Постанова

від 03.06.2019 по справі 906/506/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 червня 2019 року Справа № 906/506/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське"

на рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.2018 р.

(ухвалене о 11:40 год. у м. Житомирі, повний текст складено 14.09.2018 р.)

у справі №906/506/18 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до відповідачів:

1) Народицької селищної ради Житомирської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське"

про визнання незаконним та скасування рішення від 11.04.2018 р. №773, визнання недійсним попереднього договору оренди землі №15 від 01.05.2018 р., зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 56,400 га

за участю представників сторін:

прокурор - Білера І.В.;

від позивача - не з`явився;

від Народицької селищної ради Житомирської області - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської місцевої прокуратури звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, згідно якого просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Народицької селищної ради Народицького району Житомирської області від 11.04.2018 р. №773 "Про надання ТОВ "Норинцівське" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі площею 56,400 га із земель реформованого КСП ім. Горького на території Народицької селищної ради".

- визнати недійсним попередній договір оренди землі №15 від 01.05.2018 р. укладений між Народицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норинцівське", зареєстрований Народицькою селищною радою в реєстрі земель за №15 від 01.05.2018 р.

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" повернути земельну ділянку загальною площею 56,400 га, яка знаходиться на території Народицької селищної ради за межами населених пунктів до земель резерву у стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержано у користування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачами укладено попередній договір №15 від 01.08.2018 р. оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 56,4 га. без розробленої та затвердженої землевпорядної документації, та за відсутності відповідного рішення селищної ради про затвердження проекту землеустрою на передачу земельної ділянки в оренду.

Прокурор наголошує, що Народицька селищна рада вийшла за межі наданих їй повноважень, розпорядившись земельною ділянкою державної форми власності, а тому посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України прокурор вважає, що укладення між відповідачами попереднього договору не відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак згаданий договір слід визнати недійсним та зобов`язати ТОВ "Норинцівське" повернути земельну ділянку до Народицької селищної ради.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.09.2018 р. у справі №906/506/18 позов керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Народицької селищної ради Житомирської області №773 від 11.04.2018 р. про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі площею 56,4 га із земель реформованого КСП ім. Горького на території Народицької селищної ради. Визнано недійсним попередній договір оренди землі №15 від 01.05.2018 р., який укладений між Народицькою селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" щодо земельної ділянки площею 56,4 га. Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" повернути Народицькій селищній раді Житомирської області земельну ділянку площею 56,4 га, яка є предметом попереднього договору оренди землі №15 від 01.05.2018 р.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки земельна ділянка загальною площею 56,4 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Нориці перебуває у державній власності, то згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України та п.31 п.4 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області. Враховуючи викладене, Народицька селищна рада не мала повноважень приймати рішення щодо розпорядження земельною ділянкою площею 56,4 га, яка знаходяться у державній власності, тому рішення Народицької селищної ради від 11.04.2018 р. №773 про надання ТОВ "Норинцівське" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі площею 56,4 га із земель реформованого КСП ім. Горького на території Народицької селищної ради визнано недійсним.

Визнаючи недійсним попередній договір оренди землі №15 від 01.05.2018 р. суд зазначив, що він укладений з порушенням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", а Народицька селищна рада укладаючи спірний договір оренди землі, розпорядилася землями сільськогосподарського призначення, що знаходяться за межами населених пунктів, перевищивши свої повноваження.

У зв`язку із скасуванням вищевказаного рішення №773 від 11.04.2018 р. та визнанням недійсним попереднього договору оренди землі №15 від 01.05.2018 р. правові підстави користування ТОВ "Норинцівське" зазначеною земельною ділянкою відсутні, тому суд задоволив вимогу прокурора про зобов`язання її повернути.

Також, місцевий господарський суд дійшов висновку, що звернення прокурора до суду з позовом в даному випадку є обґрунтованим, оскільки прокурор визначив, що стало підставою для звернення до суду та орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.2018 р. у справі №906/506/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

З позовної заяви не вбачається ані доведення порушеного інтересу, оскаржуваними діями відповідача у сфері господарських відноси, ані негативних наслідків, до яких, як помилково вважає позивач, призвело таке порушення, ані відповідності обраного позивачем способу захисту інтересів держави в розрізі відновлення порушених прав.

Доводи ж прокурора про те, що відновлення порушених державних інтересів шляхом прийняття рішення про задоволення позовних вимог передбачатиме повернення земельної ділянки до державної форми власності, не може вважатись виправданням позбавлення майна в розумінні міжнародної судової практики, оскільки правочин з надання, у даному випадку земельної ділянки в оренду, та ще й зі строком на 11 місяців, який закінчується 31.03.2019 р., жодним чином не вплинуло на вибуття земельної ділянки з власності держави чи обмеження права держави на вчинення відносно цієї земельної ділянки права володільця.

Позивач не надав належних і допустимих доказів про належність саме цієї земельної ділянки чи її меж до земельних ділянок державної форми власності або ж обґрунтованих претензій щодо цієї земельної ділянки з боку державного органу, за якими б було потрібно захистити інтереси держави, а також те, як і яким чином і кого саме, якої великої кількості громадян зачіпаються інтереси.

Прокурор послався на відповідь, отриману на запит, відділу Держгеокадастру у Народицькому районі Житомирської області від 09.01.2018 р., підтвердженням цього, є дані державної статистичної звітності форми 6 - зем. станом на 01.01.2016 р.

Проте, у позові та в цій же відповіді зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки не розроблялась, а відповідно до наказу Державної служби статистики України № 190 від 19.08.2015 р. визнано з 01.01.2016 р. таким, що втратив чинність наказ Державного комітету статистики України від 05.11.1998р. № 377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем)".

У даному випадку, рішення, яке оскаржує прокурор, прийнято 11.04.2018 р., тобто вже після скасування і втрати чинності форми № 6 зем.

Приймаючи до уваги, що форми № 6 - зем. на час прийняття рішення № 773 від 11.04.2018 року вже не була чинною і не вимагалась, а також у відповіді від 09.01.2018 р. відділу Держгеокадастру у Народицькому районі Житомирської області, взагалі не йдеться про земельні ділянки надані Народицькою селищною радою ТОВ "Норинцівське", то з матеріалів позову не можливо зробити висновок, якими саме доказами обґрунтовано позов про належність земельної ділянки чи її меж.

Закону України "Про оренду землі", Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" і Земельний кодекс України та інші нормативно правові акти встановлюють право розпорядження земельними ділянками органами місцевого самоврядування.

Тобто, надаючи в користування (оренду) земельну ділянку за договором оренди зазначених земель, Народицька селищна рада діяла в межах повноважень, та в порядку визначеному чинним законодавством України. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалось, орендні відносини були узгоджено сторонами у відповідному попередньому договорі, який автоматично припинив би своє існування, в разі виготовлення проекту землеустрою чи укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки відповідно п.1 рішення селищної ради №773 від 11.04.2018 р.

Отже, матеріали справи № 906/506/18 не підтверджують ані доведення порушеного інтересу, оскаржуваними діями Народицької селищної ради у сфері господарських відноси, ані негативних наслідків, до яких, як помилково вважає позивач, призвело таке порушення, ані відповідності обраного позивачем способу захисту інтересів держави в розрізі відновлення порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від Коростенської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське", відповідно до якого вважає рішення суду законним та обґрунтованим, ухваленим з урахуванням вимог чинного законодавства, з огляду на наступне.

Спірна земельна ділянка загальною площею 56,400 га відноситься до державної власності і жодним доказом чи доводом це не спростовується.

Народицька селищна рада у даному випадку не наділена повноваженнями на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Право розпоряджатися такою категорією земель надано законодавцем центральному органу виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Наразі таким центральним органом виконавчої влади є саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з п. 1 Положення "Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, у вказаному спорі відповідним повноважним органом виконавчої влади є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Підставою для звернення прокурора до суду стало наявність порушення земельного законодавства, в частині перевищення органом місцевого самоврядування наданих законодавством повноважень при прийнятті рішення щодо передачі у користування спірної земельної ділянки, та бездіяльність органу державного контролю за додержанням земельного законодавства.

Звернення прокурора до суду спрямовано на захист належного регулювання земельних правовідносин, забезпечення їх вірного правового врегулювання.

Оскільки орган місцевого самоврядування не є належним розпорядником спірної земельної ділянки не може бути взята до уваги і наведена відповідачем у відзиві практика, викладена у рішеннях судів міжнародних інстанцій.

Викладені у наведених рішеннях висновки не стосуються захисту права оренди, якщо набуття такого права здійснено із порушенням встановленого законодавством порядку.

