Рішення

від 20.05.2019 по справі 909/1040/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1040/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД"

до відповідача-1:Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області

до відповідача-2: Державної казначейської служби України

за участю прокурора, який вступив у справу на захист інтересів держави в особі Державної казначейської служби України

про відшкодування майнової шкоди в сумі 26296788 грн 42 к.

за участю:

від позивача: Валентієв Валентин Володимирович,

від відповідача-1: Заник Мирослав Федорович,

від відповідача-2: Гамуляк Оксана Михайлівна,

від прокуратури: Журавльова Наталія Євгенівна

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" із позовною заявою до Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди в сумі 26296788 грн 42 к.

Вирішення процесуальних питань.

03.12.2018 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання у справі на 26.12.2018 (ухвала від 03.12.2018).

22.12.2018 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог вх.№20102/18.

26.12.2018 представник позивача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів вх.№20725/18, які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи. Також подав клопотання про витребування додаткових доказів вх.№20138/18.

В судовому засіданні 26.12.2018 суд задоволив клопотання про витребування додаткових доказів (подане з позовною заявою) та оголосив перерву до 23.01.2019 (ухвала від 26.12.2018).

18.01.2019 на адресу суду від прокуратури Івано-Франківської області надійшов лист вх.№1011/19, який суд приєднав до матеріалів справи.

22.01.2019 прокуратура Івано-Франківської області на виконання ухвали суду від 26.12.2018 надала відповідь, яку суд приєднав до матеріалів справи.

23.01.2019 до суду надійшло повідомлення про вступ прокурора в справу вх.№1495/19.

Позивач подав клопотання про витребування додаткових доказів вх.№1562/19 від 23.01.2019.

В судовому засіданні 23.01.2019 суд встановив, що предметом спору є відшкодування майнової шкоди в сумі 26296788 грн 42 к., задоволив клопотання позивача про витребування доказів вх.№1562/19 від 23.01.2019 та постановив продовжити підготовче провадження строком на 30 днів до 03.03.2019 і відкласти підготовче засідання у справі на 19.02.2019 (ухвала від 23.01.2019) , а також повернув без розгляду заяви подані Котиком Романом Васильовичем.

05.02.2019 позивач подав заперечення щодо участі прокурора в справі вх.№2080/19, яке суд приєднав до матеріалів справи.

12.02.2019 на адресу суду надійшов лист від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз з витребуваними доказами вх.№2565/19, які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

15.02.2019 Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області подало відзив на позов вх.№2722/19, який суд залишив без розгляду, на підставі ст.118 ГПК України, у зв"язку із поданням його після закінчення процесуальних строків (ухвала від 19.02.2019).

18.02.2019 позивач подав заяву про усунення від участі прокурора вх. №2791/19.

19.02.2019 Прокуратура Івано-Франківської області подала відзив на позов вх.№2860/19, який суд приєднав до матеріалів справи.

Позивач 19.02.2019 подав відповідь на відзив вх.№2722/19 від 15.02.2018; додаткові пояснення по справі вх.№2870/19, які суд приєднав до матеріалів справи та клопотання про продовження підготовчого засідання вх.№2871/19.

В судовому засіданні 19.02.2019 суд задоволив усне клопотання Державної казначейської служби України про поновлення процесуальних строків для подання відзиву та клопотання позивача про витребування доказів; оголосив перерву до 25.02.2019 (ухвала від 19.02.2019).

22.02.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про самопредставництво вх.№3171/19, яку суд приєднав до матеріалів справи та клопотання вх.№3591/19 про заміну відповідача -1 Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на належного - Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, а також клопотання про витребування у належного відповідача матеріалів виконавчих проваджень №30775328 відкритого 23.01.2012 та №31404796 відкритого 27.02.2012.

Від прокуратури надійшло додаткове обґрунтування підстав вступу прокурора в справу (від 25.02.2019 вх.№3202/19), яке суд приєднав до матеріалів справи.

Від відповідача-1 ГТУЮ в Івано-Франківській області надійшла заява (від 22.02.2019 вх.№3134/19) в якій відповідач 1 вказав, що є неналежним відповідачем по справі.

25.02.2019 суд постановив замінити відповідача-1 Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області на належного відповідача - Івано-Франківський міський Відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та відкласти підготовче засідання у справі на 04.03.2019 (ухвала від 25.02.2019), в якому суд у зв'язку з заміною первісного відповідача належним відповідачем та з метою дотримання всіх вимог, визначених ст.182 ГПК України розпочав розгляд справи спочатку та призначив підготовче засідання на 18.03.2019.

28.02.2019 від позивача надійшла заява вх.№3583/19 про тиск на суд з метою змусити постановити неправосудне рішення щодо якої суд 18.03.2019 зазначив, що висловлення стороною своєї позиції не є тиском на суд.

Від відповідача 2 надійшов відзив на позов від 28.02.2019 вх.№3634/19, який суд приєднав до матеріалів справи.

01.03.2019 відповідач 1 подав відзив на позов вх.№3658/19, який суд прийняв до розгляду та клопотання про приєднання до матеріалів справи копій матеріалів виконавчого провадження №307753328 та №31404796 від 27.02.2012, які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

12.03.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів (вх.№4202/19), яку суд оглянув та приєднав до матеріалів справи. Представники відповідачів та прокуратури заявили, що не будуть використовувати своє процесуальне право на подання заперечення на відповідь позивача на відзиви.

15.03.2019 від представника позивача надійшла заява (вх.№4545/19), в який він просить або надати можливість представляти інтереси позивача особі, яка не є адвокатом або ухвалою усунути цю особу від представництва інтересів та заява (вх.№4546/19), в якій він просив перевірити дотримання прокурором ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та припинити участь прокурора у справі.

Розглянувши заяви позивача (вх.№4545/19 та вх.№4546/19) суд зазначив, що ці питання вирішено в підготовчому судовому засіданні 23.01.2019, що підтверджується ухвалами суду від 23.01.2019. Також суд звернув увагу на те, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повноважень суду щодо усунення законного представника та прокурора від участі у справі.

18.03.2019 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 11.04.2019.

09.04.2019 позивач подав заяву про право самопредставництва вх.№6171/19, яку суд приєднав до матеріалів справи.

11.04.2019 суд задоволив клопотання відповідача 2 від 09.04.2019 вх.№6226/19 та відклав розгляд справи по суті на 22.04.2019.

17.04.2019 позивач подав у письмовому вигляді вступне слово вх.№6744/19 та заяву про приведення позовних вимог до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 вх.№6745/19.

22.04.2019 в судовому засіданні суд оголосив перерву до 08.05.2019.

25.04.2019 позивач подав пояснення до позовних вимог вх.№7311/19.

06.05.2019 позивач подав клопотання до заяви позовних вимог від 17.04.2019 вх.№7615/19.

08.05.2019 суд оголосив перерву до 20.05.2019.

16.05.2019 позивач подав заяву скаргу на дії прокурора вх.№8394/19.

В судовому засіданні 20.05.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015, відповідно до якої дії Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо передачі для реалізації шляхом проведення електронних торгів нежитлового приміщення Торгового дому "Золота нива", що складається з приміщення, позначеного в плані літерою "А", загальною площею 1325,5 кв.м., розташованого за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Симоненка,11а. визнані незаконними. Зазначив, що враховучи це судове рішення, вказане нежитлове приміщення мало бути повернене його власнику. Проте, приведення сторін до первісного стану неможливе, оскільки приміщення є знищене новим власником внаслідок незаконних дій Відділу ДВС. А тому вважає, що Івано-Франківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області зобов"язаний відшкодувати шкоду завдану позивачу в розмірі 26296788 грн 42 к. шляхом перерахування коштів через Державну казначейську службу України.

В судовому засіданні позивач просив суд позов задоволити в повному обсязі.

Заперечення відповідача 1.

Відповідач -1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 01.03.2019 вх.№3658/19 де зазначив, що рішення судів на які посилається позивач не є доказом вини Івано-Франківського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та не мають преюдиційного значення для справи про відшкодування матеріальних збитків. Вказав, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2014 у справі №22/62, яка залишена без змін Вищим господарським судом України та Верховним судом України, відхилено скаргу ТОВ фірми "Інкорд" ЛТД на дії Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції щодо передачі для реалізації на електронних торгах ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України предмета іпотеки Торговий дім "Золота нива" (вул.Симоненка,11а, м.Івано-Франківськ, вул.Симоненка,11а, площею 1325,5 кв.м.), а отже дії відділу ДВС є правомірними.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд в позові відмовити.

Заперечення відповідача 2.

Представник відповідач 2 проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов від 28.02.2019 вх.№3634/19 де вказала, що Державної казначейська служба України

будь-яких протиправних дій щодо позивача не здійснювала, його права та охоронювані законом інтереси не порушувала; жодним нормативно-правовим актом не передбачено покладання відповідальності на Державну казначейську службу України за дії інших органів чи органів місцевого самоврядування; жодним рішенням суду не визнано конкретну посадову особу винною у завданні шкоди ТОВ "Інкорд-ЛТД", що є підставою для відшкодування шкоди за рахунок держави; позивач самостійно визначив вартість нежитлового приміщення в розмірі 11531850 грн, що не підтверджується жодними документами (оцінкою експерта); жодних прострочених боргових зобов"язань, угод, договорів між державою та позивачем не існує тому і виключає нарахування 3 відсотків річних та інфляційних збитків. Зазначила, що позивач пропустив строк позовної давності, просила суд його застосувати.

Позиція прокурора.

Прокурор проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов від 19.02.2019 вх.№2860 де вказала, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зазначила, що посилання позивача на незаконність електронних торгів є безпідставними, оскільки відповідно до рішення Господарського суду м.Києва від 11.02.2015 у справі №909/1087/14 позивачу відмовлено у позові про визнання електронних торгів по реалізації предмета іпотеки недійсним. Вказала, що предметом позову у цій справі є стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок оцінки та подальшої реалізації нерухомого майна ТД "Золота нива" та є ідентичною шкоді, встановленій у кримінальному провадженні. Ця шкода заподіяна інтересам позивача не діями Державної виконавчої служби, а діями оцінювача Михайлової Т.В., яка не є працівником державної виконавчої служби, іншого органу державної влади, і за дії якої відповідно до норм ст. 11 ЦК України держава відповідальності нести не може. Щодо 3% річних та інфляційних втрат зазначила, що держава в рамках предмета спору жодних прострочених грошових зобов"язань не має, що виключає можливість нарахування 3 % річних та інфляційних втрат. Також вказала, що позивач не довів причинний зв"язок між заявленою до стягнення шкодою та діями ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції.

В судовому засіданні представник прокуратури просив суд в позові відмовити.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Обставини, які суд встановив при розгляді справ №22/62 та №5010/2435/2011-9/88.

24.01.2006 між АКБ "Імексбанк", який змінив назву на ПАТ "Імексбанк" (як кредитором) та ТОВ "Інкорд ЛТД" (як позичальником) був укладений договір кредитної лінії №25 про надання кредиту, із змінами від 18.07.2006, 20.11.2007,14.04.2008, 29.10.2008.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за договором кредитної лінії сторони уклали договір іпотеки від 24.01.2006, за умовами якого ТОВ "Інкорд ЛТД" передав в іпотеку банку нерухоме майно - приміщення Торгового дому "Золота нива", літ. "А", загальною площею 946,8 кв.м, розташоване в м. Івано-Франківську на вул. Симоненка, 11а, що належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 21.12.2000.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Шкіндер С.В. 24.01.2006, зареєстрований в реєстрі за №103; накладено заборону відчуження предмета іпотеки, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відповідний запис.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2009 у справі № 22/62, задоволено позов ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Інкорд ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 25 від 24.01.2006 та додаткових угодах до нього в сумі 2 013 351,28 грн станом на 09.04.2009, звернено стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором іпотеки від 24.01.2006 - торговий дім "Золота нива", що складається з приміщення Торгового дому, літ. "А", загальною площею 946,8 кв.м, розташованого на вул. Симоненка, 11а в м. Івано-Франківську, шляхом продажу банком предмета іпотеки будь-якому покупцеві за початковою ціною 2 000 000 грн.

