Постанова

від 30.05.2019 по справі 266/4159/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/969/19

266/4159/18

Єдиний унікальний номер 266/4159/18

Номер провадження 22-ц/804/969/19

Головуючий в 1 інстанції Шишилін О.Г.

Доповідач: Мальцева Є.Є.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мальцевої Є.Є.,

суддів Мироненко І.П., Биліни Т.І.,

секретар Сидельнікова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2019 року у цивільній справі за позовом Приватного підприємства Маріупольський Консалтінг Центр до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про передачу іпотеки в управління -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив передати ПАТ ПУМБ ( далі - Банк) в управління нерухоме майно у вигляді нежилого приміщення, загальною площею 244,3 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , яке передане в іпотеку на підставі Іпотечного договору № 26/1 від 21.11.2007 року - на період до його реалізації, з наданням відповідних прав та покладенням на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на період реалізації предмета іпотеки обов`язків звільнити приміщення, а також утриматися від дій, які можуть перешкоджати ПАТ ПУМБ управляти майном, а також просив стягнути з відповідача судові витрати. В подальшому ПП Маріупольський Консалтінг Центр отримав права первісного кредитора та набув право вимоги як правонаступник позивача, був залучений до справи як позивач.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 21.11.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 2 000000,00 грн., який зобов`язався повернути до 19.11.2027 року, сплативши плату за користування кредитом. З метою виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №26/1 від 21.11.2007 року, предметом якого є нежиле приміщення загальною площею 244,3 кв.м. по АДРЕСА_1 . В цьому приміщенні на даний час 5/9 частин належить ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - по 4/18 часток вказаного нежилого приміщення.

У зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 19.04.2017 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11.07.2017 р. в частині визначення початкової ціни реалізації в розмірі 760750,00 грн. та судових витрат, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №26 від 21.11.2007 р. у розмірі 2951251,47 грн. звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення, загальною площею 244,3 кв.м., а саме: частку основної будівлі літ. А-2, а саме: частини першого поверху, а саме приміщення № 1 ( кімнати 2,3,4,5,6,7,8,9,10), частини вестибюля 1 площею 6,6 кв.м., частини сходової клітини першого поверху площею 8,3 кв.м., частини сходової клітини другого поверху площею 8,5 кв.м., яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 , та яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом надання Іпотекодержателю ПАТ ПУМБ , правонаступником якого є Приватне підприємство Маріупольський Консалтінг Центр , права на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві з наданням права щодо всіх повноважень продавця, в тому числі подання заяв, отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, подання та отримання будь-яких документів, довідок, витягів, заяв, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмета іпотеки, тощо) необхідних для здійснення продажу. 30.10.2017 року стягувачем отримано виконавчі листи, однак у зв`язку із дією положень ст.9 ЗУ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції рішення не виконано.

Крім того, у зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором Банком також було подано позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та його фінансових поручителів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.12.2012 р. позов задоволено, 26.02.2013 р. Апеляційним судом Донецької області прийнято нове рішення, яким вищезазначене рішення змінено в частині порядку солідарного стягнення заборгованості: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 з кожним з поручителів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - на користь ПАТ ПУМБ заборгованість за кредитним договором №26 від 21.11.2007 р., договорами поруки №26/2, №26/3, 26/4, 26/5 від 21.11.2007 р., у розмірі 3010421,77 грн. та судові витрати у розмірі 3219,00 грн.. У березні 2013 р. видано виконавчі листи, які пред`явлено до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя, на теперішній час виконавчі документи перебувають на примусовому виконанні, однак майна, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.

Також відповідачі не виконують обов`язку щодо страхування предмету іпотеки, що ставить майно під загрозу його випадкового знищення, пошкодження або псування.

У зв`язку із викладеним позивач звернувся із даним позовом.

Ухвалою суду від 13.11.2018 року замінено позивача ПАТ ПУМБ на процесуального правонаступника ПП Маріупольський Консалтінг Центр , залученого його до участі у справі у якості позивача, оскільки ПАТ ПУМБ відступило право вимоги ТОВ Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ , а останнє в свою чергу відступило право вимоги відповідно до договору про відступлення прав вимоги №26/2018/1 від 20.09.2018 р. за кредитним договором №26 від 21.11.2007 р., укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 , та за договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 26.10.2018 р. за Іпотечним договором №26/1 від 21.11.2007 р., укладеним між ЗАТ Донгорбанк та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , саме ПП Маріупольський Консалтінг Центр .