З огляду на викладене, в силу ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ч. 5 ст.53 ГПК України та враховуючи, що орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, неналежно реалізував надані йому законодавством повноваження на звернення до суду з вищевказаним предметом спору, прокурор звернувся до суду даним позовом.

Відповідачем у апеляційній скарзі обґрунтованих підстав у розумінні вимог ст. 277 ГПК України, які б мали наслідки скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, не зазначено.

З урахуванням викладеного, прокурор вказує, що апеляційна скарга ТОВ "Норинцівське" є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області також скористалося правом, передбаченим ст. 263 ГПК України та подало відзив на апеляційну скаргу.

На спростування доказів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Судом встановлено, що зазначена земельна ділянка площею 56,40 га, знаходиться за межами населеного пункту с.Норинці, в отже відповідно до ч. 1 ст.84 Земельного кодексу України та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" перебуває у державній власності.

В матеріалах справи також міститься інформація відділу у Народицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 03.07.2018 №0-6-0.28-259/107-18 щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель державної форми власності та матеріали паювання земель реформованого КСП ім.Горького.

Відповідно до п. а)ст.15-1 Земельного кодексу України до повноважень центральною органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади у сфері топографо-геодезичної картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастр) (Держгеокадастр), основними завданнями якого є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, на виконання якого Держгеокадастр України організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015).

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 31 пункту 4 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області.

Враховуючи викладене вище, Народицька селищна рада не мала повноважень приймати рішення щодо розпорядження земельною ділянкою площею 56,40 га, яка знаходяться у державній власності.

Отже, рішення Народицької селищної ради від 11.04.2018 р. №773 "Про надання ТОВ "Норинцівське" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі площею 56,400 га із земель реформованого КСП ім. Горького на території Народицької селищної ради" є протиправним.

Оскаржуваний договір оренди землі №15 від 01.05.2018 р. суперечить вимогам Земельного кодексу України, оскільки за його умовами розпорядження земельними ділянками здійснено особою, яка не має відповідних повноважень.

За таких обставин, попередній договір оренди землі №15 від 01.05.2018 р. укладений з порушенням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", а Народицька селищна рада, в свою чергу, укладаючи спірний договір оренди землі, розпорядилася землями сільськогосподарського призначення, що знаходяться за межами населених пунктів, перевищивши свої повноваження.

Від Коростенської місцевої прокуратури надійшли пояснення, з урахуванням постанови Верховного Суду України від 18.04.2019 р. у даній справі, відповідно до яких вказує наступне.

Посилаючись на п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, рішення Конституційного суду України №З-рп/99 у справі №1-рп/99 від 08.04.1999 , абз. 2 ч.5 ст. 53 ГПК України, частини 1, 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейський суд з прав людини, прокурор вказує, що аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор з посиланням на відповідне законодавство самостійно визначає, в чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вх оді досудового розслідуванням у кримінальному провадженні №12017060230000188 від 22.11.2017 за ч. 1 ст. 367 КК України встановлено, що Народицька селищна рада не маючи жодних правових підстав прийняла рішення "Про надання ТОВ "Норинцівське" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі площею 56,400 га із земель реформованого КСП ім. Горького на території Народицької селищної ради"№773 від 11.04.2018, на його виконання безпідставно укладено договір оренди землі №15 від 01.04.2018 та у супереч діючого законодавства у користування передано земельну ділянку площею 56,400 га, віднесену до державної форми власності.

Досудове розслідування даного кримінального провадження триває.

Оскільки, предмет спору не містить ознак кримінально-караного діяння, порушення законодавства може бути усунене цивільно-правовими заходами. Однак уповноваженим суб`єктом таких заходів не вжито, відповідно прокурором прийнято рішення про вжиття цих заходів.

Враховуючи, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноваженим по Житомирській області органом контролю у земельній сфері, належним чином захист інтересів держави у даній сфері не реалізований, захист вказаних інтересів здійснений прокурором у визначений діючим законодавством спосіб.

Зокрема, прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області пред`явлено позов до Народицької селищної ради та ТОВ "Норинцівське" про визнання незаконним та скасування вказаного вище рішення селищної ради, визнання недійсним укладеного на його виконання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 56,400 га.

Вказаний позов спрямований на захист інтересів держави у зв`язку з тим, що ст. ст. 13, 14 Конституції України передбачено, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Даний позов спрямований на захист належного регулювання земельних правовідносин, забезпечення їх вірного правового врегулювання, оскільки мають місце порушення щодо порядку передачі у користування земельних ділянок.