За заявою ПАТ "Імексбанк", ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2011 у справі №22/62 змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2009 у справі №22/62 із звернення стягнення на предмет іпотеки на стягнення грошових коштів в сумі 2 013 351,28 грн, з тих підстав, що площа приміщень, переданих в іпотеку, змінилася і не відповідає площі, вказаній в договорі іпотеки.

Згідно з технічним паспортом, складеним 24.12.2007 Івано-Франківським ОБТІ та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №17246694, виданим 28.12.2007 судами встановлено, що за рахунок проведення реконструкції приміщення торгового дому його площа збільшилася та становить 1256,3 кв.м і на цю площу за ТОВ "Інкорд ЛТД" зареєстроване право власності.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2012 у справі № 5010/2435/2011-9/88 задоволено позов ПАТ "Імексбанк" до ТОВ Фірма "Інкорд ЛТД" про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №25 від 24.01.2006. Присуджено до стягнення з ТОВ Фірма "Інкорд ЛТД" на користь ПАТ "Імексбанк": 28 668,35 дол. США, що еквівалентно 228 839,37грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 10.04.09 по 26.04.10; 33 549,02 грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 10.04.09 по 26.04.10; 5 247,80грн - витрат по сплаті судового збору.

14.02.2012 на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2012 у справі № 5010/2435/2011-9/88 виданий наказ №199.

27.02.2012 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №31404796 з виконання наказу № 199 від 14.02.2012.

23.01.2012 ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 30775328 з виконання ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2011 у справі №22/62.

Постановою від 02.10.2012 ВП №31404796 об'єднано виконавче провадження з виконання наказу № 199 від 14.02.2012 із виконавчим провадженням №30775328 з виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2011 у справі № 22/62, і присвоєно їм єдиний номер №30775328.

22.07.2013 державний виконавець склав Акт опису і арешту майна - приміщення Торгового дому "Золота нива", зазначеного в плані літерою "А" загальною площею 1325,5 кв.м, який знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Симоненка, 11а.

Для оцінки описаного і арештованого майна та визначення його ринкової вартості постановою державного виконавця про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП №30775328 призначено Михайлову Т.В. експертом, суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

Експерт Михайлова Т.В. надала звіт від 28.05.2014 про незалежну оцінку вартості нежитлових приміщень та висновок оцінювача про вартість нежитлових приміщень Торгового дому "Золота нива", що складається з приміщення, зазначеного в плані літерою "А" загальною площею 1325,5 кв.м, який знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Симоненка, 11а, станом на 27.05.2014, згідно з яким стартова ціна для продажу на відкритих торгах, згідно з законодавством, визначена в сумі 2 522 806 грн (без ПДВ).

Копії звіту про незалежну оцінку вартості нежитлових приміщень Торгового дому "Золота нива" та обладнання для боулінгу були надіслані ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД та ПАТ "Імексбанк".

Боржник подав ВДВС заперечення від 06.06.2014 №06-06/14 на проведену оцінку майна, в якому вказав, зокрема, на невідповідність оцінки Національному стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440.

Рецензування звіту про оцінку не проводилося.

Заступник начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ надав начальнику управління ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області заявку №02-19/22434 від 08.08.2014 на реалізацію описаного й арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Начальник управління ДВС подав ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заявку №011-17/1292 від 15.08.2014 на публікацію повідомлення щодо передачі на реалізацію шляхом проведення електронних торгів майна - нежитлового приміщення Торгового дому "Золота нива" та проведення 15.09.2014 аукціону з продажу цього майна, лот №234.

Згідно з актом про проведені електронні торги арештованого майна від 23.09.2014, який складений на підставі протоколу №2972 проведення електронних торгів від 15.09.2014, переможець торгів Мельник О.С здійснила розрахунок за придбане майно в повному обсязі, загальна сума реалізації майна - 2 522 806 грн.

ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою (вх. №12548/14 від 24.09.2014) на дії ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, в якій просив визнати дії ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо передачі на реалізацію на електронних торгах торгового дому "Золота Нива", розташованого на вул. Симоненка, 11а в м. Івано-Франківську, загальною площею1325,5 кв.м, протиправними і такими, що суперечать вимогам ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

23.12.2014 Господарський суд Івано-Франківської області відхилив скаргу на дії ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції.

30.03.2015 Львівський апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2014 у справі № 5010/2435/2011-9/88 скасував та прийняв нову ухвалу, якою визнав незаконними дії Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо передачі для реалізації шляхом проведення електронних торгів нежитлового приміщення Торгового дому "Золота нива", що складається з приміщення, позначеного в плані літерою "А", загальною площею1325,5 кв м., розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, на вул. Симоненка, 11а , та встановив, що державним виконавцем порушено ч. 4 ст. 58, ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", п.п. 4.1.1, 4.2.2, 4.5.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5.

23.06.2015 Вищий господарський суд залишив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 без змін, та вказав що державний виконавець в порушення порядку визначення вартості та оцінки майна боржника, встановленого ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", не призначив рецензування звіту про оцінку майна.

Згідно приписів ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведену норму закону, суд приймає постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 як доказ, що саме внаслідок незаконних дій Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції порушено право позивача на мирне володіння майном та передано його на реалізацію шляхом проведення електронних торгів.

Як стверджує позивач, внаслідок незаконних дій Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції реалізовано його майно за ціною 2522806 грн, визначеною у Звіті про незалежну оцінку вартості нежитлових приміщень від 28.05.2014, виконаному суб"єктом оціночної діяльності - Михайловою Т.В., який згідно Висновку №4769 від 23.01.2017 судової оціночно-будівельної експертизи Львівського НДІСЕ визнаний таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, засадам, оціночним процедурам та іншим нормативним документам з питань оцінки нерухомих об"єктів.

Згідно Висновку №4289 від 14.12.2015 судової оціночно-будівельної експертизи Львівського НДІСЕ, станом на 27.05.2014, ринкова вартість нежитлових приміщень могла становити 11531850 грн.

Обставина, що об"єкт нерухомого майна, який належав позивачеві на праві власності знищений, шляхом знесення, визнається учасниками справи та не підлягає доказуванню, згідно ст.75 ГПК України. У зв"язку із неможливістю повернути його в натурі, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду із вимогою про відшкодування шкоди в розмірі втраченого майна.

Доводи, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Щодо посилання прокурора та відповідачів на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2014 у справі №22/62, яка залишена без змін Вищим господарським судом України та Верховним судом України, якою відхилено скаргу ТОВ фірми "Інкорд" ЛТД на дії Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції щодо передачі для реалізації на електронних торгах ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України предмета іпотеки Торговий дім "Золота нива" ( вул.Симоненка,11а, м.Івано-Франківськ, вул.Симоненка,11а, площею 1325,5 кв.м.,), як на процесуальний документ, яким встановлені в аналогічних із справою №5010/2435/2011-9/88 (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015) правовідносинах протилежні висновки, суд зазначає таке.

Верховний Суд України в постанові від 02.12.2015 встановив, що у справі № 22/62 Вищий господарський суд України, погодившись із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД на дії органу Державної виконавчої служби України щодо передачі для реалізації на електронних торгах предмета іпотеки, свій висновок обґрунтував тим, що державний виконавець, виконуючи ухвалу суду про зміну способу виконання рішення суду, діяв у межах приписів Закону України "Про виконавче провадження", вжив необхідних заходів щодо виконання рішення суду і правомірно звернув стягнення на спірне майно у зв'язку з тим, що грошей або іншого майна у боржника не виявилося. Одночасно Вищий господарський суд України зазначив, що оскільки стягувач у спірному виконавчому провадженні одночасно був іпотекодержателем спірного майна, то порушення державним виконавцем норм Закону України "Про іпотеку" не відбулося.

