Постанова

від 30.05.2019 по справі 357/4496/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Орєхов О.І.

Єдиний унікальний номер справи № 357/4496/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6037/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Верланова С.М., Яворського М.А.,

секретар -Тютюнник О.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківський хлібокомбінат , третя особа: ОСОБА_2 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат , третя особа: ОСОБА_2 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона, ОСОБА_1 , з 1999 року працювала на Дочірньому підприємстві акціонерного товариства КИЇВХЛІБ Білоцерківський хлібокомбінат. З 03 вересня 2012 року переведена на посаду техніка-технолога постійно. В 2015 році Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства Київхліб Білоцерківський хлібокомбінат реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківський хлібокомбінат , про що зроблено відмітку в трудовій книжці ОСОБА_1

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №0770607 від 23 січня 2018 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з впливом аварії на ЧАЕС, на строк до 01 лютого 2021 року. В даній довідці щодо умов та характеру праці зазначено, що ОСОБА_1 може працювати в спеціально створених умовах.

ОСОБА_1 07 березня 2018 року звернулася із заявою до Директора ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат , в якій просила встановити їй скорочений робочий день на посаді техніка-технолога, та не залучати її до праці в нічні зміни.

Однак, 27 березня 2018 року, відбулося засідання профспілкового комітету, на якому було вирішено дати згоду на звільнення ОСОБА_1 , техніка-технолога 1 категорії, за п.2. ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я. Того ж дня, 27 березня 2018 року, Т.в.о. директора Ю.І.Мина підписав наказ про звільнення № 98-ос ОСОБА_1

Позивач вказувала, що прямих протипоказань до роботи техніка-технолога в неї немає.

Зазначила, що 26 березня 2018 року їй було запропоновано посади укладальника-пакувальника 3 р. та підсобним робітником. Однак, в будь-яких медичних документах відсутні рекомендації щодо працевлаштування ОСОБА_1 саме на ці посади.

Посилаючись на відсутність висновку медико-соціальної експертизи, де було б зазначено, що стан здоров`я ОСОБА_1 перешкоджає виконанню її професійних обов`язків та на порушення визначеного законом порядку звільнення, позивач просила скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 № 98-ос від 27 березня 2018 року, поновити ОСОБА_1 на займаній посаді техніка-технолога ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У апеляційній скарзі зазначає, що юридичні підстави для її звільнення були відсутні, оскільки непрацездатність була тимчасовою, медичний висновок про неможливість ОСОБА_1 працювати на посаді техніка-технолога. Стверджує, що суд не перевірив відповідність запропонованих їй роботодавцем вакантних посад. Вказує на наявність порушень при наданні згоди профспілкового комітету на її звільнення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат вказує, що звільнення ОСОБА_1 відбулось у встановленому законодавством про працю порядку. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, з урахуванням всіх обставин справи, тому просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1999 року працювала на дочірньому підприємстві акціонерного товариства Київхліб Білоцерківський хлібокомбінат. Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 з 03 вересня 2012 року переведена на посаду техніка-технолога постійно.

В 2015 році дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства Київхліб Білоцерківський хлібокомбінат реорганізовано у товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківський хлібокомбінат , про що зроблено відмітку в трудовій книжці ОСОБА_1 (а. с. 23-25).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 0770607 від 23 січня 2018 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з впливом аварії на ЧАЕС, на строк до 01 лютого 2021 року. В даній довідці щодо умов та характеру праці зазначено, що ОСОБА_1 може працювати в спеціально створених умовах (а. с. 11).

Із матеріалів справи Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 234 від 23 січня 2018 року, яка видана на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що в пункті 13 Обмеження життєдіяльності Індивідуальної програми реабілітації № 234 від 23 січня 2018 року (далі - ІПР), вказано вид та ступінь обмежень життєдіяльності позивачки, а саме: обмеження мають виражений характер до самообслуговування, до пересування, до орієнтації, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності.

Пункт 14 ІПР Реабілітаційні заходи та їх реалізація , розділ 5 Трудова реабілітація , передбачає докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності Позивачки. При заповнені цього пункту обов`язково вказується: протипоказання за станом здоров`я інваліда до професійної діяльності; показані інваліду умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники); у разі можливого продовження інвалідом роботи за своєю професією із зменшенням обсягу роботи - необхідні обмеження щодо виконання окремих посадових і функціональних обов`язків, планових завдань; у разі потреби - наводяться особливі вимоги до охорони праці і техніки безпеки (до роботи на висоті), біля механізмів, що рухаються, з енергоустаткуванням та інші; необхідні для виконання роботи за професією спеціальні пристосування (тифлотехнічні, сурдотехнічні та інші засоби) і спеціальні вимоги з організаційно-технічної та ергономічної адаптації робочого місця щодо особливості патології інваліда; раціональне працевлаштування - указується перелік рекомендованих професій і видів праці (а. с. 12).

За рекомендацією МСЕК майбутня трудова діяльність позивачки згідно інформації в розділі Трудова реабілітація , на період встановлення інвалідності: позивачці не визначено перелік робіт та професій, доступних за станом здоров`я та зазначено, що позивачка може працювати в спеціально створених умовах. Місцем проведення трудової реабілітації визначено ТЦЗ - територіальний центр зайнятості.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов`язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, організаціями, у яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні зазначає, що звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Як визначено статтею 43 Конституції України, використання примусової праці забороняється.