03 червня 2019 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду прокурор вказала, що при зверненні до суду з даним позовом прокурором було належним чином обґрунтовано підстави звернення до суду, наявність порушення інтересів держави. Зауважила, що Головне управління Держгеокадастру не має повноважень на звернення до суду з даним позовом. За таких обставин, просила рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.2018 р. у справі №906/506/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Норинцівське" - без задоволення.

В судове засідання 03.06.2019 р. представники Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Народицької селищної ради Житомирської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та відповідачі були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені позивачу та відповідачам (т. 2, а. с. 77, 79, 96), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Народицької селищної ради Житомирської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське".

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржене рішення скасувати та залишити позов без розгляду, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 11.04.2018 р. Народицькою селищною радою прийнято рішення №773 "Про надання ТОВ "Норинцівське" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі площею 56,40га із земель реформованого КСП ім.Горького на території Народицької селищної ради" (т. 1, а. с. 18).

Відповідно до п. 1 вказаного рішення на період виготовлення проекту землеустрою та до укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки вирішено укласти попередній договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Норинцівське" площею 56,40 га із земель реформованого КПС ім.Горького, що на території Народицької селищної ради.

На підставі вказаного рішення, 01.05.2018 р. між Народицькою селищною радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" (орендар) укладено попередній договір оренди землі №15, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі резерву) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Народицької селищної ради, за межами населеного пункту с.Норинці (т. 1, а. с.19).

За умовами вказаного договору в строкове платне користування строком з 01.05.2018 по 01.04.2019 р. передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі резерву) загальною площею 56,40 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оскільки вказаний договір не містить ознаки попереднього договору в розумінні ст.635 ЦК України та містить ознаки договору оренди, суд розцінює договір від 01.05.18 як договір оренди.

Передача земельної ділянки загальною площею 56,40 га здійснена за актом приймання-передачі від 01.05.2018 (т. 1, а.с . 22).

Відповідно до інформації відділу у Народицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області передана у користування земельна ділянка із земель реформованого КСП ім.Горького площею 56,40 га розташована за межами населеного пункту згідно державної статистичної звітності форми 6-зем - категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, форма власності державна, статус земельних ділянок - землі резервного фонду (рядок 95 - земель запасу, гр.5), технічна документація із землеустрою не виготовлялась, нормативно - грошова оцінка вказаних земель не розроблялась (т. 1, а. с. 23, 32).

Прокурор посилається на те, що технічна документація на вказані землі відсутня, нормативно-грошова оцінка вказаних земель не розроблялась. Законним розпорядником спірних земель є центральний орган виконавчої влади, а саме: Кабінет Міністрів України. Відсутність у ТОВ «Норинцівське» на момент прийняття спірного рішення розробленої землевпорядної документації щодо надання земельної ділянки у користування на умовах оренди в силу положень ст. 123 Земельного кодексу України не створювало жодних підстав для прийняття рішення щодо передачі землі у користування.

Враховуючи вищевказані обставини, прокурор звернувся з позовом до суду.

Відтак, рішенням господарського суду Житомирської області від 10.09.2018 р. у справі №906/506/18 позов керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Народицької селищної ради Житомирської області №773 від 11.04.2018 р. про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі площею 56,4 га із земель реформованого КСП ім. Горького на території Народицької селищної ради. Визнано недійсним попередній договір оренди землі №15 від 01.05.2018 р., який укладений між Народицькою селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" щодо земельної ділянки площею 56,4 га. Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" повернути Народицькій селищній раді Житомирської області земельну ділянку площею 56,4 га, яка є предметом попереднього договору оренди землі №15 від 01.05.2018 р.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі №906/506/18 рішення Господарського суду Житомирської області від 10.09.2018 р. у справі №906/506/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено. Стягнуто з Прокуратури Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" 7929 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2019 р. у даній справі постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № 906/506/18 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що висновки апеляційного суду, що прокурор не довів нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах позивачем та, що це є підставою саме для відмови в позові по суті є передчасними. В той же час, апеляційний суд не навів підстав саме для відмови в позові, а не залишення його без розгляду (т. 2, а. с. 52-68).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Законом України "Про прокуратуру"визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