Крім того, Вищий господарський суд України зауважив, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення частини 4 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" та дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення вартості майна належним чином, оскільки боржник не оскаржив відомі йому результати оцінки у встановленому законом порядку.

У справі № 5010/2435/2011-9/88 Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірності дій державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ з передачі на реалізацію нерухомого майна, який у порушення порядку визначення вартості та оцінки майна боржника, встановленого частиною 4 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", не призначив рецензування звіту про оцінку майна. При цьому Вищий господарський суд України виходив із тих встановлених судом обставин, що боржник подав свої заперечення на проведену оцінку майна (постанова від 23 червня 2015 року).

Отже суд відхиляє ці доводи прокурора та відповідачів, як такі що не відповідають дійсності, оскільки Верховний Суд України дійшов висновку, що суди оцінювали порушення державним виконавцем норм закону при вчиненні різних виконавчих дій, зокрема при виконанні ухвали суду про зміну способу виконання рішення суду та дій з передачі на реалізацію нерухомого майна боржника.

Посилання прокурора на рішення Господарського суду м.Києва від 11.02.2015 у справі №909/1087/14, відповідно до якого суд відмовив позивачу у задоволенні позову про визнання електронних торгів по реалізації предмета іпотеки недійсним, також суд відхиляє, оскільки при розгляді цієї справи судом не досліджувалось питання визначення ціни об"єкта продажу, а лише процедура проведення аукціону відповідно до Тимчасового положення при проведенні електронних торгів.

Твердження прокурора про те, що предмет позову у цій справі про стягнення майнової шкоди, є ідентичною шкоді, встановленій в кримінальному провадженні та пред"явлення цивільного позову у розмірі спричинених збитків відхиляються судом, оскільки доказів прийняття до розгляду цивільного позову та його задоволення матеріали справи не містять.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст.2 ГПК України).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 Цивільного кодексу України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Дії Івано-Франківського міськвідділу ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області , внаслідок яких було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (статті 11 ЦК України).

Суд виходить з того, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Як вже зазначалось вище, незаконність дій Івано-Франківського міськвідділу ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області щодо передачі для реалізації шляхом проведення електронних торгів нежитлового приміщення Торгового дому "Золота нива", що складається з приміщення, позначеного в плані літерою "А", загальною площею 1325,5 кв м., розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, на вул. Симоненка, 11а, встановлені у справі №5010/2435/2011-9/88.

Отже, факт незаконності дій державного виконавця на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди вже встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили, і в цій частині мають преюдиційне значення для вирішення цього спору.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Враховуючи те, що Львівський апеляційний господарський суд в постанові від 30.03.2015 встановив незаконність дій Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, а вчинення дії щодо реалізації майна у встановленому законом порядку відповідачем 1 є неможливим, у зв"язку з розпорядженням майном на власний розсуд новим власником шляхом знесення, суд вважає доведеним позивачем причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача-1 та завданням позивачу шкоди, а відтак і про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України заподіяної позивачу шкоди.

При цьому, суд зазначає, що для розрахунку суми завданої шкоди, позивач від суми 11531850 грн - ринкова вартість нежитлових приміщень розважального центру "Золота Нива" загальною площею 1325,5 кв.м., що знаходиться в м.Івано-Франківськ, вул.Симоненка,11а станом на 27 травня 2014 року, яка встановлена у висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 14.12.2015 №4289 та яку суд прийняв як доказ, відняв суму боргу 2013351 грн 28 к., яка встановлена рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2009 у справі № 22/62.

З таким розрахунком позивача суд не погоджується , виходячи з такого.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як свідчать матеріали справи, позивач є власником приміщення Торгового дому "Золота нива" загальною площею 1256,3 кв.м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 21.12.2000 та Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.12.2007.