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2019 року позов ПП Маріупольський Консалтінг Центр задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства Маріупольський Консалтінг Центр у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що в порушення норм ч.3 ст. 53 ЦПК України,, до участі у справі не було залучено ОСОБА_5 в якості третьої особи, оскільки в позовній заяві позивач посилається на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.12.2012 року, яким були задоволені позовні вимоги ПАТ ПУМБ про стягнення заборгованості з відповідачів та ОСОБА_5 ..

Також до участі у справі в якості відповідача не була залучена дочка апелянта - ОСОБА_6 як власник частки нежилого приміщення, що є предметом іпотеки, і суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, що є підставою для скасування рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України.

Крім того, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Позивачем не надано доказів, що нежитлове приміщення займають будь-які особи та там знаходиться їхнє майно, не наведено передбачених законом підстав для покладення на ОСОБА_1 зобов`язання вивільнення цього приміщення від цих осіб та їхнього майна, враховуючи, що існує рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та розпочато процедуру його примусового виконання , адже застосування порядку звільнення приміщення, що передане в іпотеку та щодо якого здійснюється процедура звернення стягнення, передбачений ст. 40 ЗУ Про іпотеку .

Позивачем не доведено наявність передбачених частиною першою статті 34 ЗУ Про іпотеку підстав для передачі в управління позивачу об`єкту іпотеки.

Верховний Суд у своїй постанові від 16 травня 2018 року по справі 229/1005/16-ц зазначив, що вирішуючи питання про наявність підстав для передачі в управління іпотекодержателю предмету іпотеки, судам належить встановлювати наявність передбачених ст. 34 ЗУ Про іпотеку підстав, а також враховувати особливості конкретного об`єкту нерухомого майна, яке є предметом іпотеки (квартира, нежитлові приміщення, цілісний майновий комплекс тощо). І в залежності від того вирішувати , чи можливе використання предмету іпотеки в тих цілях, які визначені законом, а саме: з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання нерухомого майна.

Ці обставини взагалі не були досліджені судом, позивач не надав доказів можливості отримання доходів від управління предметом іпотеки, не надав розрахунок таких доходів.

Також суд, в порушення норм матеріального права, не застосував до спірних правовідносин норми ст.9 ЗУ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Фактично, суд першої інстанції зобов`язавши звільнити від будь-якого особистого майна предмет іпотеки, виніс рішення про звільнення нежитлового приміщення, що заборонено ст. 9 ЗУ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Також ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про заміну кредитора, не був ознайомлений з договором про відступлення права вимоги № 26/2018/1 від 20 вересня 2018 року та не скористався правом на подання позову про визнання його недійсним з підстав, визначених законом.

ПП МАРІУПОЛЬСЬКИЙ КОНСАЛТІНГ ЦЕНТР за своїм правовим статусом не відноситься ані до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, ані до фізичних осіб- суб`єктів підприємницької діяльності, які відповідно до ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, тому договір про відступлення права вимоги на його користь є незаконним, а вказане підприємство не має право заявляти позовні вимоги, що вирішені судом в даному спорі.

Директор ПП МАРІУПОЛЬСЬКИЙ КОНСАЛТІНГ ЦЕНТР В.В.Лебедєв подав відзив на апеляційну скаргу, де вказував на законність оскарженого рішення, яке не підлягаю скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначив, що ПП МАРІУПОЛЬСЬКИЙ КОНСАЛТІНГ ЦЕНТР є власником іншої частини спірного приміщення з 2007 року, як власник укладає договори на постачання води, електроенергії, газу на весь будинок. А власники інших приміщень в будинку АДРЕСА_1 мають договірні відносини саме із ПП МАРІУПОЛЬСЬКИЙ КОНСАЛТІНГ ЦЕНТР .

Рішення суду є правильним з точки зору суб`єктів спору, оскільки ані у ОСОБА_5 , ані у ОСОБА_6 не виникли права власності на спірний об`єкт. ОСОБА_7 не реєструвала право власності на 5/18 часток приміщення в буд АДРЕСА_1 , що було визнано рішенням суду від 22.03.2011 року, і ОСОБА_8 не реєструвала право власності на 5/8 часток нежилого приміщення в буд АДРЕСА_1 що було визнано за нею рішенням суду від 31.03.2013 року. Рішенням суду від 19.04.2017 року встановлено, що право власності на спірне приміщення належить ОСОБА_1 на 5/9 частко, на 4/18 за ОСОБА_2 та на 4/18 за ОСОБА_3 ..