За змістом ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (зокрема, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Такі правові висновки зроблено у численних постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 р. у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 26.02.2019 у справі № 920/284/18.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив, що оскаржуване рішення та укладений на його підставі договір суперечать нормам чинного законодавства, порушують інтереси держави у сфері земельних відносин, оскільки вказані дії вчинені селищною радою з перевищенням повноважень, оскільки вказані землі розташовані за межами населеного пункту, отже є землями державної власності. Крім того, вказував, що технічна документація на вказані землі відсутня, нормативно-грошова оцінка вказаних земель не розроблялась. Відсутність у ТОВ "Норинцівське" на момент прийняття спірного рішення розробленої землевпорядної документації щодо надання земельної ділянки у користування на умовах оренди в силу положень ст. 123 Земельного кодексу України не створювало жодних підстав для прийняття рішення щодо передачі землі у користування.

При цьому прокурор зазначав, що органом, уповноваженим державою розпоряджатися спірними земельними ділянками (земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населеного пункту), є Кабінет Міністрів України, а органом управління є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, проте його посадові особи відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв`язку з чим цей позов заявлено в інтересах держави прокурором як позивачем.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 37 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року Кабінет Міністрів України може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Інтереси Кабінету Міністрів України у судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що будь яких обмежень щодо звернення Кабінету Міністрів України із позовами до суду вказаним законом не передбачено. А тому, приходить до висновку, що прокурор не був позбавлений можливості звернутися із позовом до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як розпорядника спірної земельної ділянки.

Разом з тим, щодо посилання прокурора на відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повноважень щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові слід зазначити таке.

Відповідно до підпункту 25 пункту 4 вказаного вище Положення, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно пп.31 п.4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, згідно з підпунктом 30 пункту 4 якого Головне управління Держгеокадастру в області здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до п.п.3 п.6 Положення про Головне управління, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, беручи до уваги наведене, судова колегія зазначає, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. ч. 1-2 ст. 84 ЗК України).

Частиною 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. ч. 1, 2 п. п. "а, б, в, г" ч. 3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судова колегія звертає увагу, що п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Так, ч. 1 ст. 393 ЦК України визначає, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналізуючи наведені норми статей 16, 393 ЦК України та статті 152 ЗК України суд апеляційної інстанції зазначає, право на оспорювання та оскарження акту органа державної влади, органа місцевого самоврядування, що стосується розпорядження або користування земельною ділянкою належить власнику, землекористувачу такої земельної ділянки або особі, яка доведе, що відповідно до законодавства звертається в інтересах цих осіб за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права.

Враховуючи викладене, судова колегія зауважує, що у Положенні про Головне управління Держгеокадастру в області дійсно не передбачено права посадових осіб Головного управління в межах своїх повноважень звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі.

Разом з тим, здійснивши аналіз норм чинного законодавства, колегія суддів приймає до уваги те, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є органом виконавчої влади, через який держава Україна реалізує своє право державної власності на спірні земельні ділянки.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор взяв до уваги лише функції посадових осіб Держгеокадастру та його територіальних органів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, не надавши жодної оцінки його правам як органу виконавчої влади, який виконує функції розпорядника відповідних земель від імені власника, яким є держава Україна.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів звертає увагу, що як Кабінет Міністрів України так і Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області мають право звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру"(в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять такого повідомлення як Кабінету Міністрів України так і Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, прокурором не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження того, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноважений орган не здійснював чи не належним чином здійснював захист інтересів держави в даному випадку.

З огляду на викладене, колегія суддів підсумовує, що прокурором було визначено уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, однак не доведено пасивної поведінки вказаного органу та не повідомлено його про звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.5 ст.174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Отже, оскільки прокурор звертаючись до суду, в порушення вищенаведених норм права, не довів пасивної поведінки органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не повідомив його про звернення до суду та не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки прокурор не мав повноважень на її підписання.

Місцевий господарський суд на допущені прокурором порушення законодавства уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов до передчасних висновків щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом до суду, а відтак і до задоволення його вимог.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими та знайшли своє відображення в матеріалах справи.

Згідно із п. 4 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" слід задоволити частково, а рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.2018 р. у справі №906/506/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.2018 р. у справі №906/506/18 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов залишити без розгляду.

3. Стягнути з прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" (11420, Житомирська обл., Народицький р-н., с. Норинці, проспект Горького 4, код 03743813) - 7929 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Справу № 906/506/18 надіслати господарському суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" червня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.