Із Висновку №4289 від 14.12.2015 судової оціночно-будівельної експертизи вбачається, що ринкова вартість встановлювалась на площу приміщень 1325,5 кв.м, в той час як станом на час проведення експертизи за позивачем було зареєстроване право власності на загальну площу 1256,3 кв.м, тому виходячи з ринкової ціни приміщень за 1 кв.м. - 8700 грн, згідно Висновку, суд вважає, що реальна ринкова вартість належних на праві власності позивачу приміщень становила 10929810 грн ( 1256,3 кв.м х 8700 грн).

Щодо суми заборгованості позивача, слід зазначити, що відповідно до Акта про проведення електронних торгів арештованого майна сума реалізації майна становила 2522806 грн, яка спрямована на погашення боргу боржника, згідно рішення від 19.06.2009 у справі № 22/62, виконавчого збору та інших витрат у зведеному виконавчому провадженні, про що сторони не заперечували.

За таких обставин, суд враховуючи те, що захисту належить право власності зареєстроване у встановленому законом порядку, беручи до уваги те, що сума отримана від реалізації майна спрямована на погашення боргу позивача перед банком, дійшов висновку, що до стягнення належить шкода, заподіяна позивачеві в розмірі 8407004 грн ( 10929810 грн - 2522806 грн).

В частині позовних вимог про стягнення 3124846 грн шкоди завданої незаконними діями Івано-Франківського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області належить відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 13293916 грн 68 к. збитків від інфляції та 1471021 грн 74 к. трьох відсотків річних.

Згідно з положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто статтею 625 ЦК України встановлено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та ці норми поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Аналіз положень статей 1166, 1173 та 1174 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої статтями ЦК України, зазначеними вище, відповідальності яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення грошових зобов'язань, зокрема, статті 625 ЦК України.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди як деліктного зобов'язання.

Таким чином, у цій справі відсутні правові підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат

Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені в постанові Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 910/13314/17.

За таких обставин позов належить до часткового задоволення та стягнення 8407004 грн шкоди, завданої незаконними діями Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

Щодо вимог позивача до відповідача 2 Державної казначейської служби України.

Під час розгляду справи суд встановив наявність правовідносин позивача із відповідачем 1 Івано-Франківським міським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

Суд врахував рішення Конституційного Суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001 р. у справі № 1-36/2001, згідно з яким не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади. Таким чином, відшкодування шкоди у цій справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно з частиною першою ст. 48 названого Кодексу, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка, зокрема, передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу , а в разі відсутності у такого державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, через Державну казначейську службу України, у випадку набрання рішенням суду законної сили, буде лише здійснено виконання рішення суду про стягнення в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій Івано-Франківського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 905/1071/17.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 належить відмовити.

Щодо строку позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Виходячи з того, що у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд встановив, що позивач визначив відповідачем 1 особу, яка безпосередньо порушила його право власності - Івано-Франківський міський Відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, який не звертався до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Щодо Державної казначейської служби України, яка заявила про застосування строку позовної давності, позивач просив суд лише зобов"язати відповідача 2 безспірно списати з Державного бюджету суму заподіяної шкоди відповідачем 1, тому у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності.

Судові витрати.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду , а відтак приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються.

Керуючись ст. 8, 41, 56, 124 Конституції України, ст. 2, 74, 86, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" до Івано-Франківського міського відділу Державної Виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди в сумі 26296788 грн 42 к. задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" ( вул. Галицьке шоссе, 8, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423, код 02829688) 8407004 (вісім мільйонів чотириста сім тисяч чотири гривні) шкоди, завданої незаконними діями Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

В частині позовних вимог про стягнення 3124846 (трьох мільйонів сто двадцять чотири тисячі вісімсот сорок шість гривень) шкоди, 13293916 (тринадцяти мільйонів двісті дев"яносто трьох тисяч дев"ятсот шістнадцять тисяч гривень) 68 к. збитків від інфляції та 1471021 (одного мільйона чотириста сімдесяти однієї тисячі гривень) 74 к. трьох відсотків річних відмовити.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" ( вул. Галицьке шоссе, 8, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423, код 02829688) до Державної казначейської служби України ( вул.Бастіонна,6, м.Київ,01601, код 37567646) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.06.2019

Суддя Максимів Т. В.