Згідно частини 1 та 3 статті 13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частина шоста статті 24 КЗпП України прямо забороняє укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я, а отже, забороняє і продовження такої роботи.

Як видно з відповіді на запит відповідача комунального закладу Київської обласної ради Обласне бюро медико-соціальної експертизи (лист № 63/61 від 05 березня 2018 року), Індивідуальна програма реабілітації ОСОБА_1 від 23 січня 2018 року № 234 містить заповнені графи щодо видів та ступеня обмеження життєдіяльності, зокрема, у п. 13.6 ІПР зазначено ступінь обмеження до трудової діяльності у графі 11, тобто обмеження другого ступеня, зокрема і за професією техніка-технолога ( а. с. 13, 65 ).

Враховуючи вказану відповідь на запит, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач, за висновками медико-соціальної експертизи, характером та обсягом роботи на харчовому підприємстві, не може працювати техніком - технологом оскільки стан її здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків техніка-технолога.

З наявної у матеріалах справи пропозиції від 26 березня 2018 року за № 01-4/98 вбачається, що ТОВ Білоцерківській хлібокомбінат пропонувало позивачу ОСОБА_1 продовжити працювати на підприємстві на інших посадах, де передбачається зменшений обсяг роботи, а саме: укладником-пакувальником 3 р. з режимом неповного робочого дня з годинною тарифною ставкою 15,95 грн. та підсобним робітником з режимом неповного робочого дня з окладом 2 493 грн. (а.с. 16).

Встановлено, що позивач від запропонованих професій та підпису в пропозиції відмовилась, про що в матеріалах справи свідчить відповідний Акт № 2 від 26 березня 2018 року (а. с. 17).

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету за № 96 від 27 березня 2018 року, профспілкова організація надала згоду на звільнення ОСОБА_1 (а.с. 18).

Наказом від 27 березня 2018 року за № 98-ос позивача ОСОБА_1 було звільнено з 27 березня 2018 року, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я, п. 2 ст. 40 КЗпП України (а. с. 19).

Статтею 43 Кодексу законів про працю України, передбачено, що розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених п.2 ст. 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборчого органу первинної профспілкової організації, членом якої с працівник.

Відповідно до п. 21 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 4, від 26 жовтня 1995 р. № 18, від 25 травня 1998 р. № 15 при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі.

Пунктом 24 зазначеної Постанови передбачено, що працівник, який відмовився від переведення на більш легку роботу, якої він відповідно до медичного висновку потребував за станом здоров`я, не може бути звільнений за п. 3 чи п. 4 ст. 40 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган можуть у зв`язку з цим розірвати трудовий договір за п. 2 ст. 40 КЗпП, якщо наявні передбачені ним умови.

Звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я можливе у разі наявності відповідного медичного висновку. Такий медичний висновок згідно зі ст. 69 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року дають медико-соціальні експертні комісії, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров`я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів.

Пункт 2 ст. 40 КЗпП, який дає право звільнити працівника у разі неможливості перевести його на іншу роботу, частково суперечить ст. 170 КЗпП, яка передбачає, що працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. Ця стаття нічого не говорить про звільнення. Однак, очевидно, що якщо у власника підприємства немає можливості перевести працівника на легшу роботу відповідно до медичного висновку, він підлягає звільненню за п. 2 ст. 40 КЗпП.

Частиною 2 ст. 40 передбачено, що звільнення працівника на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу. Якщо звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП було проведено без пропозиції обійняти іншу наявну посаду на підприємстві (у першу чергу по спеціальності, у другу - будь-яку іншу роботу), у працівника є достатньо підстав для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Окрім того, звільнення за вказаною статтею підпадає під дію ст. 43 КЗпП. Для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП необхідна попередня згода профспілкового органа - зрозуміло, що за винятком випадків, для яких звільнення можливе без попередньої згоди профспілкового органа (ст. 43 КЗпП).

При звільненні працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП йому виплачується вихідна допомога у розмірі не меншому середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині скасування наказу та поновлення на роботі є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки факт неможливості ОСОБА_1 продовжувати роботу на посаді техніка-технолога на час припинення трудових відносин доведений належними та допустимими доказами, а сама процедура звільнення відбулась у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, не підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги щодо упередженого ставлення роботодавця до неї оцінюються колегією суддів критично, оскільки не підтверджуються жодними доказами.

Твердження апелянта щодо обов`язку роботодавця створити для неї спеціальні умови для забезпечення можливості продовжити роботу на посаді техніка технолога відхиляються судом, оскільки ґрунтуються лише на власному тлумаченні апелянтом норм законодавства.

Так, звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП допускається за умови, що працівника, стосовно якого виявлено невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, неможливо перевести за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його стану здоров`я. Разом з тим, покладаючи на роботодавця обов`язок стосовно переведення працівників на іншу, легшу роботу, вказані законодавчі норми не вимагають від нього створювати нове робоче місце для працівника, щодо якого виявлено невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

Посилання апелянта на порушення трудового законодавства під час отримання згоди профспілкового органу на звільнення також не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Інші доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовів, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 374,375. 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 06 червня 2019 року.

Головуючий М.В. Мережко

Судді С.М. Верланов

М.А. Яворський