В апеляційній скарзі не зазначено, в чому виразилося порушення судом першої інстанції норм матеріального права: положень ЦК України та Закону України Про іпотеку .

Щодо незастосування судом приписів статті 9 ЗУ Про тимчасові заходи на період проведення АТО , то він зауважує, що ці приписи не зупиняють дію статті 34 ЗУ Про іпотеку .

Право на оспорення угоди між ПУМБ та ТОВ ФК Алькор Інвест , має тільки ОСОБА_1 , який ним не скористався, отже, угоди є діючими та цілком законними.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку ОСОБА_1 в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Краснової І.О., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, заперечення Директор ПП МАРІУПОЛЬСЬКИЙ КОНСАЛТІНГ ЦЕНТР В.В.Лебедєва і відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вважали, що рішення суду не підлягає скасуванню, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню_ не підлягає.

Згідно з ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в забезпечення виконання умов кредитного договору №26 від 21.11.2007 року ( а.с. 21-24) між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ЗАТ Донгорбанк , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , 21.11.2007 року укладено іпотечний договір №26/1, предметом якого є нежиле приміщення - частка основної будівлі літ. А-2, а саме: частини першого поверху, а саме приміщення № 1 ( кімнати 2,3,4,5,6,7,8,9,10), частини вестибюля 1 площею 6,6 кв.м., частини сходової клітини першого поверху площею 8,3 кв.м., частини сходової клітини другого поверху площею 8,5 кв.м., яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 244,3 кв.м.. Зміст та умови вказаного договору були роз`яснені іпотекодавцям, які з ним погодилися, що засвідчили своїми підписами в договорі (а. с. 25-27).

У зв`язку із виникненням заборгованості за зазначеним кредитним договором позивачем 10.08.2009 року було направлено вимогу №314 на ім`я ОСОБА_1 про дострокове погашення всієї суми заборгованості та вимогу у порядку ст. 35 ЗУ Про іпотеку про звернення на предмет іпотеки. ОСОБА_1 отримав дану вимогу особисто ( а.с. 28).

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19.04.2017 р. №266/2414/15-ц задоволено позов ПАТ ПУМБ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 26 від 21.11.2007 року у розмірі 2 951 251,47 гривень звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення загальною площею 244,3 кв.м., а саме: частка основної будівлі літ. А-2, а саме: частина першого поверху, а саме приміщення № 1 (кімнати 2,3,4,5,6,7,8,9,10), частина вестибюля 1 площею 6,6 кв.м., частина сходової клітини першого поверху площею 8,3 кв.м., частина сходової клітини другого поверху площею 8,5 кв.м., яке розташовано в АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом надання права Іпотекодержателю ПАТ ПУМБ на продаж предмета іпотеки від свого імені будь- якій особі-покупцеві. Надано право ПАТ ПУМБ щодо всіх повноважень продавця, в тому числі подання заяв, отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, подання та отримання будь-яких документів, довідок, витягів, заяв, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмета іпотеки, тощо), необхідних для здійснення продажу ( а.с. 14-17).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11.07.2017 року вищевказане рішення змінено. Зокрема, другу частину резолютивної частини рішення доповнено словами з початковою ціною реалізації в розмірі 760 750,00 гривень . В частині судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення. В решті судове рішення залишено без змін (а.с. 18-20).

30.10.2017 року ПАТ ПУМБ отримано виконавчі листи по вищевказаній справі, про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак в зв`язку із існуванням заборони на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно ст. 9 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції рішення суду не виконано.

Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області по цивільній справі №2/0519/1650/12р. від 11.12.2012 року було задоволено позовні вимоги ПАТ ПУМБ до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №26 від 21.11.2007 року в сумі 2951251 грн. 47 коп., яке було змінено рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26.02.2013р. стягнуто солідарно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ ПУМБ заборгованість за Кредитним договором № 26 від 21.11.2007р., договором поруки № 26/2 від 21.11.2007р., договором поруки № 26/3 від 21.11.2007 р., договором поруки № 26/4 від 21.11.2007 р., договором поруки № 26/5 від 21.11.2007 р., в розмірі 3010421,77 гривень та судові витрати, яке набрало законної сили (а. с.9-10, 11- 13).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких підстав судом правильно встановлено, що судовим рішенням визначено наявність і розмір заборгованості за кредитним договором, виконання за яким забезпечено Іпотечним договором №26/1 від 21.11.2007 року.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про іпотеку після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов`язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв`язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки. (ст. 12 Закону України Про іпотеку ).

