Рішення

від 28.05.2019 по справі 910/17232/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2019Справа № 910/17232/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/17232/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Куцівське зернозберігальне підприємство"; ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Спецпрофіль"; Простягнення 33 500,00 грн. без повідомлення учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Куцівське зернозберігальне підприємство" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Спецпрофіль" 33 500,00 грн. заборгованості з повернення попередньої плати за товар, що не був поставлений відповідно до виставлених та оплачених рахунків.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпрофіль" прийнятих на себе зобов`язань, зокрема обов`язку поставити оплачені товари (труби електрозварювальні) та подальшим зобов`язанням повернути попередню плату за письмовою претензією.

На підтвердження заявлених вимог суду було подано рахунки на оплату товару від 16.08.2016 № 803 та від 23.08.2016 № 834, платіжні доручення на перерахування коштів, роздруківку електронного листування, адресовані відповідачу листи та докази їх надсилання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/17232/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив (суддя Якименко М.М.).

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справ між суддями через припинення здійснення повноважень суддею Якименком М.М., справу № 910/17232/18 було передано на розгляд судді Мандриченку О.В.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 справу № 910/7232/18 прийнято до свого провадження суддею Мандриченком О.В.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалах як від 04.01.2019, так і від 28.03.2019 строки відповідач відзив на позовну заяву не подав, хоча про відкриття провадження у справі та її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення ухвали від 28.03.2019 в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, в межах яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Спецпрофіль" зобов`язалося поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Куцівське зернозберігальне підприємство" промислові товари (труби електрозваоювальні), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Куцівське зернозберігальне підприємство" зобов`язалося прийняти і оплатити такий товар.

На виконання усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Спецпрофіль" висталило Товариству з обмеженою відповідальністю "Куцівське зернозберігальне підприємство" рахунок від 16.08.2016 № 803 на суму 30 000,00 грн. з оплати 1,2 тонни труби електрозварювання 273х5 та рахунок № 834 від 23.08.2016 на суму 3 500,00 грн. з оплати 0,14 тонн труби електрозварювання 273х5. Кожен з рахунків був дійсний для перерахування коштів за ним датою їх складення.

З посиланням на описані рахунки позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 33 500,00 грн., а саме: 30 000,00 грн. було сплачено 22.08.2016 за платіжним дорученням № 287 та 3 500,00 грн. було сплачено 25.08.2016 за платіжним дорученням № 288.

18.10.2016 позивач надійшла відповідачеві претензію № 16 від 16.11.2016, в якій послався на перерахування 33 500,00 грн. платіжними дорученнями від 22.08.2016 № 287 (30 000,00 грн.) та від 25.08.2016 № 288 (30 000,00 грн.) та просив повернути кошти в сумі 33 500,00 грн. за труби електрозварювальні, які не буди поставлені.

Згідно з приєднаним до позовної заяви повідомленням про вручення претензія від 16.11.2016 № 16 була отримана відповідачем.

23.10.2018 через кур`єрську службу доставки відповідачу було вручено лист позивача від 19.10.2018 № 107 з повідомленням про відмову від отримання товарів та вимогою про повернення 33 500,00 грн. за указаними у листі платіжними реквізитами.

Спір у справі виник внаслідок того, що, як стверджує позивач, станом на грудень 2018 року відповідач не передав товар і перераховані кошти також не повернув.

Як вказувалося вище, відповідач, будучи обізнаним з наявністю у провадженні суду вказаного позову, позовні вимоги не заперечив.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

З приписів ст. 181 Господарського кодексу України слідує, що укладення господарських договорів допускається й у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У ст. 655 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналізуючи наведені норми законодавства та описані фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі-продажу, який був укладений ними у простій формі шляхом обміну документами і корті підпадають під регулювання як загальних положень законодавства про зобов`язання, так і спеціальних норм про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено загальний порядок, за яким продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 4 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що для того, щоб використати право покупця вимагати від продавця повернення попередньої плати за ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач, необхідні наступні передумови: домовленість сторін, встановлення строків виконання зобов`язань, порушення продавцем строків передачі товару, виставлення вимоги про передачу оплаченого товару або повернення попередньої плати.

З матеріалів справи слідує, що сторони не досягли домовленостей щодо строку передачі товару та перерахування коштів, а також порядку передачі товару. Разом з тим, суд враховує той факт, що позивач двічі письмово звертався до позивача з письмовими вимогами про повернення коштів, вказуючи в якості причини такої вимоги, порушення відповідачем обов`язку з передачі оплачених товарів. Тобто, у разі наявності у відповідача заперечень щодо фактів, на які вказував позивача як на підставу вимоги про повернення коштів в сумі 33 500,00 грн., відповідач не був позбавлений можливості надати відповідь на такі вимоги позивача або ж розпочати листування чи перемовини щодо поставки товару тощо, а також повідомити суд будь-які обставини, які виключають задоволення цього позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

В установлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву відповідач не представив доказів відсутності заявленої до стягнення суми попередньої плати або ж доказів її перерахування на користь позивача, так само як і доказів належного виконання обов`язку з поставки товарі, у зв`язку з цим та приймаючи до уваги подані докази, позовні вимоги про стягнення 33 500,00 грн. видаються обґрунтованими, доведеним та такими, що підлягають повному задоволенню.

Зважаючи на задоволення позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Спецпрофіль" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, ідентифікаційний код 39235605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Куцівське зернозберігальне підприємство" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 6/2, ідентифікаційний код 40200853) 33 500 (тридцять три тисячі п`ятсот) грн. боргу та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Півничного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко