_5 проведено за участі водія відповідача - ОСОБА_3 згідгно зі Звітом № 509.

Щодо твердження апелянта про невідповідність коду товару, вказаного в графі 33, назві товару, зазначеної в графі 31 митної декларації від 30.05.2018р. № 555.

Згідно зі ст.4 Митного кодексу України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Відповідно до част.5 ст.264 Митного кодексу України, з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Встановлення митним органом факту, що митна декларація містить усі необхідні відомості і до митної декларації додані всі необхідні документи, означає результат перевірки посадовою особою митного органу наданих документів на предмет наявності передбачених законодавством підстав для прийняття митної декларації (підтвердження повноважень декларанта, дотримання декларантом форми декларування, заповнення ним всіх розділів та граф митної декларації відповідно до порядку її заповнення, а також перевірку комплектності документів, наданих разом з митною декларацією).

Починаючи з моменту прийняття митної декларації митним органом митна декларація набуває статус документа, який свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Митна декларація № 555 від 30.05.2018р. прийнята Житомирською митницею 30.05.2018р., про що свідчить штамп митниці /т.1 а.с.29/.

За змістом част.13 ст.264 Митного кодексу України, декларант та уповноважена ним особа несуть установлену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації.

Частиною 1 ст.483 Митного кодексу України, передбачено адміністративну відповідальність у разі переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Матеріали справи не містять доказів порушення ТОВ Сейф гласс факторі митних правил, зокрема, в частині внесення неправдивих відомостей у графи 31, 33 митної декларації № 555 від 30.05.2018р.

За наведеного суд відхиляє твердження апелянта про невідповідність зазначених у митній декларації № 555 від 30.05.2018р. назви товару (графа 31) його коду (графа 33).

Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не спростовують наведених висновків суду, а тому відхиляються за безпідставністю.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2019 року у справі № 903/142/19 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгосервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2019р. у справі № 903/142/19 залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2019р. у справі № 903/142/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 903/142/19 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "05" серпня 2019 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Демидюк О.О.