Згідно зі ст. 9 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції діє заборона про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р та від 02.12. 2015 року № 1275-р, місто Маріуполь (Маріупольська міська Рада) відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалась антитерористична операція.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки за рішенням суду стягнута заборгованості за кредитним договором №26 від 21.11.2007 р., вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду від 19.04.2017 р., яке набрало законної сили 11.07.2017 р., на підставі якого були видані виконавчі листи 30.10.2017 р. для примусового виконання, проте реалізувати іпотечне майно не виявилося можливим внаслідок накладення тимчасової заборони на період проведення антитерористичної операції.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом вирішено справу з порушенням прав інших осіб, які не були залучені до участі у справі, не відповідають обставинам справи. З рішень суду, які є підставами для позовних вимог, вбачається, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не є учасниками договору іпотеки, не є власниками спірного приміщення. На час розгляду справи в суді право власності на спірне приміщення зареєстровано тільки на відповідачів по даній справі. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не реєстрували право власності на спірне приміщення, не намагалися закріпити свої права у відповідності до вимог закону, що не спростувала в апеляційному суді й представник відповідача ОСОБА_1 .. Отже, немає підстав вважати, що оскаржене рішення стосується інтересів вказаних осіб.

Звертаючись до суду, позивач посилався на норми статті 34 Закону України Про іпотеки , яка регулює можливість передачі переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням в управління іпотекодержателю.

А згідно з статтею 9 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення АТО , про неправомірне незастосування судом якої в апеляційній скарзі вказував відповідач, протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Положення частини першої цієї статті, крім зупинення дії статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти) Закону України "Про іпотеку", не поширюються на нерухоме майно фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб - суб`єктів малого і середнього підприємництва, місцем розташування якого є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після 1 січня 2018 року, або за договорами, до яких після 1 січня 2018 року за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування норм матеріального права, зокрема положень статті 9 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення АТО , наведених висновків суду не спростовують, оскільки не грунтуються на законі.

Також встановлено судом, що на підставі договору про відступлення права вимоги №26/2018/1 від 20.09.2018 р. ТОВ Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ відступило право вимоги за кредитним договором №26 від 21.11.2007 р. укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 ( а.с. 57 - 60).

За нотаріально посвідченим договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 26.10.2018 р. ТОВ Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ відступило право вимоги ПП Маріупольський Консалтінг Центр за Іпотечним договором №26/1 від 21.11.2007 р. укладеним між ЗАТ Донгорбанк та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ( а.с. 61-62).

Відповідно до ст.514 ЦПК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких умов ПП Маріупольський Консалтінг Центр отримав права первісного кредитора у зобов`язанні.

На підставі викладеного суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, з яким не може не погодитися колегія суддів, оскільки на час дії заборони на період проведення антитерористичної операції передача предмета іпотеки в управління є єдиним способом захисту прав позивача як заставодавця та стягувача.

Доводи апеляційної скарги про те, що вищевказані договори є незаконними, оскільки ПП Маріупольський Консалтінг Центр не має право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, колегія суддів не може прийняти до уваги. Договір про відступлення права вимоги №26/2018/1 від 20.09.2018 р., за яким ТОВ Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ відступило право вимоги за кредитним договором №26 від 21.11.2007 р., укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 , і договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 26.10.2018 р., згідно з яким ТОВ Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ відступило право вимоги ПП Маріупольський Консалтінг Центр за Іпотечним договором №26/1 від 21.11.2007 р., укладеним між ЗАТ Донгорбанк та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є нотаріально посвідченими, не оспореними. Отже, у суду першої інстанції не було підстав вважати ці договори незаконними, такими, що не можуть слугувати підставами для задоволення позову. Разом з тим ОСОБА_1 не позбавлений права оспорити їх в судовому порядку.

Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За положеннями ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції врахував всі вимоги процесуального закону щодо доказування обставин, дійшов правильного і обґрунтованого висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2019 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 червня 2019 року.

Головуючий Є.Є. Мальцева

Судді: І.П. Мироненко

Т.І. Биліна